В) Одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації.
Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання.
Відповідна місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає заяву, а при передачі земельної ділянки фермерському господарству - також висновки конкурсної комісії, і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення.
Проект відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органом архітектури та подається на розгляд відповідної місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування.
|
|
|
Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність.
У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.
Лист Держкомзему від 06.06.2000 р. вказує, що згідно п. 5.1.19 Закону України Про податок на добавлену вартість від оподаткування звільнені операції по наданню послуг (робіт), отримання яких згідно діючого законодавства є обов'язковою умовою приватизації присадибної земельної ділянки:
- розробка проектів відводу земельних ділянок громадянам у приватну власність для будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських прибудов (присадибна ділянка);
- розробка технічних документацій по складенню державних актів на право приватної власності громадянам, яким передані земельні ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських прибудов (присадибна ділянка);
|
|
|
- заповнення бланків державних актів на право приватної власності на землю.
Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання (ч. 4 ст. 116 ЗК).
Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах:
а) для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району (право такої безоплатної передачі не поширюється на громадян, які раніше набули права на земельну частку (пай) - ст. 32 ч. 2 ЗК);
Понад дану норму викуп земельних ділянок здійснюється згідно затвердженого Постановою КМУ від 24.01.00 р. Порядку викупу земельних ділянок громадянами (понад норму, яка приватизується безкоштовно) для ведення селянського (фермерського) або особистого підсобного господарства.
|
|
|
б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2, 0 гектара;
Розмір земельних ділянок, що передаються безоплатно громадянину для ведення особистого селянського господарства, може бути збільшено у разі отримання в натурі (на місцевості) земельної частки (паю).
Цю норму підтримує ч.1 ст.4 ще не прийнятого Закону Про особисте селянське господарство - для ведення особистого селянського господарства використовуються земельні ділянки розміром не більше двох гектарів, передані у власність або надані у користування на умовах оренди громадянам, та приєднані ним безоплатно в установленому законом порядку в результаті отримання в натурі (на місцевості) земельних часток (паїв), у тому числі шляхом їх успадкування членами особистих селянських господарств.
До речі, в цьому Законі законодавець вперше намагається закріпити ще нове для земельного законодавства поняття особистого селянського господарства. За цим законом, особисте селянське господарство - це форма діяльності фізичної особи, що проводиться нею особисто або разом із членами її сім'ї (подружжя, їх батьки та діти, які досягли 14-річного віку), які ведуть господарство без створення юридичної особи на землях, переданих у власність або наданих у користування громадянам для цих цілей відповідно до законодавства, та з використанням майна, набутого в установленому законодавством порядку, з метою задоволення особистих потреб, шляхом виробництва, переробки та споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків.
|
|
|
в) для ведення садівництва - не більше 0, 12 гектара;
Частина перша статті 35 ЗК передбачає, що громадяни України із земель державної і комунальної власності мають право набувати безоплатно у власність або на умовах оренди земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва.
Земельні ділянки, призначені для садівництва, можуть використовуватись для закладання багаторічних плодових насаджень, вирощування сільськогосподарських культур, а також для зведення необхідних будинків, господарських споруд тощо.
Приватизація земельної ділянки громадянином - членом садівницького товариства здійснюється без згоди на те інших членів цього товариства
г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0, 25 гектара, в селищах - не більше 0, 15 гектара, в містах - не більше 0, 10 гектара;
Стаття 40 ЗК передбачає, що за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених Земельним Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами.
Крім того, ч.2 ст. 42 вказує, що У разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об'єднанню власників. Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі проектів розподілу території кварталу, мікрорайону та відповідної землевпорядної документації
ґ) для індивідуального дачного будівництва - не більше 0, 10 гектара;
д) для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0, 01 гектара.
Для порівняння, за старим Земельним Кодексом земельні ділянки передавалися громадянам для:
• ведення особистого підсобного господарства площею до 0, 6 га;
• будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка):
а) у сільських населених пунктах - 0, 25 га;
б) у селищах міського типу - 0, 15 га, а для членів колективних сільськогосподарських підприємств і працівників радгоспів не більше 0, 25 га;
в) у містах - 0, 1га;
• індивідуального дачного будівництва до 0, 1 га;
• будівництва індивідуальних гаражів не більше 0, 01 га.
Окрім того, статті 56 та 59 ЗК передбачають безоплатну або за плату передачу громадянам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади у власність:
- замкнені земельні ділянки лісового фонду загальною площею до 5 га у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств;
- замкнені природні водойми загальною площею до 3 га.
Право власності на земельну ділянку виникає після одержання її власником документа, що посвідчує право на земельну ділянку, та його державної реєстрації.
Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
Право приватної власності громадян на земельні ділянки, передані їм для вищезазначених цілей, посвідчується відповідноими Радами чи адміністраціями, про що робиться запис у земельно-обліковому документі - Книзі реєстрації громадян, яким безплатно передано земельні ділянки у приватну власність. Встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) виконують землевпорядні органи за замовленням відповідних Рад чи адмністрацій. Після встановлення меж земельних ділянок, що передаються у приватну власність, громадяни одержують Державний акт на право приватної власності на землю, який видається і реєструється відповідними Радами чи адміністраціями (Наказ Держкомзему від 15.02.93 р. "Про затвердження порядку передачі земельних ділянок у приватну власність громадянам України". Тут же, у Додатках, подаються зразки:
- заяви громадян про надання безоплатно у приватну власність земельної ділянки;
- книги реєстрації громадян, яким безоплатно передано земельні ділянки у приватну власність).
Право власності на земельну ділянку посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Наразі діє Постанова ВРУ від 13.03.92 р. "Про форми державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею", якою затверджується така форма.
Спільним наказом міністерства внутрішніх справ і Держкомзему України від 12 липня 1993 року затверджено "Порядок відмічення в паспорті громадян України факту передачі безоплатно у приватну власність земельних ділянок". Відповідно до затвердженого порядку відмітка в паспорті громадянина про передачу безоплатно у приватну власність земельної ділянки робиться на підставі рішення місцевої ради народних депутатів про передачу земельних ділянок у приватну власність.
Запис робиться на останній вільній сторінці паспорта чітко, чорнилом або тушшю і завіряється підписом голови місцевої ради народних депутатів і печаткою. Виправлення не допускаються. У випадку допущення помилки запис анулюється, що завіряється підписом голови місцевої ради народних депутатів і печаткою.
Тут же, в Додатку, подається зразок такої відмітки.
Список використаної
літератури:
1. Андрейцев В.И. Земельная реформа: Приватизация. Экология. Право. - К., 1997.
2. Андрейцев В.І. Правові засади земельної реформи і приватизації земель в Україні. Навчально-практичний посібник. К., В-во "Істина". 1999
3. Бондар О.С. Проблеми розвитку власності та форм господарювання на регіональному рівні // Вісник аграрної науки. Травень 2000.
4. Будзилович І., Юрченко А. Фактори негативного впливу на правове забезпечення земельної реформи в Ураїні // Право України. 1998. №7.
5. Гадзало Я. Реформаторські процеси в аграрному секторі Львівщини // Сільський господар. 2000. №3-4.
6. Ковальчук Т., Заєць О. Приватизація земель в Україні: шляхи розв'язання законодавчих колізій // Право України. 1999. №8.
7. Кулінич П.Ф. Правові проблеми земельної реформи в Україні // Правова держава. Щорічник наукових праць. Вип.9. - К., 1998.
8. Міжнародна фінансова конференція "Приватизація землі та реорганізація колективних сільськогосподарських підприємств в Україні". К., 1998.
9. Новаковський Л.Я. Концептуальні основи земельної реформи і проблеми її здійснення // Землевпорядний вісник. 1997. №1
10. "Реформування та розвиток підприємств агропромислового виробництва", за ред. П.Саблука, К., 1999.
11. Саблук П.Т. Аграрна реформа: стан і напрями розвитку // Вісник аграрної науки. Квітень 2000.
12. Стратегієя економічного та соціального розвитку на 2000 - 2004 роки
13. Титова Н. Новий Земельний Кодекс України: позитивні та негативні аспекти // Право України. 2002. №4.
14. Закон України "Про податок на добавлену вартість"
15. Декрет Кабінету Міністрів України "Про приватизацію земельних ділянок" від 26.02.92 р.
Дата добавления: 2016-01-03; просмотров: 21; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!