Повсякденне життя українців у 1964-1985 рр.
1. Якими були основні ознаки та тенденції у повсякденному житті населення цЬого періоду?
2. Як вони пов'язувалися із особливостями соціального та економічного розвитку України?
Такі ж суперечливі процеси спостерігалися й у повсякденному житті населення. З одного боку, побут стає більш комфортним за рахунок розвитку мережі торговельних і побутових підприємств. Будуються нові магазини, їдальні, хлібопекарні. Збільшення кількості товарів зумовлює появу нових, досконаліших та ефективніших форм торгівлі як магазини самообслуговування, універмаги, універсами з широким асортиментом товарів. Сільських трудівників стали регулярно обслуговувати безпосередньо на робочих місцях: польових станах, фермах, тракторних бригадах. У містах створюються будинки побуту, комбінати, фірми побутових послуг.
Наприклад, відома київська фірма «Світанок» розв'язувала проблеми ремонту квартир, догляду за дітьми та хворими, навчання музики та іноземних мов, машинного передруку тощо. Якщо на початку 60-х років вона надавала 80 — 90 видів різних послуг, то в середині 70-х років їх кількість зросла до 600 і більше.
З другого боку, в 70- 80-х роках у торговельному Й побутовому обслуговуванні
В означені роки харчування жителів міст поліпшувалося, однак у державній торгівлі мали місце перебої з постачанням багатьох харчових продуктів, зокрема м'яса, молока, кондитерських виробів тощо, що було наслідком кризи колективного сільського господарства. Проте у республіці вироблялося і продавалося населенню вдосталь спиртного, а антиалкогольні кампанії через їх половинчастість та непослідовність були безрезультатними і сприяли зростанню самогоноваріння.
|
|
|
У другій половині 60-х років в УРСР, як і на інших територіях СРСР, виникають підпільні виробництва у вигляді цехів, майстерень, що пропонували населенню «ліві» (не враховані державою) товари. Ці товари вироблялись з державної сировини і часто на державних підприємствах. Причому інколи сировина присвоювалась керівниками підприємств незаконно — шляхом махінацій, а інколи була зекономлена завдяки застосуванню прогресивних технології! виробництва або прихована під що забезпечувало швидку реалізацію й високий власний прибуток.
У 70-х — 80-х роках організатори підпільних цехів почали об'єднуватися у межах СРСР. Вони налагодили співробітництво між регіонами і розгорнули торгівельну мережу, що займалася реалізацією лівої продукції. Саме тоді «цеховики» започаткували створення тіньової економіки. Вони були найзаможнішими людьми в країні. Окремі правоохоронці за відповідну винагороду прикривали «цеховиків».
|
|
|
Водночас правоохоронним органам все ж таки вдавалося розкривати частину цехових підпільних структур. Підпільні мільйонери опинялися у в'язницях, де стикалися зі «злодіями в законі». Ділові люди зрозуміли, як можна використовувати цю силу. Доволі швидко деякі злочинні авторитети почали одержувати відповідний відсоток з прибутку «цеховиків», прикриваючи підпільне виробництво не тільки своїм особистим впливом, а в разі необхідності й діями бойовиків. Таким чином у країні формувалися мафіозні структури.
Підвищення добробуту населення у другій половині 60-х — 80-х років вплинуло і на долю жінки у радянському суспільстві. Збільшилась кількість жінок, які поряд з чоловіками, стали здобувати вищу освіту, посідати керівні посади, займатися інтелектуальною працею. На початку 80-х років близько 90% жінок мали середню спеціальну або вищу освіту. Половину всіх працюючих у народному господарстві й 60% спеціалістів складали жінки.
Водночас у промисловості, на будівництві працювала значна кількість жінок, які виконували роботи, що не потребували високої кваліфікації. Особливо величезною була частка ручної праці жінок у сільському господарстві. У цій галузі 98% працюючих складали жінки. Зміни у побуті населення, зокрема збільшення у сім'ях кількості побутової техніки, полегшили домашню працю жінок. Проте зазначимо, що ці зміни відбувалися досить повільно.
|
|
|
За даними ЦСУ СРСР про зайнятість жінок 1981 р. на домашнє господарство жінки-робітниці та службовки відводили 3 год 19 хв. в робочий день і 6 год 28 хв. — у вихідні. Колгоспниці відповідно — 3 год 38 хв. і 6 год 17 хв... У міських родинах, які мають неповнолітніх дітей сукупне трудове навантаження жінки складає близько 75 год на тиждень (41 год на виробництво та 30 — 35 год — домашня праця). При цьому побутове навантажені їм чоловіків у середньому відповідає раціональній нормі — 12 год на тиждень, у жінок воно вище приблизно утричі.
Дата добавления: 2018-06-01; просмотров: 459; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!