Облігації Казначейства США (урядові облігації)
Це найбільш відомий вид облігацій, які випускаються Казначейством США з термінами погашення від 3 місяців до 30 років. Всі облігації Казначейства США мають вищі рейтингові оцінки, тому що грунтуються на довірі до адміністрації США. В даний час випускається 3 основних види державних цінних паперів.
1. Казначейські векселя (treasurybills), які мають термін погашення від 3 місяців до 1 року і номінальну вартість від 1000 доларів і вище. Вони являють собою безпроцентні папери, що продаються нижче їх номінальної вартості. Коли настає термін погашення, міністерство фінансів викуповує їх по повній номінальній вартості.
2. Державні казначейські папери (treasurynotes), що мають термін погашення від 2 до 10 років і випускаються вартістю від 1000 доларів і вище. Відсотки по ним виплачуються кожні півроку за фіксованою заздалегідь визначеною ставкою.
3. Казначейські облігації (treasurybonds), які мають термін погашення від 10 до 30 років і мінімальну вартість також 1000 доларів. Відсотки виплачуються раз у півріччя за заздалегідь визначеною фіксованою ставкою. Казначейські зобов'язання всіх названих видів дають можливість отримання ряду податкових переваг. Прибутки від цих паперів обкладаються федеральним податком, але не підлягають оподаткуванню на рівні штатів і муніципалітетів.
Облігації урядових відомств
Це боргові цінні папери, що випускаються різними відомствами й урядовими органами США. Ці облігації не є зобов'язаннями Казначейства США і чисто технічно не повинні розглядатися в тій же якості, що і казначейські зобов'язання (хоча фактично їх рівень надійності практично такий же). Важливою особливістю цього виду облігацій є те, що вони звичайно забезпечують більш високий рівень прибутковості, ніж казначейські облігації, і це дозволяє інвестору збільшувати прибутки практично без підвищення ступеню ризику. Незважаючи на те що облігації урядових відомств не с прямими зобов'язаннями Уряду США, усі вони розглядаються як «моральні» зобов'язання Уряду США. Кошти, які надходять від продажу цих паперів, ідуть на фінансування різноманітних напрямків державної політики у сфері житлового будівництва, освіти, сільського господарства тощо. Можливість того, що Конгрес США допустить невиконання зобов'язань за такими облігаціями мізерно мала і практично дорівнює нулю.
|
|
|
У числі найбільш активних емітентів зобов'язань федеральних агентів варто назвати:
1. FederalNationalMortgageAssociation, FNMA (FannieMae) - найбільший інвестор у сфері житлового іпотечного кредиту в США, основна мета цієї компанії полягає в забезпеченні ліквідності іпотечного ринку. Прибутки від цих паперів оподатковуються.
|
|
|
2. FederalHomeLoanMortgageCorporation, FHLMC (FreddieMac) - метою компанії є забезпечення доступу до житлового іпотечного кредиту і стабілізація вторинного ринку іпотек. Прибутки від цих паперів також оподатковуються.
3. FederalHomeLoanBankSystem, FHLB (HomeLoan) - метою банка є забезпечеїшя фінансової підтримки власного житла. Папери FHLB не підлягають оподаткуванню з боку штатів і муніципальних органів.
4. FederalFarmCreditBank, FFCB (FarmCredit) - метою банкa є надання кредитів сільськогосподарської індустрії на умовах конкурентоспроможних відсоткових ставок. Прибутки від цих паперів не підлягають оподаткуванню з боку штатів і муніципальних органів.
5. Government National Mortgage Association, GNMA, (Ginnie Mae) - метою асоціації є іпотечне кредитування. Прибутки від цих паперів повністю оподатковуються.
6. StudentLoanMarketingAssociation, SLMA (SallieMae) - федеральне агентство, що знаходиться в повній власності держави, метою якого є забезпечення кредитів для одержання освіти. Його зобов'язання не підлягають оподатковуванню у більшості штатів, крім Пенсильванії, Массачусетса, Теннессі, Місіссіпі.
7. TenneseeValleyAuthority, TVA- федеральне агентство, що знаходиться в повній власності держави, меюю якого є розробка ресурсів регіону Теннессі. Прибутки від облігацій цього агента не підлягають оподаткуванню з боку штатів і муніципальних органів.
|
|
|
Муніципальні облігації
Муніципальні зобов'язання (municipalbonds або muni's) емітуються штатами, округами, містами і звичайно впускаються номіналом 5000 доларів. Надходження від продажу муніципальних зобов'язань використовуються для будівництва й експлуатації численних глобальних споруд, таких як школи, лікарні, дороги, стадіони та ін. Існує 2 види муніципальних зобов'язань:
- загальні зобов'язання (GeneralObligation, GO);
- дохідні облігації (RevenueBonds).
Перші забезпечуються гарантією влади штату або муніципалітету, що володіють повноваженнями щодо збирання податків. Другі забезпечуються прибутком, який одержують від реалізації конкретних проектів, що фінансуються за рахунок розміщення облігацій.
Щоб визвати інтерес інвесторів до муніципальних облігацій, відсотки прибутку по яким невисокі, федеральний уряд дозволяє урядам штатів і місцевим органам керування, продавати боргові зобов'язання, відсоток по яким звільняється від обкладання федеральними податками. Уряд штатів і місцеві органи керування можуть також звільнити свої боргові зобов'язання від обкладення податками штатів і місцевих податків. Таким чином, хоч вони і виплачують по своїх облігаціях невисокі відсотки, для інвесторів такі облігації можуть принести значно вищий прибуток за інвестиційних інструментів із фіксованим прибутком.
|
|
|
Корпоративні облігації
Корпоративні зобов'язання, відомі як «согрorates», випускаються як відкритими акціонерними, так і приватними компаніями. Розрізняють 5 основних типів емітентів корпоративних зобов'язань, що представляють різноманітні сектори економіки:
1. Комунальні компанії.
2. Транспортні компанії.
3. Індустріальні компанії.
4. Фінансові компанії.
5. Багатопрофільні корпорації.
Відсотки по корпоративних облігаціях, як правило, виплачуються один раз у півріччя. Облігації випускаються номіналом 1000 доларів і мають термін погашення в діапазоні від 1 до 30 років. У якості емітентів корпоративних зобов'язань, що мають ходіння на ринку США, можуть виступати не тільки компанії США, але й іноземні компанії. Надходження від продажу облігацій ідуть на фінансування коротко - і довгострокових проектів компаній – емітентів і можуть бути використані для виконання дуже широкого спектра завдань, включаючи придбання нового обладнання, покриття загальних операдійних витрат або фінансування угод злиття-поглинання.
По корпоративних облігаціях, як правило, виплачуються більш високі відсотки, ніж по всім раніше розглянутим відомим облігаціям, відносно них існує ризик того, шо компанія збанкрутує й оголосить дефолт по своїх боргових зобов'язаннях, на відміну, наприклад, від урядів країн, які при необхідності можуть просто надрукувати більше грошей.
Існує велика група корпоративних облігацій, відома як «високоприбуткові облігації». Є в них й інша, менш звучна, назва - «сміттєві». Це облігації, кредитна якість котрих нижче інвестиційного рівня, тобто «ВВ» і нижче - за класифікацією агентства «Slandard&Poor's» або «Ва» і нижче - за класифікацією агентства «Moody's» (більш докладно кредитні рейтинги бортових зо-
бов'язань розглядаються в главі 3.2 цього посібника). Висока прибутковість «сміттєвих» облігацій компенсує інвесторам більш високий рівень ризику інвестування в ці папери.
Єврооблігації
Термін єврооблігації (eurobond) в широкому розумінні застосовується для облігацій, що розповсюджуються за кордонами країниемітента або країни в валюті якої указаний номінал. Таким чином, облігація, що емітується американською корпорацією з номіналом в ієнах (або доларах США) і продасться в Германії, г єврооблігацією. Україна с активим учасником процесу емісії євро облігацій.
Існує ряд ключових показників, характерних для усіх видів облігацій, які необхідно старанно вивчити будь-якому інвестору перед тим, як вкладати свої кошти у конкретні бортові зобов'язання.
Ценомінальна вартість облігацій, її ринкова ціна, купонна ставка і прибутковість, дата погашення, умови дострокового викупу і кредитна якість. У сукупності ці чинники дозволять інвестору оцінити реальну вартість конкретної облігації і вирішити, в якій мірі даний вид капіталовкладення відповідає його інвестиційним цілям.
Почнемо розгляд ключових показників із розгляду трьох базових параметрів:
- номінальної вартості;
- купонної ставки;
- дати погашення.
Номінальна вартість - це сума грошей, яку одержить інвестор, коли облігація буде погашена. Це означає, що суб'єкт, який продав боргове зобов'язання, поверне початкову суму позики, що називається основною сумою позики. Як було визначено вище, номінальна вартість корпоративних облігацій звичайно складає $1000, у той час як номінал урядових зобов'язань може бути значно вищим.
Ставка купона, або номінальний прибуток, — це ті суми грошей, які утримувач облігацій буде регулярно одержувати. Ставка купона виражається у відсотках від номінальної вартості Так, якщо номінальна вартість облігації складає $1000, а ставка купона по ній дорівнює 10%, то власник цієї облігації буде одержувати $100 щорічно. У облігації також зазначено, коли виплачується купонний прибуток, - щомісяця, щокварталу, один раз у півроку або один раз нарік.
Дата погашення - це день, коли емітент повинен повернути позикодавцю основну суму боргу. Після того як позичальник виплатить основну суму боргу, він більше не зобов'язаний робити процентні виплати. Іноді компанія вирішує «відізвати» свої боргові зобов'язанні. Це означає, що вона повертає своїм позикодавцям їхні гроші до дати погашення облігації. На всіх корпоративних облігаціях зазначається, чи є можливість дострокового відкликання і як рано може відбутися це дострокове відкликання облігації федерального уряду не можуть бути відкликані, у той час як облігації урядів штатів або місцевих органів влади можуть бути відкликані раніше офіційної дати погашення.
Прибутковість і ціна облігації. Прибутковість облігації розраховується діленням річного процентного прибутку на поточну ринкову ціну облігації. Так, якщо поточна ціна облігації складає $1000 і вона приносить $50 процентного прибутку на рік, то ії поточна прибутковість складатиме:
$50/$1000 х 100% = 5%.
Нові облігації випускаються з процентними ставками, рівень яких диктує поточна протезована економічна ситуація. Прибутковість, що інвестор очікує від облігацій, які вже в обіїу на відкритому ринку, повинна бути проведена відповідно до змін процентних ставок для зберігання конкурентоспроможності і привабливості облігацій для інвесторів (мова йде про процентну ставку по довгостроковим кредитам). Оскільки виплата відсотка протягом усього кредиту обертання облігації здійснюється по фіксованій ставці, «приведення у відповідність» здійснюється шляхом зміни ринкової ціни облігації. Ціни на облігації коливаються відповідно до змін відсоткової ставки по довгострокових кредитах, тому облігація може продаватися за ціною, що перевищує або становить нижче її номінальної вартості, у залежності від того, яка зараз процентна ставка. Якщо інвестор планує утримувати облігацію до дати її погашення, то його не буде цікавити зміни в часі ринкової ціни облігації, тому що йому гарантована виплата її номінала у день погашення цієї облігації. Проте, якщо інвестор планує продати облігацію до дати її погашення, то він буде змушений продати її за поточною розрахунковою ціною, що може значно відрізнятися від номінальної вартості паперу як у більший, так і менший бік. Для наочності наведемо приклад. Припустимо, наприкінці 90-х років Ви придбали облігації номіналом $1000 із ставкою купона 10% і датою погашення 31 грудня 2011 року компанії X. Ця облігація буде приносити Вам $100 щороку аж до 31 грудня 2011 року, коли Ви одержите основну суму в 1000 $. Тепер припустимо, що в 2010 році Ви усе ще утримуєте цю облігацію, у той час, як процентна ставка по довгострокових кредитах досягла 1,00%. Якби ця облігація випускалася сьогодні, вона б приносила не більш, як 20-30 $ на рік, а зовсім не $100. Відображенням факту падіння процентних ставок, у той час як ставка по облігації залишається постійною, буде те, що фактично, Ви зможете продати Вашу облігацію за ціною, що значно перевищує її номінал у $1000. Це пов'язано з тим, що в 2010 році інвестори будуть очікувати тільки 2-3% річної прибутковості і тому будуть готові заплатити премію за облігацію, що приносить 10% на рік. Таким чином, будь-які зміни рівня процентних ставок мають негайний передбачений вплив на ціни облігацій. Коли ринкові процентні ставки падають, ціни облігацій, що знаходяться в обігу, підвищуються таким чином, щоб прибутковість цих паперів приходила у відповідність до прибутковості нових випусків, що мають більш низький річний відсоток прибутку. І навпаки, у випадку підвищення ринкових ставок відбувається зниження цін раніше випущених облігацій, через те що їхня прибутковість підвішується до рівня, що відповідає прибутковості нових облігацій із більш високими ставками відсотка. Це відбувається з однієї причини: за інших рівних умов Інвестор ніколи не придбає існуючі облігації в іншого інвестора, якщо можна купити облігації нових випусків із подібними характеристиками, але рони забезпечать більш високий прибуток.
Прибутковість до погашення. Це один із найважливіших показників, який необхідно враховувати при ухваленні рішення про купівлю облігації, тому що він дає уявлення про реальну цінність паперів для інвестиційного портфеля.
При купівлі облігацій за номінальною вартістю її прибутковість до погашення дорівнює її поточній прибутковості й купонній процентній ставці, але якщо облігація придбавається з премією або дисконтом, її прибутковість до погашення буде менше або більше її поточної прибутковості.
При розрахунку прибутковості до погашення враховується сума всіх процентних платежів, які отримує інвестор з моменту купівлі паперу до терміна погашення, а також можливий збиток або приріст капіталу, який інвестор отримає при погашенні облігації, якщо ціна її купівлі і номінальна вартість не збігаються.
Таким чином, прибутковість до погашення є показником інвестиційної принадності облігацій, але при цьому не можна забувати про один дуже істотний момент, про право емітента на дострокове погашення облігацій,
Дострокове погашення. Дострокове погашення, або відкликання облігацій, означає, що емітент використовує своє право на їх вилучення з обігу раніше установленого терміна. Це право обумовлюється завжди ще в момент випуску облігацій, тому при купівлі інвестору варто поцікавитися цим питанням. Можливість дострокового погашення сьогодні передбачена у більшості випусків облігацій. Таке право дозволяє емітенту більш гнучко реагувати на зміни загального рівня процентних ставок на ринку. Наприклад, якщо компанія випустила облігації з 8%-вим купоном у період високих відсоткових ставок, а відсоткова ставка згодом знизились до рівня, при якому ті ж облігації могли б бути випущені з 5%-вим купоном, компанії вигідно реалізувати право дострокового погашення, відізвавши з обігу 8%-ві облігації і випустивши нові 5%-ві папери. Економія на щорічних відсотках може вимірюватися мільйонами доларів, тому в подібних випадках емітенти звичайно викуповують облігації, виплачуючи їхнім власникам додаткову премію понад номінальної вартості. Розмір премії, як правило, складає суму річного відсотка. Таким чином, 8%-ва облігація номінальною вартістю $1000 може бути відкликана за $1080. Після отримання грошей за відкликані облігації інвесторам надається менш приваблива можливість реінвестувати у більш дорогі інструменти з більш низькою прибутковістю. Подібний ризик називається ризиком реінвестування. Інвестори, що бажають знизити цей ризик, можуть отримувати безвідзивні облігації з фіксованою датою погашення, по яких не передбачена можливість дострокового вилучення з обігу. Прибутковість цього виду паперів, як правило, буває нижчою, ніж у облігацій із правом відкликання, зате емігент не може змусити утримувачів облігацій погасити їх до установленого терміна незалежно від зміни в рівнях процентних ставок.
Тому, як ми вже відзначили вище, перед тим як купувати облігації, інвестор повинен з'ясувати, чи містять умови продажу можливість дострокового погашення і, якщо містять, переконатися в тому, що він буде отримувати прибуток, розрахований на першу можливу дату дострокового погашення.
Кредитна якість облігацій. Облігації можуть мати різну кредитну якість (від казначейських зобов'язань, повністю гарантованих Урядом США, до облігацій із рейтингом нижче інвестиційного рівня, що розглядаються як спекулятивні («сміттєві» облігації)).
Випускаючи облігації в обіг, емітент зобов'язаний надати докладну інформацію про свій фінансовий стан і платоспроможність. Ця інформація міститься у проспекті емісії, проте на її підставі важко зробити висновок про те, чи будуть компанії або державні емітенти спроможні виплачувати регулярні процентні платежі через 5, 10, 20 або 30 років після емісії. На допомогу приходять рейтингові агентства, що визначають кредитні рейтинги облігацій під час емісії, їх «життєвого циклу». Рейтинг визначає можливість повернення позичальником основної суми позики і своєчасної виплати відсотків. Найвищими рейтингами є «ААА» (Standard & Poor's) і «Ааа» (Moody's Investors Service). Облігації з рейтингом категорії «ВВВ» (S & Р) або Baа (Moody's) і вище - вважаються облігаціями інвестиційного рівня; облігації з рейтингом категорії «ВВ» (S & Р) або «Ва» (Moody's) і нижче - вважаються облігаціями нижче інвестиційного рівня або високоприбутковими облігаціями. Якщо з тієї чи іншої причини агентство приймає рішення про перегляд рейтингу облігації, цей папір розміщується у спеціальному списку.
Більш докладно рєйтингова шкала цих двох агентів й інші, пов'язані з цим питаним, будуть розглянуті нижче у окремій главі.
Депозитарні розписки
Іноземний емітент, що має намір продати свої цінні папери у Сполучених Штатах Америки, повинен обрати спосіб здійснення такого проекту. Право США дозволяє:
- випустити свої цінні папери у Сполучених Штатах Америки у формі американських акцій (Americanshares);
- брати участь у проекті випуску американських депозитарних розписок. Цінні папери іноземного емітента, випущені в іншій формі, не допускаються в обіг на фондовому ринку США.
Але не дивлячись на це, практика застосування цих цінних паперів з кожним роком поширюється. Вони активно використовуються закордонними емітентами при злиттях, придбаннях одними компаніями інших, при зміні структури капіталів компаній і навіть для реструктуризації боргових зобов'язань держав.
Під депозитарною розпискою право США розуміє випущений американським депозитарієм сертифікат, що підтверджує право власності на визначену кількість депозитарних акцій (американських депозитарних чи глобальних депозитарних розписок), які у свою чергу падають право власності на визначену кількість цінних, паперів іноземного приватного емітента.
Так, одна американська депозитарна розписка може підтверджувати право на п'ятдесят американських; депозитарних акцій, що у свою чергу надає право власності на п'ятсот акцій іноземного приватного емітента. Терміном «депозитарна розписка» позначають як «американські депозитарні розписки» (americandepositaryreceipt»), так і «глобальні депозитарні розписки» («globaldepositaryreceipt»). Різниця між ними полягає у тому, що американські депозитарні розписки продаються тільки на біржовому і позабіржовому ринках США, а глобальні депозитарні розписки можуть продаватися поза ринком США. Прикладом глобальних депозитарних розписок с британські «American Master Global Depositing Receipts» і «European Master Global Depositary Receipts».
Депозитарні розписки випускаються американським комерційним банком-депозитарієм («Depositary») під цінні папери іноземного (для США) емітента. Останні відповідно депонуються у банку-кореспонденті депозитарію (як правило, це «банк-утримувач»). Кожен проект депозитарних розписок вимагає участі у ньому одного чи більше банків, що зберігають цінні папери емітента, на які американський депозитарій випускає депозитарні розписки. Окремі депозитарії використовують як утримувачів свої підрозділи за межами США, інші реалізують проекти депозитарних розписок із залученням кваліфікованих банків-утримувачів, які знаходяться у країні емітента. Функціями банка-утримувача є: отримання цінних паперів емітента на збереження; збереження цінних паперів; доставка цінних паперів банком, що визначаються депозитарієм. Банк-утримувач діє на підставі угоди з депозитарієм (CustodianOperatingLetterforAmericanDepositaryReceipt) і несе відповідальність перед ним. На ринку України, як і Росії, депозитарієм є BankofNewYork, що займає поки ще монопольне положення у наданні цих послуг чи «custodian», що знаходиться в країні емітента. Банк-депозитарій діє відповідно до депозитарного договору, сторонами якого, як правило, є депозитарій, емітент і всі особи, що в той чи інший час є власниками депозитарних розписок. Утримувач здійснює свої функції на підставі договорів і депозитарієм («CustodianOperatingLetterforAmericanDepositaryReceipts»). Власник депозитарних розписок може в будь-який час обміняти їх на депоновані цінні папери іноземного емітента.
Якщо тип проекту не обмежує обіг депозитарних розписок, перехід права власності на них за згодою здійснюється у книгах депозитарія(«booksofdepository») у порядку, аналогічному для угод з американськими цінними паперами. Депозитарні розписки зручні для інвесторів не тільки за рахунок легкості укладання угод по них, а і тому що вони також забезпечують отримання у визначений термін дивідендів і інших платежів у доларах США. Власники депозитарних, розписок добре проінформовані про емітента і його фінансовий стан, вони можуть голосувати цінними паперами іноземної компанії, Не залишаючи меж США. Крім того, володіння депозитарними розписками забезпечує для інвестора зниження рівня податків.
Для українських емітентів програми депозитарних розписок дозволяють:
1) залучити іноземний капітал для вирішення стратегічних завдань, що ставляться перед компаніями;
2) у залежності від конструкції проекту одержати можливість продати свої цінні папери не тільки у США, але і на фондових ринках інших країн («globaloffering»), включаючи (якщо тип проекту це дозволяє) допуск до лістингу на фондових біржах інших країн;
3) у залежності від типу проекту мати можливість:
а) лістингу своїх цінних паперів на Нью-Йоркській фондовій біржі (New-YorkStockExchange (NYSE)), Американській фондовій біржі (AmericanStockExchange (AMEX)) і на інших фондових біржах США, в Автоматичній системі котирування національної асоціації ділерів цінних паперів (NASDAQ);
б) включати свої цінні папери в Дисплейну службу NASDAQабо у «рожеві сторінки» («pinksheets») Національного бюро котирування Комерційного клірингового будинку;
4) якщо емітент планує продавати свою продукцію на ринку США чи на іншому ринку, де здійснюється продаж його депозитарних розписок, збільшити інтерес до товарів компанії за кордоном;
5) підняти ціну своїх цінних паперів на українському фондовому ринку;
6) диверсифікувати ризики інвестування.
Дата добавления: 2018-08-06; просмотров: 346; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!