Відчуження земельних ділянок на підставі цивільно-правових договорів: особливості змісту і укладення.
За загальним правилом будь-який договір майнового характеру здійснюється за нормами цивільного права. У ЦК зазначено, що регулювання відносин, пов'язаних з договорами із земельними ділянками, зокрема договорами купівлі-продажу, належить до сфери цивільних правовідносин. Але порядок, умови, зміст таких договорів безпосередньо зафіксовані у гл. 20 ЗК, яка відображає їх специфіку.
До спеціальних правил земельно-правових договорів можна віднести такі:
1)обмеження щодо договорів за видами земель, які можуть бути його об'єктом. Наприклад, ст.ст. 83, 84 ЗК встановлюють перелік земель комунальної та державної власності, які не можуть передаватися у приватну власність;
2)обмеження за колом суб'єктів, які можуть укладати конкретні договори. Коло таких суб'єктів встановлено законом. Це стосується, наприклад, іноземних громадян та осіб без громадянства, які не можуть набувати право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення,(ст. 130 ЗК);
3)укладення договорів за особливими, передбаченими законодавством формою та змістом (ст. 132 ЗК). Наслідком невиконання цих вимог стає визнання такого договору недійсним;
4)здійснення договору під контролем держави. Це дістає вияв, наприклад, у нотаріальному посвідченні та державній реєстрації договору купівлі-продажу земельної ділянки або обов'язковості продажу земельних ділянок державної чи комунальної власності на конкурентних засадах (гл. 21 ЗК);
|
|
|
5) встановлення після укладення земельно-правового договору для осіб, які отримали земельні ділянки, крім договірних зобов'язань спеціальних вимог щодо раціонального та ефективного використання землі за цільовим призначенням із додержанням екологічних вимог.
Cт. 131 ЗК визначає, що громадяни та юр особи, а також територіальні громади та держава мають права набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно - -правових угод.
У ст. 132 ЗК містяться вимоги до змісту всіх договорів про перехід права власності на земельну ділянку. Перераховані умови можна визначити як істотні, тобто такі, які є необхідними та достатніми для того, щоб договір вважався укладеним і, таким чином, здатним спричинити виникнення прав та обов'язків у сторін.
Законодавчий недолік (зазначала О.І.Заєць): п.2 чт. 2 ст. 132 істотною умовою виначає договірну ціну (але це не є харкетрним для усіх угод, наприклад, для договору дарування)+ питання виклакає п. З ч. 2 ст. 132: істотною умовою є момент переходу права власності на земельну ділянку (але ж це імперативно встановлено в ст. 125 ЗК)
Характеристика окремих видів цивільно – правових договорів
|
|
|
Одним із способів набуття права власності на земельну ділянку, який одночасно є і підставою припинення цього права, є договір купівлі-продажу земельної ділянки. Цей договір є консенсуальним, оплатним та взаємним (синалагматичним).
Право продажу земельної ділянки належить за загальним правилом її власникові. У більшості випадків він самостійно обирає покупця та визначає момент продажу. Можливим є також продаж земельної ділянки на конкурентних засадах, тобто шляхом проведення земельних торгів, які відбуваються у формі аукціону. Фактично, це є основним принцип відчуження майже всіх земельних ділянок державноі і комунальної власності. Купівля земельної ділянки оформлюється укладанням єдиного договору між продавцем та покупцем. Як зазначалось, для всіх договорів про перехід права власності на земельну ділянку встановлено обов'язкову письмову нотаріальну форму договору. Недотримання письмової нотаріальної форми викликає відповідно до положень ч. 1 ст. 220 ЦК недійсність договору. Продаж земельної ділянки не припиняє прав третіх осіб щодо неї, а саме: обмеження, застава, сервітути, які були встановлені щодо земельної ділянки, що продається.
|
|
|
Договір міни. Предмет договору міни як земельно-правового договору складає одна земельна ділянка та інша або інше майно. Договором міни може бути встановлена доплата за ділянку більшої вартості, що обмінюється на майно (ділянку) меншої вартості. Особливістю договору міни, предметом якого є земельна ділянка, яка відрізняє його від тих договорів, предметом яких є інше майно, є те, що право власності на земельні ділянки, що обмінюються, виникає за правилом ст. 210 ЦК, тобто не з моменту передачі речі, сторони не можуть за домовленістю передбачити інший момент виникнення права власності на земельну ділянку. Оскільки в цьому випадку, момент виникнення права власності визначений законом, а саме, ст. 210 ЦК і ст. 125 ЗК, за якими моментом одержання її власником документа, що посвідчує право власності чи права постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації. Перехід права власності за договором міни не є підставою зміни цільового призначення земельної ділянки.
Договір дарування
Право власності на ділянку, що дарується, виникає не в момент передачі ділянки, а після отримання її майбутнім власником окремого документу (не договору), що посвідчує право власності, та його державної реєстрації, отже, договір дарування земельної ділянки є консенсуальним. Іншими ознаками договору дарування є його безоплатність, односторонній характер та необхідність згоди обдарованої особи на прийняття ділянки, що дарується. Підписуючи договір, обдарована особа цим висловлює свою добровільну згоду на прийняття подарунку, а тим самим особа з виникненням права власності на ділянку, набуває і ряд обов'язків, пов'язаних з володінням та користуванням нею, в тому числі і обов'язок використовувати одержану земельну ділянку за її цільовим призначенням.
|
|
|
У ЗК не встановлено вичерпний перелік цивільно-правових договорів, за якими може набуватися право власності на земельну ділянку. Враховуючи існування у цивільному праві принципу свободи договорів, можна дійти висновку про можливість існування й інших договорів, які не згадані у ЗК та ЦК щодо земельних ділянок.
Набрання чинності ЗК вже викликало появу нової групи договорів щодо земельних ділянок. Предметом цих договорів є встановлення щодо земельної ділянки обмеженого речового права, яке за природою є правом на чужу річ. До таких прав належать сервітути, в тому числі земельний сервітут, суперфіцій (право користування земельною ділянкою для забудови), емфітевзис (право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб).
Дата добавления: 2016-01-03; просмотров: 21; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!