ЗІ ВСТАВНИМИ ТА ВСТАВЛЕНИМИ КОНСТРУКЦІЯМИ
Схема синтаксичного аналізу простого речення
1. Записати речення.
2. Визначити граматичну основу і підкреслити члени речення.
3. Дати загальну характеристику простого речення:
а) просте речення;
б) за наявністю чи відсутністю головних членів речення та можливістю членування (односкладне, двоскладне, нечленоване );
в) за наявністю чи відсутністю другорядних членів речення (поширене, непоширене);
г) за наявністю обов'язкових членів речення (повне, неповне);
ґ) за ускладненістю структури (неускладнене, ускладнене: однорідними членами речення, звертаннями, відокремленими членами речення, вставними або вставленими конструкціями);
д) за характером предикативних відношень (стверджувальне, заперечне: загальнозаперечне, частковозаперечне);
є) за метою висловлювання (розповідне, питальне, спонукальне, бажальне);
є) за інтонацією (окличне, неокличне).
4. Охарактеризувати члени речення і компоненти словосполучень.
Зразок:
Твої слова — як білий вітер з дюн, зіщулених від подиху стихій (ПахлТ).
Речення просте, двоскладне, поширене, повне, ускладнене відокремленим означенням, вираженим дієприкметниковим зворотом, стверджувальне, розповідне, неокличне.
(Що?) слова — простий підмет, виражений іменником у називному відмінку;
слова (які є?) як вітер — складений іменний присудок, виражений нульовою абстрактною дієслівною зв'язкою та порівняльним зворотом;
|
|
|
слова (чиї?) твої — узгоджене означення, виражене займенником;
як вітер (який?) білий — узгоджене означення, виражене прикметником;
як вітер білий (який? звідки?) з дюн —другорядний член речення з однобічною тричленною залежністю, з атрибутивно-обставинним значенням, виражений прийменниково-відмінковим зворотом;
з дюн (яких?) зіщулених від подиху стихій — узгоджене означення, виражене дієприкметниковим зворотом;
Я, звичайно, лише контурно окреслив материк Симоненкової поезії, виділив тільки найголовніші опори, на яких тримається небо його творчості. Незважаючи на особисте несприйняття – хай то буде і смакове – деяких Драчевих новацій чи, скажімо, подекуди безпідставного „огрублення” мовного ряду тощо, - скажу (і час підтверджує): нашій поезії поталанило, що вона запопала собі саме такого обранця. У кожного, твердить Драч, мусить бути своє сонце, своя заповітна верховина, у вічному русі до якої ми очищаємось од випадкового, від хатянської суєти суєт, стаємо вищі і красивіші. Все, зрештою, має точку втоми. І все, зрештою, обходиться, коли поет не втрачає первородного зв’язку з отчою землею, що відроджує енергію духу рівно настільки, скільки ти їй віддав самого себе. З приходом Дмитра Павличка у поезію війнуло свіжим вітром Покуття, живицею смерекових лісів Франкового краю...(Власне зупиняюся, аби не збитись на кучеряво-сентиментальний перелік зовнішніх ознак місцевої екзотики.) Він приніс щось таке в усталену атмосферу, умовно скажемо „східноукраїнської” поезії, що примусило всіх, от метрів до „та інших” одразу ж звернути на нього увагу. Дмитро Павличко, отже, належить до тих перших, хто високі еталони суспільно-громадських вимог приміряв до морально-етичних законів... (З тв. Б.Олійника).
|
|
|
ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ №13-14
ТЕМА: ЗВЕРТАННЯ
ПЛАН
1. Звертання.
2. Значення та способи вираження звертання, його місце в реченні.
3. Вокативні речення.
4. Інтонація при звертанні.
5. Розділові знаки при звертання.
ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ
1. Виконати вправи 488, 489 за збірником Плющ М.Я., Леута О.І., Гальона Н.П. Сучасна українська літературна мова: Збірник вправ: Навчальний посібник. – К.: Вища школа, 1995.
2. Якими специфічними особливостями характеризується звертання?
3. Чим може виражатися звертання? Яка форма допомагає йому виступати художнім засобом?
4. Як відрізнити звертання від підмета? Навести приклади.
|
|
|
5. З якою метою вживається звертання в мовленні?
6. Які розділові знаки ставляться при звертанні?
7. На які основні групи поділяються вокативні речення?
8. Зробити повний синтаксичний розбір речення (на окремому листі).
Під час розкопок на території України часто знаходять тризуб, який, на думку вчених, мав якесь важливе значення для котрогось із давніх слов’янських племен (М.Федотів).
ЛІТЕРАТУРА
1. Сучасна українська літературна мова. Синтаксис // За заг. редакцією І.К.Білодіда. – К.: Наукова думка, 1972.
2. Синтаксис словосполучення і простого речення. – К.: Наукова думка, 1975.
3. Кулик Б.М. Сучасна українська літературна мова. Синтаксис. – ІІ ч. – К., 1965.
4. Вихованець І.Р., Городенська К.Г., Русанівський В.О. Семантико-синтаксична структура речення. – К., 1992.
5. Вихованець І.Р. Граматика української мови. Синтаксис. – К.: Либідь, 1993.
6. Сучасна українська літературна мова. Синтаксис // За ред. О.Д.Пономаріва. – К.: Либідь, 1994.
7. Белошапкова В.А. Современный русский язык. Синтаксис. – Москва: Высшая школа, 1977.
8. Слинько І.І., Гуйванюк Н.В., Кобилянська М.Ф. Синтаксис сучасної української мови. Проблемні питання. – К.: Вища школа, 1994.
9. Бровко А.С. Трудности синтаксического анализа. К.: Освита, 1951.
|
|
|
10. Плиско К.М. Синтаксис української мови із системою орієнтирів для самостійного вивчення. – Харків: Основа. – 1992.
ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 15
ТЕМА: ПОРЯДОК СЛІВ У ПРОСТОМУ РЕЧЕННІ
ПЛАН
1. Порядок слів у простому реченні.
2. Прямий та непрямий порядок слів.
3. Порядок слів та актуальне членування речення в українській мові.
ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ
1. Який порядок слів властивий українській мові?
2. Охарактеризуйте прямий і зворотний (інверсійний) порядок слів
3. У яких випадках виявляється граматична роль порядку слів?
4. Які функції виконує порядок слів у реченні?
5. Висвітліть особливості порядку головних і другорядних членів речення.
6. Зробити повний синтаксичний розбір речення (на окремому листі)
Згодом у часи Володимира Святославина (його ще називали Володимиром Великим) тризуб з’являється на монетах Русі й стає князівським знаком, добре знаним і за її межами (М.Федотів).
ЛІТЕРАТУРА
1. Сучасна українська літературна мова. Синтаксис // За заг. редакцією І.К.Білодіда. – К.: Наукова думка, 1972.
2. Синтаксис словосполучення і простого речення. – К.: Наукова думка, 1975.
3. Кулик Б.М. Сучасна українська літературна мова. Синтаксис. – ІІ ч. – К., 1965.
4. Вихованець І.Р., Городенська К.Г., Русанівський В.О. Семантико-синтаксична структура речення. – К., 1992.
5. Вихованець І.Р. Граматика української мови. Синтаксис. – К.: Либідь, 1993.
6. Сучасна українська літературна мова. Синтаксис // За ред. О.Д.Пономаріва. – К.: Либідь, 1994.
7. Белошапкова В.А. Современный русский язык. Синтаксис. – Москва: Высшая школа, 1977.
8. Слинько І.І., Гуйванюк Н.В., Кобилянська М.Ф. Синтаксис сучасної української мови. Проблемні питання. – К.: Вища школа, 1994.
9. Бровко А.С. Трудности синтаксического анализа. К.: Освита, 1951.
10. Плиско К.М. Синтаксис української мови із системою орієнтирів для самостійного вивчення. – Харків: Основа. – 1992.
Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 287; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!