Источники: международный билль прав человека
• Всеобщая декларация прав человека 1948 г.;
• Международный пакт об экономических, социальных и культурных правах от 16 декабря 1966 г.;
• Международный пакт о гражданских и политических правах 1966 г.;
• Факультативный протокол к Пакту о гражданских и политических правах, предусматривающий процедуру рассмотрения сообщений о нарушениях государствами-участниками пакта 1966 г.;
• Второй факультативный протокол к Международному пакту о гражданских и политических правах, направленный на отмену смертной казни 1989 г.
Універсальні та регіональні механізми захисту прав людини
Міжнародні механізми захисту прав людини - це міжнародно-правові акти з прав людини, а також спеціалізовані міжнародні інструменти, організації, установи, які безпосередньо спрямовані на захист прав людини та виконання цих актів.
Залежно від рівня реалізації механізмів захисту прав людини роз-різняються:
- універсальні механізми, які діють на рівні всього світу (наприклад, Рада з прав людини, Комітет з прав людини ООН, Верховний комісар ООН з прав людини, Верховний комісар ООН у справах біженців і т.д.);
- регіональні механізми, що діють в межах певного регіону (Організація з безпеки та співробітництва у Європі, Європейський суд з прав людини, Американський комітет з прав людини тощо).
Залежно від підстав створення міжнародні органи та організації, діяльність яких спрямована на захист прав людини, поділяються на дна види:
|
|
|
- конвенційні органи, утворені на підставі міжнародних договорів. Це, зокрема, Комітет з прав людини ООН (діє на підставі Пакту про громадянські та політичні права 1966 р.), Європейський суд з прав людини (діє на підставі Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950 р.), Комітет з прав дитини (засновано відповідно до Конвенції про права дитини 1989 р.) та інші
- органи, утворені міжнародними організаціями. Специфікою діяльності цих органів є те, що їх рішення мають,як правило,рекомендаційний характер і забезпечуються лише авторитетом самих організацій. До таких органів відносяться Рада з прав людини ООН, Комісія з положення жінок (засновані Економічною та соціальною радою ООН), Верховний комісар ООН у справах біженців (посада заснована Генеральною Асамблеєю ООН), Міжнародне бюро праці (засноване Міжнародною організацією праці).
Міжнародно-правові стандарти прав людини. Роль ООН в їх формуванні
Першочергове значення Міжнародного білля прав людини полягає в тому, що акти, які входять до нього, встановлюють загальнолюдські стандарти прав і свобод. Тобто права людини набули цінності, яка належить усьому міжнародному співтовариству, і отримали обґрунтування в міжнародному праві як мінімальний правовий стандарт, до якого повинні прагнути всі народи і держави. З моменту визнання цих їя- прав кожна людина набуває певного правового статусу відповідно до міжнародного права.
|
|
|
Міжнародно-правові стандарти прав людини - це узгоджені державами загальнолюдські права і свободи, обов'язкові для держав за-ід. ходи із забезпечення прав і свобод та охорони їх від посягань, а також надання особі юридичної можливості реалізовувати і захищати визнані права і свободи.
Стандарти закріплюють нормативний мінімум, що визначає рівень державної регламентації з допустимими выступлениями у бік перевищення або конкретизації.Личные права Политические права Социально-экономические права:Культурные права
Можна позначити наступні функції стандартів:
1) визначення переліку прав і свобод, що відносяться до категорії основних і обов'язкових для всіх держав;
2) формулювання головних рис змісту кожного з цих прав (кожної з цих свобод), які повинні бути втілені у відповідних національних нормативних положеннях;
3) встановлення зобов'язань держав з визнання і забезпечення про- голошуваних прав і введення на міжнародному рівні найнеобхідніших гарантій, що обумовлюють їх реальність;
|
|
|
4) фіксація умов користування правами і свободами, пов'язаних із законними обмеженнями і навіть заборонами.
Співвідношення між міжнародно-правовими стандартами і нормами національного законодавства виражається перш за все в необхідності принципової узгодженості внутрішньодержавного переліку прав і свобод, їх змісту і засобів забезпечення і захисту з міжнародним.
Найважливіше значення в універсальному механізмі захисту прав людини має Організація Об'єднаних Націй. Всі її головні органи займаються питаннями, що стосуються прав людини. Особливу роль в цьому плані відіграє Рада Безпеки та Генеральна Асамблея ООН, що неодноразово давали відповідну оцінку масовим та грубим порушенням основних прав і свобод людини, трактуючи їх як реальну загрозу міжнародному миру та безпеці.
Аналіз резолюцій Ради Безпеки і Генеральної Асамблеї показує, що названі головні органи ООН обговорюють питання, що стосуються прав людини, у випадках, якщо:
- порушення прав людини загрожують міжнародному миру та безпеці;
- гуманітарна ситуація у відповідній країні вийшла з-під контролю й потребує міжнародного врегулювання;
|
|
|
- держава, яка не в змозі подолати внутрішні заворушення, що супроводжуються масовими порушеннями прав людини, звернулась з відповідним проханням;
- порушення прав людини є міжнародними злочинами;
- терористичні акти призводять до жертв серед цивільного населення;
- в результаті внутрішніх конфліктів неміжнародного характеру відбуваються порушення прав цивільного населення.
Згідно зі Статутом ООН, окрім Генеральної Асамблеї, відповідальність за виконання функцій Організації Об'єднаних Націй у сфері прав людини несе Економічна та соціальна рада.
Рада з прав людини ООН є міжурядовим органом у системі ООН у складі представників 47 держав, що відповідає за зміцнення діяльності щодо заохочення і захисту прав людини по всьому світу.
Посада Верховного комісара ООН із заохочення та захисту всіх прав людини була засіювана відповідно до резолюції 48-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН у 1993 р.
Дата добавления: 2018-04-04; просмотров: 647; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!