Тема 6 Суб’єкт злочину. Суб’єктивна сторона злочину

Поняття суб’єкта злочину, тобто особи, яка підлягає кримінальній відповідальності. Обов’язкові ознаки суб’єкта злочину відповідно до ч.І ст.18 КК.

Дискусія відносно визнання юридичних осіб, а також держави суб’єктами окремих злочинів.

Спеціальний суб’єкт злочину. 4.2 ст.18 КК стосовно ознак спеціального суб’єкту злочину.

Осудність як обов’язкова ознака суб’єкта злочину. Формула осудності (ч.І ст.19КК).

Поняття неосудності за кримінальним правом. Формула неосудності за Кримінальним кодексом України (ч.2 ст.19 КК).

Критерії неосудності: медичний (біологічний) та юридичний (психологічний).

Ознаки медичного критерію неосудності: хронічне психічне захворювання, тимчасовий розлад душевної діяльності, недоумство, інший хворобливий стан психіки. Значення медичного критерію для визнання особи неосудною.

Ознаки юридичного критерію неосудності. Характеристика інтелектуальної та вольової ознак юридичного критерію неосудності та їх співвідношення.

Співвідношення юридичного та медичного критеріїв неосудності. Наслідки визнання особи неосудною.

Положення ч.З ст.19 стосовно особи, яка вчинила злочин у стані осудності, але до постановленім вироку захворіла на психічну хворобу, що позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними.

Поняття, критерії та наслідки визнання особи обмежено осудною (ст.20 КК).

Кримінальна відповідальність за злочини, вчинені у стані сп’яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин (ст.21 КК).

Вік, з якого може наставати кримінальна відповідальність (ст.22 КК). Загальний та знижений вік кримінальної відповідальності. Критерії встановлення в законі зниженого віку кримінальної відповідальності.

Поняття та ознаки суб’єктивної сторони злочину. Ознаки складу злочину, які характеризують суб’єктивну сторону. Поділ ознак суб’єк­тивної сторони загального складу злочину на обов’язкові та факультати­вні. Значення суб’єктивної сторони злочину.

Поняття та форми вини згідно зі ст.23 КК. Зміст, сутність та сту­пінь вини. Неприпустимість об’єктивного ставлення. Співвідношення вини та винності.

Умисел і його види (ч.І ст.24 КК).

Поняття прямого умислу (ч.2 ст.24 КК). Інтелектуальні ознаки та вольова ознака прямого умислу.

Поняття непрямого умислу (ч.З ст.24 КК). Інтелектуальні ознаки та вольова ознака непрямого умислу.

Відмінність непрямого умислу від прямого. Спеціальні види умислу, їх характеристика і значення.

Необережність та її види (ч. 1 ст.25 КК).

Злочинна самовпевненість, її інтелектуальна та вольова ознаки (ч.2 ст.25 КК). Відмежування злочинної самовпевненості від непрямого умислу.

Злочинна недбалість, її інтелектуальна та вольова ознаки (ч.З ст.25 КК).

Випадок (казус) як невинне заподіяння суспільне небезпечних наслідків; його відміна від злочинної недбалості.

Змішана (подвійна, складна) форма вини та її значення для кваліфікації злочину.

Мотив і мета як факультативні ознаки суб’єктивної сторони складу злочину. Значення мотиву і мети та їх вплив на кримінальну відповідальність і покарання.

Помилка, її поняття та види. Юридична помилка, її види і вплив на кримінальну відповідальність. Фактична помилка, її види і вплив на кримінальну відповідальність. Випадки, які приєднуються до помилок: помилка щодо особи потерпілого; відхилення дії чи удару.

Тема 7 Обставини, що виключають злочинність діяння

Поняття обставин, що виключають злочинність діяння. Види обставин, які передбачені новим Кримінальним кодексом України. Загальні ознаки обставин, що виключають злочинність діяння.

Поняття необхідної оборони відповідно до ч.І ст.36 КК та її наукове визначення. Право на необхідну оборону як природне, невідчужуване, абсолютне право людини. Відповідність закріпленого в ст.36 КК права на необхідну оборону конституційному положенню про те, що кожен може захищати своє життя і здоров’я, життя і здоров’я інших людей від протиправних посягань (ч.З ст.27 Конституції України). Незв’язаність наявності права на необхідну оборону з наявністю для особи можливості звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади (ч.2 ст.36 КК).

Поняття та елементи підстави необхідної оборони. Ознаки необхідної оборони, визначені у ст.36 КК, які характеризують: мету оборони; спрямованість (об’єкт) заподіяння шкоди; характер дій того, хто захищається; своєчасність оборони; співрозмірність оборони по небезпечності посягання і обстановці захисту.

Перевищення меж (ексцес) необхідної оборони (ч.З ст.36 КК). Види ексцесів оборони. Відповідальність за ексцес оборони.

Спеціальні види необхідної оборони: оборона особи, яка через сильне душевне хвилювання, викликане суспільне небезпечним посяган­ням, не могла оцінити відповідність заподіяної нею шкоди небезпечнос­ті посягання чи обстановці захисту (ч.4 ст.36 КК); оборона від нападу озброєної особи або .нападу групи осіб, а також від протиправного наси­льницького вторгнення у житло чи інше приміщення (ч.5 ст.36 КК); уяв­на оборона (ст.37 КК).

Поняття і ознаки уявної оборони. Вирішення питання про відпові­дальність при уявній обороні.

Затримання особи, що вчинила злочин, як обставина, що виключає злочинність діяння. Поняття правомірного затримання злочинця потер­пілим або іншими особами (ч.І ст.38 КК). Підстава затримання злочин­ця. Ознак, що характеризують правомірність затримання злочинця: мета затримання; особа, яка підлягає затриманню; характер дій при затриманні; необхідність заподіяння шкоди; співрозмірність шкоди, заподіяної злочинцю при його затриманні.

Перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця: поняття, ознаки та види. Відповідальність за перевищення заходів необхідних для затримання злочинця (ч.2 ст.38 КК).

Поняття крайньої необхідності за ч.І ст.39 КК та її наукове визначення. Субсидіальний (додатковий) характер права на заподіяння шкоди у стані крайньої необхідності.

Поняття та елементи підстави крайньої необхідності.

Ознаки діяння, що вчинюється у стані крайньої необхідності: мета крайньої необхідності; спрямованість (об’єкт) заподіяння шкоди; характер дій; своєчасність заподіяння шкоди; межі заподіяння шкоди.

Перевищення меж (ексцес) крайньої необхідності (ч.2 ст.39 КК). Відповідальність за ексцес крайньої необхідності. Умови, при яких осо­ба не підлягає кримінальній відповідальності за перевищення меж край­ньої необхідності (ч.З ст.39 КК).

Відмінність крайньої необхідності від необхідної оборони.

Фізичний або психічний примус. Непереборний фізичний примус як обставина, що виключає злочинність діяння (ч.І ст.40 КК). Питання про кримінальну відповідальність особи за заподіяння шкоди у випадку переборного фізичного примусу або психічного примусу (ч.2 ст.40 КК).

Виконання законного наказу або розпорядження як обставина, що виключає злочинність діяння (ч.І ст.41 КК). Критерії визнання наказу або розпорядження законними (ч.2 ст.41 КК).

Кримінально-правові наслідки невиконання чи виконання явно зло­чинного наказу або розпорядження (чч. З і 4 ст.4.1 КК). Відповідальність у випадку, якщо особа не усвідомлювала і не могла усвідомлювати зло­чинного характеру наказу чи розпорядження (ч.З ст.41 КК).

Виправданий ризик як обставина, що виключає злочинність діяння. Підстави та ознаки виправданого ризику відповідно до ст. 42 КК. Умови невизнання ризику виправданим (ч.З ст.42 КК). Відповідальність за ексцес ризикованого діяння.

Виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації як обставина, що виключає злочинність діяння (ч.І ст.43 КК). Підстава і ознаки правомірності заподіяння шкоди: поняття та види (ч.2 ст.43 КК). Відповідальність за перевищення меж заподіяння шкоди відповідно до ч.З ст.43 КК.

 

Тема 8 Співучасть у злочині

Законодавче поняття співучасті у злочині (ст.26 КК).

Об’єктивні та суб’єктивні ознаки співучасті.

Види співучасників згідно зі ст.27 КК України. Законодавче визна­чення виконавця (співвиконавця), передбачене ч.2 ст.27 КК.

Організатор вчинення злочину, його поняття і види (ч.З ст.27 КК). Об’єктивна та суб’єктивна сторона дій організатора.

Підбурювач (ч.4 ст.27 КК). Характеристика дій підбурювача з об’єктивної та суб’єктивної сторони.

Посібник (ч.5 ст.27 КК). Характеристика дій посібника з об’єктивної та суб’єктивної сторони. Види пособництва: фізичне та інтелектуальне, їх зміст.

Форми співучасті: поняття та критерії поділу.

Поділ форм співучасті за об’єктивними ознаками: проста співучасть; складна співучасть (співучасть із розподілом ролей).

Поділ форм співучасті за суб’єктивними ознаками, тобто за стійкістю суб’єктивних зв’язків, стійкістю умислу (ст.28 КК): вчинення злочину групою осіб (ч.І ст.28 КК); вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою (ч.2 ст.28 КК); вчинення злочину організованою групою (ч.З ст.28 КК); вчинення злочину злочинною організацією (ч.4 ст.28 КК).

Кримінальна відповідальність співучасників (ст.29 КК). Особливості кримінальної відповідальності організаторів та учасників організованої чи злочинної організації (ст.ЗО КК).

Спеціальні питання відповідальності за співучасть: співучасть у злочинах із спеціальним суб’єктом; провокація злочину; ексцес вико­навця; безнаслідкова співучасть; невдале підбурювання або пособництво; добровільна відмова співучасників відповідно до ст.31 КК.

Причетність до злочину. Поняття і види причетності на підставі положень частин 6 і 7 ст.27 КК. Невизнання чинним КК злочином неповідомлення про злочин (ч.7 ст.27 КК).

---

Дата добавления: 2018-04-15; просмотров: 278; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!