Основнi теорiї структури капiталу
Міллером і Модільяні Першим етапом розвитку теорії структури капіталу стала гіпотеза, висунута в 1958 р. американськими економістами Міллером і Модільяні. Відповідно до якої структура капіталу не впливає на його вартість. Вчені дійшли до висновку, що вартість капіталу фірми залежить виключно від потоків її прибутку, який залежить виключно від потоків її прибутку, який залежить від інвестицій, а ринкова вартість представляє собою капіталізацію очікуваних грошових потоків з урахуванням ризику. Ринкова вартість = сумі ринкової вартості оплаченого капіталу та ринкової вартості боргу – теорія Міллера-Модільяні (теорія ММ). Теорія ММ показує якщо ринкова вартість боргу фірми підвищується внаслідок фінансового левериджу корпорацій то, відповідно на цю суму знижується ринкова вартість оплаченого капіталу. Тому на ринкову вартість усього капіталу його структура не впливає. Головним недоліком цієї моделі є ігнорування умов фінансового ринку, які створюються в даному періоді. Треба брати до уваги: 1 брокерські витрати, які впливають на арбітраж; 2 ризик; 3 податкові пільги; 4 витрати корпорацій, що пов’язані із спадами фінансової активності, банкрутством і вартістю послуг агентів.
Альтман показав, що фірма часто витрачає близько 20% вартості свого капіталу на подолання фінансових невдач і будь-яка фірма може увійти у смугу фінансових ускладнень, які за певних обставин можуть призвести до банкрутства.
|
|
|
Теорія Дональдсона. Гордон Дональдсон на початку 60-х років ХХ ст. розробив ряд положень, які можуть використовуватися фінансовими менеджерами під час прийняття управлінських рішень:
2. фірми мають спочатку використовувати внутрішні джерела (прибуток, амортизація);
3. при визначенні частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів необхідно виходити з можливостей майбутніх інвестицій та майбутніх грошових потоків;
4. дивіденди характеризуються стабільністю в короткостроковому періоді, тобто їх не можна значно знизити, або підвищити. Тому корпорації в будь-якому році, залежно від реальних грошових потоку і можливостей інвестування може користуватися внутрішніми фондами або поповнювати їх;
5. якщо виникає необхідність у залученні зовнішніх джерел то має бути визначена така послідовність:
- банківські позики;
- випуск конвертованих облігацій;
- випуск нових акцій.
Ця теорія отримала назву „субординація джерел”.
Теорія „асиметричної інформації” розвивалася Мейєром, ґрунтується на тому, що менеджер фірми має більш повну інформацію ніж інвестори. На думку цього вченого „субординація джерел” відвертала керівництво фірми від досягнення головної мети – оптимізації вартості капіталу.
|
|
|
На структуру капіталу також впливає податкова політика. Введення в дію податкових пільг і зокрема вилучення з оподаткування відсотків по заборгованості робить привабливим використання позикових коштів.
Ефект фiнансового леверiджу
Фінансовий леверидж характеризує використання підприємством залучених коштів, що впливає на зміну коефіцієнта рентабельності власним капіталом. Показник, що відображає рівень додатково генерованого прибутку підприємства власним капіталом при різній частці використання залучених коштів називається ефектом фінансового левериджу (ЕФЛ)
Сп – ставка податку на прибуток (виражена десятковим дробом) Кр – коефіцієнт валової рентабельності активів підприємства Пк – середній розмір % за кредит, що сплачується підприємством Зк – залучений капітал ВК – власний капітал
Дата добавления: 2018-05-01; просмотров: 207; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!