Глобальні зміни у світовій економіці і їх вплив на інноваційні процеси на підприємствах
Світова економіка переживає нині новий етап, так звану “третю хвилю” науково-технічної революції. “Перша хвиля НТР” розпочалась після другої світової війни, тривала до 70-х років і характеризувалась розвитком великих підприємств та установ в наукомістких сферах діяльності. “Друга хвиля” охоплює період 70-90-х років, коли нові робочі місця створювались переважно малими та середніми підприємствами у галузях комп’ютерної техніки, обслуговування, фінансово-консультаційних послуг. Натомість великі підприємства не тільки не створювали нових робочих місць, а навпаки, скорочували їх та виробництво. У США в цей період було скорочено 35 млн. робочих місць на великих підприємствах в “старих” галузях, але було створено 40 млн. робочих місць малими і середніми фірмами в галузях, які в період “першої хвилі” ще не існували. У 80-ті роки у США щорічно виникало приблизно 6 тисяч нових підприємств, що було в 7 разів більше, ніж в 60-ті роки [5, ].
Для “третьої хвилі НТР” (розпочалась в останньому десятилітті 20-го століття) характерними є саме радикальні зміни в економіці. Стара індустріальна культура поступається новій – культурі сервісу та комунікацій. Найприбутковішим бізнесом стає розроблення програмного забезпечення, впровадження ІНТЕРНЕТу, сервісне обслуговування, комунікації, а не виробництво напівпровідників та комп’ютерного обладнання.
Підсилення економічної взаємозалежності країн світу виступає як загальна закономірність розвитку. Ефективне підприємництво стає неможливим без повсякденного практичного використання зовнішнього фактору для прискорення науково-технічного прогресу, підвищення якості і забезпечення конкурентоспроможності продукції, вдосконалення організації управління та поступального зростання національного виробництва. Орієнтація тільки на власні сили відходить в минуле. Інноваційні та виробничі процеси набувають міжнародного характеру, що передбачає встановлення стійких господарських зв’язків між підприємствами і фірмами різних країн світу, створення філіалів та спільних підприємств на основі раціонального і взаємовигідного розподілу програм виробництва, міжнародної спеціалізації, науково-виробничого кооперування. Міжнародний характер науково-технічної і виробничої діяльності, включення зовнішнього фактора в єдиний цикл “дослідження – розроблення – виробництво – збут – застосування” призводить до виникнення нових форм міжнародних економічних зв’язків, які найбільш відповідають новому етапу розвитку, завданням світового науково-технічного прогресу.
|
|
|
Загальноприйнятою формою міжнародного співробітництва між розвиненими країнами світу стає міжнародний трансфер технологій – обмін прогресивними технологіями, що набуває особливого розповсюдження в умовах сучасних комунікацій. Країни обмінюються інноваціями в процесі проведення спільних міжнародних конференцій, семінарів, виставок.
|
|
|
Крім того, в сучасному світі суттєво зріс вплив зовнішніх джерел фінансування на забезпечення нормальних умов економічного розвитку. Зовнішні позики стають об’єктивною умовою структурної перебудови та модернізації економіки, підвищення рівня добробуту населення. Економічний зміст сучасного етапу розвитку світової економіки характеризується такими рисами:
1. Досягнення такого рівня інтенсифікації суспільного виробництва, коли можлива економія усіх видів ресурсів одночасно. Широка інтернаціоналізація виробництва дозволяє орієнтуватися на найдешевші ресурси при збереженні високого рівня якості продукту.
2. Зниження витрат суспільної праці за рахунок економії на різноманітності. Сучасне виробництво орієнтується на конкретного споживача з його специфічними вимогами при збереженні високого рівня рентабельності, характерного для масового виробництва. Цьому сприяє широке використання методів маркетингу.
|
|
|
3. Принципова переоцінка ролі “людського фактору”. Сучасне економічне зростання пов’язане з масовим новаторством на всіх репродуктивних стадіях. Носієм новаторських ідей виступає людина, тобто розкриття творчих здібностей, інтелект, знання та досвід стають в сьогоденних умовах основним “товаром” робочої сили.
4. Структурні зміни світового масштабу, що виявляється в руйнуванні старих галузей і їх заміщенні новими, в кризі перевиробництва, в зростанні безробіття.
5. Глобальний характер багатьох науково-технічних, соціальних, екологічних проблем людства, який вимагає об’єднаних інноваційних і фінансових зусиль різних країн, спільних проектів для їх вирішення.
6. Інтернаціоналізація інноваційної сфери, і особливо сфери НДДКР, розширення і поглиблення міжнародної кооперації через створення специфічних умов – вільних економічних зон, спеціалізованих митних зон, спільних підприємств тощо.
7. Загострення конкуренції на світових ринках наукомісткої, інноваційної продукції в зв’язку із вступом в суперництво нових конкурентів – індустріально розвинених країн і країн, що розвиваються, в Азії та Океанії (Індія, Китай, в тому числі Гонконг, Тайвань, Сінгапур, Південна Корея, Малайзія, Нова Зеландія), Європі (Греція, Туреччина, Ізраїль, країни Східної Європи), Америці (Бразилія, Мексика).
|
|
|
8. Виникнення у світовій економіці нових ринків збуту інноваційної продукції внаслідок розпаду СРСР і блоку соціалістичних країн.
9. Принципова переоцінка екологічного фактора в життєдіяльності людей, і в тому числі – в інтелектуальній творчості.
10. Створення єдиного світового ринку науково-технічних знань і новітніх технологій (завдяки ІНТЕРНЕТу, іншим інформаційно-комунікаційним мережам) як нового економічного ресурсу.
11. Зміни в організаційних структурах інноваційного підприємництва (виникнення і поширення бізнес-інкубаторів, технопарків, технополісів, венчурного підприємництва).
12. Створення інфраструктури інноваційного підприємництва – фінансових (лізинг), юридично-консалтингових, інженірингових та аудиторських структур.
13. Розвиток міжнародної торгівлі ліцензіями, ноу-хау, інженіринговими послугами.
14. Надзвичайне зростання ролі держави в макроекономічному регулюванні ринкової економіки.
Останнє вважається історично новим феноменом в ринковій економіці. Для нормального функціонування ринку потрібно створення відповідної інституціональної бази у вигляді системи прав власності, юридичних та політичних інститутів. Однак в останні десятиліття значно зросли державні витрати в структурі ВВП багатьох високорозвинених країн. Оскільки за цей період значно збільшилися загальні обсяги ВВП, то масштаби державного втручання в макроекономічні процеси в деяких країнах слід вважати суттєвими.
Так, коли в 1980 р. у Великобританії уряд М. Тетчер розпочав радикальні реформи щодо проведення роздержавлення економіки, державні витрати складали 43% ВВП. За десять років скорочення статей бюджетних витрат і чисельності працівників державних установ питома вага державних витрат скоротилася до 42% ВВП. Однак в дев’яностих роках зростання державних витрат відновилося, і знову досягло 43% ВВП [1].
У Швеції питома вага державних витрат у ВВП становить 65-70%. Більша їх частка спрямовується на соціальну підтримку населення: 25% ВВП складають трансфери, 25% - державні витрати на освіту і охорону здоров’я.
В ринковій економіці держава повинна надавати підтримку тим видам економічної діяльності, вигоди від яких більшою мірою належать суспільству в цілому, ніж самим виробникам. Стабілізація економіки – одна з найважливіших функцій держави. Вона спрямована на контроль за рівнем зайнятості, інфляції, коливаннями економічної кон’юнктури, а також на стимулювання економічного зростання. Україна прийняла на себе великі зобов’язання перед світовою спільнотою, підписавши в 1992 році в Ріо-де-Жанейро Конвенцію сталого розвитку в 21-шому столітті – Декларацію Ріо [4]. Тому нагальною проблемою є розроблення стратегії сталого інноваційного розвитку держави і побудова економічного механізму її забезпечення в ринкових умовах.
Список використаних джерел: 1) Албегова И.М., Емцов Р.Г., Холопов А.Б. Государственная экономическая политика. – М.: Дело и сервис, 1998. – 319 с. 2) Бляхман Л.С. Экономика, организация управления и планирование научно-технического прогресса: Учебное пособие. – М.: Высшая школа, 1991. 3) Варгатюк А.П. Трансфер технологій в Україні на основі ліцензійних угод. В зб.: Матеріали міжнародного симпозіуму “Наука та технології в умовах реформування економіки: проблеми комерціалізації, підприємництва і інноваційного менеджменту”. – Київ, 1997. – С. 85-87. 4) Голосовский С.И. Эффективность научных исследований в промышленности. – М.:Экономика, 1986. – 160 с. 5) Голосовский С.И., Гринчель Б.М. Измерение влияния научно-технического прогресса на эффективность общественного производства. – М.: Наука, 1981. – 182 с. 6) Декларация Рио по окружающей среде и развитию. // Ойкумена. – 1992. - № 3. – С. 23-25. 7) Друкер П.Ф. Рынок: как выйти в лидеры. Практика и принципы: Пер с англ. – М.: Book Chamber International, 1992. – 350 с. 8) Липсиц И. В. Бизнес-план – основа успеха. Изд. 2-е , перераб. и дополн. – М.: ДелоЛТД, 1994. – 112 с. 9) Лапко О. Інноваційна діяльність в системі державного регулювання. – К.: ІЕП НАНУ, 1999. – 254 с. 10) Майминас Е.З. О формировании хозяйственных механизмов // Экономика и математические методы. – 1982. – Т. 17. – Вып. 3. – С. 11-24. 11) Ноздрева Н.Б., Цыгичко Л.М. Маркетинг: как побеждать на рынке. – М.: Финансы и статистика, 1991. – 304 с. 12) Романовский М.В. Финансы и управление научно-техническим прогрессом. – М.: Финансы и статистика, 1986. – 171 с. 13) Статистика науки и инноваций. Краткий терминологический словарь / Под. ред Л.М. Гохберга. – М.: Центр исследований и статистики науки, 1996. 14) Твисс Б. Управление научно-техничесими нововведениями. – М.: Экономика, 1989. – 271 с. 15) Тоффлер Э. Изменяющаяся структура бизнеса // США – экономика, политика, идеология. – 1993. - № 2 (278). – С. 53. 16) Управление организацией: Учебник / Под. ред. А.Г. Поршнева, З.П. Румянцевой, Н.А. Саломатина. – М.: ИНФРА-М, 1998. – 669 с. 17) Економіка підприємства: Підручник, тт. 1-2 / За ред. С.Ф. Покропивного. – К.: Хвиля-Прес, 1995. – Т. 1, 393 с.; Т. 2, 279 с. 18) Экономическая энциклопедия. Политическая экономия / Главн. ред. А.М. Румянцев. – М.: Советская энциклопедия, 1975. – Т. 1-4. 19) von Menne Lothar. Silicon-Schtetl // Die Woche, den 19. Juli1996. – S. 13.
Дата добавления: 2018-04-05; просмотров: 252; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!