Розробка стратегічних напрямків інвестиційної діяльності
Завданнями розробки стратегічних напрямків інвестиційної діяльності є:
- Визначення співвідношення різних форм інвестування на різних етапах перспективного періоду;
- Визначення галузевої спрямованості інвестиційної діяльності;
- Визначення регіональної спрямованості інвестиційної діяльності.
Визначення співвідношення різних форм інвестування на різних етапах перспективного періоду залежить:
1. від функціональної спрямованості діяльності підприємства;
2. від стадії життєвого циклу підприємства (ранні стадії - реальні інвестиції, пізні стадії - реальні + фінансові інвестиції);
3. від розмірів підприємства;
4. від загального стану економіки, кон’юнктури окремих елементів інвестиційного ринку;
5. Співвідношення різних форм інвестування диференціюється за окремими етапами інвестиційної стратегії підприємства.
Визначення галузевої спрямованості інвестиційної діяльності вимагає поетапного підходу:
На 1-му етапі досліджується доцільність галузевої концентрації або диверсифікації інвестиційної діяльності. Стратегія галузевої концентрації при сприятливих обставинах може забезпечити високі темпи виробничого розвитку, проте їй характерний високий рівень розвитку. Доцільно таку стратегію використовувати лише на перших етапах життєвого циклу підприємства.
На 2-му етапі досліджується доцільність різних форм галузевої диверсифікації інвестиційної діяльності в рамках відповідної групи галузей, пов’язана з формуванням стратегічних зон господарювання.
|
|
|
Стратегічна зона господарювання є самостійним господарським сегментом в рамках підприємства, яка здійснює свою діяльність у ряді суміжних галузей, які об’єднані загальним споживчим попитом, сировиною або технологією.
Дана стратегія має певні недоліки, обумовлені тим, що суміжні галузі, як правило мають аналогічний за часом галузевий життєвий цикл, що посилює інвестиційний ризик.
На 3-му етапі досліджується доцільність різних форм інвестиційної діяльності в розрізі різних, не пов’язаних між собою груп галузей. Умовою здійснення такої диверсифікації інвестиційної діяльності є формування стратегічних господарських центрів.
Стратегічно-господарський центр - самостійна структурна одиниця, яка включає декілька стратегічних зон господарювання і повністю формує свою інвестиційну стратегію, що входить в склад інвестиційної стратегії підприємства.
Диверсифікацію інвестиційної діяльності на 2 і 3 етапі слід проводити з врахуванням оцінки прогнозованого розвитку окремих галузей.
Визначення регіональної спрямованості інвестиційної діяльності пов’язано з двома головними умовами:
|
|
|
- Розвиток підприємства;
- Тривалістю функціонуванні.
Переважаюча частина невеликих і середніх підприємств, як правило здійснює свою діяльність у межах одного регіону і принципова можливість їх регіональної диверсифікації пов’язана з фінансовими інвестиціями.
На перших етапах життєвого циклу інвестиційна діяльність зосереджується, як правило у межах 1 регіону. Подальший розвиток обумовлює потребу регіональної диверсифікації.
Основою формування регіональної спрямованості інвестиційної діяльності є оцінка інвестиційної привабливості окремих регіонів.
Види інвестиційних ресурсів та стратегія їх формування
Під інвестиційними ресурсами слід розуміти всі види грошових та інших активів, які залучаються для здійснення вкладень в об’єкти інвестування.
Виходячи із визначення інвестиційних ресурсів їх умовно поділяють на:
- Фізичні активи (будівлі, споруди, машини, обладнання терміном більше 1 року);
- Грошові активи - права на одержання грошових сум від юридичних і фізичних осіб;
- Нематеріальні активи - цінності, які придбані в результаті програми перенавчання, розробки торгових знаків, купівлі ліцензій, прав власності і т.д.
|
|
|
Розробка стратегії формування інвестиційних ресурсів переслідує наступні цілі:
- Забезпечити безперебійну інвестиційну діяльність в запланованих обсягах;
- Забезпечити якнайефективніше використання власних фінансових засобів;
- Забезпечити фінансову стійкість підприємства у довгостроковій перспективі.
Розробка стратегії формування інвестиційних ресурсів для підприємств реального сектору економіки здійснюється за такими етапами:
1) Прогнозування потреби в загальному обсязі інвестиційних ресурсів;
2) Вивчення можливості формування інвестиційних ресурсів за рахунок різних джерел;
3) Визначення методів фінансування окремих інвестиційних програм і проектів;
4) Оптимізація структури джерел формування інвестиційних ресурсів.
(1)Прогнозування потреби в загальному обсязі інвестиційних ресурсів передбачає встановлення відповідного обсягу фінансових засобів для реального інвестування і для здійснення фінансових інвестицій.
Для розрахунку потреби в ресурсах для реального інвестування підбираються необхідні об’єкти-аналоги, за якими розраховують вартість нового будівництва або придбання.
Вартість будівництва нових об’єктів встановлюється за фактичними затратами на будівництво аналогічних об’єктів з врахуванням інфляції, або за питомими капіталовкладеннями на одиницю потужностей. При цьому слід враховувати вкладення в оборотні фонди.
|
|
|
Вартість придбання діючої компанії може бути визначена наступними методами:
- На основі чистої балансової вартості (баланс - позичені кошти);
- На основі прибутку (термін окупності);
- На основі ринкової вартості.
До прогнозної потреби в інвестиційних ресурсах для реального інвестування додаткова потреба в цих ресурсах для розширення технічного переозброєння або реконструкції.
Необхідний обсяг фінансових інвестицій розраховується із встановленого співвідношення різних форм інвестування:
, де
- потреба у фінансових інвестиціях;
- потреба у реальних інвестиціях;
- питома вага фінансових інвестицій в прогнозованому періоді;
- питома вага реальних інвестицій в прогнозованому періоді.
Загальний обсяг необхідних інвестиційних ресурсів розраховується шляхом сумування потреб в ресурсах для реального та фінансового інвестування, а також суми резерву капіталу (як правило 10% від сукупної потреби в коштах).
(2)Вивчення можливості формування інвестиційних ресурсів за рахунок різних джерел передбачає виявлення джерел формування інвестиційних ресурсів з урахуванням специфіки роботи підприємства. Всі джерела інвестиційних ресурсів поділяються на 3 групи:
- Власні;
- Позичені;
- Залучені.
Серед власних джерел при розробці інвестиційної стратегії розглядається прибуток, який залишається в розпорядженні підприємства після сплати податків і платежів, а також амортизаційних відрахувань.
Позиченими джерелами, які розглядаються в інвестиційній стратегії є довгострокові кредити банків, емісія облігацій, інвестиційний лізинг, інвестиційний селенг, тощо.
Інвестиційний селенг - спеціальна форма зобов’язання, за якою власником передаються права по використанню і розпорядженню його майном за відповідну плату.
Залученими джерелами інвестування вважається емісія акцій, інвестиційних сертифікатів, внески сторонніх вітчизняних та зарубіжних інвесторів у статутний фонд.
(3) Визначення методів фінансування окремих інвестиційних програм і проектів дозволяє сформувати пропорції в сфері джерел інвестиційних ресурсів. Розглядається 5 основних методів фінансування окремих інвестиційних програм і проектів:
- Повне самофінансування передбачає здійснення інвестування виключно за рахунок власних (або внутрішніх джерел). Цей метод фінансування використовується в основному для реалізації невеликих реальних інвестиційних проектів, а також для фінансових інвестицій;
- Акціонування - поповнення капіталу за рахунок продажу акцій, використовується при крупно масштабному реальному інвестуванні;
- Кредитування - застосовується, як правило, при інвестуванні в швидко реалізованих реальні об'єкти з високою нормою прибутковості інвестицій (> ставки %);
- Лізинг чи селенг використовується при нестачі власних фінансових коштів для реального інвестування, є ефективними при вкладанні реальних інвестицій з невеликим періодом експлуатації обладнання і технологій;
- Змішане фінансування ґрунтується на різних комбінаціях перерахованих вище методів і може бути використане для всіх форм і видів інвестування.
(4)Оптимізація структури джерел формування інвестиційних ресурсів обумовлена тим, що розраховані співвідношення внутрішніх і зовнішніх джерел інвестиційних ресурсів можуть не відповідати вимогам фінансової стратегії підприємства. В процесі оптимізації структури треба враховувати переваги і недоліки джерел фінансування.
ВНУТРІШНІ ДЖЕРЕЛА
| Переваги: | Недоліки: |
| - Простота і швидкість залучення; - Висока віддача за нормою прибутковості; - Зменшення ризику неплатоспроможності і банкрутства; - Повне збереження управління в руках засновників підприємства. | - Обмежений обсяг залучення; - Обмеженість зовнішнього спостереження за ефективністю використання інвестиційних ресурсів. |
ЗОВНІШНІ ДЖЕРЕЛА
| Переваги | Недоліки |
| - Великий обсяг можливого залучення; - Зовнішній контроль. | - Складність залучення і оформлення; - Необхідність надання гарантій чи застави; - Підвищення ризику банкрутства в зв’язку з несвоєчасним погашенням позик; - Втрата частини прибутку в зв’язку з сплатою %; - Часткова втрата управління діяльністю підприємства. |
Головними критеріями оптимізації співвідношення зовнішніх і внутрішніх джерел фінансування інвестиційної діяльності є:
- Висока фінансова стійкість;
- Максимізація суми прибутку від інвестиційної діяльності, яка залишається в розпорядженні перших засновників при різних співвідношеннях внутрішніх і зовнішніх джерел фінансування.
Фінансова стійкість може визначатися за допомогою коефіцієнта самофінансування інвестиційної діяльності за такою формулою:
, де
ІРВ - сума власних фінансових ресурсів;
ІРЗ - загальна сума інвестиційних ресурсів.
Максимізація суми продукту при різних співвідношеннях внутрішнього і зовнішнього фінансування досягається в процесі розрахунку ефекту фінансового важеля – рівень чистого прибутку розрахунку на власний капітал.
Ефект фінансового важеля спостерігається у разі коли норма прибутку на інвестований капітал суттєво перевищує середній рівень відсотків за кредит за всіма джерелами залучених засобів.
Тема 3: Концепція проекту
1. Поняття проекту та його відмінність від плану, програми
2. Середовище проекту та його учасники
3. Основні властивості проекту
Поняття проекту та його відмінність від плану, програми
Проект - це деяка задача з відповідними вихідними даними і результатами, які вимагаються, що обумовлюють способи розв’язання цієї задачі.
Інвестиційний проект можна звести до діяльності, яка передбачає комплекс певних дій, що забезпечує досягнення відповідних цілей (результатів).
Проект – це одноразовий комплекс взаємозв’язаних заходів спрямований на задоволення визначеної потреби шляхом досягнення конкретних результатів при встановленому ресурсному забезпеченні з чітко визначеними цілями протягом заданого періоду часу.
Інвестиційний бізнес проект – є обмеженою за часом цілеспрямованою змінною системи з встановленими вимогами до якості результатів, можливими обмеженнями витрат, засобів і ресурсів, та специфічною організацією з його розробки і реалізації.
Поняття програма є ширшим від поняття проект. Завдання які стоять перед програмами є більш масштабнішими і складнішими, вимагають для свого розв’язання більш тривалого періоду часу.
Проекти є складовими програми і покликані розв’язувати відносно короткострокові цілі. Проект відрізняється від програм більш високим рівнем конкретизації, мають встановлену вартість, графік виконання, технічні та фінансові параметри. План включає основні показники діяльності, які повинні бути досягнуті до кінця планового періоду. Він розв’язує питання стратегічного або поточного розвитку і є більш деталізований ніж проект. У формі проекту складається бізнес план.
Ознаки проекту:
· Ознака зміни, як характеристика змісту проекту;
· Ознака обмеженості за часом тривалості проекту;
· Ознака бюджету що відноситься до проекту;
· Ознака обмеженості ресурсів проекту;
· Ознака неповторності;
· Ознака новизни;
· Ознака системності (комплексності);
· Ознака правового і організаційного забезпечення;
· Ознака розмежування;
· Ознака інформаційної і консультаційної підтримки.
Основними причинами появи проектів є:
· Незадоволений попит;
· Надлишкові ресурси;
· Ініціатива підприємців;
· Реакція на тиск конкурентів;
· Інтереси кредиторів;
· Інші причини.
Основним критеріями життєздатності ідеї проекту є:
· Технологічна здійснимість;
· Довгострокова життєздатність;
· Економічна ефективність;
· Організаційно-адміністративна забезпеченість;
· Політична, соціальна, фінансова здійснимість.
В результаті опрацювання ідеї проекту викристалізовується його мета.
Мета – це бажаний результат діяльності, який досягається в межах деякого інтервалу часу. Тісно переплітається з поняттям завдання. Під завданням розуміють бажаний результат діяльності, який досягається за бажаний інтервал часу і характеризується кількісними показниками цього результату. Іншими словами мета стає завданням у разі, якщо при її визначення встановлені кількісні показники. Як правило мета є більш загальною категорією і може бути розподілена на окремі складові, якими є цілі, під цілі, завдання, під завдання.
Мета проекту - це результат, який доводиться при заданих умовах реалізації проекту, тобто мету слід характеризувати як результат і як умови реалізації, тобто спосіб дій. Мета визначається способом дій. Кожен проект може бути розбитий на множину взаємопов’язаних цілей-завдань, які відображають структуру проекту та його учасників.
Цілі проекту повинні бути чітко визначеними, мати ясний зміст, їх результати повинні бути вимірними, а задані обмеження і вимоги повинні виконуватися.
Цілі проекту повинні знаходитися в полі допустимих рішень проекту, які обмежуються часом, бюджетом, ресурсами, якістю результатів, тощо.
В процесі реалізації проекту під впливом змін або в залежності від проміжних результатів мета і цілі, завдання проекту можуть змінюватися, тому встановлення мети є безперервним динамічним процесом.
Визначення мети проекту можна розділити на такі етапи:
1) Визначення змісту мети;
2) Визначення цілей проекту;
3) Опис цілей проекту.
Визначення змісту мети проводиться на основі вивчення джерел оточення підприємства, цілей його діяльності і т.д. При цьому використовуються як різні індивідуальні методи, так і групові - мозкова атака, опис ідей.
Визначення цілей проекту випливає із змісту мети.
Опис цілей проекту повинен містити наступну інформацію:
- Результат проекту;
- Терміни;
- Вартість;
- Порядок зміни мети;
- Ієрархія залежних цілей.
Дата добавления: 2018-04-05; просмотров: 268; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!