Матеріальні і процесуальні адміністративно-правові норми
Варіант 2.
Продовжіть думку:
1.Загальна частина адміністративного права об’єднує норми, які визначають (регулюють) принципи державного управління; правове становище суб'єктів адміністративного права (громадян, органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій); державну службу; форми і методи управлінської діяльності; адміністративно-правові режими (надзвичайний, воєнного стану, митний тощо); адміністративний примус; засоби забезпечення законності в державному управлінні; адміністративний процес, включаючи адміністративне судочинство.
2.Адміністративна деліктоздатність осіб (юридични) виникає з моменту державної реєстрації. Фізичних осіб (за законодавством України) наступає з 16-річного віку.
3.Штат – це встановлений на певний період часу перелік найменувань посад і загальна кількість постійних посад в апараті управління організації та її підрозділах із зазначенням посадових окладів за штатною посадою.
4.Дефектні акти державного управління поділяються на нікчемні та оспорюванні.
5.Характерною особливістю заходів адміністративного попередження (запобігання) є їх профілактичний (запобіжний) характер.
Завдання на перерахування:
1.Особливості адміністративно-правових норм: предмет їх регулювання — суспільні відносини, пов'язані з функціонуванням органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, інших суб'єктів, уповноважених на здійснення функцій публічного управління; в адміністративно-правових нормах відбивається метод адміністративного права, тому в більшості випадків такі норми мають імперативний характер; адміністративно-правові норми нерідко встановлюють у процесі реалізації виконавчої влади й безпосередньо її суб'єкти; характер відносин, урегульованих адміністративно-правовими нормами, визначає їх структуру.
|
|
|
2.повноваження ради національної безпеки і оборони україни: розробляє та розглядає на своїх засіданнях питання, які відповідно до Конституції та законів України належать до сфери національної безпеки і оборони, та подає пропозиції Президентові України відповідно до своїх досліджень. здійснює поточний контроль діяльності органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони, подає Президенту України відповідні висновки та пропозиції; ініціює розроблення нормативних актів та документів з питань національної безпеки і оборони, узагальнює практику їх застосування та результати перевірок їх виконання; координує і контролює переведення центральних і місцевих органів виконавчої влади, а також економіки країни на роботу в умовах воєнного чи надзвичайного стану; координує та контролює діяльність органів виконавчої влади по відбиттю збройної агресії, організації захисту населення в умовах воєнного та надзвичайного стану та при виникненні кризових ситуацій, що загрожують національній безпеці України.
|
|
|
3.Підстави для відставки державного службовця: принципова незгода з рішенням державного органу чи посадової особи, етичні перешкоди для перебування на державній службі; примушування державного службовця до виконання рішення державного органу чи посадової особи, яке суперечить чинному законодавству, що може заподіяти значної матеріальної або моральної шкоди державі, підприємствам, установам, організаціям або об'єднанням громадян, громадянину; стан здоров'я, що перешкоджає виконанню службових повноважень .
4.Форми видів державного управління: 1) видання правових актів управління; 2) укладення угод (договорів); 3) здійснення інших юридично значних дій.
Завдання на порівняння:
1.Адміністративне право і конституційне право: тісно адміністративне право взаємодіє з конституційним правом. сфера виконавчої влади є об’єктом дії обох галузей права. Розмежування цих галузей відбувається за методом правового регулювання. Конституційне право впливає на відносини, що перебувають в статичному стані, тобто конституційне право закріплює, фіксує різноманітні суспільні відносини, основні принципи організації та функціонування виконавчої влади і т. п. А адміністративне право регулює ті самі відносини, але в їхньому розвитку, у стані функціонування, прикладної реалізації, деталізує їх і конкретизує.
|
|
|
2.Контроль і нагляд: основні способи забезпеченій законності та дисципліни в державному управлінні. Контроль як форма державної діяльності, відрізняється від нагляду -і в цьому його суттєва особливість - тим, що він повсякденно та безперервно (в основному це стосується відомчого контролю) здійснюється як органами законодавчої та виконавчої влади, судами, так і численними спеціально утвореними для цього контролюючими органами. Різна і нормативна база контролю та нагляду. контролюючий орган, на відміну від прокуратури, має право втручатися в оперативну діяльність підконтрольного.
3.заходи адміністративного примусу і адміністративного переконання: Переконання формує правосвідомість, внутрішню психічну готовність об'єкта управління до виконання керівної вказівки і пов'язане із використанням різних організаційних, роз'яснювальних та виховних заходів. Примус окремий інститут адміністративного права, полягає у застосуванні суб'єктами виконавчої влади передбачених адміністративно-правими нормами примусових заходів до особи, яка вчинила адміністративне правопорушення. Примус застосовується до осіб, не здатних будувати свою поведінку у відповідності з волею суб'єкта управління.
|
|
|
Варіант 0
Продовжіть думку:
1.Для виникнення адміністративно-правових відносин потрібна наявність юридичних фактів (поділяються на: за наслідками що настали, за наявністю або відсутністю зв’язку факту з волею суб’єкта).
2.Адм. дієздатність- це здатність своїми діями (бездіяльністю) набувати та реалізовувати права, створювати для себе, або інших суб’єктів обов’язки, та виконувати їх.
3.У світі існують різні моделі державної служби. (закриті – обмежений доступ до держ служби та низька мобільність службовців у межах міжвідомчих переміщень та політична нейтральність, відкриті – більш мобільна та спрощена у сфері вступу на держ службу, має демократичний характер, більш лояльна до політичної діяльності держ службовців)
4.Нагляд – це пасивний метод управління, що полягає у збиранні потрібних знань про діяльність об’єкта управління й їх оцінки, це юридичний аналіз стану справ додержання законності і дисципліни щодо об’єкту управління, який здійснюється суб’єктом управління із застосуванням відповідних, наданих йому законодавством форм, але без безпосереднього втручання в оперативну та іншу діяльність підконтрольного об’єкту.
Завдання на перерахування
1.Методи адміністративно-правового регулювання:
- метод влади – підпорядкування (субординації) або метод прямого розпорядництва, - метод рекомендацій - метод узгодження (координації) - метод рівності
2.Основні характеристики адміністративної правоздатності
1) управлінська сутність діяльності суб’єктів, що виражається у реалізації різних функцій державного (публічного) управління;
2) наявність спеціальних прав та обов’язків суб’єктів адміністративного права, які сприяють формуванню організаційних зв’язків та відносин в системі публічного управління;
3) забезпечення захисту правовідносин, учасниками яких є громадяни;
4) юридичні гарантії розгляду правової суперечки, яка виникла в системі публічного управління в адміністративному або судовому порядку в межах встановлених процесуальних правил.
3.Для органів державної влади, як суб’єктів адміністративного права:
1) юридична владність дій та розпорядчий характер рішень, які ними приймаються;
2) реалізація державних повноважень примусового характеру, застосування заходів адміністративного примусу
4.Ознаки державної служби
це різновид державної, суспільно-корисної діяльності;
• здійснюється на професійній основі особами, які займають посади в державних органах та їх апараті;
• спрямована на практичне виконання завдань і функцій держави;
• за виконану роботу особи одержують державну платню за рахунок державних коштів.
Вимоги що пред’являються до правових актів державного управління:
1) оптимальність, доцільність, ефективність, соціальна справедливість. Акти управління повинні обслуговувати сферу соціальних, духовних, політичних і економічних потреб.
2) відповідність юридичним вимогам:
− законність
− презумпція законності акту
3) відповідність організаційно-технічним вимогам: − щодо мови акту (чіткість, лаконічність, доступність, грамотність, конкретність, зрозумілість для виконавців);
− щодо форми акту (письмовий або усний); обов’язкова наявність реквізитів: назва органу, що видав; дата і місце його прийняття; територія, на яку поширюється дія акту; перелік встановлених зобов’язань; дані про відповідальність за невиконання документу; перелік державних органів, що здійснюють контроль за виконанням акту; санкція; термін вступу в силу; підписи осіб від органу, що прийняв акт;
− своєчасність доведення до зацікавлених осіб;
− реєстрація (якщо потрібно) в Міністерстві юстиції України, інші вимоги.
5. Заходи адміністративного попередження (запобігання):
- перевірку документів;
- огляд (митний огляд, переогляд, обов’язковий огляд ручної поклажі, багажу та особистий огляд пасажирів цивільних повітряних суден, огляд морських і річкових суден та документів, огляд осіб, які працюють на об’єктах з особливим режимом);
- обстеження (як різновид огляду);
- відвідування підприємств, установ та організацій, входження на земельні ділянки, у жилі та інші приміщення громадян;
- внесення подання про усунення причин і умов, які сприяють вчиненню правопорушень;
- тимчасове обмеження доступу громадян на окремі ділянки місцевості (блокування районів, окремих споруд та об’єктів) у випадках втечі з-під варти і затримання злочинців, аварій на шляхах, при інших надзвичайних обставинах, які загрожують життю і здоров’ю людей, під час проведення масових заходів;
- обмеження руху транспорту і пішоходів на окремих ділянках вулиць і автомобільних шляхів (у зв’язку із ремонтом шляхів, прокладанням комунікацій, аварійним станом, пожежами, стихійним лихом тощо);
- безоплатне використання транспортних заходів і засобів зв’язку,
- адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі - обмеження прав громадян, пов’язаних із станом здоров’я
3) Завдання на порівняння:
матеріальні і процесуальні адміністративно-правові норми
Норма матеріального права — норма, що є первинним регулятором суспільних відносин: містить правило (права, обов'язки, заборони), на підставі якого можливо вирішення справи по суті. Наприклад, не можна вчиняти вбивство.
Норма процесуального права — норма, що встановлює оптимальний порядок застосування норм матеріального права: містить правило, на підставі якого можливо вирішення справи по суті. Наприклад, порядок розслідування злочину, порядок виклику свідків до суду тощо.
Дата добавления: 2018-04-15; просмотров: 364; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!