Причини кризи й ознаки банкрутства фірми
Банкрутство — це відмова юридичної чи фізичної особи платити за своїми борговими зобов'язаннями через відсутність засобів.
У юридичній практиці під банкрутством розуміється засвідчена судом повна неплатоспроможність боржника, що є підставою для припинення його економічної діяльності як юридичної особи з метою погашення боргів.
Банкрутство підприємства є одним з можливих результатів його економічної неспроможності, коли вичерпані інші можливі шляхи поліпшення його фінансового становища.
Головна причина неспроможності і банкрутства підприємства в умовах ринкової економіки полягає в неплатоспроможності, обумовленій відсутністю оборотних коштів, інфляцією і фінансовою недостатністю. Більш глибокі причини варто шукати в неможливості працівників апарату керування передбачати кон'юнктуру ринку і дії конкурентів в окремій перспективі внаслідок їхньої низької компетентності. Навіть незначні прорахунки у вивченні потреб клієнтів, політики уряду, калькуляції витрат на виготовлення продукції, а також проникнення на ринок нових товарів, нових фірм з іншої галузі, зміна цін на матеріали, напівфабрикати, сировину, енергоносії і багато чого іншого може призвести до втрати конкурентоспроможності і банкрутства.
Фактори, що зумовлюють виникнення кризової ситуації, в загальному вигляді розподіляються на зовнішні і внутрішні.
До зовнішніх факторів, на які фірма не може вплинути, відносяться:
|
|
|
• розмір і структура потреб населення;
• рівень доходів і накопичень населення (його купівельна спроможність);
• рівень цін і можливість одержання споживчого кредиту, що істотно впливає на підприємницьку активність;
• політична стабільність і спрямованість внутрішньої політики держави;
• розвиток науки і техніки, що визначає всі складові процеси виробництва товару і його конкурентоспроможність;
• рівень культури, тобто звички і норми споживання, переваги одних товарів і негативне відношення до інших;
• міжнародна конкуренція, при якій закордонні фірми в одних випадках виграють за рахунок дешевої сировини, а в інших — за рахунок зроблених технологій;
• наслідки економічного спаду, інфляції;
• різке зменшення державного замовлення й ін.
До внутрішніх факторів, що залежать від організації роботи самої фірми, відносяться:
• напрямок і принципи її діяльності;
• ресурси і їхнє використання;
• якість і рівень використання маркетингу;
• виникнення збитків підприємства в зв'язку з незадовільною організацією роботи з ринком, неконкурентоспроможністю товарів, несвоєчасним відновленням асортименту товарної продукції;
|
|
|
• різке підвищення рівня витрат виробництва і збуту товарів у зв'язку з нераціональною структурою керування, численністю штату керування, застосуванням дорогих технологій, засобів і предметів
праці і т.д.;
• зниження рівня культури виробництва і культури підприємства в цілому, включаючи кваліфікацію персоналу, технічний рівень виробництва, взаємини в колективі, його впевненість в ефективній роботі;
• відсутність стимулів у праці в персоналу підприємства й ін.
Ранніми ознаками банкрутства є:
• затримки в наданні звітності, що свідчать про погану роботу фінансових служб підприємства;
• зміни в статтях бухгалтерського балансу з боку пасивів і активів і порушення визначеної їхньої пропорційності;
• збільшення чи зменшення матеріальних запасів, що може свідчити або про зацікавленість, або про можливу нездатність підприємства виконувати свої зобов'язання з постачання;
• збільшення заборгованості підприємства постачальникам і кредиторам;
• зменшення доходів підприємства і зниження прибутковості фірми, знецінювання акцій підприємства, встановлення підприємством нереальних (високих чи низьких) цін на свою продукцію;
|
|
|
• конфлікти на підприємстві, звільнення кого-небудь з керівництва, різке збільшення прийнятих рішень і т.д.
Різкі зміни в структурі балансу і звіту про фінансові результати
викликають:
• різке зменшення грошей на рахунках (збільшення грошей також може свідчити про неможливість подальших капіталовкладень);
• збільшення дебіторської заборгованості (різке її зниження також свідчить про утруднення зі збутом, якщо супроводжується ростом запасів готової продукції);
• старіння дебіторських рахунків;
• порушення балансу дебіторської і кредиторської заборгованості;
• збільшення кредиторської заборгованості (різке її зниження при наявності грошей на рахунках також свідчить про зниження обсягів діяльності);
• зниження обсягів продажів (несприятливим може виявитися і різке збільшення обсягів продажів, тому що в цьому випадку банкрутство може наступити в результаті наступного порушення балансу боргів, якщо піде непродумане збільшення закупівель, капітальних витрат, крім того, ріст обсягів продажів у натуральному вимірі може свідчити про скидання продукції перед ліквідацією підприємства).
У світовій практиці процедура банкрутства полягає в тому, що кредитори (фізичні і юридичні особи, яким винне дане підприємство) домагаються санації чи ліквідації підприємства-банкрута. Власники підприємства втрачають право власності на майно підприємства-банкрута, а скликані збори кредиторів вирішують долю підприємства.
|
|
|
Часто це — єдина можливість залучити іноземні інвестиції у вузько-профільне виробництво. Однак виконане непрофесійно, без обліку меж подільності, розукрупнення може стати однією з причин банкрутства підприємства.
Якщо після змін у ціновій, товарній політиці, стратегії маркетингу, виробничій і організаційній структурах, а також надходження інвестицій з'явилися кошти, виникає спокуса зупинити внутрішні реформи. Це велика помилка, в результаті якої підприємство може повернутися в колишній стан. Щоб закріпити досягнутий результат, необхідно створити запас організаційної міцності, для чого предметні сфери, що залишилися поза межами уваги, варто також перешикувати у відповідності зі стандартами ринково-орієнтованого підприємства.
Системна трансформація допускає також зміну організації оплати праці, створення системи оціночних показників (підприємства в цілому і його підрозділів), визначення стратегії розвитку підприємства. Трансформація може також допускати розробку системи запобігання втрати ринків збуту, перехід до твердого керування грошовими потоками, створення умов для інноваційної діяльності (чим більше новаторських ідей, тим стійкіше становище підприємства). При цьому необхідно вести роботу з підтримки іміджу фірми, перебудови інформаційної системи, комп'ютеризації керування, зміни кадрової політики, навчання персоналу поведінки в ринковому середовищі, реформування організаційної культури й ін. До змін варто відноситися як до способу збереження стійкості в мінливій картині ринку.
Системну трансформацію можна здійснити за 1,5-2 роки при наявності компетентного керування реформами.
Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 283; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!