дисиденство у 60-80 роках ХХ стол. УРСС
Дисидентський рух Зародився у середовищі шістдесятників. Започаткував ставлення відкритої до радянського режиму опозиції. Активна боротьба за права людини. Поєднання підпільної роботи з легальними методами боротьби Діяльність Української робітничо-селянської спілки (УРСС) У 1958-1961 рр. Керівник Л. Лук яненко. Мета: здобуття незалежності України шляхом виходу зі складу Радянського Союзу. Члени спілки протестували проти переслідування за переконання, незаконних арештів та закритих політичних судів. Практично всі члени спілки були заарештовані і засуджені до ув язнення за звинуваченням у "зраді Батьківщини". Загальна чисельність дисидентів в Україні становила близько 1 тис. осіб.
84 Декларація про державнийсуверенітетуКРАЇНИ16 ЛИПНЯ1990Р. П Р О Г О Л О Ш У Єдержавний суверенітет України як верховенство, самостійність,
повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та
незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.
I. САМОВИЗНАЧЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІЇ II. НАРОДОВЛАДДЯ III. ДЕРЖАВНА ВЛАДА IV. ГРОМАДЯНСТВО УКРАЇНСЬКОЇ РСР V. ТЕРИТОРІАЛЬНЕ ВЕРХОВЕНСТВО VI. ЕКОНОМІЧНА САМОСТІЙНІСТЬ VII. ЕКОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА VIII. КУЛЬТУРНИЙ РОЗВИТОК IX. ЗОВНІШНЯ І ВНУТРІШНЯ БЕЗПЕКАВідносини Української РСР з іншими радянськими республіками
будуються на основі договорів, укладених на принципах
рівноправності, взаємоповаги і невтручання у внутрішні справи.Декларація є основою для нової Конституції, законів України і
визначає позиції Республіки при укладанні міжнародних угод.
Принципи Декларації про суверенітет України використовуються для
укладання союзного договору.
85. Проголошення Української незалежної держави
|
|
|
24 серпня 1991 р. на позачерговій сесії Верховної Ради України, яка розглядала питання про політичну ситуацію в республіці, було прийнято Акт проголошення незалежності України, затверджений конституційною більшістю депутатів. Президія Верховної Ради за короткий період прийняла низку надзвичайно важливих документів. 30 серпня український парламент ухвалив Указ про заборону діяльності Компартії України, про департизацію державних органів, установ та організацій. Що до всеукраїнського референдуму, на підтвердження Акта проголошення незалежності України, що відбувся 1 грудня 1991 року, підтвердив бажання громадян жити у вільній, самостійній Україні. Акт дістав схвалення понад 90% громадян, які брали участь у референдумі. Того ж дня відбулися вибори Президента України. Перемогу здобув Голова Верховної Ради України Л. Кравчук, передвиборна програма якого складалася із п'яти «Д»: Державність, Демократія, Добробут, Духовність, Довіра..
|
|
|
86. Політичне життя України у 1992 – 2003 рр.
Суспільно-політичне становище України у 1992 - 2003 роках складне, перш за все, із-за тяжкого стану економіки, що не раз призводило до глибоких політичних криз. Дуже сильна політична криза виникла влітку 1993 р., в умовах катастрофічного занепаду економіки, гіперінфляції, різкого погіршення життєвого рівня населення. Усе це сприяло зростанню невдоволення діяльністю Верховної Ради й Президента. Почалися страйки шахтарів та ін. із вимогами їх, переобрання. Під таким тиском Верховна Рада 17 червня 1993 р. ухвалює рішення 26 вересня 1993 р. провести Всеукраїнський референдум про довіру Президентові і Верховній Раді, але восени 1993 р., щоб не розпалювати пристрасті, приймається нове рішення - навесні 1994 р. провести дострокові вибори Верховної Ради й Президента.Наприкінці 1999 - на початку 2000 рр. протистояння між Президентом, виконавчою та законодавчою гілками влади набувало деструктивного характеру, бо керівництво у Верховній Раді належало лівим (О. Ткаченко, А. Мартинюк), які не підтримували курс, який проводили їх опоненти. Тому 13 січня 2000 р. у Верховній Раді була створена парламентська більшість, в яку об'єдналися 11 фракцій, груп та позафракційні депутати. У вересні - жовтні 2002 р. сили опозиції провели акцію "Повстань, Україно!"Восени 2002 р. у Верховній Раді була сформована парламентська більшість і сталася зміна уряду. 2003 р. з'явилося звернення Президента України про винесення на всенародне обговорення проекту закону "Про внесення змін до Конституції України", що ініціювало процес здійснення в Україні політичної реформи. Протягом 2003 - навесні 2004 рр. проходило активне обговорення політичної реформи у Верховній Раді і суспільстві, що триває й понині.
|
|
|
87.Соціально- економічний розвиток України у 1992 -1999 рр.
У результаті панування командно-адміністративної системи управління економікою Україна, як і інші колишні радянські республіки, опинилася в стані глибокої економічної кризи. Катастрофічна ситуація в народному господарстві була обумовлена такими факторами: загальним одержавленням, що призвело до деградації відносин власності й ліквідації нормальних господарських стимулів; деформованою структурою виробництва зі значною мірою мілітаризації; викривленням мотивації праці, пануванням соціального утриманства; гонитвою за високими темпами зростання радянської економіки. Останнє десятиріччя ХХ століття для України можна назвати роками економічної трансформації — складного соціально-економічного явища, в якому дуже важко виявити чіткі й недвозначні причинно-наслідкові зв’язки між окремими явищами, діями окремих економічних суб’єктів та їх наслідками. Суть соціально-економічних перетворень у цілому зводиться до того, щоб змінити існуючу економічну систему і забезпечити економічне зростання. Значну роль в економічному спаді відіграли і суб’єктивні прорахунки уряду України у визначенні народногосподарських пріоритетів, відхилення від виробленого раніше курсу. У 1997—1999 рр. в Україні продовжувався трансформаційний спад. Поряд з тим, починаючи з 1995 р. фіксується вповільнення темпів падання ВВП у понад два рази. Уповільнився спад виробництва в сільському господарстві. Означився процес економічної стабілізації в експортноорієнтованих і базових галузях.
|
|
|
88.Міжнародна діяльність України у 1992 -2003 рр.
Україна, незважаючи на свій, по суті, колоніальний статус у складі СРСР, певною мірою була причетною до міжнародної політики. Передусім це було пов'язано з визнанням її членом — фундатором ООН, що давало можливість протягом усього післявоєнного періоду час від часу нагадувати світовій спільноті про своє існування. Ставши незалежною, Українська держава розпочала якісно новий етап у зовнішньополітичній діяльності, головним змістом якого було перетворення її з об'єкта геополітики на рівноправного суб'єкта міжнародного співтовариства. Основоположними чинниками визначалися: відкритість політики, співробітництво з усіма зацікавленими партнерами, уникнення залежності від окремих держав; вирішення будь-яких міжнародних спорів виключно мирними засобами; дотримання принципів взаємоповаги, рівноправності, невтручання у внутрішні справи інших держав; відсутність територіальних претензій до сусідніх держав і невизнання територіальних претензій до себе; визнання пріоритету загальнолюдських цінностей.
89. Прийняття Конституції України та її основні положення
Початок конституційному процесу поклала 16 липня 1990 р. Декларація про державний суверенітет України. Закріплені в ній принципи суверенності, народовладдя, недоторканності території республіки, розподілу властей, рівності громадян, гарантування їх прав і свобод мали конституційний характер. Спираючись на Декларацію, парламент утворив конституційну комісію, перед якою поставив завдання розробити спочатку проект концепції Основного закону Розробники опрацювали один за одним сім варіантів документу. У 1991 р. концепція нової Конституції була затверджена. У цьому Верховна Рада України випередила інші парламенти союзних республік. Восени 1993 р. конституційний процес остаточно загальмувався. Діючою залишалася Конституція УРСР 1978 р., до якої було внесено понад дві сотні поправок. І все-таки 18 травня 1995 р. парламент прийняв закон «Про державну владу й місцеве самоврядування». Згідно з ним Президент ставав одноосібним главою уряду, склад якого він мав формувати сам, без узгоджень і затверджень Верховною Радою.
90. Геополітичне положення України
Геополітичне положення — складна категорія, що визначається сукупністю відношень з іншими країнами та великими природними об'єктами, ринкам збуту товарів та сировини, торгівельним шляхам, що мають суттєвий політичний, соціальний і екологічний вплив. На початку XXIст. глобальне геополітичне положення України вирізняється такими рисами. По-перше, вона, як і багато інших держав, розташована в глобальному геополітичному "кільці" Північної півкулі, утвореному територіями країн "тріади" та комунікаціями між ними. По-друге, користуючись можливостями міжнародного співробітництва, суверенній Україні, з одного боку, зручно активізувати взаємодію з євроатлантичними структурами, сподіваючись на залучення технологій та капіталу країн Європи, США та Японії; з іншого – зберігати добросусідські стосунки з країнами євразійських структур (передусім з Росією), які залишаються важливими ринками сировини (особливо енергоносіїв, лісу, кольорових металів, тощо) і не менш важливими ринками збуту. Україна має широкі перспетиви контактів на південному та південно-східному напрямках – морський шлях веде у бассейн Середземномор'я та Атлантичний та індійський океани, розвиток суходільних шляхів. Аналіз транспортно-географічнорго положення дає підстави для висновки про стратегічно важливе геопросторове положення території України в регіоні, оскільки вона має потенційно високий рівень транзитності в центральній частині Євразії.
Дата добавления: 2016-01-04; просмотров: 19; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!