Українські відповідники прийменникових конструкцій російської мови
Навчальна дисципліна
«ЛІТЕРАТУРНИЙ СТИЛЬ»
(за кредитно-модульною системою)
Кредити
Викладач: доц. Павлик Н.В.
КРЕДИТ 3
Змістовий модуль № 5
Стилістична морфологія.
Стилістична характеристика морфологічних засобів української мови: службові частини мови
Змістовий модуль № 6
Стилістичний синтаксис.
Стилістична характеристика синтаксичних засобів
Змістовий модуль № 5
Стилістична морфологія. Стилістична характеристика морфологічних засобів української мови: службові частини мови
Навчальні цілі:
1 – подати стилістичну систему української мови у її довершеній, поліфункціональній формі;
2 – домогтися оволодіння стилістичними нормами української мови;
3 – дослідити й зіставити виражальні й експресивні можливості мовних засобів української мови; навчитися доцільно використовувати їх, ураховуючи конкретну ситуацію спілкування;
4 – виробити чуття естетики мовлення, вміння працювати над своїм словом і стежити за мовленням інших.
Студент повинен знати:
– основні поняття і категорії загальної стилістики;
– стильову і жанрово-стилістичну диференціацію мовних одиниць;
– систему виражальних засобів української мови;
повинен уміти:
– описувати у формі загальної стилістики шляхом визначення маркованих і нейтральних мовних засобів, емоційно та експресивно забарвлених елементів тексти, що належать до різних функціональних стилів української мови;
|
|
|
– здійснювати стилістичну характеристику морфологічних одиниць;
– враховувати взаємозв’язки двох форм мови – писемної та усної, виявляти книжні та розмовні елементи;
– користуватися тлумачним, перекладним, етимологічним, фразеологічним словниками, словниками синонімів, антонімів та іншими типами словників;
– редагувати тексти, виявляти і виправляти відхилення від стилістичних норм.
Методичні вказівки щодо роботи з модулем
Робота з модулем передбачає засвоєння лекційного матеріалу, участь в обговоренні питань під час практичних занять, написання реферату – ІНДЗ (до всього курсу – 17 балів), самостійну роботу над окремими питаннями теми, модульний контроль у формі тестування.
Рейтингова оцінка засвоєння студентами навчання навчального матеріалу:
| Поточний контроль | Самостійна робота | ІНДЗ | Модульний контроль | Усього |
| 24 | 18 | 17 | 41 | 100 |
Практичне заняття № 6 (6 год.)
Тема
Стилістичні можливості морфологічних засобів української мови: службові частини мови
Питання для обговорення
1. Стилістичні властивості службових частин мови.
|
|
|
2. Участь прийменників, сполучників, часток у творенні стилістичних фігур.
3. Спостереження над відповідниками прийменникових конструкцій.
Література
1. Волкотруб Г. Практична стилістика української мови: Навчальний посібник. – Тернопіль: Підручники і посібники, 2004. – 256 с.
2. Дудик П.С. Стилістика української мови: Навчальний посібник. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2005. – 368 с.
3. Кочерган М.П. Основи зіставного мовознавства: Підручник. – К.: Видавничий центр «Академія», 2006. – 424 с.
4. Мацько Л.І., Сидоренко О.М., Мацько О.М. Стилістика української мови: Підручник. – К.: Вища шк., 2003. – 462 с.
5. Пономарів О.Д. Стилістика сучасної української мови: Підручник. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2000. – 248 с.
6. Розенталь Д.Э. Практическая стилистика русского языка: Учеб. для вузов по спец. “Журналистика”. – М.: Высш. шк., 1987. – 399 с.
7. Семантика і функції граматичних структур: Зб. наук. пр. – К.: НМК ВО, 1991. – 172 с.
8. Сопоставительная грамматикарусского и украинского языков. – К.: Наук. думка, 2003. – 536 с.
9. Сопоставительная стилистика русского и украинского языков. – К.: Вища шк., 1980. – 208 с.
10. Стилистика и литературное редактирование: Учебник / Под ред. В.И.Максимова. – М.: Гардарики, 2007. – 653 с.
|
|
|
11. Сучасна українська літературна мова: Стилістика / За заг. ред. І.К.Білодіда. – К.: Наук. думка, 1973. – 588 с.
Завдання
1. Дайте визначення таких понять, як асиндетон і полісиндетон. Відповідь проілюструйте прикладами, підібраними з художньої української та російської літератури.
2. Якими частинами мови можуть бути слова і, як, так, що? Розгляньте всі можливі варіанти. Доберіть приклади з текстів різних стилів.
Методичні вказівки для студентів
Службові частини мови вказують на характер логічного зв’язку між поняттями, надають додаткових відтінків значенню окремих слів чи речення у цілому. Стилістичні можливості цих частин мови базуються на здатності їх відтворювати модальність. Насамперед необхідно з'ясувати функцію прийменників, сполучників і часток у реченні.
Прийменники служать для встановлення граматичних зв'язків між змінюваними словами у реченні, уточнюють значення відмінків. Вони можуть бути стилістично нейтральними і стилістично маркованими: у діловому та науковому стилях трафаретні прийменникові конструкції служать засобом стандартизації тексту (у зв'язку з тим, що, незважаючи на те, що, з огляду на те, що, відповідно до, у справі, по лінії та ін.); у розмовному стилі – підсилюють емоційне забарвлення тексту (при розумі, при долині, при здоров’ї, при начальстві).
|
|
|
Проблема морфологічної синонімії прийменникових сполучень – багатогранна: з одного боку, йдеться про унормовані варіанти словосполучень із прийменниками, про забезпечення евфонізації, милозвучності тексту, з іншого – ми постійно зустрічаємося з мовленнєвими помилками, зумовленими білінгвізмом, впливом діалектів тощо. Правильний вибір прийменникової конструкції є неодмінною ознакою стилістичної вправності мовця, особливо автора художнього тексту.
Сполучники служать для зв'язку однорідних членів у простому реченні або частин складного речення. Як стилістичний засіб і як засіб граматичного зв'язку, сполучники широко використовуються у різних типах текстів. Необхідно розрізняти сполучники й омонімічні до них частини мови: проте – про те, щоб – що б, зате – за те, якби – як би та ін. Таку співзвучність використовують для створення каламбурів: Проте ми й гадки не маєм про те, що нічого давно вже не маєм. Що б йому таке зробити, щоб якомога менше робити? (3 газет).
Стислості, виразності й динамізму надає тексту така стилістична фігура, як асиндетон – пропуск сполучників між частинами тексту. Наприклад: Сонце кинуло замираючі проміння. Довгий гребінь зачервонів, як мідь, подекуди облита кров'ю. Верхи хмар запалали пекельним світом. На чорному фоні неба заблищали стрілами блискавки, загуркотів у хмарах грім. На хмарах з'явився чорний баский кінь з вогняними очима. На коні сидів Іван Громовик в червоному вбранні (І. Нечуй-Левицький). Інша стилістична фігура – полісиндетон – нагромадження сполучників, прийменників, часток для увиразнення тексту: Листя лежить на дривітні, на колодах осикових дров, на купі гарбузів, на викопаних буряках, на зв'язаному в сніпки кукурудзинні (Є. Гуцало). Ідеш, а листя дубів і шелестить, і шарудить, і скрикує, і зітхає (Є. Гуцало).
Частки – служать для словотворення (будь-, -небудь, казна-, хтозна-, бозна-, аби-, де-, не-, ні-), формотворення (би (б), хай, нехай, що-, най-, як- та ін.), а також для вираження смислових відтінків (ось, ген, оце, от, ото, то, онде – вказівні; точно, власне, рівно, саме, якраз, справді – означальні; тільки, навіть, лише, лиш, хоч, хоч би, аж, же, ж, -таки, уже, собі, бодай, все ж – видільні) і вираження ставлення мовця до висловленого, модальність (сумнів: мабуть, очевидно, мовляв, навряд, ледве чи; заперечення або ствердження: не, ні, ані, так, еге, еге ж, авжеж, питання: чи, хіба, невже). Окремою групою виділяють емоційно-експресивні та експресивно-підсилювальні частки (що то за, що за, як, просто, от уже, адже ж, куди там, де там та ін.).
Зазначимо, що, у порівнянні з прийменниками і сполучниками, частки стилістично багатогранніші (як словотворчі і формотворчі, так і модальні).
Окремою групою виділяють незмінювані вигукиі звуконаслідування,які не належать ані до службових, ані до повнозначних частин мови: не маючи лексичного і граматичного значення, вони інтонаційно оформлені, виділяються розділовими знаками на письмі, можуть бути багатозначними, іноді виконують синтаксичну функцію. Вигуки передають емоції (ох, ех, ах, ой, тьху, тю, господи, матінка рідна та ін.), спонукання до дії (ну!, ану!, нумо!, марш!, цить!, гулі-гулі, киць-киць, паць паць-пацю, цоб-цобе!), привертають увагу (гей, ау, ей, алло), є формулами мовного етикету (добридень, спасибі, прошу, вибачте, хвала Богу та ін.). Звуконаслідувальні слова відтворюють звуки живої і неживої природи (гав, няв, кукуріку, му-у-у, ляп! клац! та ін.). Як стилістичний засіб вигуки виступають здебільшого у текстах розмовного, художнього й публіцистичного стилів, оскільки науковий і діловий тексти не передбачають вираження емоцій автора. Зазначимо, що в усній формі мовлення вигуки і звуконаслідувальні слова супроводжуються виразними жестами і мімікою, що значно підсилює експресивність висловів.
Українські відповідники прийменникових конструкцій російської мови
1. Найчастіше трапляються помилки у конструкціях з прийменником по через калькування з російської мови. В окремих значеннях цей прийменник має в українській мові різні відповідники, а в деяких випадках і зовсім випускається. Наведемо російські конструкції з прийменником по та їхні українські відповідники.
Дата добавления: 2018-05-02; просмотров: 291; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!