Інноваційні процеси в умовах сучасної науково-технічної революції
Інновація – це комплексний процес, який включає в себе створення, розроблення, доведення до комерційного використання і розповсюдження нового технічного або якогось іншого рішення (новації), що задовольняє певну потребу.
В Законі України від 18.09.1991 р. “Про інвестиційну діяльність” (стаття 3) інноваційна діяльність визначена як “одна із форм інвестиційної діяльності, що здійснюється з метою впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво і соціальну сферу. Ця діяльність включає:
- випуск і розповсюдження принципово нових видів техніки і технології;
- прогресивні міжгалузеві структурні зрушення;
- реалізацію довгострокових науково-технічних програм з великими строками окупності витрат;
- фінансування фундаментальних досліджень для здійснення якісних змін у стані продуктивних сил;
- розроблення і впровадження нових ресурсозберігаючих технологій, призначених для поліпшення соціального та екологічного становища” [65].
Інновація в практичній діяльності інтерпретується як процес перетворення потенційного НТП в реальний, втілений в нові продукти і технології. В цьому процесі винахід, наукове знання або ідея набувають економічного змісту. Новація перетворюється на товар і виступає як об’єкт на ринку.
На відміну від НТП, інноваційний процес не завершується впровадженням нової техніки у виробництво або доведенням до проектної потужності нової технології. Інноваційний процес має безперервний характер навіть після впровадження, оскільки “з розповсюдженням (дифузією) новація вдосконалюється, стає ефективнішою, набуває нові споживчі властивості. Це відкриває для неї нові можливості застосування, нові ринки, а відповідно, і нових споживачів, котрі сприймають даний продукт, технологію або послугу як нові саме для себе” [77. с. 7].
|
|
|
Й.А. Шумпетер підкреслював комплексність та динамічність інноваційної системи, тому інновація повинна розглядатись в контексті інноваційної діяльності. Під інноваційною діяльністю розуміється діяльність по доведенню науково-технічних ідей, винаходів, розробок до результату, придатного до практичного застосування.
Комплексність інноваційної системи випливає з визначення, що інновація об’єднує науку, техніку, економіку, підприємництво і управління [172]. Для впровадження інновацій в життя потрібна робота науковців, конструкторів, технологів, робітників, маркетологів, економістів та інших.
Динамічність полягає у необхідності вивчення інноваційної діяльності тільки з позицій теорії життєвих циклів, стадій їх розвитку. Можна визнати два види життєвих циклів інновацій: “цикли створення” і “цикли реалізації” інновацій, які суттєво відрізняються за своєю структурою.
|
|
|
Основою інноваційного процесу є процес створення і освоєння нового продукту (технології) – науково-інноваційний процес. Він включає ту чи іншу сукупність стадій: фундаментальні та прикладні дослідження, дослідно-конструкторські, проектні, технологічні розробки, випробування та промислове освоєння новації. Ці види робіт можуть бути віднесені до циклу “наука та наукове обслуговування”. Однак усі вони повинні бути націлені на одержання результату, придатного для практичного використання і отримання прибутків. Тільки за таких умов вони можуть бути віднесені до інноваційної діяльності. Всі вони вимагають певних джерел фінансування, оскільки є “збитковими” – знаходяться нижче лінії беззбитковості. Тому при побудові інноваційної стратегії розвитку держави для робіт циклу створення інновації повинні передбачатися певні економічні стимули (пільги в системі оподаткування, кредитування, можливості бюджетного фінансування тощо).
3.3. Класифікація інновацій
З метою побудови ефективної системи стимулювання інноваційної діяльності в Україні в умовах її інтегрування у світову економіку і з урахуванням міжнародних вимог до інновацій, необхідно класифікувати інновації.
|
|
|
Існує багато різних підходів до класифікації. Ми назвемо таку.
Інновації поділяються:
1) за типом – продуктові, технологічні, організаційно-управлінські та інфраструктурні;
2) за інноваційною функцією та ступенем новизни – базові; такі, що покращують продукт (технологію тощо) та псевдоінновації;
3) За значенням наслідків та охопленням частки ринку – локальні; регіональні (галузеві); державного значення; міжнародного значення.
Уточнення поняття інновацій та їх типів має слугувати докладнішому розробленню стратегій інноваційного розвитку окремих суб’єктів господарювання, регіонів і держави в цілому, зокрема ефективнішому пошуку джерел фінансування інноваційних проектів.
Список використаних джерел: 1) Албегова И.М., Емцов Р.Г., Холопов А.Б. Государственная экономическая политика. – М.: Дело и сервис, 1998. – 319 с. 2) Бляхман Л.С. Экономика, организация управления и планирование научно-технического прогресса: Учебное пособие. – М.: Высшая школа, 1991. 3) Варгатюк А.П. Трансфер технологій в Україні на основі ліцензійних угод. В зб.: Матеріали міжнародного симпозіуму “Наука та технології в умовах реформування економіки: проблеми комерціалізації, підприємництва і інноваційного менеджменту”. – Київ, 1997. – С. 85-87. 4) Голосовский С.И. Эффективность научных исследований в промышленности. – М.:Экономика, 1986. – 160 с. 5) Голосовский С.И., Гринчель Б.М. Мзмерение влияния научно-технического прогресса на эффективность общественного производства. – М.: Наука, 1981. – 182 с. 6) Декларация Рио по окружающей среде и развитию. // Ойкумена. – 1992. - № 3. – С. 23-25. 7) Друкер П.Ф. Рынок: как выйти в лидеры. Практика и принципы: Пер с англ. – М.: Book Chamber International, 1992. – 350 с. 8) Липсиц И. В. Бизнес-план – основа успеха. Изд. 2-е , перераб. и дополн. – М.: ДелоЛТД, 1994. – 112 с. 9) Лапко О. Інноваційна діяльність в системі державного регулювання. – К.: ІЕП НАНУ, 1999. – 254 с. 10) Майминас Е.З. О формировании хозяйственных механизмов // Экономика и математические методы. – 1982. – Т. 17. – Вып. 3. – С. 11-24. 11) Ноздрева Н.Б., Цыгичко Л.М. Маркетинг: как побеждать на рынке. – М.: Финансы и статистика, 1991. – 304 с. 12) Романовский М.В. Финансы и управление научно-техническим прогрессом. – М.: Финансы и статистика, 1986. – 171 с. 13) Статистика науки и инноваций. Краткий терминологический словарь / Под. ред Л.М. Гохберга. – М.: Центр исследований и статистики науки, 1996. 14) Твисс Б. Управление научно-техничесими нововведениями. – М.: Экономика, 1989. – 271 с. 15) Тоффлер Э. Изменяющаяся структура бизнеса // США – экономика, политика, идеология. – 1993. - № 2 (278). – С. 53. 16) Управление организацией: Учебник / Под. ред. А.Г. Поршнева, З.П. Румянцевой, Н.А. Саломатина. – М.: ИНФРА-М, 1998. – 669 с. 17) Економіка підприємства: Підручник, тт. 1-2 / За ред. С.Ф. Покропивного. – К.: Хвиля-Прес, 1995. – Т. 1, 393 с.; Т. 2, 279 с. 18) Экономическая энциклопедия. Политическая экономия / Главн. ред. А.М. Румянцев. – М.: Советская энциклопедия, 1975. – Т. 1-4. 19) von Menne Lothar. Silicon-Schtetl // Die Woche, den 19. Juli1996. – S. 13. 20)
|
|
|
Дата добавления: 2018-04-05; просмотров: 255; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!