Склад земельного правопорушення як підстави юридичної від­повідальності.

Юридична відповідальність може настати лише за наявності певного юридичного факту — факту вчинення правопорушення, що є єдиною під­ставою юридичної відповідальності.

У ст. 211 ЗК України закріплено перелік видів порушень земельного законодавства. До них віднесено: укладання угод з порушенням земель­ного законодавства; самовільне зайняття земельних ділянок; псування сільськогосподарських угідь та інших земель, забруднювання їх хіміч­ними та радіоактивними речовинами і стічними водами, засмічування промисловими, побутовими та іншими відходами; розміщення, проекту­вання, будівництво, введення в дію об'єктів, що негативно впливають на стан земель; невиконання вимог щодо використання земель за їх цільо­вим призначенням; порушення строків повернення тимчасово займаних земель або невиконання обов'язків щодо приведення їх у стан, придатний для використання за призначенням; знищення межових знаків. Земельне правопорушення - винне, проти­правне діяння (дію чи бездіяльність), що суперечить правовим нормам раціонального використання земельних ресурсів, перешкоджає здійсненню прав і законних інтересів власників землі та землекористувачів, порушує встановлений державою порядок управління земельним фондом як націо­нальним багатством нашої держави.. Під складом правопорушення теорія права розуміє внутрішню структуру, або елементи правопорушення: - об'єкт - об'єктивну сторону - суб'єкт - суб'єктивну сторону правопорушення.До складу земельного правопорушення також входять ці чотири основні елементи. Вони характеризуються складним змістом. Об'єкт земельного правопорушення поділяється на загальний та без­посередній. Загальним об'єктом земельного правопорушення виступають суспільні земельні відносини, що регулюються та охороняються норма­ми права. Безпосереднім об'єктом цього правопорушення є суспільні від­носини у сфері використання та охорони земель, а також земельні права та законні інтереси власників земельних ділянок і землекористувачів, ін­ших суб'єктів земельних правовідносин.

Об'єктивна сторона складу земельного правопорушення - це система передбачених правовою нормою ознак, що характеризують його зовнішню сторону. Об'єктивну сторону правопорушення становлять конкретні дії (наприклад, зайняття земельної ділянки) або бездіяльність (наприклад, невиконання заходів щодо охорони земель) правопорушника, який пося­гає на земельні інтереси учасників земельних відносин, тобто власне про­типравне діяння, а також шкідливі наслідки діяння, причинний зв'язок між протиправним діянням та його шкідливими наслідками, що настали, час, місце, умови, способи та засоби вчинення земельного правопорушення. Саме протиправне діяння є обов'язковою ознакою земельного правопорушення, всі інші ознаки - факультативними.

Самостійним елементом земельного правопорушення є суб'єкт правопорушення, тобто особа, яка його вчинила і повинна за це нести відповідальність. Порушниками земельного законодавства можуть бути як фізичні, так і юридичні особи. Чинний Кодекс України про адміні­стративні правопорушення суб'єктом адміністративного правопорушен­ня називає лише фізичних осіб, проте низка законів України, зокрема Закон України "Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, уста­нов та організацій за порушення у сфері містобудування" від 14 жовтня 1994 року № 208/94-ВР встановлює юридичну відповідальність, зокрема адміністративну, і для юридичних осіб. Таке становище породжує право­ву колізію.

Усуває названу колізію права новий Кодекс України про адміністра­тивні проступки (проект), стаття 7 якого серед суб'єктів адміністратив­ного проступку називає юридичних осіб і об'єднання громадян.

Необхідна ознака суб'єкта земельного правопорушення — його деліктоздатність, тобто можливість особи відповідати за свої діяння. Земель­ним правопорушенням визнається лише діяння особи, яка здатна усві­домлювати значення свого вчинку і керувати ним.

Суб'єктивна сторона земельного правопорушення характеризується обов'язковою наявністю вини, тобто психічним ставленням суб'єкта до вчиненого ним протиправного діяння та його шкідливих наслідків.

Усі земельні правопорушення залежно від конкретного виду об'єктів умовно поділяють на дві групи: власне земельні правопорушення та зе­мельні правопорушення екологічної спрямованості.

Правопорушення першої групи порушують вимоги раціонального використання та охорони земель, законних прав та інтересів власників земельних ділянок і землекористувачів, у тому числі й орендарів. До них відносять: невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням; самовільне зайняття земельних ділянок; знищення ме­жових знаків; ухилення від державної реєстрації земельних ділянок і по­дання недостовірної інформації щодо них та деякі інші.

. Серед них: забруднення або псування земель (ст. 239 Кримінального кодексу України); безгосподарне використання земель (ст. 254 Кримінального кодексу України); порушення правил екологіч­ної безпеки (ст. 236 Кримінального кодексу України) та деякі інші.

Усі інші неправомірні дії (крім злочинів), які порушують земельний правопорядок, належать до проступків, які, у свою чергу, за галузевою належністю поділяються на: дисциплінарні, адміністративні та цивільно-правові.

91. У статті 211 ЗК України дано перелік порушень земельного законодавства, за вчинення яких настає юридична відпо­відальність за правилами, визначеними в інших актах зако­нодавства. Юридична відповідальність за земельні правопорушення залежно від їх характеру та від застосування санкцій поділяється на адміністративну, кримінальну, ци­вільно-правову, а також за нормами трудового права.

Правова відповідальність за земельні правопорушення за­лежно від застосування санкцій поділяється на адміністрати­вну, кримінальну, цивільну та дисциплінарну.

Адміністративна відповідальність настає за винні й про­типравні порушення земельного законодавства, вчинені умис­но або з необережності при використанні й охороні земель, що за ступенем своєї небезпеки не потребують кримінального пе­реслідування.

Перелік земельних правопорушень, за вчинення яких на­ступає адміністративна відповідальність, наводиться в актах адміністративного і земельного права.

Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі — КУпАП) визначені такі підстави притягнення до ад­міністративної відповідальності:

1) псування сільськогосподарських та інших земель, забруд­нення їх хімічними і радіоактивними речовинами, нафтою і нафтопродуктами, неочищеними стічними водами, виробни­чими та іншими відходами, а також невжиття заходів по бо­ротьбі з бур'янами (ст. 52 КУпАП);

2) використання земель не за цільовим призначенням, неви­конання природоохоронного режиму використання земель, розміщення, проектування, будівництво, введення в дію об'єк­тів, які негативно впливають на стан земель, неправильна екс­плуатація, знищення або пошкодження протиерозійних гідро­технічних споруд та захисних лісонасаджень (ст. 53 КУпАП);

3) самовільне зайняття земельної ділянки (ст. 53^і КУпАП);

4) приховування або перекручування даних земельного ка­дастру (ст. 53² КУпАП);

5) несвоєчасне повернення тимчасово займаних земель або не приведення їх до стану, придатного для використання за призначенням (ст. 54 КУпАП);

6) самовільне відхилення від проектів внутрішньогоспо­дарського землеустрою (ст. 55 КУпАП);

7) знищення межових знаків {ст. 56 КУпАП).

Норми адміністративного і земельного законодавства визна­чають види земельних правопорушень і санкції за їх вчинення. Відповідно до інфляції, що відбувається в країні, розміри грот шових штрафів, що накладаються на винних за вчинення зе­мельних правопорушень, встановлюються у кратному відно­шенні до неоподатковуваного мінімуму доходу громадян, що діє в Україні на момент вчинення правопорушення. Грошо­вий штраф, що накладається на громадян, коливається від одного до двадцяти, на посадових осіб — від трьох до двадця­ти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Залежно від виду земельного правопорушення адміністра­тивний штраф накладається на правопорушника місцевими органами Державного комітету України по земельних ресур­сах Міністерства екології та природних ресурсів України.

Відповідно до Тимчасового положення про порядок здійс­нення органами Державного комітету України по земельних ресурсах державного контролю за використанням та охоро­ною земель, затвердженому наказом Держкомзему України від 29 липня 1993 р. № 65, органи державного контролю за використанням і охороною земель відповідно до своєї компе­тенції складають протоколи та розглядають справи про ад­міністративні правопорушення земельного законодавства, по­в'язані з порушенням правил використання земель, прихо­вуванням або перекрученням даних земельного кадастру, самовільним відхиленням від проектів внутрішньогосподар­ського землеустрою, знищенням межових знаків, а також на­кладають штрафи згідно з чинним законодавством України.

Справи про адміністративні правопорушення земельного законодавства розглядаються державними інспекторами з пи­тань використання та охорони земель відповідно до їхньої компетенції. Зокрема, розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення ма­ють право: Голова Державного комітету України по земель­них ресурсах та його заступники, Голова Державного коміте­ту АР Крим по земельних ресурсах і єдиному кадастру та його заступники, начальники обласних, Київського та Севас­топольського міських управлінь та їх заступники, начальни­ки міських (міст обласного та районного підпорядкування), районних управлінь (відділів) земельних ресурсів та їх засту­пники, а також інженери-землевпорядники сіл і селищ.

Суми штрафів за порушення земельного законодавства, що накладаються державними інспекторами з питань викорис­тання та охорони земель, перераховуються до позабюджетних фондів місцевого самоврядування.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніше 15-ти днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження або опротестування такої постанови — не пізніше 15 днів з дня повідомлення порушника про незадово­лення (відхилення) протесту, якщо скарга залишилася незадоволеною.

При несплаті штрафу порушником земельного законодав­ства у встановлений термін постанова про накладення штра­фу надсилається для відрахування суми штрафу в примусово­му порядку шляхом відрахування із заробітної плати чи іншого заробітку (доходу) відповідно до Цивільного процесу­ального кодексу України.

Кримінальна відповідальність за порушення земельного законодавства настає у разі вчинення дій, що зазіхають на встановлений земельний правопорядок і являють собою сус­пільну небезпеку. До числа суспільно небезпечних дій, що тягнуть застосування заходів кримінальної відповідальності. Кримінальний кодекс України (далі — КК України) відно­сить приховування або умисне перекручування службовою особою відомостей про екологічний, у тому числі радіацій­ний, стан, пов'язаний із забрудненням земель, якщо стан цих земель такий, що негативно впливає на здоров'я людей, рос­линний та тваринний світ, а також про стан захворюваності населення в районах з підвищеною екологічною безпекою. При цьому за приховування або умисне перекручування цих відомостей, вчинене повторно або в місцевості, оголошеній зо­ною надзвичайної ситуації, або такі, що спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки, встановлена більш сувора санк­ція (ст. 238 КК України). Суб'єктами кримінальної відпо­відальності за такі злочини може бути лише службова особа (ст. 364 КК України).

Стаття 239 КК України передбачає кримінальну відпо­відальність за забруднення або псування земель речовинами, відходами чи іншими матеріалами, шкідливими для життя, здоров'я людей або довкілля внаслідок порушення спеціаль­них правил, якщо це створило небезпеку для життя, здоров я людей чи довкілля. Цією самою статтею КК України встанов­лена кримінальна відповідальність з більш суворими санкція­ми за такі самі діяння, що спричинили загибель людей, їх ма­сове захворювання або інші тяжкі наслідки.

Слід зазначити, що КК України 2001 р. не передбачає кри­мінальної відповідальності за самовільний захват землі, яка застосовувалась відповідно до ст. 199 КК УРСР 1960 р.

Цивільно-правова відповідальність настає за фактом пору­шення земельного законодавства, пов'язаного із заподіянням шкоди землям, що охороняються законом, правам і інтересам власників землі, землекористувачів, у тому числі орендарів, незалежно від притягнення винних до інших видів правової відповідальності.

Цивільну відповідальність за шкоду, що є прямим наслід­ком порушення земельного законодавства, слід відрізняти від економічної відповідальності за правомірну шкоду, зумовлену об'єктивними причинами, і яка підлягає відшкодуванню лише у випадках, спеціально передбачених законом. Відповідно до законодавства правомірна шкода відшкодовується у встанов­леному порядку при вилученні (викупі) земельних ділянок для державних чи громадських потреб або тимчасовому їх зайнят­ті, обмеженні прав власників землі, землекористувачів, у тому числі орендарів, у передбачених законом випадках.

Протиправна шкода, що є наслідком вчинення таких земе­льних правопорушень, як забруднення, засмічення земель, псування і знищення родючого шару ґрунту, невиконання обов'язкових заходів щодо поліпшення земель та охорони ґрунтів, проектування, розміщення, будівництво, запрова­дження в експлуатацію об'єктів, що негативно впливають на стан земель, і ряду інших правопорушень, пов'язаних із неви­конанням вимог закону щодо охорони землі, є одночасно шкодою економічною і шкодою екологічною.

Згідно із ЗК України збитки, заподіяні вилученням (вику­пом) або тимчасовим зайняттям земельних ділянок, а також обмеженням прав власників землі й землекористувачів, у то­му числі орендарів, погіршенням якості земель або приведен­ням їх у непридатність для використання за цільовим призна­ченням у разі негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій і громадян, підлягають від­шкодуванню у повному розмірі власникам землі й землекори­стувачам, у тому числі орендарям, які зазнали цих збитків.

92.Серед порушень земельного законодавства, які зумовлюють настання цивільно-правової відповідальності, самостійну групу становлять угоди щодо земельних ділянок, які укладені із порушенням встановленого законом порядку, тобто не відповідають вимогам закону. Стаття 210 ЗК України передбачає, що такі угоди (купівлі-продажу, дарування, застави, обміну земельних ділянок) визнаються недійсними за рішенням суду. Ця норма наводить вичерпний перелік таких цивільно-правових угод. Разом з тим, до угод щодо земельних ділянок, які можуть бути визнані недійсними, належать і деякі інші угоди. Так, згідно з Законом України “Про оренді землі” (ст. 14) за відсутності в договорі оренди однієї з істотних умов, передбачених цим Законом, а також при порушені інших його вимог договір оренди земельної ділянки визнається недійсним відповідно до законів України. Загальні підстави і правові наслідки визнання угод щодо земельних ділянок недійсними встановлені цивільним законодавством, зокрема § 2 глави 16 розділу IV нового ЦК України. Так, угоди (правочини), що не відповідають вимогам закону, не породжують виникнення у сторін прав та обов'язків, будь-яких бажаних результатів, незалежно від волі цих сторін. Правові наслідки укладення таких угод (правочинів) при визнанні їх недійсними за рішенням суду зводяться до двосторонньої реституції (поновлення сторін у попередньому стані).
Слід зазначити, що серед угод щодо земельних ділянок слід виділяти ті, які укладаються стосовно земельних ділянок, що не включені до ринкового обігу і взагалі не можуть виступати предметом угод. Йдеться, зокрема, про земельні ділянки, які перебувають у державній власності і не можуть передаватися у комунальну чи приватну власність (землі атомної енергетики та космічної системи, земельні ділянки зон відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи тощо) (ст. 84 ЗК).
Чинне законодавство покладає обов'язок на підприємства, установи, організації і громадян відшкодовувати збитки, завдані ними внаслідок порушення земельного законодавства, у порядку і розмірах, визначених законодавством. Винні особи несуть цивільно-правову відповідальність незалежно від їх притягнення до кримінальної або адміністративної відповідальності за порушення земельного законодавства у випадках, встановлених законом. Крім того, відшкодування заподіяних збитків ст. 152 ЗК України розглядає як один із способів захисту прав на земельні ділянки.
Підстави та порядок відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам визначені правовими приписами глави 24 ЗК України. Збитками, що завдані названим суб'єктам, слід вважати наявні, дійсні прямі збитки, до складу яких включаються: вартість будинків і споруд, плодоягідних, декоративних, лісових, деревно-чагарникових та інших багаторічних насаджень, вартість зрошувальних чи осушувальних систем, конкретні витрати на поліпшення якісного стану земель чи ґрунтів тощо. Відшкодуванню підлягають і неодержані доходи у всіх випадках, коли вони обґрунтовані.

93. Дисциплінарна відповідальність являє собою застосування до осіб, які перебувають у трудових відносинах з підприємством, установою, органі­зацією, винних у вчиненні дисциплінарних проступків земельно-правового характеру, заходів особистого впливу у вигляді накладення дисциплінар­них стягнень.

Зазначена відповідальність застосовується на підставі норм трудового законодавства за вчинені дисциплінарні проступки земельно-правового характеру. Вона настає за порушення особами трудових обов'язків, які стосуються земельних інтересів. Об'єктом дисциплінарних проступків у галузі земельного права є земельний правопорядок. Суб'єктами такої відповідальності виступають лише ті працівники та посадові особи під­приємств, установ та організацій, до чиїх трудових обов'язків входить до­держання вимог земельно-правових норм.

Якщо внаслідок порушення норм земельного законодавства особами, винними в невиконанні трудових обов'язків, буде заподіяно матеріальну шкоду земельним ресурсам, настає їх матеріальна відповідальність. Вона полягає в покладенні на працівників і посадових осіб підприємств, які перебувають у трудових відносинах з цими підприємствами і вчинили порушення земельного законодавства, внаслідок якого підприємству заподіяно матеріальну шкоду або порушені його матеріальні інтереси, обов'язку відшкодувати цю шкоду чи компенсувати заподіяні збитки у встановленому порядку.

Відповідно до чинного законодавства при скоєнні правопорушень працівниками сільськогосподарських підприємств усіх форм власності і форм господарювання застосовуються відповідні норми Кодексу законів про працю України - далі КЗпП. За певних умов застосовуються захо­ди відповідальності, передбачені в статутах і правилах внутрішнього розпорядку цих підприємств. У трудовому праві розрізняють два види відповідальності: дисциплінарну і матеріальну. Підставами їх застосу­вання є здійснення проступків, що являють собою винне невиконання трудових обов'язків під час роботи.

Дисциплінарна відповідальність може застосовуватися за пору­шення земельного законодавства лише до тих працівників, чиї трудові обов'язки входило дотримання земельно-правових норм. Об'єкт право­порушення тут подвійний: правила внутрішнього розпорядку і правила використання земель, для притягнення винної особи до дисциплінарної відповідальності за порушення земельного законодавства необхідне співпадання дисциплінарного проступку і земельного правопорушення, тобто невиконання працівником трудового обов'язку одночасно має бути порушенням ним земельного правопорядку.

Правовий аналіз обов'язків власників землі та землекористувачів, закріплених у ЗК України, свідчить, що вони, як правило, звернені до юри­дичних осіб. Невиконання земельного обов'язку юридичною особою не може бути визнано дисциплінарним проступком працівника, що перебуває з ним у трудових відносинах. Тому ідеальна сукупність дисциплінарного проступку і земельного правопорушення можлива вкрай рідко. Очевидно, у зв'язку з цим ЗК не вказує на існування дисциплінарної відповідальності за вчинення земельних правопорушень. Хоча дисциплінарна відповідальність може мати місце за порушення земельного законодавства, наприклад, якщо ведення земельно-кадастрової книги було покладено на агронома сільськогосподарського підприємства, а він не виконував цього обов'язку, чим порушив свої трудові обов'язки, і не виконав припис земельного зако­нодавства. Таким чином, дисциплінарна відповідальність являє собою за­стосування до учасників трудових відносин підприємств і їх посадових осіб, винних у здійсненні; дисциплінарних проступків, заходів особистого впливу морального характеру у вигляді накладення дисциплінарних стягнень.

Дисциплінарна відповідальність як відповідальність особистісного ха­рактеру настає при порушенні умов праці, що не викликало матеріальних наслідків. Порушення норм земельного законодавства, норм статуту чи правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства, внаслідок чого заподіяна матеріальна шкода, тягне матеріальну відповідальність.

Матеріальна відповідальність по суті є продовженням дисциплінарної відповідальності у випадках, коли порушенням трудових обов'язків заподіяна матеріальна шкода земельним ресурсам. Матеріальна відповідальність полягає в покладанні на працівників і посадових осіб, що вчинили винне протиправне діяння, внаслідок якого заподіяна матеріальна шкода чи порушені його майнові інтереси, обов'язку ком­пенсувати цю шкоду в натурі чи покрити заподіяні збитки. Такими особа­ми можуть бути члени колективних сільськогосподарських підприємств і сільськогосподарських кооперативів, працівники і посадові особи дер­жавних чи інших підприємств - землевласників і землекористувачів.

Необхідно розрізняти відповідальність працівників організацій землекористувачів і відповідальність членів колективних чи кооператив­них підприємств - власників землі. Перша категорія - це робітники та службовці, що не побажали чи з інших причин не стали членами зазна­чених організацій. їхні трудові відносини з організаціями регулюються нормами трудового права. Але ці особи також повинні належним чином виконувати свої трудові обов'язки і дотримуватись правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства. У противному випадку ця категорія працівників може притягатися до дисциплінарної чи матеріальної відповідальності на підставі норм трудового законодавства.

Відповідно до статуту колективного сільськогосподарського підприємства питання про притягнення до дисциплінарної і матеріальної відповідальності членів підприємства та осіб, які не є його членами, а пра­цюють за трудовими договорами, вирішується правлінням-підприємства чи загальними зборами членів колективу (зборами уповноважених). Отже, у подібних випадках дисциплінарна і матеріальна відповідальність, що застосовується на підставі статутів підприємств і відповідно до норм трудового законодавства, має внутрішній характер.

Об'єктом усіх дисциплінарних і матеріальних правопорушень в галузі земельного права є земельний устрій, встановлений земельним законо­давством. Порушення посадовими особами своїх трудових обов'язків без заподіяння матеріальної шкоди може викликати застосування заходів дисциплінарної відповідальності. Якщо ж зазначеними правопорушен­нями заподіюється майнова шкода сільськогосподарським угіддям, може наставати не дисциплінарна, а матеріальна та адміністративна відповідальність.

Якщо порушення вчинені працівником організації чи членом колек­тивного сільськогосподарського підприємства або сільськогосподарського кооперативу при виконанні ним своїх трудових обов'язків, то може на­ставати дисциплінарна чи матеріальна відповідальність відповідно до норм трудового і аграрного законодавства. При скоєнні порушень, не пов'язаних з виконанням трудових обов'язків, органи державного контр­олю за використанням земель вправі вимагати припинення незаконних дій і дотримання вимог законодавства щодо раціонального використання земельних ресурсів.

---

Дата добавления: 2016-01-03; просмотров: 18; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!