Концепції форм інтеграції
Теоретики західноєвропейської інтеграції передбачали певну стадійність в її розвитку: першим щаблем повинен стати митний союз, на його основі створюються спільний ринок робочої сили, послуг і капіталу та економічний і політичний союз. Ці послідовні етапи створення Європейського Економічного Союзу відповідали логіці розвитку інтеграції від найпростіших до найбільш складних форм або стадій.
Класичною стала схема етапів інтеграції, запропонована Б.Баласса. Він розрізняє 5 форм інтеграції:
1. Зона вільної торгівлі, де скасовані тарифи та кількісні обмеження між країнами-учасницями;
2. Митний союз, де, окрім того, введений єдиний тариф у торгівлі з третіми країнами;
3. Загальний ринок, де усунені не лише торгові обмеження на рух факторів виробництва;
4. Економічний союз, де свобода руху товарів і факторів виробництва доповнюється угодою національних політик для усунення дискримінації, що викликає через невідповідність цих політик;
5. Повна економічна інтеграція, при якій уніфіковані національні економічні політики засновуються органами національної влади.
Однак, практика розвитку західноєвропейської інтеграції внесла певні корективи до цієї концепції. З’ясувалося, що найнижчим рівнем економічної інтеграції є преференційна торгова угода, що передбачає встановлення нижчих бар’єрів у відносинах з членами угруповання, ніж у співробітництві з третіми країнами.
|
|
|
Вищим рівнем економічної інтеграції, згідно сучасних концепцій, є політичний союз, у рамках якого координуються не лише господарська діяльність держав-членів, але й політичні питання. Члени такого об’єднання передають частку свого суверенітету до сфери компетенції наднаціональних інститутів влади. Ця форма успішно здійснюється на практиці у найбільш впливовому інтеграційному угрупованні ЄС.
Отже, можемо погодитися з тим, що інтеграція починається з підписання преференційних угод, потім формується зона вільної торгівлі, митний союз, спільний ринок та економічний союз. Проте досить складно усвідомити, що таке “повна економічна інтеграція”. Якщо більшість концепцій дослідження інтеграції базувалися на особливостях розвитку ЄС, то після економічного союзу відбувається формування валютного союзу та виникають передумови для створення політичного союзу або федерації. Наступним етапом має стати континентальна інтеграція.
Ще на початку 90-х років економісти Світового банку дійшли висновку, що менш розвинені форми інтеграції, відповідно, і в економічному плані є менш ефективними і що потрібний перехід від менш розвинених форм до наступного етапу забезпечується більш раціональним розподілом та використанням факторів виробництва, заощадженням матеріальних та фінансових ресурсів тощо. Так, наприклад, митний союз дає значно більше економічної вигоди країнам-членам, ніж зона вільної торгівлі, зокрема, до цього призводить значне скорочення адміністративних витрат на утримання митних та прикордонних органів, скорочення попиту на імпорт з країн, що не входять до союзу (оскільки аналогічні товари можна придбати за меншу ціну у його рамках). Отже, створення митного (значною мірою економічного союзу) уможливлює використання країнами-членами переваг спільного ринку, зокрема отримання економії витрат та ресурсів внаслідок збільшення масштабів виробництва.
|
|
|
У зоні вільної торгівлі скасовані усі митні обмеження лише серед країн-членів, у той час, як для третіх країн встановлений єдиний митний тариф. Митний союз, “вища” ступінь інтеграційного розвитку, більш автономна у порівнянні з зоною вільної торгівлі. У зоні вільної торгівлі та у митній зоні навіть різний рівень зайнятості: у митній зоні уже існує вільне переміщення факторів виробництва, що змушує встановити спеціальний режим вільного пресування товарів у межах цієї зони.
|
|
|
Усі товари, які переміщуються у межах цієї зони повинні супроводжуватися відповідними документами (сертифікатами якості із зазначенням виробника). При відсутності такого регулювання відбулося б збільшення імпортних товарів із третіх країн, оскільки самі члени об’єднання створили б такі умови. Із-за скасування внутрішніх бар’єрів це торгове відхилення могло б підірвати економіку країн-членів об’єднання.
Отже, можна зробити висновки, що:
1) ЗВТ не є повністю ефективною у ліквідації торговельного відхилення;
2) ЗВТ стимулює зменшення тарифних обмежень внаслідок витрат на соціальні потреби та нерівного розподілу прибутку і втрат серед її членів.
Угоди про зону вільної торгівлі, зокрема в рамках Європейської асоціації вільної торгівлі (ЄАВТ), сучасних угод Європейського союзу (ЄС) із країнами Центральної Європи (угоди про асоціацію), показує, що численні вилучення з режиму вільної торгівлі стосуються не лише багатьох продуктів сільського господарства, а й цілої низки промислових і сировинних товарів, зокрема одяг, текстиль, метали, ядерні матеріали, енергоресурси тощо. Обмеженість угод про вільну торгівлю, їх недостатня ефективність порівняно з угодами, спрямованими на більш високий рівень інтеграції, призводить до того, що деякі існуючі у світі зони вільної торгівлі нині фактично розвиваються у напрямку перетворення на митні союзи, або навіть на економічні союзи. Так, наприклад, більшість членів ЄАВТ закономірно перейшла до Європейського союзу, тобто відмовилась від частини національного суверенітету заради тіснішої економічної інтеграції для отримання вагоміших економічних вигод. Окрім того, приєднання нових країн до ЄС підняло питання про поглиблення процесу інтеграції.
|
|
|
Концепції «ефектів»
Ще однією істотною необхідністю теорії економічної інтеграції є її розгляд з погляду економічних та соціальних ефектів. Насамперед, йдеться про існування статичних доходів і витрат, що трапилися внаслідок перерозподілу існуючого капіталу, праці та інших ресурсів економік країн-учасниць.
Критикуючи лібералів за статичність інтеграційних процесів, А.Маршал, Ж.-Ф.Деніо та інші науковці запропонували динамічну модель інтеграції. За основу аналізу було взято порівняння торгівлі між країнами за умов існування у кожній із них свого мита, де при утворенні митного союзу вони скасовують усі митні обмеження у взаємній торгівлі. На базі теорії митного союзу Вайнера виникають два типи ефектів – статичні (економічні наслідки, які проявляються одразу після утворення митного союзу) та динамічні ефекти (економічні наслідки, які виявляються на пізніших стадіях функціонування митного союзу).
До виникнення теорії митного союзу вважалося, що свобода торгівлі як модель торгової політики однозначно забезпечує підвищення сукупного благоустрою всіх країн світу. Теорія ж митного союзу показала, що такі союзи підкріплює позитивний ефект політики вільної торгівлі, за умов, що митний союз гарантує не підвищувати тариф стосовно третіх країн. Скасування тарифів митного союзу у його середині розглядається як регіональний крок на шляху вільної торгівлі. Хоча, як було зазначено Вайнером, при створенні митного союзу, крім позитивного ефекту й можливе виникнення негативного ефекту відхилення торгівлі, який може перевищити позитивний ефект.
Така ситуація свідчить про те, що митний однозначно не розглядається як позитивне явище у міжнародній економіці. Після політики вільної торгівлі не виникає інша альтернативна торгова політика, вплив якої на міжнародний благоустрій був би однозначно позитивним. На цьому побудована ідея Дж. Міда “другого кращого”.
Теорія “другого кращого”, вказує, що крім вільної торгівлі, яка призводить до росту сукупного благоустрою, ще одного варіанту торгової політики, яка також би могла забезпечити ріст сукупного благоустрою, не існує. Хоча інтеграція є найкращим варіантом торгової політики, багаточисельні її дослідження показують, що у більшості випадків позитивні ефекти, які виникають у результаті її розвитку, перевищують ефекти негативні.
Дата добавления: 2015-12-20; просмотров: 17; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!