Страхування кредитних та фінансових ризиків.

 

Суть страхування кредитних ризиків полягає в організації страхового захисту інтересів кредитора на випадок неплатежу чи неплатоспроможності позичальника.

Кредитне страхування поділяється на такі види:

1)Делькредерне страхування – кредитори виступають і страхувальниками, і застрахованими одночасно. Є дві сторони – страховик і страхувальник. Складається з двох видів:

а) страхування товарних кредитів – передбачає відшкодування витрат, які настали внаслідок невиконання короткострокових кредитних вимог з товарного постачання та надання послуг;

б) страхування фінансових кредитів – тієї частини споживчих кредитів і кредитів під інвестиційні потреби, яка видана у грошовій формі.

 2) Гарантійне (заставне) страхування – страховик бере на себе роль гаранта оплати замість боржника його повної заборгованості у визначених термінах на користь застрахованого. Є три сторони – кредитор, позичальник, гарант. Складається з двох видів:

 а) класичне (заставне) страхування – страхування кредитів, виданих під заставу;

 б) страхування фінансових гарантій – кредитів, повернення яких гарантується борговими зобов’язаннями фінансового характеру ( облігаціями, акціями, сертифікатами тощо).

3) Страхування довіри – страхування ризику невиправдання довіри працедавця працівником, який брав у тимчасове користування засобів транспорту або інших цінностей. Страховик відшкодовує страхувальникові майнові збитки, які завдані йому довіреними особами шляхом (або в результаті) вчинення ними недозволених дій. Матеріальною субстанцією кредиту довіри є вартість матеріальних цінностей, які надаються у розпорядження, у кредит третім особам.

У більш широкому розумінні страхування фінансових ризиків охоплює всі види страхування, захисту тих ризиків, які виявляються в будь-якій сфері визначених фінансових відносин або безпосередньо спричиняють фінансові втрати. До групи фінансово-кредитних ризиків відносять як ризики пов’язанні з наданням кредитів, так і ризики, які призводять до інших фінансових збитків.

Страхування транспортних засобів та вантажів.

 

У господарській (підприємницькій) діяльності не можна обійтися без страхування від небезпек, що виникають на різноманітних шляхах сполучення. Об'єктами страхування можуть бути як транспортні засоби, так і вантажі, які перевозяться ними. Страхування транспортних засобів іменується "КАСКО", а страхування вантажів — "КАРГО" страхуванням.

Страхування транспортних засобів - вид страхування, де об'єктом ви­ступають механізовані й інші транспортні засоби. Залежно від виду шляху транспортне страхування поділяється на наземне, річкове, морське і повітряне.

Наземне транспортне страхування громадян проводиться лише у добровільній формі (за винятком виїзду за кордон). На страхування приймаються транспортні засоби, які підлягають реєстрації в органах ДАІ.

Наземний транспорт як об'єкт підвищеної небезпеки містить ризик довкіллю, особливо життю та здоров'ю людей, а водночас сам досить час­то і легко стає об'єктом ушкодження.

Страховик здійснює добровільне страхування автотранспортних засобів, що належать юридичним і фізичним особам, і причепів до цих засобів, відповідного приладдя та обладнання. Як правило, на страхування приймається автотранспортний засіб і причепи до нього в технічно справному стані.

За цим видом страхування страховими ризиками вважаються:

- пошкодження, знищення об'єкта страхування внаслідок аварії та інші пошкодження, що сталися в процесі руху;

- пошкодження, знищення об'єкта страхування внаслідок протиправ­них дій третіх осіб при його перебуванні або у будь-якому місці, або на стоянці, що охороняється, чи в гаражі;

- пошкодження, знищення об'єкта страхування внаслідок стихійних
лих (буря, ураган, смерч, злива, град, обвал, лавина, зсув, вихід підґрунтових вод, паводок, повінь, сель, удар блискавки, просідання ґрунту, землетрус), падіння дерева, нападу тварин, а також пожежі чи вибуху в автотранспортному засобі;

- угон або викрадення автотранспортного засобу й причепів до нього,

а також крадіжка відповідного приладдя та додаткового обладнання в разі перебування або у будь-якому місці, або на стоянці, що охороняється чи в гаражі.

Транспортні засоби страхуються за такими варіантами:

- на випадок пошкодження або втрати транспортного засобу внаслі­док ДТП;

- на випадок пошкодження або втрати транспортного засобу, його
складових частин, деталей, обладнання, при викраденні чи спробі викрадення, пошкодження внаслідок навмисних дій третіх осіб;

- на випадок пошкодження внаслідок стихійного лиха (буря, повінь,
землетрус тощо);

- викрадення автотранспортного засобу й причепів до нього, а також
крадіжка відповідного обладнання у разі перебування або у будь-якому
місці, або на стоянці, що охороняється, чи в гаражі.

Страхова сума складає повну або частину вартості транспортного засобу і визначається на підставі поданих заяви на страхування і документів, що підтверджують вартість автотранспортного засобу, причепів до нього та додаткового обладнання. Вартість транспортного засобу визначається за довідкою-рахунком торговельної організації, біржової ціни або на підставі висновків товарознавців страхової компанії.

Страхова сума не повинна перевищувати діючої вартості транспортного засобу на день укладання договору з урахуванням зносу.

У разі настання страхового випадку страхувальник повинен повідо­мити органи ДАІ та страхову компанію.

Після надходження заяви страховик у тридобовий термін оглядає об'єкт страхування, складає акт про страховий випадок у присутності страхувальника, винної особи та двох свідків.

Страхові платежі залежать від строку експлуатації транспортного засобу, від стану водія. Як правило, на страхування приймається автотранспортний засіб та причепи до нього в технічно справному вигляді. Страхова премія обчислюється страховиком залежно від страхової суми та обраних страхувальником страхових випадків - чинників, що впливають на рівень ймовірності виникнення страхового випадку: марки автомобіля, року його випуску, стажу та віку водія, наявності охоронної сигналізації і пристрою проти викрадення та розміру умовної франшизи.

Страхування вантажів - ОДИН з найпоширеніших видів страхування. Страхувальниками можуть бути будь-які фізичні або юридичні особи, вантажовідправники чи вантажоодержувачі. Не виключається укладання договору страхування вантажоперевізником. На практиці вантаж страхує та сторона, яка найбільше зацікавлена в його збереженні. Як правило, це сторона, на яку за договором лягає ризик втрати чи пошкодження вантажу. При внутрішніх перевезеннях — це продавець-вантажовідправник.

У міжнародних перевезеннях в більшості випадків обов'язок страхування лежить на покупці-вантажоодержувачі. Страховиком в Україні може бути лише страхова компанія, що одержана ліцензію Укрстрахнагляду і має право здійснювати цей вид страхування згідно з її установчими документами.

Цей вид страхування найбільш актуальний для підприємців, які мають іноземних партнерів в інших країнах, оскільки вантажі, які пересікають кордон України, страхуються в обов'язковому порядку.

Конкретний зміст страхування вантажів визначається в договорі. Поширені два види страхування вантажів:

1) із відповідальністю за усі ризики;

2) без відповідальності за пошкодження, крім випадків катастро­фи.

При страхуванні першого виду передбачається відшкодування збитків від пошкодження чи загибелі вантажу від будь-яких причин. Але з цих умов виключаються пошкодження чи загибель вантажів від будь-яких військових, піратських дій, конфіскації чи знищення на вимогу вла­ди (ці ризики можуть бути застраховані за додаткову плату); виключа­ються ризики радіації, спеціальної і грубої необережності страхувальни­ка чи його представників, порушення встановлених правил перевезення, пересилання і зберігання вантажів, невідповідності пакування; впливу трюмного повітря чи особливих властивостей вантажу, пошкодження вантажу гризунами та ін., сповільнення в доставці вантажу і падіння цін тощо.

При страхуванні другого виду не відшкодовуються збитки внаслідок підмокання вантажу атмосферними опадами, забруднення вантажу, його крадіжки або не доставлення. За угодою сторін вантаж може бути застрахований на інших умовах.

Для виключення непорозумінь, що виникають внаслідок різного трактування в різних країнах одних і тих же понять, Міжнародна торгова пала­та в Парижі ще у 1936 р. розробила Міжнародні правила тлумачення торгових термінів (Інкотермс). Вони являють собою зведення умов укладання контрактів між сторонами, комерційні підприємства яких знаходяться в різних країнах. Правила регулюють витрати і ризики обох сторін при ук­ладанні контракту і вміщують в собі такі основні умови страхування: СІF, CIP, FОВ, РАS.

Угода СІF (Cost Insurance and Freight — вартість, страхування і фрахт) — це особливий вид контракту, в якому на спеціальній основі вирішують­ся основні питання купівлі-продажу: момент переходу на покупця ризику випадкової загибелі, пошкодження чи передачі товару, добросовісної дії продавця; порядок розрахунків та інші питання.

При продажі товару на умовах СІF продавець зобов'язаний доставити товар у порт відвантаження, відвантажити його на борт судна, зафрахтувати тоннаж і оплатити фрахт, застрахувати перевезення морським шляхом від ризику загибелі чи пошкодження товару під час транспортування, який несе продавець, оплатити страховий поліс. Продавець повинен провести митне очищення товару для вивозу. Ризики переходять з продавця на покупця з моменту переходу товару через поручні судна в порту відвантаження.

СІР (Carriage and paid To — перевезення і страхування, оплачені до). "За перевезення і страхування оплачено" до позначеного в контракті місця призначення означає, що продавець несе витрати зі фрахту до транспортування товару в позначене місце призначення, повинен застрахувати пе­ревезення від ризику загибелі чи пошкодження товару під час транспорту­вання, який несе покупець, і оплатити страховий поліс. Ризики перехо­дять від продавця до покупця з моменту передачі транспортній компанії.

FOB(Free on Board - вільно на борту) у визначеному в контракті пор­ту із відвантаження означає, що продавець виконав свої зобов'язання з пи­тань поставки, коли товар перейшов через поручні судна у позначеному порту завантаження. Починаючи з цього моменту, покупець несе всі вит­рати і ризики загибелі чи пошкодження товару.

FAS (Free Alongside Ship - вільно вздовж борта судна) у позначеному в контракті порту відвантаження означає, що продавець виконав свої зобов'язання з питань поставки, коли він поставив товар на пристань позначеного в контракті порту завантаження і розмістив його вздовж борту судна. Страховик, який страхує вантаж, пише заяву, де описує упакування вантажу, вказує його найменування, кількість і масу, а також номери супроводжуючих документів (накладних), пункт від правлення, пункт призна­чення, дату початку перевезення, перевізника, вид транспорту, страхову суму і бажані умови страхування.

Страховою сумою оцінюється ризик такого перевезення і розмір страхового відшкодування, коли з вантажем щось станеться. Визначається вона на основі міжнародних контрактів або договорів, якщо йдеться про перевезення всередині країни, які підтверджують вартість вантажу (заниження вартості не в інтересах страхувальника, оскільки робить неможливим повноцінне страхове відшкодування, якщо з вантажем щось станеться). Завищення страхової суми теж нічого не дає, оскільки при настанні стра­хового випадку страховик проведе експертизу і заплатить рівно стільки, в скільки буде оцінений збиток (на основі оцінки вартості вантажу), бо в Законі України "Про страхування" є суттєве зауваження: страхування не повинно приносити прибуток страхувальнику, тобто відшкодування має бути меншим за збиток.

Страховий тариф визначає розмір страхової премії, платежу і стано­вить відсоток від страхової суми. Він визначається в кожному конкретно­му випадку і залежить від виду вантажу, вартості, дальності, часу, маршру­ту перевезення, репутації і надійності перевізника, обсягу необхідного страхового захисту.

Середньоринковий тариф зі страхування вантажів сьогодні становить 0,5—1,5% від страхової суми. Тому, вибираючи страхову компанію, по­трібно орієнтуватися не на тариф, а на умови страхування: строк, протя­гом якого вона зобов'язується виплатити відшкодування (бажано не більше 15 днів), перелік документів, який необхідно надати для отриман­ня відшкодування, наявність повноцінного перестрахувального захисту. Крім того, страхова компанія може зробити надбавку до тарифу (0,1-0,6%), якщо має місце невиправданий ризик, наприклад, перевезення золота без охорони.

Договір страхування має графу, в якій вказано, що він набуває чин­ності з моменту перерахування страховику страхової премії. Це су перечить практиці розвинутих країн, де страховик несе відповідальність за покрит­тя збитку з моменту підписання договору. Він вважає справою честі спла­тити відшкодування навіть якщо страховий випадок виник удень підпи­сання договору і його клієнт не встиг здійснити платіж.

Страхове відшкодування. Страховик виплачує страхове відшкодування на основі документів, які підтверджують факт страхової події і розмір збит­ку. При настанні страхового випадку власник вантажу чи його представник зобов'язані:

- вжити всіх можливих заходів для врятування і збереження пошкодженого вантажу чи забезпечення права на регрес до винної сторони;

- терміново сповістити про те, що сталося, страховикові;

- подати в страхову компанію заявку на відшкодування збитків.

Невиконання будь-якої з цих умов, а також приховування якихось відомостей, суттєвих даних про перевезення (відсутність охорони, зміна маршруту) може коштувати страхувальнику страхового відшкодування.

До страхової компанії потрібно буде представити документ, який підтверджує право власності на застраховане майно. Ним може бути СМR - міжнародна транспортна накладна, коносаменти, залізничні накладні, копії контракту і банківських документів, фактури, рахунки, які підтверд­жують право страхувальника розпоряджатися вантажем.

Наявність страхового випадку повинна бути документально зафіксована: у випадку крадіжки — міліцією, стихійного лиха — метеостанцією, пошкодження — торгово-промисловою палатою. Якщо збитки дуже великі, то на місце страхового випадку виїжджає представник страхової компанії (чи її іноземного партнера, якщо подія виникла за кордоном).

Розмір претензії за збитком страхувальник повинен вказати в рахунку-заяві з додатком розрахунку збитку. Достовірність розрахунку підтверджується актами аварійних комісарів, оцінками, експертизами. Документи повинні бути складені відповідно до законів тієї країни, де виникла стра­хова подія. Якщо подія виникла за кордоном, оцінити збитки може іно­земна компанія - партнер страховика.

Отримуючи виплату, страхувальник підписує гарантійний лист, згідно з яким він передає всі права з регресного позову страховій компанії.

Страховик може відмовити у виплаті страхової суми, якщо страхувальник невчасно сповістив про страховий випадок (терміни вказуються у стра­ховому договорі), не подав заявку на відшкодування збитків або не прийняв всі можливі заходи для врятування чи збереження пошкодженого вантажу.

 

Страхування майна громадян.

 

Правила страхування можуть істотно відрізнятися у різних страховиків, але характерними для них є такі умови:

- договори страхування майна громадян мають короткостроковий характер;

- сплата страхових платежів може відбуватися в готівковій чи безготівковій формі, одноразово за весь строк страхування чи в кілька строків;

- під час дії договору страхування страхувальник може укласти додатковий договір на термін, що залишився до кінця дії основного договору;

- для певних категорій страхувальників страховиками можуть надаватися пільги.

Крім того, організаційна робота страховика, пов'язана з укладенням та обслуговуванням договорів страхування май на громадян відповідає умо­вам, які застосовуються щодо інших видів ризикового страхування.

Майно страхується:

1) за загальним договором (крім виробів з дорогоцінних металів, коштовного каміння, колекцій картин);

2) за окремими предметами домашнього майна;

3) за окремими групами предметів, наприклад, меблі, килими, вироби
з дорогоцінних металів, колекції, картини.

Особливо цінне майно може прийматися на страхування за спеціальним договором.

Розрахунку розміру нанесеного збитку має певні особливості:

- розмір збитку визначається окремо за кожним предметом домаш­нього майна;

- збиток визначається окремо за кожним ризиком знищення або ушкодження домашнього майна, оскільки втрати в обох випадках будуть різні.

Майно вважається знищеним, якщо воно стало цілком непридатним для використання за початковим призначенням, а ушкодженим – якщо якість предмета погіршилася, але можливе відновлення за допомогою ре­монту та подальша його експлуатація.

Умови страхування домашнього майна вміщують такі групи ризиків:

- "пожежа" – пошкодження чи знищення майна вогнем (у тому числі від удару блискавки, аварій електросітки, вибуху), а також продуктами горіння і засобами пожежогасіння;

- "підпал" – пошкодження чи знищення майна в результаті дії вогню, викликаного підпалом;

- "стихійне лихо" – пошкодження чи знищення майна в результаті
бурі, урагану, смерчу, землетрусу, просідання ґрунту, гірського зсуву, селевих потоків, сильного дощу, снігопаду, зливи;

- "протиправні дії третіх осіб" - пошкодження чи знищення майна в
результаті навмисних дій третіх осіб, у тому числі крадіжки зі зломом, грабежу тощо.

Страховий платіж вноситься готівкою або безготівкове через бухгалтерію організації, де працює страхувальник.

Договір оформляється на бланку страхового свідоцтва встановленої форми. Договір з даного виду страхування набирає чинності наступного дня після оплати страхового внеску готівкою, а при безготівковому розра­хунку – з дня перерахування страхового платежу бухгалтерією підприєм­ства чи установи.

В разі настання страхового випадку страхувальник повинен:

а) вжити заходи щодо запобігання та зменшення збитків, завданих внаслідок настання страхового випадку;

б) негайно (наприклад, протягом трьох дні в) повідомити страховикові про страховий випадок;

в) при викраденні, пошкодженні внаслідок навмисних дій третьої осо­би заявити про це в органи міліції, в разі пожежі – в органи пожежного
нагляду, при аварії – у відповідні аварійні служби, ЖЕК;

г)  скласти перелік знищеного, пошкодженого або викраденого домаш­нього майна;

д) зберегти до прибуття на місце представника страхової компанії по­шкоджені речі, внесені у перелік або наявні залишки від них, показати їх
для огляду при складанні акта.

Страхова компанія після одержання заяви про страховий випадок зобов'язується в триденний строк скласти акт відповідної форми (з участю страхувальника та двох свідків).

Збитки відшкодовуються:

- при знищенні, викраденні майна - його вартість, що визначається
страхувальником;

- при повному знищенні - страхова сума, обумовлена загальним до­
говором на відповідну суму майна;

- у разі пошкодження - сума знижки вартості, тобто різниця між вказаною страхувальником вартістю майна та вартістю з урахуванням знецінення (втрати якості та цінності), спричиненим страховим випадком;

- якщо пошкоджений предмет можна повернути після ремонту, то
збитком вважається вартість ремонту цього предмета. Вартість ремонту обчислюється за діючими розцінками.

Страхове відшкодування виплачується страховою компанією протягом трьох дні в після одержання всіх необхідних документів. Страхове відшкодування не виплачується, якщо:

- страховий випадок став наслідком навмисних дій страхувальника або
члена його родини;

- не були показані пошкоджені предмети або їх залишки;

- речі домашнього майна, пошкоджені внаслідок зносу окремих час­
тин, технічного браку, перевершення строку експлуатації.

Розмір страхової суми клієнт може вибрати на свій розсуд, але вона не повинна бути більшою вартості застрахованого майна.

Розмір тарифної ставки встановлюється у відсотках від страхової сум й за рік і залежить від обсягу відповідальності страховика, вибраних ризиків, виду домашнього майна, умов зберігання майна, наявності пожежної та охоронної сигналізації, типу будівлі, в якій знаходиться майно, умов дотримання правил безпеки тощо.

Тарифна ставка з цього виду страхування становить 0,35% від страхової суми. Договір страхування укладається терміном на один рік.

При страхуванні домашнього майна неабияке значення має розмір франшизи – процент від суми збитку, а в деяких страхових компаніях - це процент від суми ліміту відповідальності, її розмір обумовлюється в дого­ворі страхування.

Якщо ліміти відповідальності (розмір страхової суми) невисокі, то стра­хова компанія може застрахувати майно без огляду й оцінки. При настанні страхового випадку страховики пропонують своїм клієнтам додаткові по­слуги:

консультації щодо оформлення документів (довідки з експлуатаційних служб, правоохоронних органів тощо);

визначення розміру причиненого збитку;

проведення ремонтних робіт, в тому числі купівля будівельних матеріалів;

відшкодування вартості украденого майна за встановленим фактом
незалежно від тривалості і результатів слідства.

Страховиками пропонується кілька варіантів надання страхових послуг: страхування будівель, тварин, домашнього майна, майна на подвір’ї, на випадок ремонту тощо.

Страхування будівель проводиться у разі знищення або пошкодження їх внаслідок пожежі, стихійного лиха, нещасного випадку, навмисних, неправомірних дій третьої особи, аварії опалювальної системи, водопровід­ної і каналізаційної мережі, наїзду транспортних засобів.

За цими правилами можуть бути застраховані будівлі, що належать стра­хувальнику на правах приватної власності (житлові будинки, садові буди­ночки, дачі, господарські будівлі, гаражі, погріб, хлів, огорожа).

Одночасно з будівлями приймається на страхування додаткове обладнання до них (газопровід, водяні, газові лічильники, грати на вікнах тощо). Договором можна передбачити страхування цивільної відповідальності страхувальника та членів його родини за шкоду, яка може бути заподіяна при користуванні (розпорядженні) будівлями.

Не приймаються на страхування дуже старі будівлі, ті, що підлягають знесенню, аварійні, розташовані в зоні, якій загрожують повені, зсуви та інші стихійні лиха, якщо про це оголошено у встановленому порядку.

Страхове покриття об'єктів страхування забезпечує певний обсяг страхової відповідальності страховика. Як правило, обсяг відповідальності стра­ховика містить перелік ризиків, зумовлених проявом стихійних сил природи й діяльності людини та неправомірних дій третіх осіб.

Страхування будівель не передбачає відшкодування збитків, що виникли через гниття, знос, ураження домовим грибком; конструктивні вади будівель, які були відомі страхувальникові до настання страхового випадку; навмисні дії страхувальника; ведення військових дій, виник­нення громадських заворушень, конфіскацію майна, екологічні катас­трофи.

За договором страхування будівель може бути передбачена повна або часткова відповідальність страховика. Повна відповідальність охоплює всі страхові випадки, тобто стихійні лиха, неправомірні дії третіх осіб; частко­ва – може обмежуватися лише кількома або одним конкретним ризиком.

Договір страхування може бути укладено:

- на всі будівлі (загальний договір);

- на окремі будівлі, що належать страхувальнику (наприклад, або лише
житловий будинок, або гараж);

- на окремі конструктивні елементи (вікна, двері тощо);

- на будівлі, зведення яких ще не завершено.

Страхова сума за договором встановлюється за бажанням страхуваль­ника, але не повинна перевищувати вартості будівель за ринковими ціна­ми даного регіону.

Договір страхування укладається на підставі усної або письмової заяви страхувальника терміном на один рік або кілька місяців без огляду буді­вель, якщо страхова сума не перевищує їх страхової оцінки. При укладанні договору страхування будівель дається їх страхова оцінка (тобто вартість), на підставі якої визначається розмір страхової суми, страхового платежу, а у випадку знишення або пошкодження будівель —розмір збитку та страхо­вого відшкодування. В оціночних документах зазначається первісна (вартість нової будівлі, обчислена згідно з існуючими в даному регіоні оціночних норм) і дійсна (обчислюється відніманням суми зносу від перв­існої вартості) вартість будівлі.

Факт укладання договору страхування засвідчується страховим свідоц­твом встановленого зразка. Страхові платежі визначаються за розміром страхової суми, терміном страхування та ступенем ризику з одночасним використанням граничних розмірів тарифних ставок.

У разі настання страхового випадку страхувальник повинен:

- вжити заходів щодо запобігання та зменшення збитків;

- протягом доби заявити в органи міліції при знищенні будівель внас­лідок навмисних неправомірних дій третьої особи, уразі пожежі - в орга­ни пожежного нагляду;

- у добовий термін письмово заявити страховику (страховій компанії).
В заяві докладно вказати, коли і за яких обставин знищено (пошкоджено)
будівлі і в які компетентні органи про це заявлено;

- зберегти до прибуття на місце страховика пошкоджені будівлі в та­кому стані, який вони мали після припинення впливу страхової події.

 

 

Тема 9. Страхування відповідальності.

1. Поняття та особливості страхування відповідальності.

2. Страхування загальної цивільної відповідальності.

3. Страхування відповідальності на транспорт:

- власників ТЗ;

- цивільної відповідальності перевізників.

---

Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 268; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!