ДОВІДКОВІ ВІДОМОСТІ ПРО РАЙОН ПОХОДУ
Вознесенський центр дитячої та юнацької творчості
ЗВІТ
про пішохідний похід ІІІ ступені складності
по Миколаївській області з 22.03 по 27.03.2015 р.
за маршрутом: м.Вознесенськ- с.Воронівка- с.Актово- с.Трикрати- смт.Олександрівка-с.Бугське- м.Вознесенськ
| Маршрутна книжка № 04-15 Керівник групи: Костюков Олег Сергійович адреса: 56500 Миколаївська обл. м.Вознесенськ, вул. Димитрова 4-а тел. 0503904276 Заступник керівника групи: Рижков Семен Миколайович адреса: 56500 м.Вознесенськ, пров. Український 24 тел. 0992060398 |
Маршрутно-кваліфікаційна комісія розглянула звіт і вважає, що похід може бути зараховано всім учасникам та керівнику, як похід ІІІ ступені складності.
м. Вознесенськ 2015 рік
З М І С Т
1. Анотація - 2.
2. Довідкові відомості про похід -2.
3. Склад групи – 3.
4. Графік руху – 4.
5. Відомості про район походу – 5.
6. Технічний опис маршруту – 6.
7. Фотозвіт – 13.
8. Краєзнавство – 35.
9. Картографічний матеріал – 40.
10. Підсумки, висновки, рекомендації – 41.
11. Список літератури – 41.
Анотація
Даний похід був запланований для підвищення гуртківцями досягнутого рівня туристської, фізичної та морально-вольової підготовки. Перед учасниками подорожі була поставлена спортивна, пізнавальна та навчальна мета: підвищення спортивної майстерності та кваліфікації шляхом подолання певних локальних та протяжних природних перешкод, набуття досвіду для участі в подібних походах в більш складних географічних умовах та походах більш високої категорії складності, ознайомлення з цікавими природними та історичними об’єктами Вознесенського району, застосування на практиці набутих під час занять в гуртку різноманітних компетентностей.
|
|
|
2. ДОВІДКОВІ ВІДОМОСТІ ПРО ПОХІД
Вид туризму: пішохідний
Категорія: третя ступінь складності
Район походу: Миколаївська область
Строки проведення походу: 22 – 28 березня 2015 року
Нитка маршруту: м.Вознесенськ - с.Таборівка - с.Воронівка - с.Актово - с.Трикрати – с. Заря - смт.Олександрівка - с.Бугське - с.Пряме - м.Вознесенськ
Довжина активної частини маршруту : 86 км
Тривалість походу: 7 днів
* активна частина походу – 5днів
* кількість днів тренування зі спортивного орієнтування – 1,5 дня
* радіальний вихід до Петропавлівського каньйону –8 годин.
* краєзнавча робота: під час активної частини походу та днювання
Розроблення аварійного та запасного варіантів непотрібно, оскільки маршрут проходить густонаселеною територією з розвиненою сіткою шляхів сполучення.
Маршрутні матеріали розглянуті МКК Миколаївського управління освіти
|
|
|
Склад групи
| № | ПІБ | Дата народж. | Домашня адреса | Місце навч./ роботи | Обов’язки у групі | Турист. підготовка |
| 1. | Костюков Олег Сергійович | 1967 | м. Вознесенськ вул. Димитрова, 4а | ЦДЮТ, керівник гуртка | керівник | 4 к.с. Саяни |
| 2. | Рижков Семен Миколайович | 1987 | м. Вознесенськ перев. Український, 24 | МНМЦ УО Вознес. міськради, методист | Заступник керівника | 1 к.с. Крим |
| 3. | Таран Микола | 1998 | м. Вознесенськ Жовтневої рев, 216 кв.46 | ЗОШ № 8 Учень 11 кл. | Ремонтник | 3 ст. скл. Микол.обл. |
| 4. | Яроцька Ірина | 2001 | с. Таборівка вул..Леніна, 25 | ЗОШ № 6 Учениця 8 кл | Завгосп по харчуванню | 1 к.с. Крим |
| 5. | Мазюк Віка | 2001 | м. Вознесенськ вул..Кутвицького 119 | ЗОШ № 6 Учениця 8 кл | Літописець | 1 к.с. Крим |
| 6. | Кривенко Нікіта | 2001 | м. Вознесенськ вул. Миру 26 | ЗОШ №8 Учень 8 кл | Завгосп по спорядженню | 3 ст. скл. Микол.обл. |
| 7. | Качаєв Єгор | 2003 | м. Вознесенськ вул. Бородіна, 18 | ЗОШ № 6 Учень 7 кл | Краєзнавець | Новачок |
| 8. | Драгнєв Андрій | 2002 | м. Вознесенськ вул. Кутвіцкого, 73 кв.31 | ЗОШ № 6 Учень 6 кл | Учасник | Новачок |
| 9. | Лугова Анастасія | 2002 | м. Вознесенськ 60 років жовтня, 10 кв.33 | ЗОШ № 6 Учениця 7 кл | Медик | 3 ст. скл. Микол.обл. |
| 10 | Котвицький Дмитро | 2003 | м. Вознесенськ вул.. Садова 87 | ЗОШ № 6 Учень 6 кл | Учасник | Новачок |
| 11 | Головко Карина | 2003 | м. Вознесенськ вул. Бородіна, 2 | ЗОШ № 6 Учениця 6 кл | Фотограф | Новачок |
| 12 | Бондаренко Діана | 2003 | м. Вознесенськ вул. Павлова, 13 | ЗОШ № 6 Учениця 6 кл | Учасник | Новачок |
| 13 | Волошина Яна | 2003 | м. Вознесенськ вул. Пархоменко 27 | ЗОШ № 6 Учениця 6 кл | Учасник | Новачок |
ГРАФІК РУХУ
|
|
|
| № | Дата | Ділянка маршруту | Від- стань (км) | Ходовий час (год.) | Метео умови | Характеристика маршруту, перешкоди | Примітки (краєзнавчі об’єкти, стоянки днювання тощо) |
| 1. | 22.03 | База т/к «Непосіди» м.Вознесенськ – с. Воронівка | 18 | 5 | сонячно | Розвинена сітка доріг, рівнинна місцевість. По березі водойм ґрунтова дорога або стежки. | Таборівське водосховище. Ночівля в кінці Воронівки на березі Мертвоводу. |
| 2. | 23.03 | с. Воронівка – с. Актове | 3 | 1 | сонячно | Перехід простий по ґрунтовій дорозі. Друга половина дня- орієнтування по скельній місцевості. | Екскурсія по заповіднику каньйону р.Арбузинки. Зручна стоянка на березі річки Мертвовод. |
| 3. | 24.03 | с. Актове – рад. до с.Петропавлівка – с.Актове | 6 | 6 | сонячно | Днювання. Орієнтування під час радіального виходу до с.Петропавлівка. Місцевість пересічена ярами та чагарниками. | Екскурсія по каньйону р.Мертвовод. Ночівля в ЗОШ с. Актове. |
| 4. | 25.03 | с.Актове – с. Трикрати | 13 | 5 | сонячно | Переправа через Мертвовод. Складний перехід по Трикратському лісі. Від Василевої пасіки до Трикрат – асф.шосе | «Столітній дуб» у Виноградному саду, Гніздування сірих чапель в Мироновому саду, урочище «Лабіринт», Садиба-маєток графа Скаржинського. Ночівля в ЗОШ с. Трикрати |
| 5. | 26.03 | с. Трикрати – с.Заря – станція Трикратне – смт.Олександрівка. | 24 | 6 | мінлива хмарність | Трикратський гранітний кар’єр –стежка, далі степові ґрунтові дороги, після Зарі – асфальт. Останній перехід – стежка понад Бугом. | Зручна стоянка на березі Південного Бугу. |
| 6. | 27.03 | смт.Олександрівка – с.Бугське – оз.Баластне | 12 | 3 | хмарно | По березі гарні стежки, по селу Бугському асфальт. | Відвідали грандіозний Олександрівський гранкар’єр та два заповідних озера – «Бугське» і «Баластне». Чудова стоянка на березі Баластного. |
| 7. | 28.03 | оз. Баластне – база т/к «Непосіди» м.Вознесенськ | 10 | 2,5 | мінлива хмарність | Лісові дороги та стежки через виноградники. | Унікальний Бугський хвойний ліс. |
Усього: 86 км
|
|
|
ДОВІДКОВІ ВІДОМОСТІ ПРО РАЙОН ПОХОДУ
Маршрут походу проходить територією Вознесенського району Миколаївської області. По берегам річки Мертвовод – притоку Південного Бугу, річки Абузинки – приток Мертвоводу і завершується коло по березі власне річки Південний Буг.
Район походу є степовою зоною, у більшості територією національного парку Бузький гард. Рельєф – це плато розрізане долинами річок, з гранітними каньйонами, великою кількістю балок та ярів. За час походу ми пройшли, крім річок дванадцять водойм! І це в степовій зоні, близько з кордоном субтропіків, а саме:
- Таборівське водосховище;
- Воронівське водосховище;
- Актовський кар’єр;
- Ставок на струмку Сопливець;
- Озеро в лісі Василева Пасіка;
- Ставок на р. Арбузинка в Трикратах;
- Трикратський кар’єр;
- Ставок в балкі на півночі Трикрат;
- Каскад ставків на р.Арбузинка в р-ні с. Заря:
- Олександрівський кар’єр;
- Озеро Бузьке (Директорське);
- Озеро Баластне.
Було не просто пройдено, а вивчено три лісових масива, а саме:
- Трикратський ліс, що складається з 3-х ділянок- Виноградний сад, Миронів сад та Василева пасіка.
- Лабіринт в Трикратах;
- Бузькі хутори.
Парк Бузький гард складається з кількох заповідників. Під час походу ми зустрічали фазанів, лебедів, диких гусей і качок, відвідали гніздування сірих чапель, бачили зайця, лисиць, косуль та диких кабанів.
Також багатий рослинний світ. Флора НПП «Бузький Гард» налічує більше ніж 1000 видів рослин. Ця територія мільйони років не була дном океану, тому тут збереглися рослини ендеміки. Якраз навесні і степ і ліс звичайно буяє цвітом. Цього разу із-за пізньої весни багато чого ми не побачили, але на південних схилах таки зустрічали сон-траву, адоніс(горицвіт), мишиний гіацинт, калюжницю,степовий крокус (берендуші) пролісок і підсніжник…
У лісах переважає дуб, тополя, осика, клен. По краях ліси засаджені чагарниками з глоду, терену, бузку, логу сріблястого. Пойми рік засаджені вербою, івою, акацією. В Бузькому лісі переважає сосна, на піщаних грунтах.
Похід проходить по густонаселеній території з розгалуженою сіткою автомобільних доріг. Ступінь туристського освоєння району досить висока. Є можливість проведення ступеневих походів і походів першої категорії складності з пішохідного, водного та велотуризму.
Практично на всьому маршруті є можливість поповнення запасів продуктів харчування в торгових точках сіл, через які походить маршрут. Лікарні або фельдшерсько-акушерські пункти знаходяться у селах Таборівка, Воронівка, Актове, Трикрати та Олександрівка. Практично кругом є гарне покриття мобільного зв’язку. Район подорожі має регулярне транспортне сполучення між селами та районним центром - Вознесенськом.
У разі виникнення аварійної ситуації виходи з маршруту здійснюються на автомобільні шляхи Вознесенськ – Братське та Вознесенськ – Ю-українськ.
Підрозділів спеціалізованих аварійно-рятувальних загонів служб розшуку та надання допомоги туристам на території району немає.
Маршрут багатий на природні та історичні пам’ятки.
- заповідне урочище «Лабіринт» — 247,0 га,
- заповідне урочище «Василева пасіка» — 252,0 га,
- заповідне урочище «Літній хутір Скаржинського» — 105,7 га.
- Арбузинський та Актовський гранітні каньйони;
- Заповідні озера Бузьке та Баластне
- Маєток графа Скаржинського;
ТЕХНІЧНИЙ ОПИС МАРШРУТУ
День 22.03.2015
База туристичного клубу «Непосіди» - с.Воронівка
Пройдена відстань – 18 км
Ходовий час – 5 годин
Метеорологічні умови – сонячно
Від бази тур клубу «Непосіди» За адресою: вул.. Жовтневої рев.245/14 розпочинаємо маршрут походу о 08,30. По вул. 60 років Жовтня просуваємось на Схід до виходу з міста по Братській дорозі. Одразу за військовою частиною сходимо з траси вправо за в/ч до верхів’я «Голубої» балки. Її назва виникла із-за численних плантацій «Мишиного» гіацинту на схилах балки. Далі, щоб не йти по дорозі, рухаємось паралельно вулиці Леніна села Таборівки, але вище домівок по толоці, між городами і полем, в напрямку центру села. По маршруту оглядаємо рештки старовинної Таборівської церкви. О 9,20год. привал біля Таборівського будинку культури.Фото-1. Далі переходимо старий міст через р.Мертвовод і йдемо по лівому березі річки вверх по течії до дамби водосховища. Фото-2.
Перехід зайняв 40хв.
Це грандіозне водосховище було побудоване у 80-х роках минулого століття, як частина меліоративної системи Вознесенського району. В результаті було затоплено найкращий каньйон р. Мертвовод , зі скелями вищими за Актовські, а також величезний гранітний кар’єр. Треба віддати належне, я пам’ятаю, як спеціалісти виловлювали змій із затоплених територій і переселяли їх до Гранітно-степового Побужжя. Дзеркало водосховища закінчується аж під Воронівкою . Вздовж лівого(орографічне) берега ми й чимчикуємо потихеньку…Наступний привал робимо біля підвісного моста, фото-3 який з’єднує село з фермою на правому березі. Місцевий активіст дядя Коля побудував тут біля моста чудовий дитячий ігровий майданчик із звичайних автопокришок та пластикових пляшок , біля якого ми й робимо обід.
Обід 12,00- 14,00.
Далі по березі іде ґрунтова дорога аж до Воронівки. Перехід зайняв класичні 50хв. Тільки тому, що раз-пораз зупинялися подивитися і по фотографувати то гусей, то лебедів,можна було-б дійти й швидше… хочу зазначити, що лебеді, фото-4 на сьогоднішній день присутні на кожній водоймі,яку ми в цьому поході проходили. Схил часто перерізають балки з густими чагарниками, тому дорога сильно звивається, але стежки зрізують ці серпантини. Вздовж берега багато верб і верболозу. Ближче до села берег стає болотистим і ми вибираємось знову круто вгору на дорогу, звідки відкривається чудовий краєвид на с.Воронівку. та пройдений шлях. Див.фото-5.
Основна частина села розкинулася на правому березі Мертвоводу, але нам до центру не потрібно і ми йдемо далі вгору проти течії, мимо моста через річку, трохи по вуличці яка як і Таборівка витягнулася вздовж річки на кілька кілометрів. Дещо вище моста зустрічаємо невелику дамбу.Фото-6. Влітку тут можна було-б покупатися. Рухаємося по березі, а зверху майже до води спускаються городи, балки та численні виходи гранітних скель. Треба шукати місце для ночівлі, в ярках зустрічаються джерела, та ніяк не можемо вийти за село. І ось ми доходимо до посадки з непоганими місцями для палаток.Фото-7. Правда до води далеченько повертатися, та для першого дня ми вже достатньо пройшли. Розбиваємо табір о 16 годині.
День 23.03.2015
с. Воронівка – с. Актове
Пройдена відстань – 3 км
Ходовий час – 1 годин
Метеорологічні умови – сонячно
Швидкий підйом, щоб вийти о 8,00, бо хочемо в Актовському каньйоні по орієнтуватися хоч пів дня, як домовлялися з вечора, благополучно зірвався, не зважаючи на те, що більшість дітвори зібралася біля вогнища ще о 6-й ранку. Дуже всі позамерзали! Не підходять наші спальники навіть до +5оС, а до заморозку й поготів! Розкачати новачків важко, - будемо вчити поступово!
Вийшли з горем пополам о 9,00. Яке ж було здивування, коли всього через 20 хвилин нам відкрився вид на с.Актово!!! А через 40 хв. Ми вже переправлялися через брід на правий берег Мертвоводу, в районі проведення «Партизанської іскри» біля нижнього Актовського кар’єру . Гріх було маючи прекрасні топографічні карти цієї місцевості, не використати таку можливість поставити шикарну дистанцію, і повчити малечу орієнтуванню. Заодно новачки познайомилися з місцевістю майбутньої «Партизанки» цього року, та й взагалі з краєвидами, щоб побачити які,люди платять добрячі гроші. Заповідні місця «Гранітно-степового побужжя», - унікальне місце, про яке ми докладніше зупинимося в розділі – краєзнавча робота. Фото-8.
Вже давно ми знайомі з директором Актовської школи Кухонько Ганною Михайлівною. Крім того, при підготовці до зимового походу, був отриманий Наказ відділу освіти Вознесенської райдержадміністрації, про організацію ночівлі групи під час походу в школах населених пунктів по маршруту. Беручи до уваги різке пониження температури, ми зв’язалися з Ганною Михалівною, яка люб’язно і без проблем запросила нас до школи.
Навпроти парадного виходу зі школи є покинуте, напіврозвалене обійстя, на території якого нам було дозволено організувати багаття для приготування їжі. Вода в школі. Дров багато. Нам навіть включили бойлер з гарячою водою. Школа хоч і не обігрівається під час канікул, але аудиторія, що нам виділили виходить вікнами на південь і дуже добре прогрівається. Тому ночувати було дуже комфортно.Фото-9.
День 24.03.2015р.
с. Актове – рад. до с.Петропавлівка – с.Актове
Пройдена відстань – 6 км
Ходовий час – 6 годин
Метеорологічні умови – сонячно
Підйом зробили о 7-00. Сніданок організований вчасно (навіть не віриться). Так як табір знімати не потрібно, то о 8-00 нам вдалося вийти. Сьогодні по плану у нас радіальний вихід до Петропвлівки, по каньйону р. Мертвовод . Є чудова топокарта еліти, що сягає майже нашої цілі, тому ми вибрали таку тактику руху: Чотири тренери: Костюков, Рижков, Таран та Яроцька, розділили групу на рівні частини. Учні одної групи ставили КП, а інші шукали. Потім мінялися місцями. Загальний напрямок руху був від моста ч/з Мертвовод по правому берегу проти течії до скелі з цікавою назвою «Тещин язик»Це майже Петропавлівка. В село йти немає сенсу. Перед останнім плесом на лівий беріг є кладка. До речі, на лівому березі прямо в районі кладки в річку впадає глибокий яр по дну якого тече струмок – в сенсі питної води, а на правому – прекрасні скелі для лазіння (див. фото-14).
Є також гарні місця для стоянки і безліч дров. Рекомендуємо. Ну а ми в цьому місці повертаємо назад і в тому-ж стилі синтезу радіалки з орієнтуванням, але тепер по лівому берегу, рухаємося назад до Актово. Був ще третій аспект активності цього дня: з місцевими жителями була проведена краєзнавча робота. Ми вияснили старовинні назви даної місцевості, а саме: - низина з плесом, перша вище течії від моста зветься «Садовник». Там дійсно колись був сад, але коли Хрущов наклав на сади податок, то майже всі чудові сади по Україні були нещадно вирубані. – далі підіймається височезна і гарна гряда скель,серед якої знаходиться «Страшне». Одна із легенд розказує, що якийсь заїзжий пан мчав на кареті по полю над скелями, звідки дійсно не видно прірви, та й зірвався вниз з усією сім’єю. С тих пір місце трагедії так і називають лише прикметником без іменника: «Страшне!» Див. фото-10. За «Страшним» розкидається величезна низина, яка називається «Бузинник». Назва зрозуміла, - бузини там і зараз достатньо. На лівому березі свого часу розташовувалися табори під час гірських змагань «Веснянка», та «Золота осінь», які на жаль тепер якщо і проводяться, то лише номінально.
Для селян Актово, ця галявина являється тирлом для корів. А в верхній частині галявини, під скелею, біля старої верби – знаходиться відоме джерело: «Добра вода».Фото-11. Вода дійсно дуже смачна і чиста, на відміну від інших джерел Мертвоводу, що гірчать. До речі стародавні греки називали Мертвовод - «Крінікрі», що так і перекладається – гірка вода. Відомо, що раніше, коли Південний Буг був такий чистий, що люди вільно пили з нього воду, то після містечка Соколи, яким раніше був наш Вознесенськ, і в Бугу, після впадіння в нього Мертвоводу, вода ставала гіркуватою і вже не такою смачною. А ми йдемо далі… Після джерела річка знову поринає в глибокий каньйон. Скелі сягають 30 метрів! На лівому березі до них гарний підхід, що дозволяє наводити скельні дистанції, проводити тренування і змагання. Одну з них я шлямбурив персонально. В самому вузькому місці каньйону є достатня глибина для купання, куди й ходить місцева дітвора. Там же знаходиться невеликий водоспадик, що утворює природне джакузі.Фото-12. Влітку задоволення неймовірне! Саме з цього місця і починається частина каньйону, який місцеві називають «Гамазеня». Історія назви канула в лету… Можливо це було чиєсь прізвище… Див.фото-13.
А ми тим часом добряче зморені добралися до села. Починає сутеніти. Обчислити пройдений шлях неможливо… Тому захищаємо лиш те що пройдено по карті. Ночівля в тій же школі.Дякуємо Ганні Михайлівні . Вдень сонячно , але сильний північний вітер, а вночі температура знизилася до -5 по Цельсію.
День 25.03.2015
С.Актове – с. Трикрати
Пройдена відстань – 13 км
Ходовий час – 4,5 години
Метеорологічні умови – сонячно
Старт о 8-30. Фото біля школи на пам'ять і спускаємось по селу на північ до річки.Фото-15. Переправу мі знайшли ще вчора на краю «Садовника», тому обходити через міст нема потреби.Фото-16. Трішечки легенького вільного лазіння, добавило цікавинки…див. фото-17.
Вибравшись на толоку, ми направляємось на Пн-Пн-З до Трикратського лісу. Від першої на шляху лісосмуги по діагоналі переходимо величезне поле, яке використовується як пасовище.Фото-18. Перпендикулярно нашому руху проходить ґрунтова дорога, а ми прямуємо до струмка зі смішною назвою «Сопливець». Та хто бачив той струмок влітку, коли він пересихає, то назва стає зрозумілою. Далі наш маршрут буде йти майже весь час вздовж струмка, який витікає з лісового озера «Василевої пасіки» і впадає в Мертвовод поряд з мостом на в’їзді в Актово. А поки що, через чагарники, які дуже затрудняють путь, ми добралися до знаменитого «Столітнього» дуба. Правда йому значно більше. По оцінкам спеціалістів не менше 500 років. На даний момент це найстаріший дуб на півдні України! Див.Фото-19. Докладніше про нього читайте в розділі краєзнавство. Час руху до дуба 55хв. і це перший привал. Якщо від дуба піднятися 150м на Сх вгору по ярку і далі по малопомітній стежці, то ми б вийшли на ґрунтову дорогу, що йде вздовж лісу до Братського шосе, куди нам і потрібно, але не цікаво. Тому ми йдемо по лісі, вздовж струмка. Молодий підлісок сильно уповільнює рух. Тому шматок лісу, що зветься «Виноградний сад» ми проходимо за 50 хв. Далі починається «Миронів сад». Розрив між цими частинами видимий. Ліс тут звужується, з права по ходу (орографічно зліва) приходить широка балка, заросла чагарниками глоду та терену, а струмок протікає по скельному виходу, дуже гарному, висотою 3-5 м. Див. фото-20. Далі ліс знову розширюється, а струмок перетворюється на величезне… не озеро, а скоріш болото, повністю заросле очеретом. Через 30 хв руху ми знаходимо гніздування сірих чапель. Читав я про них багато, а вживу побачив вперше, враження незабутні! Це єдине гніздування сірої чаплі у Миколаївській обл.. Див. фото-21,22. Поряд з гніздуванням знаходимо кормушку для косуль, навіть зі свіжими брикетами солі. Заповідник таки працює! І це радує! На фото добре видно масштаби болота.Фото-23.
Біля чапель вийшов не запланований привал. До Братської траси вийшли за 15 хв. На годиннику 11-30, але далі йти до Трикрат по трасі, тому вирішуємо тут, біля старого мосту пообідати. На фото-24, міст добре видно. Вода поряд, дров навалом.
Рушаємо в 13-40. До Трикрат дійшли за 40 хв.Фото-25,26. По ходу додзвонилися до дому з приводу погоди. Все ще заморозки. Тому повертаємо наліво, до школи.. Часу ще вдосталь і ми намотуємо кілометри по лабіринту з рюкзаками. А заодно проводимо краєзнавчу роботу. Трикратська школа знаходиться на території маєтку Скаржинських. Фото-27. Там зараз школа мистецтв і бібліотека. Ми проходимо весь лабіринт з дубами, протоками, містками, на жаль, сухим водоспадом, що дивно для цієї пори року.Фото-28,29,30. Піднімаємось на північ по лісі і повертаємось на лівий берег р. Арбузинки по підвісному містку в чудовому стані.Фото-31. Загальне коло від школи до школи потягне не менше 3-х км.
Директор школи Багнюк Віталій Михайлович – дуже привітна і гостинна людина. Вибрав для нас самий теплий клас. Прямо на території школи виділив місце для багаття і забезпечив дровами. Щира від нас подяка і повага! Ну і звичайно в розділі краєзнавство ми ще згадаємо Віталія Михайловича добрим словом.
День 26.03.2015
Дата добавления: 2018-04-04; просмотров: 294; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!