Стаття 41. Відновлення виконавчого провадження
ДИСЦИПЛІНА: ВИКОНАВЧЕ ПРОВАДЖЕННЯ.
Лекційне заняття № 3
Теоретичне заняття - 2 години, самостійне вивчення - 4 години)
Тема 3.Загальні умови та порядок здійснення виконавчого провадження. Захист прав учасників виконавчого провадження
Мета: дати студентам чітке поняттявідновлення виконавчого провадження. Студенти повинні знати Строки пред’явлення виконавчих документів до виконання.Студенти повинні орієнтуватисявстроках здійснення виконавчого провадження, їх поновлення і продовження. Студенти повинні знати про заходи примусового виконання рішень.
План заняття:
1. Відновлення виконавчого провадження.
2. Витрати, пов’язані з проведенням виконавчих дій.
3. Виконавчий збір.
4. Строки пред’явлення виконавчих документів до виконання. Переривання строку давності, поновлення пропущеного строку для пред’явлення виконавчих документів для виконання.
5. Строки здійснення виконавчого провадження, їх поновлення і продовження.
6. Заходи примусового виконання рішень.
Питання для самостійного вивчення:
1. Захист прав учасників виконавчого провадження.
2. Позови про виключення майна з опису.
3. Позови осіб, які беруть участь у виконавчому провадженні.
4. Позови осіб, які не беруть участі у виконавчому провадженні.
5. Постанови про заходи забезпечення виконавчого провадження.
6. Порядок видачі документів виконавчого провадження.
|
|
|
Рекомендована література до теми:
| 1. | Конституція України від 28 червня 1996 року (зі змінами і доповненнями)№ 254к. |
| 2. | Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів : Закон України від 2.06.16 року № 1403. |
| 3. | Про виконавче провадження :Закон України від 02.06.16 № 1404. |
| 4. | Бадила О.О. Принцип змагальності та його вплив на забезпечення доказів у цивільному процесі: теорія, судова практика, законодавство / О.О. Бадила // Часопис Київського університету права : Український науково-теоретичний часопис. – 2013. – № 4. – С. 202–206. |
| 5. | Балух В.С. Нормативно-правові основи формування системи альтернативного вирішення спорів в Україні / В. С. Балух // Часопис Київського університету права : Український науково-теоретичний часопис. – 2013. – № 4. – С. 162–168. |
| 6. | Білоусов Ю.В. Виконавче провадження : навч. посіб. – Київ : Прецедент. – 2005. – 192 с. |
| 7. | Бондаренко-Зелінська Н. Л. Окремі питання захисту прав та інтересів відповідача в цивільному процесі / Н.Л. Бондаренко-Зелінська, П.В. Гопкін // Університетські наукові записки : часопис Хмельницького університету управління та права. – 2015. – №1. – С. 27–37. |
| 8. | Бонтлаб В. В. Процесуальні строки у контексті удосконалення цивільного судочинства: науково-правовий аспект / В.В. Бонтлаб // Держава і право : збірник наукових праць: юридичні науки. Вип. 67. – Київ : Інститут Держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2015. – С. 179–188. |
| 9. | Вапнярчук В. Допустимість доказів (доказування) у практиці Європейського Суду / В. Вапнярчук // Публічне право : науково-практичний юридичний журнал. – 2015. – № 2. – С. 177–183. |
| 10. | Державна виконавча служба в Україні : навч. посіб. / Д.П.Фіслевський, С.Ю. Лобанцев, Є.І. Мєзєнцев. – Київ : Алерта. – 2004. – 564 с. |
| 11. | Журба І.О. Сторони в цивільному процесі: потенційний та реальний статус / І.О. Журба // Часопис Київського університету права : Український науково-теоретичний часопис. – 2013. – № 4. – С. 214–218. |
| 12. | Исполнительное производство в Украине : сб. нормат. актов / сост. М.И.Корякин. – Харків : Ксилон. – 2002. – 307 с. |
| 13. | Коваль О. Значення заборони повторного ризику у процесуальному законодавстві зарубіжних країн / О. Коваль // Публічне право : науково-практичний юридичний журнал. – 2015. – № 2. – С. 156–162. |
| 14. | Коляденко П. Співвідношення повноти фіксування судового засідання технічними засобами з іншими засадами здійснення судочинства / П. Коляденко // Юридична Україна : Щомісячний правовий часопис. – 2015. – № 2. – С. 57–62. |
| 15. | Кройтор В.А. Исполнительное произодство : учебн. пос. / Под ред. В.А.Кройтора. – Изд. 2-е, дораб. и доп. – Харьков : Эспада. – 2005. – 232 с. |
| 16. | Кройтор В.А., Ясынюк Н.М. Исполнительное производство : учебн. пос. – Харьков : Эспада. – 2003. – 176 с. |
| 17. | Мельник В.І., Хавренюк М.І. Закон України “Про виконавче провадження” : постатейні матеріали. Коментарі. – Київ : Атіка. – 2002. – 272 с. |
| 18. | Мельник З. До питання судової практики, застосування способів захисту цивільних прав та інтересів / З. Мельник // Юридична Україна : Щомісячний правовий часопис. – 2015. – № 2. – С. 12–18. |
| 19. | Мороз А.О. Вчинення в будь-якій формі перешкод до здійснення правомірної діяльності захисника чи представника особи по наданню правової допомоги / А.О. Мороз // Юридична наука. – 2015. – № 5. – С. 73–92. |
| 20. | Налуцишин В. В. До питання об'єкта невиконання судового рішення / В. В. Налуцишин // Університетські наукові записки : часопис Хмельницького університету управління та права. – 2015. – № 1. – С. 216–221. |
| 21. | Про виконавчу службу та виконавче провадження в Україні // Право і практика. – 2007. – № 32. |
| 22. | Савчук К. О. Міжнародний суд ООН як засіб мирного розв'язання міжнародних спорів у сучасному міжнародному праві / К.О. Савчук, О.І. Мельничук // Часопис Київського університету права : Український науково-теоретичний часопис. – 2013. – № 4. – С. 341–347. |
| 23. | Сибилев Д.М. Закон Украины “Об исполнительном производстве” : научно-практич. ком. – Харьков: Легас. – 2002. – 112 с. |
| 24. | Структура и основные свойства процессуальной формы исполнения решений // Проблемы науки гражданского процессуального права. – Харьков, 2002. – С. 423–436. |
| 25. | Тертышников В.И., Шутенко О.В. Основы исполнительного производства : учебн.пос. – Харьков : Консум. – 2004. – 124 с. |
| 26. | Фурса С.Я., Щербак С.В. Виконавче провадження в Україні : навч. посіб. – Київ : Атіка. – 2002. – 480 с. |
ЛЕКЦІЯ
|
|
|
|
|
|
|
|
|
1. Відновлення виконавчого провадження.
Згідно Закона України «Про виконавче провадження»
Стаття 41. Відновлення виконавчого провадження
1. У разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.
2. У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов’язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред’явити його до виконання.
КОМЕНТАР:
Дана стаття досить деталізовано регламентує порядок та умови відновлення виконавчого провадження.
Є необхідність в коментарі лише окремих положень статті.
Відновлення виконавчого провадження – це продовження виконання вимог виконавчого документа державним виконавцем на забезпечення процесуальних гарантій стягувача, спрямованих на повне та фактичне виконання рішення.
Інститут відновлення виконавчого провадження є новелою примусового виконання рішень судів та інших юрисдикційних органів тому виправданість його існування може бути з’ясована при практичному його застосуванні.
Відновлення виконавчого провадження необхідно відрізняти від його поновлення, що здійснюється після усунення обставин, які стали підставою для зупинення виконавчого провадження.
Про відновлення виконавчого провадження виконавець виносить постанову, копія якої не пізніше наступного дня надсилається до суду, що визнав незаконною постанову виконавця, сторонам, а також органу (посадовій особі) які видали виконавчий документ.
Відновлене виконавче провадження здійснюється надалі в загальному відповідно до правил Закону України «Про виконавче провадження» крім виконавчого провадження за виконавчим документам про вселення, що після повторного примусового вселення боржника до жилого приміщення підлягає закінченню з винесенням відповідної постанови державним виконавцем.
2. Витрати, пов’язані з проведенням виконавчих дій.
Витрати органів державної виконавчої служби на організацію та проведення виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень є витратами виконавчогопровадження.
Витрати виконавчого провадження здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, які використовуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Кошти виконавчого провадження складаються з: коштів виконавчого збору, стягнутого з боржника; авансового внеску стягувачів на проведення виконавчих дій; стягнутих з боржника витрат на проведення виконавчих дій; інших надходжень, що не суперечать законодавству. До витрат на організацію та проведення виконавчих дій належать кошти, витрачені на:
1) перевезення, зберігання і реалізацію майна боржника;
2) оплату праці експертів, перекладачів та інших осіб, залучених у встановленому порядку до провадження виконавчих дій;
3) поштовий переказ стягувачеві стягнених аліментних сум;
4) розшук боржника, його майна або розшук дитини;
5) оголошення в засобах масової інформації;
6)виготовлення та пересилення документів виконавчого провадження, ведення Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень,
7) інші необхідні витрати для забезпечення належної організації виконання рішень органами державної виконавчої служби. Про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби.
Постанова про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, може бути оскаржена сторонами до суду у 10-денний строк. Авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій. З метою забезпечення провадження виконавчих дій стягувач може за погодженням з державним виконавцем внести на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби певну грошову суму для здійснення необхідних витрат або покриття їх частини, якщо інше не передбачено цим Законом. Після завершення виконавчого провадження авансовий внесок повністю повертається стягувачу, якщо інше не передбачено цим Законом.
3. Виконавчий збір.
Згідно Закона України «Про виконавче провадження»
Стаття 27. Виконавчий збір
1. Виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
2. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
3. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
4. Виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.
5. Виконавчий збір не стягується:
1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;
2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;
3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";
4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;
5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;
6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.
6. У разі наступних пред’явлень державному виконавцю до виконання виконавчого документа виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання.
7. У разі закінчення виконавчого провадження у зв’язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.
8. Під час передачі виконавчого документа від органу державної виконавчої служби приватному виконавцю виконавчий збір не стягується, якщо він не був стягнутий на момент передачі.
У разі стягнення частини виконавчого збору на момент передачі виконавчого документа приватному виконавцю стягнута частина виконавчого збору поверненню не підлягає.
7. Виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Коментар:
Виконавчий збір — це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби.
Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 % суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
Якщо рішення про стягнення коштів було виконано боржником частково до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, сума виконавчого збору зазначається в розмірі 10 % з суми, яка не була сплачена боржником до відкриття виконавчого провадження.
За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника — фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника — юридичної особи.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 Закону України «Про виконавче провадження».
Виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.
У разі пред’явлення до виконання виконавчого документа, за яким надана розстрочка виконання, виконавче провадження відкривається в частинні, за якою сплинув строк сплати. Виконавчий збір та основна винагорода приватного виконавця також стягуються із сум (суми), за якими (якою) сплинув строк сплати на момент відкриття виконавчого провадження.
За зведеним виконавчим провадженням арешт на майно боржника накладається у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і витрат, пов’язаних з організацією та проведенням виконавчих дій. Виконавчий збір за зведеним виконавчим провадженням стягується окремо за кожним виконавчим провадженням, об’єднаним у зведене.
При наступних пред'явленнях до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання. Про розмір стягнутого з боржника виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі.
4. Строки пред’явлення виконавчих документів до виконання.Переривання строку давності, поновлення пропущеного строку для пред’явлення виконавчих документів для виконання.
Згідно Закона України «Про виконавче провадження»
Дата добавления: 2018-04-15; просмотров: 285; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!