Набувальна давність: ілюзія та реальність
Проблема. Сьогодні набуття прав на землю за давністю користування цікавить багатьох громадян. Це пов’язано з тим, що багато з них ще не оформили прав на землю та, у зв’язку із виникненням земельних спорів, велику надію покладають на норми статті 119 Земельного кодексу України, часто не до кінця аналізуючи їх зміст, однак мотивують належність того чи іншого земельного наділу його довготривалим (15, а то і більше років) використанням. Немалу зацікавленість до поняття набувальної давності проявляють і представники юридичних осіб. Окрім того, у порівнянні із іншими нормами, набувальна давність є новелою земельного законодавства України, що підсилює зацікавленість у вивченні цього питання.Отже, проаналізуємо суть набувальної давності та особливості її виникнення за відповідними положеннями Земельного кодексу України.
Ч. 1 ст. 119 ЗК передбачено, що громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються зем. ділянкою протягом 15 р., але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, можуть звернутися до органу державної влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання у користування. Розмір цієї земельної ділянки встановлюється у межах норм, визначених цим Кодексом.
Таким чином, положеннями Земельного кодексу України, що регулюють набувальну давність встановлено ряд необхідних критеріїв, які є невід’ємними ознаками давності користування земельною ділянкою і наявність яких необхідна для набуття права на земельну ділянку за цією підставою. Такими критеріями є:добросовісне користування земельною ділянкою (користувач (володілець) земельної ділянки не знав або не усвідомлював чи не повинен був знати про незаконність (неправомірність) такого використання землі); відкрите використання земельної ділянки (без приховування цього факту від третіх осіб чи органів державної влади або місцевого самоврядування); безперервне використання – користування земельною ділянкою, до моменту звернення громадянина із клопотанням до розпорядника земель про передачу земельної ділянки на підставі набувальної давності, здійснювалось протягом усього часу її використання без перерв; відсутність документів (відсутність відповідного державного акту на право власності на земельну ділянку чи договір оренди землі
|
|
|
Суттєвим недоліком норм статті 119 Земельного кодексу України є те, що нею не визначено механізму встановлення чи доведення ознак (критеріїв) давності користування.
Однак, громадянину, який заявляє про давність володіння земельною ділянкою, слід обґрунтувати (довести) відповідному повноважному органу добросовісність, відкритість і безперервність використання ділянки протягом 15 років.
|
|
|
У ч. 2 ст. 119 ЗК міститься визначення про те, що передача земельної ділянки у власність або у користування громадян на підставі набувальної давності здійснюється в порядку, встановленому цим Кодексом.
Отже, саме по собі здійснення добросовісного, відкритого та безперервного користування земельною ділянкою протягом строку набувальної давності не є єдиною та безпосередньою підставою для виникнення в особи права власності або права користування земельною ділянкою. Практично, давність користування землею є лише умовою для застосування інших передбачених способів набуття прав громадян на земельні ділянки через надання громадянину права на звернення із клопотанням до органу державної влади або органу місцевого самоврядування стосовно передачі у власність або надання у користування земельної ділянки.
Системний аналіз норм Земельного кодексу України дозволяє стверджувати, що найбільш наближеним до порядку передачі земельних ділянок громадянам за давністю користування є порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, що передбачений статтею 118 Земельного кодексу України. При цьому, при передачі земельної ділянки за набувальною давністю слід ураховувати особливості надання земельних ділянок певних категорій земель, їхнє цільове призначення (використання), що встановлені Земельним кодексом України. До речі, розмір земельної ділянки, яка передається на підставі набувальної давності, буде визначатися у межах норм безоплатної передачі земельних ділянок громадянам (частина 1 статті 119, стаття 121 Земельного кодексу України).
|
|
|
Висновок. Враховуючи деякі неузгодженості положень земельного та цивільного законодавства України, що стосуються права набувальної давності, суперечностей щодо строків її застосування, неврегульованістю процедури реалізації права на землю за давністю користування, остання у правозастосувальній практиці із врегулювання земельних відносин фактично не застосовується. Цьому сприяє ще й те, що поряд присутня більш спрощена та апробована процедура безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.
Дата добавления: 2016-01-03; просмотров: 18; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!