Українське національно-культурне відродження першої половини XIX ст. Кирило-Мефодіївське братство.
Українське національне відродження у Наддніпрянській Україні
1798 р. І. Котляревський видав «Енеїду» — перший літературний твір, написаний українською мовою.
У 20—40-х рр. ХIХ ст. розгортається боротьба української інтелігенції за розширення сфери вжитку української мови. Діяльність літературного гуртка «харківських романтиків», очолюваного І. Срезневським. Видання ним «Українського альманаху» (1831), шести випусків фольклорно-етнографічної збірки «Запорожская старина» (1833—1838)
У середині 40-х рр. ХIХ ст. навколо Київського університету формується новий осередок українського літературно-наукового життя.
Кирило-Мефодіївське братство — українська таємна політична організація, що виникла в у Києві на початку січня 1846 р. і діяло до кінця березня 1847 р. Ініціаторами створення братства і його засновниками виступили Василь Білозерський, Микола Гулак, Микола Костомаров, Пантелеймон Куліш, Опанас Маркевич. Організація була названа іменами відомих слов'янських просвітителів Кирила і Мефодія. Знаком братства став перстень з написом «Св. Кирило і Мефодій, січень 1846». Крім організаторів, до братства незабаром увійшли: Георгій Андрузький, Олександр Навроцький, Дмитро Пильчиков, Іван Посяда, Микола Савич, Олександр Тулуб. У квітні 1846 року до братства вступив Тарас Шевченко. Восени 1846 року загальна кількість членів братства, за даними слідства, становила 12 осіб.
|
|
|
Програмні положення братства були викладені у «Книзі буття українського народу» і «Статуті Слов'янського братства св. Кирила і Мефодія», основним автором яких був Микола Костомаров, та у «Записці», написаній Василем Білозерським. В основу документів лягли ідеї українського національного відродження і панславізму.
Основні ідеї програмних документів Кирило-Мефодіївського братства (товариства)
Кирило-мефодіївці, єднаючись на основі спільних політичних поглядів, бачили різні шляхи проведення їх у життя — від ліберально-поміркованого реформізму (Микола Костомаров, Василь Білозерський, Пантелеймон Куліш) — до революційних методів боротьби (Тарас Шевченко, Микола Гулак, Георгій Андрузький). Головними засобами реалізації своїх ідей братчики вважали поширення освіти серед народу та мирну проповідь. Неморальні засоби для здійснення своїх планів, такі як визвольні війни та соціальні революції, вони рішуче засуджували. «“Мета виправдовує засіб”,— зазначалося у “Статуті слов’янського братства св. Кирила і Мефодія”,— товариство визнає безбожним».
Національна ідея пов’язувалася зі створенням слов’янської спілки християнських республік. Український народ завдяки своєму традиційному волелюбству мав допомогти іншим слов’янським народам звільнитися від гноблення і створити цей союз. Україна могла бути вільною лише в такому «союзі слов’янськім».Суспільне життя має бути побудоване на основі християнських ідеалів. Пропагувалася ідея українського месіанства (особливої ролі українського народу) — визволяючи інші слов’янські народи, українці виконують волю Божу.
|
|
|
Виступализа ліквідацію кріпацтва та станової нерівності. Висувалися вимоги дотримання повної рівності всіх громадян, незалежно від їхнього «народження, християнського віросповідання та майнового стану». Також ставилися вимоги щодо здійснення демократичних свобод — слова, друку, совісті, отримання освіти і заміни постійної армії народною міліцією.
Члени братства вели активну громадсько-політичну діяльність: вони поширювали ідеї братства через розповсюдження його програмних документів, прокламацій («До братів-українців», «До братів-великоросів і поляків»), твори Тараса Шевченка; займалися науковою працею і виступали з лекціями в навчальних закладах Києва, в яких проповідували свої погляди; піклувалися про розвиток народної освіти, збирали кошти на відкриття народних шкіл, написання і видання нових книг (зокрема, Пантелеймон Куліш підготував перший підручник з історії України «Повість про український народ», виданий 1846 року, та ін.).
|
|
|
Розгром товариства
Кирило-Мефодіївське братство проіснувало 14 місяців. У березні 1847 року за доносом провокатора Олексія Петрова діяльність братства була викрита, а члени заарештовані. Коли жандарми прийшли до Костомарова, той сам пред’явив каблучку з написом. У квітні в Києві арештували Шевченка і відправили до Петербурга з усіма паперами та малюнками. У записах поета не знайшли жодних доказів його участі у таємному товаристві. Тоді чиновники Третього Відділення звернули увагу на зміст віршів Шевченка, особливо на «Сон». Найтяжче було покарано Тараса Шевченка, якого віддали у солдати Окремого Оренбурзького корпусу з забороною писати і малювати. На трирічний термін було ув'язнено у Шліссельбурзькій фортеці Миколу Гулака, Микола Костомаров перебував в ув'язненні один рік, а Олександр Навроцький — півроку у В'ятській тюрмі. Інших членів братства царський режим вислав у віддалені губернії імперії під нагляд поліції, заборонивши повертатися в Україну.
Дата добавления: 2018-06-01; просмотров: 189; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!