Порядок роботи сумісників та оплата їх праці
Суміщення професій (посад) - це виконання працівником поряд із своєю основною роботою, зумовленою трудовим договором, додаткової роботи за іншою професією (посадою), у межах робочого часу за основною роботою, на одному і тому самому підприємстві, установі, організації.
Оплата за суміщення професій (посад) та за збільшення обсягу виконуваних робіт здійснюється шляхом установлення доплат, розміри яких згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 р. N 1298 "Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери" (із змінами) можуть бути різними, але не перевищувати 50 відсотків посадового окладу (тарифної ставки) працівника за основним місцем роботи (основною посадою).
Слід відрізняти умови роботи за сумісництвом та в порядку суміщення професій (посад). Передумовою як для суміщення професій (посад), так і для сумісництва є наявність у штатному розписі посади, але вона не заповнена, залишається вакантною. За відсутності вакансії суміщення або сумісництво неможливе.
Сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина за наймом. При роботі за сумісництвом з працівником укладається трудовий договір. Стороною трудового договору про роботу за сумісництвом на стороні власника (підприємства, установи, організації) може бути як інший власник (підприємство, установа, організація), так і той же власник (підприємство, установа, організація), з яким працівник уклав трудовий договір про основну роботу. У останньому випадку трудові договори юридично не пов'язані між собоюТривалість роботи за сумісництвом не може перевищувати чотирьох годин на день і повного робочого дня у вихідний день. Загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не має перевищувати половини місячної норми робочого часу. Оплата праці за сумісництвом здійснюється за фактично виконану роботу. Тобто, незалежно від того, який розмір заробітної плати та надбавки, доплати працівник одержує за основним місцем роботи, за виконання обов'язків по іншій посаді на умовах сумісництва йому установлюється оплата відповідно до цієї посади, якщо чинним законодавством не визначено заборони на виплату окремих видів надбавок, доплат. Наприклад, науковим працівникам, які працюють за сумісництвом, не виплачується надбавка за стаж наукової роботи, працівникам бібліотек, які працюють за сумісництвом, не виплачується доплата за вислугу років тощо.
|
|
|
|
|
|
Методика формування консолідованої фінансової звітності
Консолідація фінансової звітності є наслідком процесу концентрації і централізації капіталу, створення дочірніх підприємств, філій у рамках концернів і груп компаній у межах національних кордонів окремих держав у міжнародних масштабах. Виникнення транснаціональних корпорацій (ТНК), які здійснюють свою діяльність на територіях різних країн, створення підприємств за участю іноземного капіталу, розвиток різних форм комерційних, виробничих, фінансових зв'язків між компаніями обумовлюють потребу у наданні інформації про їхню діяльність у формі консолідованої звітності.
Необхідність представлення консолідованої звітності в Україні викликана появою холдингових компаній, концернів, інших груп, а також акціонерних товариств зі значною кількістю дочірніх підприємств.
Проте, незважаючи на вище вказаний фактор, представлення консолідованої звітності стало реальним лише з прийняттям національних стандартів бухгалтерського обліку, зокрема стандарту "Консолідована фінансова звітність". До цього моменту групи підприємств, пов'язаних між собою системою участі, складали зведену звітність за традиційною методикою з використанням елементів консолідації.
|
|
|
Існування різних підходів до формування системи обліку робить важчим «спілкування» національних підприємств на міжнародному рівні. Оскільки правила підготовки та публікації фінансової звітності розрізняються по країнам, виникає необхідність у вивченні цих відмінностей.Великі компанії у своїй господарській діяльності використовують міжнародні стандарти обліку, які дозволяють скоротити витрати компанії на підготовку звітності. Але й вони не враховують та не регулюють багато суперечливих питань щодо складання консолідованої звітності.
Одним з факторів, що визначають істотні відмінності у фінансовій звітності різних держав, є правова система. В залежності від типа законодавства та рівня впливу держави на різні сторони життя більшість країн умовно можна поділити на дві групи: 1) ті країни, які мають законодавство загальноправової орієнтації; 2) країни, яким притаманний багатогалузевий кодекс законів.
У державах, що відносяться до першої групи, закони ніби вказують на межі, у рамках яких фізичні або юридичні особи мають свободу дій. Така система загального права була вперше сформована у Великобританії, також використовується у федеральному праві США, правовій системі Ірландії, Індії, Австралії та ін. Діяльність компаній детально не регулюється, а також не вказані правила підготовки та публікації фінансової звітності. Облікові стандарти у цих країнах не регулюються державою, а визначаються різними професійними організаціями бухгалтерів.
|
|
|
У країнах іншої групи законодавство базується на римському праві. Дана правова система обумовлює закони жорстко детермінованого характеру, фізичні та юридичні особи повинні дотримуватися закону. Більшість країн вводить в ранг закону і облікові стандарти, усі заходи в області бухгалтерського обліку деталізуються та достатньо жорстко регламентуються. Основною задачею обліку в таких країнах є обчислення державних податків та контроль за їх сплатою. До таких країн відносяться Германія, Франція, Аргентина та ін.Значний вплив на складання та публікацію бухгалтерських звітів має існуюча у країні фінансова система, а також форми компаній та види власності, в яких вони знаходяться. Також впливає на міжнародну фінансову звітність податкова система держави та складання звітності в умовах інфляції.
Особливою проблемою, з якою стикаються транснаціональні корпорації при складанні консолідованої фінансової звітності є те, що її складові частини - фінансові звіти структурних підрозділів - виражені у різних валютах. Для того, щоб підготувати консолідований баланс корпорації, що складається з материнської компанії однієї країни та дочірніх компаній іншої, необхідно, щоб статті в обох бухгалтерських балансах були виражені в однаковій валюті, як правило, це валюта країни материнської компанії
Дата добавления: 2018-05-02; просмотров: 257; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!