Методична розробка уроку з використанням прийомів формування інтелектуальних вмінь учнів
Пропонована програма з історії для 5—11 класів загальноосвітніх навчальних закладів з українською мовою навчання складена, виходячи з цілей, вимог і змісту навчання історії у школі, закладених у Державному стандарті освіти (освітня галузь “Суспільствознавство”). Представлено курси історії України і всесвітньої історії з давніх часів до сьогодення, які складають хронологічно послідовну лінійну систему шкільної історичної освіти. Людина розглядається як суб’єкт і творець історичного процесу. Методологія відбору змісту програмного матеріалу базується на системі таких загальнолюдських і громадянських цінностей українського суспільства, як гуманізм, Батьківщина, самовизначення, права і свободи людини, держава, громадянин, людина, сім’я тощо. Вітчизняну і всесвітню історію представлено у вигляді двох курсів, що є важливим для цілісного уявлення про кожен із них. Разом з тим, процеси, події та явища вітчизняної історії висвітлюються у контексті загальноєвропейської та світової історії. Такий підхід учитель може за даною програмою реалізувати шляхом синхроністичного вивчення та узгодження матеріалу відповідних курсів української та всесвітньої історії, виходячи із можливостей міжкурсових зв’язків. При плануванні навчального процесу педагог може сам визначити оптимальну для конкретної педагогічної ситуації послідовність розгляду окремих тем і сюжетів, місце включення регіонального та локального матеріалу. Інколи доцільним є поєднане вивчення тем із курсів української та всесвітньої історії. Це стосується, наприклад, історії міжнародних відносин і зовнішньої політики у ХХ ст., історії Першої та Другої світових війн, окремих питань історії культури тощо. Зміст курсів інтегрує соціальну, економічну, політичну й духовну історію та висвітлює тісний взаємозв’язок всіх сфер людського буття. В межах даного підходу особлива увага приділяється питанням духовності, повсякденного життя, психології суспільства, взаємовідносинам, взаємовпливу та діалогу культур різних народів. Це дозволяє разом з формуванням конкретних знань та загальноісторичних уявлень учнів створювати умови для розвитку їхніх моральних та естетичних цінностей. Вперше більшу увагу приділено регіональній та місцевій історії (історії краю), що дає можливість виховувати патріотичні та державницькі почуття та якості школярів, посилює інтерес до історичної інформації. В темах “історія краю” передбачений насамперед розгляд історичного матеріалу місцевості, де розташована школа: міста, селища, села, району. Зміст відповідних тем передбачає як вивчення конкретних подій, явищ, історичних постатей краю, так і порівняння їх із подіями та явищами, що відбувались на території країни в цілому. Такі теми потребують широкого залучення учнів до самостійної пізнавальної діяльності, зокрема з елементами досліджень. До кожної теми надано орієнтовний узагальнений перелік інформаційних питань змісту, які обов’язково мають бути відбиті у підручниках або інших посібниках, що повідомляють учням зміст навчального історичного матеріалу. Вони засвоюються учнями у вигляді знань історичних фактів і понять різного ступеня узагальненості та складності. Пропоновані інформаційні питання є мінімумом знань, які підлягають обов’язковому засвоєнню учнями на різних рівнях навчальних досягнень у відповідності до індивідуального розвитку пізнавальних можливостей того чи іншого учня. Повне опрацювання знань у певній системі, їх усвідомлення і застосування забезпечуються у даній програмі не тільки запам’ятовуванням, а й опрацюванням їх за завданнями, що передбачені наступним компонентом програми “Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів”. Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів представлені у програмі у вигляді переліку умінь і навичок, яких мають набути учні під час вивчення тієї чи іншої теми. Впровадження програми має ґрунтуватися на новій педагогічній етиці, визначальною рисою якої є взаєморозуміння, взаємоповага, творче співробітництво. Ця етика утверджує не рольове, а особистісне спілкування (підтримка, співпереживання, утвердження людської гідності, довіра), зумовлює використання особистісного діалогу як домінуючої форми навчального спілкування, спонукає до обміну думок, вражень, моделювання життєвих ситуацій, включає спеціально структуровані ситуації вибору, авансування успіху, самоаналізу, самооцінки, самопізнання. Принципово важливою є орієнтація на розвиток творчості, творчої активності, творчого мислення, здібності до адекватної діяльності в нових умовах. Послідовність вивчення курсів української та всесвітньої історії по класах Навчальний матеріал кожного курсу у програмі розподілений на теми, для кожної з яких визначені орієнтовні часові межі. Кожну тему завершує урок тематичного оцінювання, на який виділено окрему годину. У програмі передбачено вступні уроки до кожного курсу інтегрованого змісту, які сприяють формуванню в учнів цілісних історичних уявлень, встановленню наступності у вивченні української та всесвітньої історії, кращій організації пізнавальної діяльності учнів. На таких уроках учні мають познайомитись зі структурою та методичним апаратом відповідного підручника та іншими видами джерел інформації з курсу (текстами, фрагментами історичної літератури, письмовими та речовими історичними джерелами, ілюстраціями, фондами та експонатами музеїв, історичними пам’ятками). Наприкінці кожного курсу передбачено години резервного часу, які вчитель використовуватиме на власний розсуд. Освітня галузь “Суспільствознавство” Метою освітньої галузі “Суспільствознавство”, що складається з історичного та суспільствознавчого компонентів, є забезпечення розвитку учня як особистості, що керується гуманістичними нормами і цінностями, усвідомлює себе громадянином України та успішно самореалізується в сучасному українському суспільстві. Завданнями освітньої галузі є: забезпечення реалізації можливостей розвитку учня як вільної особистості, здатної за допомогою набутих ключових та галузевих компетентностей ефективно самореалізовуватися в сучасному багатоманітному глобалізованому світі та брати участь у житті демократичної, соціальної, правової держави і громадянського суспільства, вчитися протягом усього життя; розвиток інтелекту дитини, її критичного та творчого мислення, визначення нею власної ідентичності як особистості, громадянина, члена родини, етнічної, релігійної, регіональної та локальної спільноти; формування в учнів почуття власної гідності, поваги до прав людини, гуманістичних традицій та загальнолюдських цінностей, здатності формувати власну етичну позицію та дотримуватися правил соціально відповідальної поведінки. Зміст освітньої галузі реалізується шляхом вивчення окремих навчальних предметів (історії, права, економіки тощо), що відображають основи відповідних наук, інтегрованих курсів (громадянської освіти, суспільствознавства тощо). Історичний компонент Метою навчання історії в загальноосвітній школі є формування в учнів ідентичності та почуття власної гідності у результаті осмислення соціального та морального досвіду минулих поколінь, розуміння історії і культури України в контексті історичного процесу. Історичний компонент забезпечує: розвиток інтересу учнів до історії як сфери знань і навчального предмета, власних освітніх запитів учнів і вміння їх задовольняти; отримання та засвоєння системних знань про головні події, явища та тенденції в історії України та світу; знайомлення учнів з духовними і культурними надбаннями та цінностями, історико-культурними традиціями українського народу і цивілізації в цілому; визначення, відбір і використання у процесі пошуку інформації про минуле різних видів історичних джерел, у тому числі текстових, візуальних та усних, артефактів, об’єктів навколишнього історичного середовища (музеїв, архівів, пам’яток культури та архітектури), а також інформаційно-комп’ютерних технологій; вміння представляти обґрунтовані та структуровані знання з історії, власне розуміння історії з використанням відповідного понятійного апарату та виважено розглядати контраверсійні і суперечливі теми. Зміст історичного компонента структуровано з урахуваннями специфіки історичного знання та хронологічних етапів розвитку людства за такими наскрізними змістовими лініями: людина - людина, людина - суспільство, людина - влада, людина - світ уявлень та ідей, людина - простір, людина - природа, людина - світ речей. Зазначені змістові лінії подаються за групами у складових змісту освітньої галузі і в державних вимогах до рівня загальноосвітньої підготовки учнів із застосуванням проблемно-тематичного підходу, що поєднаний з оглядовим, тематичним та поглибленим вивченням і синхронним викладанням взаємопов’язаних курсів історії України та всесвітньої історії.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Методична розробка уроку з використанням прийомів формування інтелектуальних вмінь учнів
Застосовуючи на уроках активні методи навчання можна розвинути в учнів інтелектуальні здібності. Відомо, що традиційні методи недостатньо стимулюють діяльність школярів на уроці, тоді як дидактична гра, лабораторно-практична робота, метод дискусії, частово-пошуковий і проблемний методи, а також метод проекту є більш ефективними. Раціональне використання активних методів дає можливість перейти від репродуктивного рівня використання знань до конструктивного, а потім до творчого.
Успішне вирішення поставлених проблемних завдань залежить від продуманої системи завдань. Будь-яке питання, що не є інформаційним і не потребує прямої відповіді , а містить суперечності між знайомим і незнайомим, є проблемним. Перед учнями ставляться такі питання, відповіді на які вони могли б знайти самостійно, використовуючи історичну карту, схеми-таблиці, підручник. Як одну з форм завдання на останньому уроці теми з метою систематизації знань використовувати історичний диктант. Використання різнорівневих завдань на уроці сприяє відтворенню учнями вивченого матеріалу, активізує пам’ять, розвиває уміння аналізувати та синтезувати факти, робити висновки.
26. Критерії оцінювання навчальних 
досягнень учнів з історії
Застосування на практиці критеріїв навчальних досягнень учнів потребує обов’язкового врахування вікових особливостей учнів та особливостей навчальних курсів. Природно, що загальна характеристика рівнів навчальних досягнень учнів матиме неоднакове втілення для учнів 5—6 класів чи, наприклад, одинадцятикласника. Так, має ряд особливостей пропедевтичний курс “Вступ до історії. 5-й клас”. Без її урахування застосування критеріїв неминуче призведе до переобтяження учнів.
10. Типологія уроків історії у класифікації методистів
Існують різні підходи до визначення типів уроків і їхньої класифікації. У інших класифікаціях за основу береться провідний метод (урок-лекція, урок-диспут, урок-бесіда, лабораторно-практичне заняття); діяльність учнів (урок узагальнення, проблемний урок); характер матеріалу (урок вивчення фактів).
Обираючи тип уроку, вчитель керується місцем цього уроку в темі, його завданнями, особливостями змісту нового матеріалу, педагогічним задумом, віковими особливостями учнів, базовим рівнем їхніх знань, умінь і навичок. Тип уроку залежить також від наявних в школі засобів навчання, професійної майстерності вчителя та інших чинників.
Уроки одного і того самого типу можуть бути різних видів, відрізнятися в залежності від провідного методу. Визначаючи систему уроків по розділу і темі слід мати на увазі, що вивчення нового спирається на вивчений матеріал, а в процесі вивчення нового закріплюється раніше вивчене.
9. 
5. Зміст сюжетів з висвітлення історичних постатей у шкільних курсах історії має відповідати таким вимогам:
- містити життєпис цієї людини; сукупність ідей, поглядів, що визначали спрямованість діяльності особи; загальний контекст, у якому відбувалась її діяльність; ідейно-соціальні, культурницькі та інші засади діяльності; вплив діяльності на конкретні історичні події, наслідки та значення діяльності історичної постаті; історичний час і простір, особливості соціуму, до якого належить особа;
- представляти кожну історичну особистість індивідуальністю з властивим їй зовнішнім виглядом, підсилюючи такі компоненти, як “особисте життя”, “сімейне життя”, “дружина”, “діти” і т.ін.;
- приділяти особливу увагу психологічній характеристиці історичної постаті, яскраво подаючи особистісні риси людини від зовнішнього вигляду до характеристики внутрішніх якостей, а від них – до мотивів поведінки;
- відбирати для характеристик історичних осіб такий фактичний матеріал, який вимагає осмислення, і підводити учнів у такий спосіб до світоглядних висновків. Якщо це можливо, під час викладу навчального історичного матеріалу на уроках треба встановлювати паралелі між подіями минулого, що пов’язані з діяльністю особи, та сучасністю. Важливим є також показ конкретних ситуацій життя особистості, у яких людина обирала спосіб дій, з кількох можливих альтернатив, залучаючи учнів до аналізу мотивів такого вибору.
Для реалізації викладених вище положень на уроках необхідно внести суттєві зміни в методику викладання історії. Серед ефективних методів і прийомів визначено такі:
- характеристика історичної постаті доповнена уривками з оригінальних документів, описів подій, боїв, зовнішності та рис характеру історичних постатей, які містяться в художній літературі та фільмах, що супроводжується показом портрета та інших ілюстрацій. Оповідання про історичну особу складається з таких прийомів, як “словесний малюнок”, розповідь, сюжетне оповідання, картинне зображення, образна характеристика історичної постаті чи типового представника певної соціальної групи, прийом контрасту – протиставлення історичних особистостей; групова характеристика кількох осіб; демонстрація вчителем зразка розгорнутої оцінки видатної історичної постаті й обґрунтування цієї оцінки;
- драматизація чи інсценізація тексту підручника чи документа, де містяться діалоги історичних осіб, складання учнями власного сценарію такої інсценізації на основі різних джерел інформації;
- постановка проблемних та дискусійних питань, які дадуть підліткам можливість висловити різні погляди в оцінці історичної постаті;
- завдання на виконання оцінних дій різної складності щодо видатної історичної особистості не лише за результатами її діяльності та значущістю цієї діяльності для соціальної групи, народу, країни, а й за її впливом на подальший хід подій, на інших людей, на нові покоління;
- поетапне навчання учнів прийомів розумової діяльності, пов’язаних з усвідомленим засвоєнням матеріалу про історичні постаті та їх оцінкою;
- підготовка учнями доповідей чи повідомлень про історичні постаті з використанням у якості засобів конкретизації історичних документів, творів художньої та мемуарної літератури, наочності (портретів, фотографій, ілюстрацій тощо).
11. Комбінований урок
Комбінований урок має дві або кілька приблизно однакових за своїм змістом і значенням дидактичних цілей. Наприклад: перевірка раніше засвоєних знань і засвоєння нових; узагальнення і систематизація знань та засвоєння навичок та умінь; перевірка знань, навичок і умінь і застосування їх на практиці.
При плануванні комбінованого уроку необхідно чітко встановити, які типи уроків і їх структурні елементи комбінуються. При цьому одні з етапів можуть випадати із структури комбінованого уроку, інші -–об`єднуватися. Важливо при цьому врахувати, що змінюватись можуть комбінації структурних елементів уроку, але самі вони повинні бути незмінними.
Наприклад, комбінований урок, який ставить за мету перевірку раніше засвоєного матеріалу і засвоєння нових знань може мати наступну приблизну структуру:
1) Перевірка виконання учнями домашнього завдання практичного характеру.
2) Перевірка раніше засвоєних знань.
3) Мотивація навчання школярів, повіджомлення теми, мети і завдань уроку.
4) Сприйняття і усвідомлення учнями нового учбового матеріалу.
5) Осмислення, узагальнення і систематизація знань.
6) Підведення підсумків уроку і повідомлення домашнього завдання.
Комбінований урок, метою якого є засвоєння навичок і умінь, а також їхнє творче застосування на практиці може мати таку структуру:
1) Актуалізація опорних знань, навичок і умінь.
2) Мотивація учбової діяльності школярів; повідомлення теми, мети і завдань уроку.
3) Вивчення нового матеріалу.
4) Першопочаткове застосування набутих знань.
5) Засвоєння навичок.
6) Засвоєння узагальнених умінь.
7) Самостійна робота на творче застосування знань, навичок і умінь, перевірка результатів виконаних завдань.
8) Підведення підсумків уроку і домашнє завдання.
Важливу частину комбінованого уроку складає перевірка знань учнів. Вона може бути письмовою, усною і письмово-графічною.
Перевірка знань включає в себе ряд вимог:
- мотивація опитування;
- включення всіх учнів в роботу;
- врахування психологічних особливостей учнів, диференціація перевірки;
- зв`язок змісту перевірки з новою темою;
- мотивація оцінки знань.Із опитування слід виключити прийоми, які вимагають великих затрат часу.
Дата добавления: 2018-06-01; просмотров: 502; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!