Ілюстрування творів художньої літератури.
Мистецтво ілюстрації книг є самостійним видом образотворчого мистецтва, воно дуже своєрідне і специфічне і вимагає глибокого творчого підходу.
Ілюстрація – пояснення словесної інформації наочними прикладами, кресленнями і зображеннями. Це також галузь мистецтва, пов'язана з образотворчим тлумаченням літературних і наукових творів. Ілюстрація не тільки витлумачує текст, але і збагачує його у своїх зорових образах, коментує, розвиває і доповнює думки письменника чи поета. Найважливішими особливостями ілюстрації є її залежність від літературного тексту, а мета – доповнити в наочно-зорових образах оповідь автора. Часто вона у відриві від літературного тексту може бути не зрозуміла. У малярстві книжкова ілюстрація за масовістю повторення і поширення оригіналу займає провідне місце. Ця особливість ілюстрації підкреслює її соціально-виховну роль і велику відповідальність видавництв перед читачами щодо створення якісних, справді художніх ілюстрацій. Ілюстрації завжди розглядають як складову частину книги, вони тісно пов'язані не тільки з її змістом, але і з способом її друку і брошурування, технікою її виконання. Адже не той малюнок, що виконав художник пером чи пензликом, тушшю чи аквареллю, а друкарський відбиток, що відтворює малюнок художника. Якість ілюстрації в книзі залежить не тільки від художників, але і від редакторів, працівників друкарні, тобто ілюстрація, якоюсь мірою це плід колективної праці.
|
|
|
Літературний текст і ілюстрації
Особливою є роль ілюстратора та його творчість у книзі. Практика та теорія ілюстрування вирішують складні проблеми образної інтерпретації літературних творів в графічному відтворенні. Розглядається необхідність та можливість втілення сюжету через ілюстрації, їх стилістична відповідність поетиці письменника, асоціативні підходи художника до тексту, глибина осмислення та оригінальність трактування авторських ідей.
Ілюстрація має створюватися як результат активного ставлення до тексту, має нести доповнення і розвиток тексту, бути з текстом єдиним цілим. Ілюстрації не повинні стилістично суперечити літературному твору (тобто стиль автора і стиль художника повинні збігатися). Тому оцінюючи ілюстрації, редактор має перевірити:
· чи відповідають ілюстрації тексту;
· чи виражені в малюнках основні ідеї автора;
· чи створені художні образи в ілюстраціях за художніми образами літератури;
· чи виражений стиль письменника в ілюстраціях при збереженні індивідуальних рис творчості художника-ілюстратора;
· чи правильно зроблена конкретизація літературного твору.
|
|
|
Ілюстрації за значенням і місцем у книзі і на сторінці:
Ілюстрації-кінцівки. Вони застосовуються тільки наприкінці частин, глав окремих розповідей чи усієї книги. Іноді кінцівка показує заключну дію оповідання, тісно зливається з тим, на чому закінчує свою розповідь письменник. Інші кінцівки викликають визначений настрій у читача, що звучить у тон літературному тексту. Вони можуть бути сюжетно-тематичними чи символічними. Редакторові тут необхідно стежити за тим, щоб кінцівки добре композиційно сполучалися з кінцевою смугою і сприймалися малюнками, що закінчують текст, що ставлять крапку.
Ілюстрації-заставки й ілюстрації-кінцівки взаємозалежні один з одним, тому що вони починають чи закінчують один текст. Ця залежність повинна враховуватися редактором при виборі форм і тим заставок і кінцівок. Талановитим майстром цього виду ілюстрацій був Е.Е.Лансере. Сюжетний і символічний зміст його заставок і кінцівок прекрасно сполучається зі строгим декоративним рішенням і служить як прикрасою так і розкриває ідейно-образний зміст книги.
Ілюстрації на титулі і шмуцтитулах. Як і на обкладинці, малюнки на титульних аркушах можуть заповнювати усе поле чи сторінку бути композиційно підпорядкованими шрифту. Зміст їх такий же, як і на обкладинці, тільки трактування лаконічніше. Малюнки на титульних аркушах використовуються для прикраси титулів, а на шмуцтитулах малюнки несуть тему окремих частин чи глав книги.
|
|
|
Види ілюстрацій за їхнім зв'язком з літературним текстом і способом трактування образів і ситуацій, описаних автором.
Ілюстрації дії.Їхня роль – через зображення дій передавати сюжет літературного твору. Виразні жести, рухи, ракурси фігур покликані наочно показати найбільш гострі ситуації, взаємини і вчинки людей. У них лише приблизно відображається характеристика персонажів.
Ілюстрація-портрет. У ній виражається тенденція – дати характеристику героя твору. Художник майже позбавляє героя руху, жестів. Він збирає воєдино всі риси персонажа, що письменник часто розсипає по багатьох сторінках твору і які можуть вислизнути з під уваги читача, а зібрані разом вони доповнюють уявлення про того чи іншого героя. Наприклад, ілюстрації цього виду створені П. Бокалевским до "Мертвих душ" Н.В. Гоголя.
Ілюстрації предметно-пізнавальні. Вони супроводжують текст, допомагають читачеві зображеннями предметів побуту, будівель, пейзажів, явищ природи й ін. Їхня роль – показати незнайоме читачу, їх не слід плутати з малюнками для наукових книг і підручників..
|
|
|
Обстановочні ілюстрації. У них ілюструється сюжет, рясно насичений деталями обстановки, характерними костюмами, що відповідають визначеному історичному часу та місцеві.
Психологічні ілюстрації. Вони частіше зустрічаються в книзі. Завдяки цим ілюстраціям можна довідатися характер героя, припускати його вчинки, визначати відношення до іншим персонажів. До цього виду ілюстрацій часто зверталися И. Рєпін, В. Сєров., М. Врубель і ін.
Ілюстрації настрою чи стану. Їх вплив на читача безпосередньо емоційний. Розмішаються частіше на обкладинках, фронтисписах, заставках, але бувають і всередині тексту.
Інший вид ілюстрацій – ілюстрації до творів, що передають думки автора алегорично. Це здебільшого малюнки до казок, епосу, байок і інших творів.
Усі ці види ілюстрацій розрізняються за сюжетно-образними ознаками, тісно переплітаються і взаємно проникають у інші види ілюстрацій, що розрізняються за місцем і роллю в книзі. Наприклад, ілюстрація-портрет може бути у на всю полосу чи оборочні ілюстрації.
Ілюстрації можуть бути різного характеру: фотографії, малюнки, репродукції з відомих творів мистецтва. У художній літературі здебільшого використовуються малюнки, зроблені художником спеціально для якого-небудь конкретного твору, чи малюнки автора до свого твору.
Ілюструвати класичну художню літературу дуже складно Ілюстрація до таких творів має виконувати наступні завдання: допомогти читачеві орієнтуватися у відповідній епосі і доповнювати сюжет автора тими окремими історичними і побутовими деталями, які письменникові не особливо вдалися по ходу розвитку дії (наприклад, докладний опис зовнішності героя, костюма, інтерєру й ін.). Іноді може видаватися, що кращими ілюстраціями до творів класиків будуть ті, що створені їхніми сучасниками чи художниками, найбільш близькими до їхнього часу. Деякі редактори в зв'язку з цим схильні в нових виданнях передруковувати старі ілюстрації, але робити цього не варто. Новий час народжує нове розуміння і трактування форми. Тому практика ілюстрування класичної літератури сучасними художниками є кращою за їх ідейно-художніми якостями. Сучасний читач потребує від художників вражаючих, сучасних образів.
Є певні особливостіу підході доілюстрування творів сучасних авторів, тут художник і письменник повинні стати співавторами. Сучасна література охоплює, різні сфери життя, діяльність і побуту людей. Постійне і глибоке вивчення нашої дійсності допоможе редакторові правильно оцінити ілюстрації до таких творів.
Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 1225; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!