Стаття 12. Строки пред’явлення виконавчих документів до виконання. Переривання строку давності пред’явлення виконавчого документа до виконання, поновлення пропущеного строку
1. Виконавчі документи можуть бути пред’явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред’явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
2. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.
3. Виконавчий документ про стягнення періодичних платежів у справах про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок каліцтва чи іншого ушкодження здоров’я, втрати годувальника тощо може бути пред’явлено до виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі.
4. Строки пред’явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі:
1) пред’явлення виконавчого документа до виконання;
2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення.
5. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв’язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред’явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв’язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.
|
|
|
6. Стягувач, який пропустив строк пред’явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Коментар:
Строки пред’явлення виконавчих документів до виконання передбачено статтею 12 Закону України «Про виконавче провадження» встановлені, відповідно до якої виконавчі документи можуть бути пред’явлені до виконання у такі строки:
· посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, – протягом трьох місяців;
· інші виконавчі документи – протягом трьох років, якщо інше не передбачено законом.
Зазначені вище строки встановлюються для:
· виконання судових рішень – із наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення;
|
|
|
· в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, – з наступного дня після його постановлення;
· виконання рішень комісій по трудових спорах – із дня видачі посвідчення на примусове виконання рішення;
· інших виконавчих документів – із наступного дня після набрання ними юридичної сили, якщо інше не передбачено законом.
Необхідно звернути увагу, що рішення про стягнення періодичних платежів (у справах про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров’я, втратою годувальника тощо) можуть бути пред’явлені для виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі.
Згідно зазначеної статті строки пред’явлення виконавчих документів до виконання встановлюють для кожного платежу окремо.
Законом визначено випадки, в яких можуть перериватися строки давності пред’явлення виконавчого документа до виконання а саме:
· пред’явленням виконавчого документа до виконання;
· частковим виконанням рішення боржником;
· надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки виконання рішення.
|
|
|
Після переривання строку пред’явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюють.
Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховують.
Якщо строк пред’явлення виконавчого документа для примусового виконання закінчився, то державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження, про що виносить відповідну постанову.
Стягувач, який пропустив строк пред’явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутись із заявою про поновлення пропущеного строку до суду, який видав відповідний документ, або до суду за місцем виконання.
По інших виконавчих документах пропущені строки поновленню не підлягають.
Слід зазначити, що поновлення строку на пред’явлення виконавчого документа до виконання можливе лише стосовно виконавчих документів, які видані судом.
Так, згідно із статею 12 Закону України “Про виконавче провадження”стягувач, який пропустив строк пред’явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутись із заявою про поновлення пропущеного строку до суду, який видав відповідний документ, або до суду за місцем виконання.
Суд розглядає таку заяву у десятиденний строк, якщо інше не встановлено законом.
|
|
|
Щодо інших виконавчих документів пропущені строки поновленню не підлягають.
Аналогічна вимога міститься і у статті 371 Цивільного процесуального кодексу України.
Відповідно до статті 119 Господарського процесуального кодексу Україниу разі пропуску строку для пред’явлення наказу до виконання з причин, визнаних господарським судом поважними, пропущений строк може бути відновлено.
Заява про відновлення пропущеного строку подається до господарського суду, який прийняв судове рішення. Заява розглядається у засіданні господарського суду, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач і боржник.
Неявка боржника і стягувача у судове засідання не є перешкодою для розгляду заяви.
За результатами розгляду заяви виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві і боржнику.
Також слід додати, що поновлення строку пред’явлення виконавчого листа до виконання, який виданий адміністративним судом, передбачено статтею 261 КАС України.
5. Строки здійснення виконавчого провадження, їх поновлення і продовження.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження» (далі Закон).
Законом встановлено, що державний виконавець по рішеннях суду немайнового характеру повинен провести виконавчі дії у двомісячний термін, а по інших виконавчих документах – протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Разом з тим, слід розмежовувати строки в органах державної виконавчої служби та строки проведення виконавчих дій.
Державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому Законом порядку, а саме:
- закінчення виконавчого провадження;
- повернення виконавчого документа стягувачу;
- повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу , який його видав.
Строк здійснення виконавчого провадження не включає час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження на період проведення експертизи чи оцінки майна, виготовлення технічної документації на майно, реалізації майна боржника, час перебування виконавчого документа на виконанні в адміністрації підприємства, установи чи організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця, які здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії та інших доходів боржника.
Строк перебування виконавчого документа може бути продовжено до 10 днів за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій або несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості використати надані їм Законом права, шляхом винесення державним виконавцем за заявою стягувача або за заявою боржника, або з власної ініціативи відповідної постанови.
Крім того, наявні і інші визначені Законом обставини, які передбачають особливе обчислення строку здійснення виконавчого провадження, а саме: по зведеному виконавчому провадженні строк перебування виконавчого документа на виконанні обчислюється з моменту приєднання до такого провадження останнього виконавчого документа.
Крім того, Закон містить таке поняття, як негайне виконання та визначає, що негайному виконанню підлягають рішення про стягнення аліментів; про стягнення заробітної плати в межах платежів, вирахуваних за один місяць, а також про стягнення усієї суми боргу по цих виплатах, якщо рішенням передбачено її негайне стягнення; про поновлення на роботі чи на попередній посаді незаконно звільненого або переведеного працівника; в інших випадках, якщо негайне виконання передбачено законом і про це зазначено у виконавчому документі.
Разом з цим, Законом, яким в своїй роботі керується державний виконавець при виконанні рішень, встановлено, що негайне виконання полягає в тому, щоб державний виконавець не пізніше наступного дня після надходження до нього виконавчого документа виніс постанову про відкриття виконавчого провадження, а подальші виконавчі дії будуть проводитись у порядку, встановленому Законом.
Слід зазначити, що виконавчі дії по стягненню періодичних платежів, регресних сум, аліментів перебувають на виконанні в органах державної виконавчої служби протягом часу, визначеного виконавчим документом. Тобто, такі виконавчі документи можуть перебувати на виконанні понад рік і більше і це не буде порушенням строків здійснення виконавчого провадження.
Наприклад, у виконавчому документі вказано стягувати аліменти до досягнення дитиною повноліття, а рішення пред’явлено до примусового виконання, коли дитині виповнився рік, то такий виконавчий документ буде перебувати на виконанні в органі державної виконавчої служби сімнадцять років тощо.
З огляду на викладене, виконавчі документи, видані на підставі рішень судів та інших органів (посадових осіб), можуть перебувати на виконанні в органах державної виконавчої служби по рішеннях немайнового характеру два місяці, а по інших рішеннях – шість місяців, та до цього терміну додається час, на який виконавче провадження було зупинено, час, на який виконавчі дії відкладалися, та час, протягом якого проводилась реалізація арештованого майна боржника.
В загальній сукупності виконавчий документ може перебувати в органах державної виконавчої служби рік і більше, але виконавчі дії повинні бути проведені протягом двох або шести місяців, як встановлено Законом, а виключенням є строки вчинення виконавчих дій по виконанню рішень про стягнення аліментів і періодичних платежів.
6. Заходи примусового виконання рішень.
Згідно Закона України «Про виконавче провадження»
Дата добавления: 2018-04-15; просмотров: 188; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!