Психологія гендерних відмінностей

"Протиставлення "чоловічого" і "жіночого", - зазначає І.С. Кон, - одна із загальних парних опозицій людської психіки». Уявлення про "жіноче" і "чоловіче" в стилях поведінки, рисах характеру, сімейному та соціальному статусі пронизують як особистісні очікування, так і культуру в цілому.

Те, що у чоловіків і жінок різна психологія, сприймається багатьма як вроджена схильність, еволюція біологічної природи і аж ніяк не як результат засвоєння соціальних ролей. Біологічні відмінності між слабкою та сильною статями очевидні. Адже чоловіки не можуть при всьому їхньому бажанні виносити та народити дитину, вигодувати її груддю. У всьому світі чоловіки на 7-15% вищі зростом за жінок, мають вдвічі більшу масу м'язів (новонароджені хлопчики переважають дівчаток у зрості,, дівчатка ростуть швидше за хлопчиків, проте їхній зріст припиняється, як правило, після першої менструації, а хлопчики ростуть до 18 років). В усьому світі тривалість життя чоловіків менша, ніж у жінок. Проте якою мірою біологічні відмінності позначаються на психологічних?

Тривалий час основним аргументом на користь біологічної детермінації чоловічої та жіночої психології виступали вага та розмір головного мозку, мовляв, у чоловіка мозок на 100-350 грамів важчий, отож і інтелектуальні здібності вищі. Схильність до різних сфер діяльності чоловіків та жінок часто пояснюють їхньою функціональною асиметрією півкуль головного мозку.

Біологічну зумовленість відмінностей у психології чоловіків та жінок вбачають також у дії статевих гормонів. Як відомо, чоловічий організм виробляє гормон тестостерон, який вважають відповідальним не тільки за розвиток кісток, м'язів, судинних систем, алей за прояви агресивності. Жіночий організм також виробляє тестостерон, але в значно менших кількостях (у 10разів менше). Звідси був зроблений хибний висновок: чоловіча стать є більш агресивною, ніж жіноча, завдяки функціонуванню тестостерону. Тестостерон також стимулює вироблення в організмі чоловіка ліпопротеїну, який закупорює судини. Звідси більший потенційний ризик серцево-судинних захворювань для чоловіків, ніж для жінок. Вважають також, що тестостерон робить чоловіків більш чутливими до світла, проте менш чутливими до звуків та запахів. Статевий гормон жіночого організму естроген стимулює вироблення холестеролу, який захищає судинну та імунну систему, сприяє відкладанню жиру на грудях та стегнах жіночого тіла. Жирова тканина складає 11 відсотків ваги чоловічого тіла і 23 жіночого. Чоловічий організм на 1 кв.м поверхні тіла спалює більшу кількість калорій, ніж жіночий. Жінки старіють швидше, бо їхня іикірсі (епідерміс) більш, чутлива до зовнішніх впливів. Проте, якими б різними не були чоловічі та жіночі організми, їхній вплив на психологічні властивості статей все ж не є очевидним.

[1] Мудрик А.В. О полоролевом (гендерном) подходе в социальном воспитании// Воспитательная работа в школе. 2003. — №5. - С.15-19.

Щоб знайти підтвердження точкам зору про біологічну чи соціальну детермінацію відмінностей хлопчиків та дівчаток, чоловіків та жінок, спробуймо розібратися в тому, наскільки велика психологічна «прірва» між ними, що є спільного та відмінного. Тобто, чи справді жінки є більш ніжними, витонченими, емоційними та підкореними натурами, ніж чоловіки, психологію яких визначає емоційна стриманість і раціональність думок, сила характеру та соціальна активність? Коли і як проявляються відмінності в пізнавальній, комунікативній, емоційній, поведінковій сферах у дитячому віці? Наскільки схожі та несхожі психологічні властивості у хлопчиків та дівчаток? На які з них найчастіше вказують психологи в дитячому віці? (Див. табл. 1.)

Таблиця 1

Він

Вона

Цікавиться технікою, функціонуванням різноманітних пристроїв, машин, їх реконструкцією, вдосконаленням Загартовує характер, тренує силу волі, накачує м'язи Любить змагатися, доводити свою правоту кращими результатами, фактами, виявляє наполегливість у подоланні перешкод Захоплюється точними та природ­ничими науками, читає історичну або пригодницьку літературу, має кумирів серед видатних спортсменів   Схильний до самостійного прийняття рішень, до індивідуальної роботи, воліє не пасувати перед труднощами, любить вести за собою, вибирати роль лідера.

Виявляє інтерес до світу людських стосунків, піклування, лікування, кулінарії, прикрашання, облаштування дому,   Любить мріяти, фантазувати, слідкує за модою, виробляє гнучкість, пластичність рухів, стрункість постави Любить слухати, радити, обговорювати стосунки, орієнтована на емоційну підтримку, вирішення морально-етичних проблем   Захоплюється гуманітарними науками, любить читати романтичну літературу, має кумирів серед музикантів, кіноакторів     Схильна радитися, домовлятися, переконувати, просити дозволу, виконувати завдання в групі, тривожитися через труднощі, займати очікувальну позицію, вибирати роль виконавця.

Чимало ґрунтовних психологічних досліджень відкривають для нас відмінність психологічного світу хлопчиків та дівчаток. Психолог М.В.Осоріна*, описуючи дитячі скарбнички, секретики та схованочки, зазначає, що у дівчаток функцію потаємної схованки виконують коробки, шкатулки, мішечки, старенькі гаманці, де лежить найсокровенніше-намистинки, ґудзички, зломані ювелірні прикраси, флакончики, яскраві фантіки від рідкісних цукерок, жуйок тощо. У хлопчиків роль такої скарбнички виконує... кишеня власних штанів, зміст якої відрізняється від дівчачих уподобань. Звідти можна дістати різні кульки, детальки, камінці, бляшанки, значки, проволочки тощо. Дівчатка завжди сприймають та оцінюють уламки вазочок, бляшанок як предмети, з яких щось можна зробити, поставити на службу, пристосувати їхні якості до утилітарних цілей. Хлопчики ж схильні сприймати вміст свого потаємного - знайденого чи обміняного як річ, яку можна перевірити на хімічну реактивність, на вплив вогню, кислоту, удару. Від проведення досліджень - що і як горить, як плавиться, як зривається, як розпалюється і ламається, ріжеться, хлопчики, як правило, переходять до творчого перетворення своїх знахідок на вагадла, біти, свинчатки.

Дівчатка розкидають предмети своїх знахідок, секретику так. щоб було красиво, щоб із шматочків вийшло ціле. Хлопці сприймають вміст схованого як засіб розбиття, побиття, перевірки на гнучкість, крихкість, як те, на що можна подіяти силою, щоб розбити, перетворити у що-небудь новеньке. Відчуття хлопчиками власної влади над дослідженням прихованих предметів посилюється дзвоном розбиття, гуркотом, тріском, звуками, що нагадують ефект розірваних петард. Весь цей звуковий супровід діє в унісон прагненню хлопчика перевірити силу не тільки речей, а й свою, тілесну міць - хто далі плюне, кине, чий струмінь сечі могутніший, чий вибух потужніший.

Якщо створення секретику, наприклад в землі, дівчатка підпорядковують законам краси та гармонії (добирають кольорові скельця, фольгу, квіти, промивають, прочищають скло для накривного віконця), то хлопці вбачають ч їхньому існуванні подвійну мету - якомога швидше знайти та зруйнувати. Свої схованки вони роблять не в землі, а у важкодоступних місцях - щілинах, отворах, трубах, канавах.

Узагальнюючи відмінності у психології хлопчиків та дівчаток, які, на перший погляд, здаються такими очевидними, напрошуються слова із відомого англійського віршика у перекладі Самуїла Маршака. Пам'ятаєте? "З чого, з чого...зроблені наші дівчатка? З чого, з чого... зроблені наші хлопчиська?"

[1]Осорина М.В. Детские «сокровищницьі», «секретьі и тайники»//Секретньій мир ребенка в пространстве мира взросльїх. - М.: Питер,1998. - С.127-145.

Познайомтесь із баченням психологічного світу хлопчиків та дівчаток дитячим письменником Григорієм Остером, який у своїй книзі "Шкідливі поради" (книжка для неслухняних дітей та їхніх батьків" (К.: Школа, 2002) подає усталені стереотипні погляди у жартівливій формі:

"Ти дівчинка? Отож терпи І штурхани, і стусани.

Покірно кіски підставляй, Щоб смикав їх усяк.

Але мине з десяток літ, І скажеш хлопчакам бридким:

"Адзуськи! Заміж не піду! Ідіть під три чорти!"

або:

"Дівчиська - це такий народ... Уваги він не варт.

І помічати їх не слід, А зневажати слід.

Щипати слід, лякати слід, Хай думають вони,

Що ви дівчисьок взагалі Не терпите на дух.

Зустрів дівчисько — покажи Одразу ж язика.

Хай не підозрює вона, що закохався ти.

Чи поради хлопчику:

«Лупцюй своїх товаришів Щодня хоч півгодини,

І стане кожен мускул твій Міцний, немов цеглина.

Коли шляхом щоденних вправ Ти м'язи наростиш,

Від ворогів у грізний час Ти друзів захистиш.

Побитись хочеш -пошукай Слабкого малюка.

Бо сильний здачі ще як дасть! Навіщо це тобі?

Хай слабший плаче, верещить І матінку гука, -

А ти пишайся і радій, Що ти такий герой.

Коли ж з'явився старший брат На поміч малюку -

Рятуйся, плач, чимдуж тікай І матінку гукай».

Якою мірою психологічні відмінності хлопчиків та дівчаток проявляються у дорослих чоловіків та жінок? За найвищим рейтингом якостей, вказаних студентською молоддю нашого університету (проведеного нами в рамках проекту), відповідними сучасному ідеалу типової чоловічої та жіночої поведінки,

на п'єдесталі пошани опинились: (див. табл. 2). „.

Таблиця 2-

 

Він

Вона

1.Компетентний, розумний 2. Успішний в діяльності 3.Впевнений у власних силах та у власній точці зору 4.Зібраний, здатний діяти в в екстремальних умовах 5. Фізично витривалий 6.Здатний планувати та передба­чувати розвиток подій 7. Готовий та вміючий вести за собою 8. Енергійний, здатний до планування діяльності на далеку перспективу 9. Комунікативний і водночас небагатослівний 10. Виважений, зрілий у прий­нятті рішень 11.Працездатний та працелюбний 12.Наполегливий у досягненні мети 13.Схильний до ризику, пошуку нової 14. Відповідальний, надійний 15. Люблячий дітей 16. Елегантний в одязі та манерах спілкування 17. З розвинутим почуттям гумору 18. Вірний 19. Добрий, чутливий 20. Мудрий, великодушний

1. Любляча, здатна до емоційної підтримки 2. Турботлива, опікуюча 3. Добра, ніжна, лагідна, співчут­лива 4. Мудра, розсудлива 5. Приваблива зовні, чарівна 6. Надійна, вірна, культурна 7. Комунікативна, вміюча досягти компромісу та залагодити конфлікт 8. Поступлива, тактовна 9. Працелюбна, терпляча 10. Розумна, ерудована 11. Впевнена у власних силах та чарах 12. Емоційно чутлива, вразлива 13. Елегантна, модна 14. Економна, здатна до раціо­нального розподілу бюджету 15. Скромна, сором'язлива 16. Має розвинену інтуїцію 17. Вміюча протистояти негараздам 18. Кокетлива 19. Хитра, гнучка у спілкуванні 20. Вміла господиня

 

Як бачимо, у свідомості багатьох молодих людей психологічні відмінності між статями уявляються такими, що не підлягають сумніву.

Аналізуючи портрети статевотипових властивостей, напрошується висновок, що в уявленнях молодого покоління психологія чоловіка залишається орієнтованою переважно на виконання професійних, соціальних ролей, тобто на предметно-інструментальну діяльність в колі людських контактів, а жінки - на сімейні, побутові ролі, тобто на емоційно-експресивну діяльність. Якщо вказані якості умовно об'єднати в смислові групи — як-то ділові, комунікативні, особливості ставлення до себе, зовнішні дані, моральні, емоційно-експресивні, то,судячи з рейтингу номінацій за результатами опитування, життєва активність, діловитість, змагальницький дух, воля, інтелект, самовпевненість більш притаманні чоловічому характеру, жінки, згідно з отриманими даними, мають бути зіткані з комунікативних, моральних та соціально-перцептивних якостей. Що ж стосується прийнятливості в поведінці таких якостей, як кокетливість чи хитрість, які іноді називають «синдромом леді Макбет», то їхнє вкорінення в характері жіноцтва можна пояснити тривалим підлеглим становищем слабкої статі, яка для вирівнювання своєї позиції була просто змушеною маніпулювати чоловіком для досягнення власної мети.

Яким чином можна пояснити зафіксовані вище у відмінності у психології чоловіків та жінок? Чи можуть вони вказувати на природну (генну, гормональну, конституційну) схильність статей до певних видів діяльності? Якою мірою вони є результатом тривалого дисбалансу позицій чоловіків та жінок в соціумі?

Спробуймо знайти в конкретних експериментальних дослідженнях, які фіксують ті чи інші психологічні властивості, притаманні тій чи іншій статі, аргументи "за" і "проти". Перші відповіді про тендерні відмінності були дані в книзі американських психологів Елеанор Маккобі і Керол Джеклін "Психологія статевих відмінностей" (1974). Вони узагальнили результати приблизно 1500 досліджень щодо статевих відмінностей і дійшли висновку/ "Фізичні відмінності між статями очевидні й універсальні. Психологічні відмінності не є такими. Уявлення людей про такі відмінності часто неясні, не послідовні і в них... багато міфічного. Але в них також є і певна істина " [93].

Маккобі і Джеклін виділили тільки чотири психологічні відмінності між статями (здатність до орієнтування в просторі, вербальні та математичні здібності, агресивність). Це пов'язано з тим, що саме на цих Тендерних відмінностях наголошувалось авторами досліджень і не згадувалось, що у чоловіків та жінок більше схожості, що ці відмінності зовсім невеликі та ситуаційно-специфічні.

Досить поширеною є думка, що хлопчики демонструють вищі результати в тестуванні на просторову уяву, на мислене відтворення схем місцезнаходження об'єктів, пропорцій будівель, їх розміщення. Вважають, що дівчатка засвоюють математичні теорії значно слабше у порівнянні зі своїми однолітками-хлопчиками. Аргументами на користь дівчаток висувають факти про кращі вербальні здібності дівчаток, мовляв, зате вони раніше за хлопчиків починають промовляти перші слова і складати з них перші речення, та й відстаючих учнів у читанні серед дівчаток значно менше, а також тих, хто немає дефектів мовлення, не страждає від заїкування тощо. А все кажуть тому, що у чоловіків права півкуля більше орієнтована на абстрактне, логічне мислення, ніж у жінок, у яких ліва і права півкулі відповідають за сприйняття і переробку інформації порівну. З соціально-орієнтованої позиції науковці підкреслюють важливішу роль впливу стереотипів, научіння, батьківської сім'ї у розвитку природних здібностей дитини. Досліджено, наприклад, що з дівчатками-малюками матері більше розмовляють, співають колискові, читають, ніж з малюками-синами.

Слід зазначити, що порівняння експериментальних діагностичних показників математичних та вербально-просторових здібностей хлопців та дівчат, чоловіків і а жінок за допомогою мета-аналізу (здійснено американським психологом Дженет Хайдта іншими) значимих відмінностей не виявило. Зафіксовані лише незначні статеві відмінності, які починають проявлятися з підліткового віку і пояснюються психологами впливом традиційної диференціації професійних орієнтацій учнів [90].

В останні роки вивчення процесів творчості (креативності) отримало новий імпульс внаслідок широко розгорнутих досліджень як в психологічній, так і нейрофізіологічній сферах. При цьому актуальною продовжує залишатись проблема оцінки взаємодії біологічного та соціального факторів. Візуально- просторові здібності є важливою складовою інтелекту. Міжстатеві відмінності в творчій продуктивності (наукові теорії, твори мистецтва тощо) очевидні для всіх, проте незрозумілі причини цього явища, згідно з психометричними методиками переконливих відмінностей в креативності чоловіків та жінок не отримано, і навіть і дані про більшу вираженість, наприклад, вербальної креативності у жінок [90].

Частина дослідників дотримується думки про соціальну обумовленість творчої продуктивності від статевих відмінностей: переважаючий розвиток і практичне використання тільки тих здібностей, які прийнятні щодо традиційно чоловічої та жіночої соціальної ролі. Так, наприклад, пояснюються тендерні відмінності в когнітивних здібностях під впливом систематичного психосоціального тиску життєвого досвіду, с формованого протягом тривалого історичного періоду мисливства і збирацтва, зумовленого історично складеним розподілом гендерних ролей.

Не випадково у багатьох наукових тестах для дорослих пропонуються запитання, які немовби визначають "жіночий" або"чоловічий" тип мислення. Наприклад, вважається, що саме для жінок призначені запитання на зразок: Чи легко Ви можете знайти серед незнайомих Вам людей закохані пари? Чи легко Вам давався правопис та акуратне писання в школі? Чи любите Ви попліткувати? Позитивні відповіді від чоловіків очікують на запитання іншого характеру: Чи легко Ви можете зорієнтуватися на незнайомій місцевості й визначити, де південь? Чи зможете Ви з пам'яті відтворити місце, яке Ви помітили дорогою, припарковуючи машину? Чи легко Ви прицінюєтеся до вартості товарів та послуг, якщо вони виражені в "євро "-еквівалентів тощо.

В експериментальному дослідженні О.М.Разумнікової* за допомогою розроблених комп'ютеризованих методик вимірювались вербальний та образний інтелекти серед студентів різних спеціальностей: математики, біології, інженерії і соціальної роботи. Виявлено домінування чоловіків з показників образної креативності, яке може нівелюватись при зміщенні соціальних ролей: виборі жінками більш "чоловічих" професій, причому необхідною умовою такого зникнення статевих відмінностей в образній креативності є достатній рівень розвитку інтелектуальних здібностей у жінок. Щодо вербальної креативності, яка визначалась за асоціативними тестами, достовірних відмінностей між студентами різної статі.

Зауважимо, що внаслідок узагальнюючих висновків Е. Маккобі та К. Джеклін майже аксіоматичними стали висновки про більшу домінантність, лідерські здібності чоловічої статі та залежність, підпорядкованість жіночої, про відповідну різницю в рівнях активності, лідерських здібностях хлопчиків та дівчаток. Та й саме життя немов би опосередковано свідчить про те, що в чоловіків є природжені лідерські задатки, яких так бракує слабкій статі. Чи відповідає це науковим даним?

Результати психологічних досліджень переконливо свідчать: як хлопчики, так і дівчатка, як юнаки, так і юнки, як дорослі чоловіки, так і жінки за рівнем організаторських, лідерських здібностей нічим не відрізняються.

В рамках нашого проекту було проведено попереднє дослідження потреби у досягненнях у старшокласників загальноосвітніх шкіл. Досліджуваними були 100 учнів 8-9 класів загальноосвітніх шкіл м. Тернополя (50 хлопців, 50 дівчат). Було використано особистісний питальник Ю.Орлова (1978), спрямований на дослідження особливостей мотивації досягнення *.

В процесі дослідження виділено 5 груп підлітків, які відповідають таким рівням потреби в досягненнях: надзвичайно низькому (НН), низькому (Н), середньому (С), вищому від середнього (ВС), високому (В). Отримані результати представлені в табл. 3.

Таблиця З

Рівень потреби в досягненнях (І зріз, N=100)

№ п/п	Рівень потреби в досягненнях	Кількість досліджуваних
Дівчата	Хлопці
в абсолютних цифрах	в % від усієї кількості	В абсолютних цифрах	в % від усієї кількості
1.	в
2.	ВС
3.	С
4.	Н
5.	НН
	Всього

Як видно з таблиці 3, статистичні різниці між кількістю учнів в групах з Індексами «НН», «Н», «С» у дівчат становлять 7-8 осіб, у хлопців — 4-6; тоді як, статистичні різниці між кількістю учнів в групах «ВС» і «В» — відповідно 5 та 4.

Найчисельнішими є групи із середнім рівнем мотивації досягнення, вони становлять. Ю та 18 відповідно у дівчат та хлопців. Для учнів з високим рівнем потреби в досягненнях властиві такі риси: захопленість улюбленою справою, здатність та прагнення удосконалювати елементи навіть у звичайній роботі, наполегливість у досягненні мати, незважаючи на перешкоди, впевненість у собі. Такі учні вірять лише у власні сили, в правильний розрахунок, а не в щасливий випадок, проте можуть і ризикувати.

Учням із вищесереднім та середнім рівнями мотивації досягнень притаманні такі особливості, як задоволення від розв'язування цікавих завдань, рішучість суджень та дій у пошуках правильних шляхів вирішення проблем, наполегливість, терплячість. Поряд з цим представники даної групи деколи свої сили спрямовують не на результат, а на процес діяльності; їм не вистачає емоційності, здатності ризикувати. Для учнів із низькім та надзвичайно низьким рівнями потреби в досягненнях характерні слабка віра у свої сили, нерішучість, інертність, лінь. Вони ставлять близькі цілі, не шукають способів їх досягнення; у своїх невдачах звинувачують оточуючих або обставини.

Достовірність відмінностей між двома рядами результатів була виявлена за допомогою критерію Стьюдента. Оскільки 1=0,318 < і_кр.=2,679, то відмінності між даними щодо рівня мотивації досягнень у дівчат і хлопців неістотними. Хлопці та дівчата однаковою мірою відчувають задоволення від успішно виконаної справи, вважають себе впевненими людьми, готовими вносити новизну при розв'язанні завдань та самостійно вирішувати будь-які проблеми [42].

Психологи в своїх дослідженнях зафіксовували постійну, хоч і невелику відмінність в одній із сфер між чоловіками та жінками. Це - частота застосування чоловіками та жінками авторитарних та демократичних методів управління. На противагу чоловікам, представниці слабкої статі більш схильні до демократичних засад у керівництві людьми та побудові взаємин з ними.

Нещодавні порівняльні дослідження стилів менеджменту та психологічних властивостей менеджерів, проведені в Росії, підтверджують: жінкам-управлінцям притаманні більш демократичні форми правління, встановлення у виробничих групах більш довірливих стосунків, орієнтація на переконання та запобігання конфліктів. Якщо чоловіки заради досягнення мети використовують владу, то жінки досягають успіхів завдяки жіночим рисам - пріоритету гуманних стосунків, людяного ставлення, чуйності, зацікавленості долею людей. Етика взаємин чоловіків-менеджерів побудована на ієрархії,' субординації стосунків, на підпорядкованості нижчих структур вищим. Етика взаємин менеджерів-жінок мало спирається на структуру влади. В її основі - знання інтересів, потреб підлеглих, активізація їх як мотивів праці. Щоправда, вчені зазначили такий факт: якщо жінка-менеджер переймає маскуліпний тип керівництва й імітує типово чоловічий стиль роботи, вона приречена на конфлікти, авторитаризм та дегуманізацію стосунків.

Керівництво жінок носить у більшості випадків соціальний характер, чоловіків — домінаторний. Лідер-жінка, як правило, ввічлива, тактовна, уважна, нетерпима до грубості, орієнтована на спільників ідеї, на емоційну підтримку. Лідер-чоловік часто грубий, деспотичний, нетерпимий до агресивних міжособистісних випадів, орієнтований на боротьбу з супротивниками.

Подібну поляризацію психологічних властивостей чоловіків та жінок, прихильники еволюційних поглядів на природу статей часто виправдовують аналогією з тваринним світом. Мовляв, самці є ініціаторами бійок у завоюванні території, відстоюють на неї своє право виявом агресії, домінування, відчайдушності. Так і чоловіки... Прихильники теорії соціального научіння стверджують, що дівчата і жінки розкривають свою особистість передусім у соціальних стосунках, а хлопчики та чоловіки - у конкретній діяльності. Жіноча стать, мовляв, орієнтована на характер взаємин, чоловіча -- на завдання. Жіночий світ - це мир та допомога, налагодження стосунків, чоловічий - боротьба та здобуття перемоги. Для жінок спілкування - це передача ставлення, для чоловіків - передача інформації. Чи так це? Подібні уявлення поширені тому, що діти засвоюють стереотипні моделі поведінки, які притаманні більшості етнокультур.

Схильність чоловічої статі до агресивності як генетично зумовленої властивості сприймається як істина. Чи справді чоловіча стать більш агресивна, ніж жіноча?

Дослідження американських психологів, зокрема професора Дженет Хайд, яка узагальнила наявні експериментальні дані та співставила їх за середніми статистичними показниками, виявило наступне. По-перше, хоч статеві відмінності в результатах досліджень агресивності простежувались постійно, проте різниця у показниках дорівнювала середнім даним (0,50). Це означає, що тільки від 2 до 5% всіх випадків агресивної поведінки можна пояснити Гендером (тобто від 95 до 98% відбувається з інших причин. По-друге, та невелика різниця в показниках агресивності була зафіксована лише щодо насилля фізичного і не виявлена в середніх значеннях психодіагностики інших різновидів агресивності, вербальної чи уявної тощо. Коли ж порівняли вікові прояви фізичної агресивності, то з'ясували, що за виявом агресивності статі відрізняються вже у дошкільні роки. Відмінність майже нівелюється у юнацькі роки. Згідно з даними вітчизняних досліджень, уявлення про вищу агресивність хлопців породжується в масовій свідомості тим, що вони більш вільно почувають себе, виявляючи фізичну та вербальну агресивність. Отримано чимало експериментальних свідчень того, що, починаючи з підліткових років, у дівчаток зростають показники непрямої агресії. Незважаючи на те, що агресія хлопців очевидніша через свою фізичну природу, дівчата можуть бути також агресивними і застосовувати нефізичні форми агресії, наприклад, розповсюджуючи злі плітки. В агресивних взаємовідносинах діти намагаються нашкодити іншим тим, що руйнують їх відносини з ровесниками. Вони можуть давати дітям прізвиська, сміятися над ними, розповсюджувати про них плітки - або, що також погано, - навмисне ігнорувати їх.

Американські психологи Н. Крік та Д. Гротпітер провели дослідження дитячої агресії і виявили: фізична агресія розповсюджена серед хлопчиків, а реляційна (тобто спрямована на підрив відносин) - серед дівчаток. Дослідники дійшли висновку: і хлопці, і дівчата агресивні; Гендерні відмінності проявляються просто в тих формах агресії, які їм більше до вподоби. Коли вони хочуть нашкодити ровесникам, хлопці намагаються завдати їм фізичного болю, а дівчата намагаються зруйнувати їхні стосунки з іншими дітьми. Крік і Гротпітер вважали, що попередні дослідження недооцінювали агресивність дівчат, тому що реляційна агресія не так помітна спостерігачам, як фізична. Звичайно, цю невелику різницю науковці пов'язували аж ніяк не з вродженими задатками хлопчиків, а з впливом на них соціального середовища, яке чинить тиск, всіляко заохочуючи до вияву агресії як прояву справжнього чоловічого характеру. З такими аргументами важко не погодитись. Згадаймо численні кримінальні публікації з газетних шпальт чи судових телерепортажів, героями яких були дівчата. За одностайним свідченням журналістів, агресивність та жорстокість, яку "слабка " стать виявляла до жертв, були не меншими за насилля, заподіюване сильною статтю. То ж чи "слабкою" статтю є насправді жіноцтво?

Видатний швейцарський психолог та психіатр Аллан Гугенбюль аналізує форми прояву дитячої агресивності у книзі «Зловісні чари насилля». «Хлопчики та дівчатка: вовки і вівці?» - таку назву має один з параграфів цієї книги. Наводимо витяги з цієї книги.

... Вважається, що хлопчики схильні до насильства більше за дівчаток. В актах вандалізму, погрозах і бійках беруть участь майже самі хлопчики. Дівчатка не мають тяги до насилля у відкритій і грубій формі, їх відрізняє більша стриманість та уміння знаходити спільну мову з оточуючими. Невже насилля протиприродне для них почуття і вони у всьому тільки жертви?

... Незважаючи на однозначну кількісну перевагу насильницьких дій, здійснених хлопчиками, випадки прояву жіночого насилля також мають місце. Від актів насилля, пов'язаних з діями хлопчиків, їх відрізняє якісна сторона — агресивність дівчаток виражається інакше та іншим чином. В основі їхнього ставлення до насилля лежить той факт, що планка сприймання насилля розташована дещо нижче. Те, що сприймається двома хлопчиками як невинне бажання розім'яти кістки, дівчатками переживається як жахлива бійка. їхнє розуміння того, що дозволено, відрізняється від відповідного розуміння хлопчиків. Різниця в порозі чутливості викликає у дівчаток відчуття загрози, що насувається на них, і необхідності тримати оборону-хлопчики страшенно дивуються і вказують на «бабську» істеричність.

...Наступним в прояві агресії у дівчаток є її вибірковість. Насилля цілеспрямовано мітить в психологічно найболючіші дошкульніші місця жертви з врахуванням всіх її якостей як особистості. Жіноча агресивність має більш адресний характер, діє безпосередніше і у відповідному смислі є більш ефективною. Ось приклад.

...В одному з п 'ятих класів неповороткий та інтравертний за характером хлопчик намагався привернути довгий час до себе увагу своїх однокласників. Він був «ізольований» в класі, бо мав негарну зовнішність та захоплювався мінералогією, яка була незрозуміла однокласникам. Він не «вписувався» в атмосферу класу. Тоді він зробив спробу "прибитись " до жіночої половини класу з надією завоювати симпатії хоча б однокласниць, думаючи, що вони добріші. Однак і дівчатка чинили опір і не бажали з ніш знатись. Тим сильнішою була його радість при отриманні подарунку на день народження вишуканого пакету із касетою. Із завмиранням серця він розгорнув пакет і вставив касету у магнітофон, очікуючи почути чарівні звуки музики - замість цього на нього ринув потік брутальної лайки...

...Дівчаткам вдається краще контролювати свої емоції. Дівчинка, яка тільки що плюнула в обличчя сусіду по парті чи розірвала його зошит-двома секундами пізніше як ні в чому не бувало з незалежним виглядом слухає вчительку. Часто агресивну поведінку дівчаток важче розпізнати. Хлопчики схильні до більш відвертих та примітивних проявів агресії і частіше відповідно попадаються. *

В рамках нашого проекту було проведено дослідження гендерних особливостей лихослівного слововживання в підлітковому середовищі як прояву вербальної агресії. Виявлено, що практично 55% старшокласників вживають у своїй мові грубу лайку. Хлопці вдвічі частіше за дівчат наводили приклади нецензурних лихослів'їв. Як правило, ці ж слова використовують і дівчата. Найпоширенішим лихослів'ям серед учнів є слово "дурень " і такі його похідні: "придурок", "дурепа", "дурка", "дурачок", "дурак", "тупий ощо. Можливо, це пояснюється тим, що у старшокласників основним критерієм спілкування є саме інтелект. Спостереження за спілкуванням учнів під час перерв виявило, що найчастіше нецензурні лихослів'я використовуються в якості вигуку і є найобразливішими як для дівчат, так і хлопців. Більшість наведених учнями лихослів'їв стосувались як розумових здібностей людини, так і її зовнішності, зокрема, дівчата досить болісно сприймають висміювання своєї статури: "кривонога", "товстозада", "дошка" тощо. Взаємні грубощі породжують

міжстатеву конфронтацію, сегрегацію і відчуженість. Виявлено, що проблема лихослів'я щодо дівчат-однолітків може бути проявом підліткового безсилля в ситуації пробудження статевого інтересу і демонстрацією цинічного ставлення до жінки. Загалом нецензурні лихослів'я породжують цинічне, зухвале ставлення до осіб протилежної статі, є універсальним засобом приниження особистості, її заперечення та висміювання.

Виявлено, що хлопці частіше і швидше за дівчат вживають грубу лайку, оскільки для них це є засобом демонстрації дорослості, означення сексуальної функції, (а дівчата є найбільш вразливими саме до цих лихослів'їв); катартичної-можливості емоційно відреагувати й отримати психічну розрядку; соціальної- понизити статус когось в класі; корпоративної - встановити партнерські взаємини; протестної як бунт проти влади дорослих та експлетивної - як вигук. Переважна більшість нецензурних лихослів'їв носить "жіночий " характер.

Дані дослідження свідчать, що учні копіюють у своєму мовленні моделі поведінки найближчого соціального оточення - однолітків, батьків, вчителів. Більшість старшокласників відмітили, що зазнають словесних образ від батьків. Подібні форми батьківського спілкування не здатні породити в них почуття самоцінності і безпеки, лише можуть навіювати небажану гендерну поведінку. Певною мірою про це свідчить встановлений у дослідженні факт. Юнаки означували свою стать в анкеті по-різному: хлопчик, хлопець, чоловік, мужчина, пацан, стать чоловіча. Дівчата, як правило, зазначали: дівчинка, дівчина, дуже рідко - стать жіноча. Ці підписи певною мірою характеризують гендерну ідентифікацію та очікуване ставлення дітей. Більшість старшокласниць сприймає себе, як дівчинку і дівчину (тендітну, ніжну особу) на противагу батьківському — " шльондра, повія" тощо. Часте вживання дорослими нецензурних висловлювань на адресу дітей змінює поріг чутливості до лихослів'я у юнаків та дівчат та викликає підвищення непрямої агресії, дратівливості, негативізму та почуття провини. Зауважимо, що досить часто пояснення у школі функцій тіла, особливо тих, що пов'язані з репродукцією, мають негативне забарвлення, висміюються, приховуються та не поважаються школярами.

Про це свідчать дані табл. 4 (за допомогою методики А.Басса- А.Дарки було опитано 200 учнів 8-11 класів та визначені кількісні показники різних форм агресії).

Відмітимо, що такі форми, як фізична агресія, вербальна агресія, почуття провини, негативізм, є найбільш вираженими. Середньоарифметичні значення фізичної агресії коливаються від 64 до 81 бала, при максимально можливих — ПО; вербальної — від 64 до 74, при максимально можливому — 104; почуття провини — від 66 до 75, при максимально можливих — 99; негативізму від 62

[1] Гуггенбюль А. Зловещее очарование насилия - Гуманитарное агенство "Академический проект". - С.-Петербург, 2000. —220 с.

 

Педагогіка та психологія: тендерний аспект

до 77, при максимально можливих— 100. Найбільш вираженою є фізична агресія, тобто учні часто вдаються до бійок або мають намір когось ударити. Також учнів переповнює почуття образи. З огляду на те, що існує деяка різниця у вживанні лихослів'їв хлопцями та дівчатами, а також різні стратегії поведінки на лихослівну образу, кількісна вираженість форм агресії у хлопців та дівчат є різною, проте ці дані не є статистично значущими.

Отже, нецензурне лихослів'я спотворює міжстатеві відносини і не може сприяти Гендерній рівності та розвиткові гармонійних взаємостосунків побудованих на взаємній повазі і любові [84].

Таблиця 4

---

Дата добавления: 2016-01-04; просмотров: 14; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!