Галузева структура економіки та тенденції її розвитку.

Структуру господарства країни чи регіону звичайно характеризують за складом та співвідношенням основних сфер, галузей та видів господарської діяльності, а також за співвідношенням господарських об'єктів різних видів, їх системних інтеграцій, за співвідношенням суб'єктів господарювання, форм власності на засоби виробництва та ін. Це складне багато аспектне поняття характеризує «загальну конструкцію» господарського комплексу, її позитивні й негативні особливості.
Галузева структура господарства безпосередньо відбиває процес суспільного поділу праці, вказуючи на функціональні відмінності між окремими галузями. На її основі проводиться аналіз міжгалузевих пропорцій і зв'язків, зіставляються показники економічної ефективності виробництва. Вона служить цілям управління економікою. Пропорції і виробничі зв'язки між галузями утворюють галузеву структуру економіки, яка свідчить про ступінь розвитку суспільного поділу праці і разом з тим – його кооперацію.
Усього в промисловості виокремлюється 280 галузей і більше 500 окремих видів виробництв. Їх класифікація полягає у групуванні підприємств за галузями з метою: а) забезпечення наукового аналізу міжгалузевих зв’язків і пропорцій; б) зіставлення показників під час аналізу економічної ефективності виробництва і зростання продуктивності праці.
Спеціалізовані галузі виділяються на основі ознаки однорідності, тобто подібності між собою за призначенням виробленої продукції (наприклад галузі машинобудування або лісової промисловості) або за характером технології (наприклад галузі хімічної промисловості).
Галузі економіки можуть бути різними і за економічним змістом, і за формою, і за організацією. Навіть у межах промисловості галузі виявляються незіставними: одні з них виділені за цільовим призначенням продукції (харчова, паливна та ін.); другі – за вихідною сировиною чи матеріалами (машинобудування й металообробка; лісова, деревообробна й целюлозно-паперова промисловість); треті – за єдністю технології (на підприємствах хімічної індустрії вихідна сировина обов’язково змінює свій хімічний склад).
Народногосподарський комплекс поділений на дві сфери господарства – виробничу й сферу послуг. До сфери матеріального виробництва зараховані галузі, в яких результат праці втілений у матеріальні блага. Підприємства виробничої сфери видають продукцію у природно-речовій формі або у вигляді енергії. Вони також забезпечують транспортування, зберігання, розподіл та реалізацію готової продукції, без чого завершені виробничо-технологічні цикли існувати не можуть. Галузі безпосередньо виробничої сфери виробляють матеріальну продукцію та енергію (промисловість, будівництво, сільське господарство, лісове господарство, рибний промисел, мисливський промисел), опосереднено виробничої сфери – забезпечують нормальне функціонування виробництва (транспорт, зв'язок, торгівля, громадське харчування, матеріально-технічне постачання, збут, заготівля).
У галузях сфери послуг корисна діяльність виражена не у виробництві матеріальних благ, а у виробництві послуг населенню чи суспільству в цілому. При цьому послуги, зорієнтовані на індивідуальні запити людини, віднесені до підсфери обслуговування населення. Ті ж галузі, що обслуговують суспільство в цілому, утворюють підсферу обслуговування суспільства.
Галузі народного господарства поділяють на укрупнені (комплексні) галузі. Зокрема, за класифікацією Держкомстату України, до промисловості входять 17 укрупнених (комплексних) галузей: електроенергетика; паливна; атомна промисловість; чорна металургія; кольорова металургія; хімічна і нафтохімічна; машинобудування й металообробка; лісова, деревообробна й целюлозно-паперова; будівельних матеріалів; скляна й фарфоро-фаянсова; легка; харчова; мікробіологічна; борошномельно-круп’яна й комбікормова; медична; поліграфічна; інші галузі.

Мы поможем в написании ваших работ!