Причинний звязок між протиправним порушенням обо-вязку і майновою шкодою.

Тема 6.7. Матеріальна відповідальність сторін трудових відносин.

                Самостійна робота: 2 год.

План

1. Поняття матеріальної відповідальності.

2. Підстави і умови матеріальної відповідальності працівників.

3. Види матеріальної відповідальності працівників.

 

Самостійна робота

Поняття матеріальної відповідальності.

На відміну від дисциплінарної матеріальна відпові­дальність сторін трудового договору має взаємний ха­рактер. Переважна більшість працівників сумлінно та свідомо виконують трудові обов'язки, вимоги право­вих норм. Але трудовий процес — явище багатогран­не, і його порушення може призвести до матеріальної відповідальності як працівника, так і власника під­приємства.

Саме це випливає із закону, де записано, що пра­цівники несуть матеріальну відповідальність за шко­ду, заподіяну підприємству внаслідок порушення по­кладених на них трудових обов'язків (ст. 130 КЗпП України). Разом з тим і другу сторону трудового дого­вору – власника підприємства — закон зобов'язує створювати працівникові умови, необхідні для нор­мальної роботи і забезпечення повного збереження дорученого йому майна (ст. 131 КЗпП України).

 

Матеріальна відповідальність - це обов'язок працівника відшкодувати в установле­ному законом порядку і розмірах пряму дійсну шкоду, заподіяну підприємству (установі, організації) його протиправним і умисним невиконанням чи неналеж­ним виконанням своїх трудових обов'язків. Таке визначення має не лише теоретичне, а й практичне зна­чення, оскільки вказує на суб'єкти матеріальної від­повідальності — працівника і власника, їх обов'язки, а також на те, що порядок і розмір шкоди визначається законодавством.

 

Відшкодуванню підлягає пряма дійс­на шкода й лише через наявність вини працівника, протиправність його поведінки, що зумовлює її суттєву відмінність від майнової відповідальності за норма­ми цивільного права, адміністративної та кримінальної.

 

Сукупність правових норм інституту матеріальної відповідальності сприяє:

а) поновленню цілісності майна;

б) вихованню у працівників дбайливого став­лення до майна;

в) зміцненню гарантій збереження за­робітної плати.

 

Як самостійний інститут в особливій частині трудового права матеріальна відповідальність включає:

1) своєрідний суб'єкт (лише працівників, які заподіяли шкоду майну підприємства);

2) певні під­стави та умови (підстави — порушення працівником трудових обов'язків і заподіяння шкоди, а умови — вина, протиправність поведінки і причинний зв'язок);

3) певні види та межі відповідальності (види — обме­жена, повна і підвищена відповідальність, межі — лише пряма дійсна шкода);

4) специфічний порядок покриття (адміністративний порядок у разі обмеженої і судовий — у разі повної та підвищеної матеріальної відповідальності).

 

Суб'єктами матеріальної відповідаль­ності є:

 

- працівники, котрі перебувають у трудових правовідносинах з підприємством і заподіяли його майну шкоду внаслідок порушення трудових обов'язків. Але оскільки працівниками можуть бути й неповнолітні громадяни, то їхня трудова право-дієздатність не обмежується, а діє в повному обсязі неза­лежно від того, з якого віку вони уклали трудовий до­говір — з 14, 15 чи 16 років (ст. 188 КЗпП України), бо вони у трудових правовідносинах прирівнюються у правах до повнолітніх, а отже, мають повну трудову право-дієздатність і внаслідок заподіяння шкоди май­нові підприємства несуть матеріальну відповідаль­ність за нормами трудового законодавства.

 

- другим суб'єктом матеріальної відповідальності є власник або уповноважений ним орган. У цьому разі підприємство обов'язково повинно мати статус юри­дичної особи (ст. 1-3, 5 Закону України "Про підпри­ємства в Україні"). У разі заподіяння шкоди праців­никові підприємство несе перед ним матеріальну від­повідальність відповідно до законодавства про працю.

 

Підстави і умови матеріальної відповідальності працівників.

 

Підставоювиникнення матеріальної відповідальності є тру­дове майнове правопорушення, тобто винне порушення однією із сторін трудового договору своїх обов'язків, що призвело до заподіяння майнової шкоди іншій стороні.

 Підстави матеріальної відповідальності:

            а) порушення працівником трудових обов'язків;

            б) наявність факту заподіяння шкоди майну підпри­ємства.

Елементи трудового майнового правопорушення, які утворю­ють його склад, одночасно розглядаються як умовиматеріаль­ної відповідальності сторін трудового договору. Це такі умови.

1. Наявність прямої дійсної шкоди.Пленум Верховного Суду України у своїй постанові від 29 грудня 1992 р. роз'яснив, що під прямою дійсною шкодою слід розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести витрати на відновлення, придбан­ня майна або інших цінностей чи зробити зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов'язків, грошові виплати.

При цьому до прямої шкоди не належать:

а) вартість майна в межах природних збитків та в ме­жах відсотка зношення;

б) нормальні витрати майна, нестримані прибутки, доходи, вигоди;

в) виплати пра­цівникові за фактично виконану роботу без відповід­ного оформлення тощо.

Як свідчить практика, найбільш типовими випадками прямої шкоди є: нестача і знищення цінностей; витрати, понесені на відновлення майнового стану. До зайвих виплат належать суми штрафів; суми заробітної плати, премій, незаконно виплачених працівникам тощо.

Пряма дійсна шкода може бути наслідком зіпсуття чи знищення майна підприємства (обладнання, транспортних засобів та ін.); недобором грошових сум, тобто неповним отриманням підприєм ством грошових надходжень, що йому належали, внаслідок не дбалого ставлення працівника до своїх трудових обов'язків; зне­цінення документів внаслідок пропущеного строку позовної дав ності та неможливості у зв'язку з цим стягнення за документа ми, які підтверджують наявність заборгованості. Знеціненим документом може бути неналежне складений акт на приймай ня продукції тощо. До прямої шкоди також належить шкода, яка виникла у роботодавця внаслідок відшкодування шкоди іншим особам; якщо це стало результатом винних протиправних дій працівника.

Норма ст. 130 КЗпП, яка передбачає відшкодування тільки прямої дійсної шкоди, є суттєвою гарантією. Не підлягають відшкодуванню неодержані доходи (упущена вигода), під якими розуміються прибутки, які були б отримані, якби працівник не здійснив протиправного діяння.

Не може бути стягнена шкода, що належить до категорії нор мального виробничо-господарського ризику, а також шкода, запо­діяна працівником, який перебуває у стані крайньої необхідності. До нормального виробничого ризику належить шкода, яка заподі­яна, наприклад, при випробуванні нових технічних засобів вироб­ництва, коли неможливо було досягти бажаного результату іншим шляхом і було вжито всіх заходів щодо запобігання шкоди.

2. Протиправність дії або бездіяльністьоднієї зі сторін тру­дового договору (невиконання або неналежне виконання трудо­вих обов'язків). Протиправною є поведінка працівника, який не виконує або неналежним чином виконує обов'язки, передбачені законодавством, правилами внутрішнього трудового розпорядку, посадовими інструкціями, трудовим договором, наказами і роз­порядженнями власника або уповноваженого ним органу.

Причинний звязок між протиправним порушенням обо-вязку і майновою шкодою.

4. Вина працівника, власника або уповноваженого ним орга­ну.Вина являє собою відношення працівника до заподіяної шкоди у формі умислу чи необережності. Як вже зазначалося, на відміну від цивільно-правової майнової відповідальності, коли передбачаються випадки майнової відповідальності без вини, матеріальна відповідальність у трудовому праві не може наста­ти без вини. При покладанні на працівника матеріальної відпо-иідальності вина повинна бути обов'язково встановлена. Окрім того, форма вини впливає на вид матеріальної відповідальності. Тягар доведення вини лежить на власникові або уповноваже­ному ним органі, крім випадків відшкодування шкоди праців­никами, які несуть повну матеріальну відповідальність за спеці­альними законами, уклали договір про повну матеріальну відпо­відальність або отримали матеріальні цінності за разовим дору­ченням. Щодо таких випадків діє презумпція вини, і працівник буде вважатися винними доти, доки сам не доведе свою невину­ватість у виникненні шкоди. Таким чином, підставою матеріаль­ної відповідальності є склад правопорушення, усі зазначені еле­менти (умови) необхідні у сукупності.

Від­сутність однієї з них звільняє працівника від обо­в'язку покриття матеріальної шкоди.

Трудове майнове правопорушення викликає виникнення охо­ронного правовідношення. При цьому слід розрізняти у його складі два відносно незалежних, самостійних за правовою квалі­фікацією охоронних правовідношення. Перше належить до сфери охорони правопорядку і залежно від ступеня суспільної небез­пеки може бути кваліфіковане як дисциплінарне, адміністратив­но-правове або кримінально-правове. Друге правовідношення має майновий характер і спрямовано на відновлення попереднього майнового становища потерпілої сторони.

З огляду на це матеріальна відповідальність може бути покла­дена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності.

 

---

Дата добавления: 2018-08-06; просмотров: 202; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!