Студентське самоврядування: гра чи дійсність
ЗМІСТ
Вступ………………………………………………………………………………….3
Студентське самоврядування:
1.1 Сутність студентського самоврядування……………… ……………………4
1.2 Історичний розвиток студентського самоврядування……………………… 6
1.3 Сучасні форми та методи ………………………………………………… .8
Студентське самоврядування: гра чи дійсність………………………………… 9
Український досвід студентського самоврядування: тенденції, проблеми… .15
Український досвід…………………………………………………………………23
Польський досвід……………………………………………………………….… 24
Висновок………………………………………………………………………… .26
Список використаних літературних джерел…………………………………… .29
ВСТУП
Як в кінці ХХ та на початку ХХІ століття, тобто в період становлення української суверенної незалежної, соціальної, правової держави, так і на сучасному етапі її розвитку, відбувається активне утвердження демократичних засад в усіх сферах життєдіяльності українського суспільства.
Процес демократизації вимагає забезпечення прав та свобод всіх громадян. Демократизація торкнулася всіх верств населення та всіх сфер діяльності громадян України, а тому не обійшла стороною і освіту.
Інтеграція України у Європейське співтовариство та перехід до ринкової економіки безумовно глибоко зачіпають усі складові освітньої галузі, вимагають її ще більшої демократизації. Згідно з Болонським процесом студентство, що завжди було передовою когортою населення і мало свої погляди на життя, проблеми держави, розглядається, як партнер, і тим самим воно не лише має свої погляди, а і має право їх проголошувати, обговорювати та приймати досить серйозні дорослі і дуже важливі рішення. Болонський процес орієнтує вищі навчальні заклади на залучення студентів як компетентних, активних і конструктивних партнерів до формування зони європейської вищої освіти.
|
|
|
Враховуючи важливість даного аспекту проблеми, а саме демократизацію системи вищої освіти, Міністерство освіти і науки України видало наказ №166 від 03.04.01, яким затвердило «Положення про студентське самоврядування у вищих навчальних закладах».У цьому положенні визначається сутність студентського самоврядування, права та обов’язки студентів.[1]
Актуальність: обумовлена перш за все тим, що не існує стандартної моделі самоврядування в закладах освіти, звідси, на мою думку, самоврядування, як соціальна модель, потребує детального вивчення, а саме як форма соціального виховання студентів.
Сутність студентського самоврядування
Першим нормативним актом, що передбачав право створювати органи студентського самоврядування у вищих навчальних закладах був Закон України «Про освіту» від 23 березня 1991 року, який визнавав громадське самоврядування, у тому числі і студентське. У 1996 році було прийнято Положення про державний вищий заклад освіти (затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 5 вересня 1996 року), яким визначено мету, завдання, структуру органів студентського самоврядування. Незважаючи на те, що згодом з'явилось досить прогресивне Положення про студентське самоврядування у вищих навчальних закладах, затверджене Міністерством освіти і науки України від 3 квітня 2001 року, Закон України «Про вищу освіту», від 17 січня 2001 року, відображає ті норми, які у 1996 році були передбачені у Положенні про державний вищий навчальний заклад. Якщо говорити про законодавче регулювання, то сьогодні це лише стаття 38 Закону України «Про вищу освіту» та стаття 37, що визначає необхідність затвердження положення про студентське самоврядування вищим колегіальним органом громадського самоврядування вищого навчального закладу.[2]
|
|
|
Регулювання студентського самоврядування вищого навчального закладу може визначатись його Статутом. Однак відсутність такого регулювання не є аргументом відносно того, що у цьому закладі не може бути створене студентське самоврядування, оскільки Закон України має вищу юридичну силу і він передбачає право на студентське самоврядування.
|
|
|
Самоврядування у вищому навчальному закладі - це самостійна громадська діяльність студентів із реалізації функцій управління вищим навчальним закладом, яка визначається ректоратом (адміністрацією), деканатами (відділеннями), здійснюється студентами відповідно до мети і завдання, що стоять перед студентськими колективами. Студентське самоврядування здійснюється на рівні групи, відділення, факультету, гуртожитку, вищого навчального закладу. Залежно від контингенту, типу та специфіки навчального закладу студентське самоврядування може здійснюватися на рівні курсу, спеціальності, студентського містечка, іншого структурного підрозділу.
Вищим органом студентського самоврядування є загальні збори (конференція).[11]
Виконавчий орган студентського самоврядування може мати різноманітні форми: студентська спілка, сенат, парламент, старостат, студентська навчальна (наукова) частина, студентський деканат, рада тощо.
Незалежно від форм студентських об'єднань завдання їх однакові.
|
|
|
Згідно із ст.38 Закону України «Про вищу освіту», основними завданнями органів студентського самоврядування є:
- забезпечення і захист прав та інтересів студентів, зокрема, стосовно організації навчального процесу;
- забезпечення виконання студентами своїх обов’язків;
- сприяння навчальній, науковій та творчій діяльності студентів;
- сприяння створенню відповідних умов для проживання та відпочинку студентів;
- сприяння діяльності студентських гуртків, товариств, об'єднань, клубів за інтересами;
- організація співробітництва зі студентами інших навчальних закладів і молодіжними організаціями;
- сприяння працевлаштуванню випускників;
- участь у вирішенні питань міжнародного обміну студентами.
Запровадження студентського самоврядування у вищих навчальних закладах є конкретною реалізацією громадських прав студентів, формування у них почуття відповідальності, вміння вирішувати соціальні, економічні та культурно-освітні проблеми. Як психологічний аспект самоврядування пов'язане з саморегуляцією самої людини, тобто внутрішніх процесів.
Розглядаючи студентське самоврядування з точки зору педагогіки, а саме вплив на свідомість студентів як незалежного фактору, то слід наголосити, що цей вид діяльності передбачає не тільки активну участь студентів у громадському житті, а й певні принципи в роботі студентського самоврядування. А саме такі: планування, виконання та оцінку діяльності. На мою думку саме ці принципи, що покладені в основу самостійної діяльності, є основними критеріями оцінки ефективності роботи студентського самоврядування за якими буде доцільно проводити оцінювання. Тобто студентське самоврядування є дієвою формою самовиховання.[15]
1.2 Історичний розвиток студентського самоврядування
Проводячи аналіз розвитку самоврядування у вищих навчальних закладах та закладах середньої освіти можна виділити два основні напрямки розвитку самоврядування виходячи з етапів формування самого самоврядування, а саме: самоконтроль, співпраця з старшими наставниками, самоврядування в чистому вигляді, коли діяльність учасників є цілком незалежною і не потребує втручання зі сторони. Для того, щоб детально розглянути ці три етапи слід звернутися до основоположника самоврядування, як форми соціалізації вихованців, А.С. Макаренка. Йому вперше на теренах радянської педагогіки вдалося розробити модель самоврядування і реалізувати її на практиці. Важливим принципом, яким він керувався було те, що особистість розвивається цілісно, не можна спрямовувати виховання на формування якоїсь певної ознаки або розвивати певні здібності. Слід зауважити, що ідеї А.С. Макаренка залишаються актуальними і на наш час. Розробленою ним моделлю колективу користується в усьому світі.
Але враховуючи, що ідеї А.С. Макаренка є не поодинокими, вважаю за необхідне розкрити сутність розвитку самоврядування як такого. Для прикладу: студентське самоврядування в часи будівництва соціалізму не мало таких чітких виражених форм як зараз, оскільки системою були створені свої певні моделі, які відповідали нормам того часу. Оскільки в радянських період існування однопартійної системи зумовило однонапрямність в розвитку суспільства, то слід згадати, як система намагалася тримати під контролем всі вікові категорії населення, а саме дітей, підлітків та молодь. Вершиною системи була Комуністична партія, вступити до якої була висока честь. Першим таким кроком був вступ до ланів жовтенят, яких готували для вступу в піонери, потім - комсомол. Слід відзначити, що система виконувала роль основного фактору у розвитку свідомості і особистості вихованців, пропагуючи ідеологію соціальної рівності та захищеності, формування глибокого почуття патріотизму. Як показала практика самоврядування в ті часи було лише як одна з форм виховання і не задовольняло всім вимогам виховання сьогодення
Розглядаючи розвиток студентського самоврядування на Заході, можна сказати, що в європейських країнах як форма соціалізації молоді було визнане в повоєнні роки, а саме у Німеччині, коли велику увагу приділили соціальним проблемам, які були і так загострені. Оскільки демократичний устрій європейських держав передбачав перш за все виконання основного принципу „держава для народу, а не народ для держави", то пріоритетним напрямком у соціальній політиці було діагностика та попередження майбутніх соціальних проблем, через це було важливе приділення великої уваги молоді, вихованню в ній самостійності та надання можливості розкрити свої здібності.
На відміну в німецького підходу до самоврядування в Америці він зазнав декотрих змін під впливом трьох факторів, а саме війна у В'єтнамі, бурхливий розвиток науки та виникнення руху „хіпі". Спочатку студентське самоврядування було під контролем самої системи, воно було необхідним етапом у вихованні, але повністю не виконувало свої функції, як провідного фактору соціалізації молоді. Після перелічених подій, які відіграли важливу роль у впливі на свідомість цілої нації, були переосмислені саме принципи впровадження самоврядування серед студентства та школярів, в основу яких були покладені створення всіх необхідних умов для гармонійного розвитку особистості, а саме розвитку самостійності та почуття значущості самої особи. Так було закладено в теорію виховання принцип індивідуального підходу, який на даний час залишається провідним і загально признаним в у світовій практиці.[20]
Сучасні форми та методи.
Розкриваючи форми та методи впливу студентського самоврядування слід зауважити, що саме самоврядування не є одностороннім фактором впливу у вихованні.
Студентські організації є посередником між адміністрацією вищих навчальних закладів та студентськими колективами. Оскільки студентське самоврядування є соціальною моделлю, то звідси слід зробити такі висновки: вплив на свідомість є різностороннім, де основним принципом є різноманітність форм взаємодії об'єктів та суб'єктів процесу виховання, метою яких є підготовка до самостійної діяльності з урахуванням потреб та вимог учасників процесу.
У студентському середовищі активно реалізуються різні неформальні студентські ініціативи – так звані «молодіжні субкультури». Наприклад зараз відновлюється рух студентських будівельних загонів. І, гадаю доречно буде навести цікавий приклад. Під час існування таких загонів в них працювало близько 5 млн. студентів, які отримали можливість набути практичних професійних та управлінських навичок. Досить цікавим фактом є те, що студентські загони були школою громадянського становлення для багатьох знаних сьогодні науковців, громадських та політичних діячів України. Через студентські «університети» пройшли відомі політики, академіки НАН України В.Литвин, В. Кремінь;академік АПН України І.Зязюн; ректори вищих навчальних закладів – В. Бабак, О.Волков, М. Дмитриченко.[9]
Студентське самоврядування: гра чи дійсність
Самоврядування як одна з форм "народовладдя" - це свого роду метод управління, який ґрунтується на самоорганізації, саморегулюванні та самодіяльності і не допускає застосування спеціального апарату примусу. Самоврядування базується на тих принципах, що й демократія: меншість підкоряється більшості, формальна рівність, вільний вияв інтересів, загальноприйняті права і обов'язки, поєднання елементів представництва і прямого волевиявлення. Студентське самоврядування у вищих навчальних закладах Заходу можна розглядати не лише як традицію, а й як механізм побудови моделі університетської освіти загалом і спосіб утвердження демократичних принципів майбутньої еліти.[3]
Студентське самоврядування - це право та реальна здатність академічної громади, яке гарантується державою, самостійно або через представницькі органи вирішувати питання, віднесені до компетенції студентського самоврядування.
Усі члени академічної громади, які навчаються у вищому навчальному закладі мають рівні права на участь у студентському самоврядуванні.
Будь-які обмеження членів академічної громади на участь у студентському самоврядуванні залежно від джерел фінансування їхнього навчання, наявності у них громадянства України, терміну навчання та рівня їхньої академічної успішності, за мовними чи іншими ознаками забороняється.
Студентське самоврядування здійснюється як безпосередньо (загальні збори членів академічної громади, академічне слухання), так і через студентські ради.
Задля більш повної реалізації повноважень, наданих Законом, студентські ради мають право на добровільних засадах створювати або вступати до об'єднань органів студентського самоврядування і вільно виходити з них.
Такі об'єднання можуть бути зареєстровані у встановленому Законом України "Про об'єднання громадян" №2460-XII від 16.06.1992 порядку.
Студентське самоврядування в Україні здійснюється на принципах: законності; колегіальності; поєднання інтересів академічної громади та держави в галузі освітньої діяльності; правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності в межах повноважень, визначених цим та іншими законами.[19]
Система студентського самоврядування у вищому навчальному закладі включає:
академічну громаду;
студентську раду;
У структурних підрозділах (інститутах, філіях) вищих навчальних закладів створюються окремі незалежні системи студентського самоврядування.
Органи студентського самоврядування відокремлених підрозділів (інститутів, філій) одного вищого навчального закладу можуть створювати або вступати в об'єднання, для спільного вирішення нагальних питань студентського самоврядування.
Студентське самоврядування здійснюється в ході навчально-виховного процесу в вищих навчальних закладах задля більш повного та всебічного розвитку особистості члена академічної громади, реалізації його конституційних прав та інтересів.
До компетенції студентського самоврядування відносяться питання соціально-побутового та культурного життя.
У питаннях організації навчального процесу в вищому навчальному закладі академічна громада має право дорадчого голосу.
Основними завданнями студентського самоврядування є:
· сприяння забезпеченню рівних умов доступу громадян до вищої освіти;
· забезпечення і захист прав та інтересів членів академічної громади, зокрема стосовно організації навчального процесу;
· сприяння навчальній, науковій, громадській і творчій діяльності членів академічної громади, їхнім заняттям фізкультурою та аматорським спортом;
· сприяння покращанню умов проживання і відпочинку членів академічної громади;
· сприяння діяльності гуртків, товариств, клубів за інтересами, громадських організацій та інших добровільних об'єднань членів академічної громади відповідного вищого навчального закладу;
· організація співпраці з органами студентського самоврядування інших вищих навчальних закладів;
· сприяння міжнародній мобільності членів академічної громади; сприяння працевлаштуванню випускників.[13]
До відання студентської ради належать такі повноваження:
· прийняття внутрішніх нормативних документів, що регламентують її діяльність;
· утворення виконавчого комітету, контрольно-ревізійної комісії, інших тимчасових та постійно діючих робочих і консультативно-дорадчих органів;
· визначення їх чисельності, затвердження персонального складу;
· внесення змін до їхнього складу та їх розпуск;
· обрання за пропозицією голови студентської ради та звільнення з посади секретаря ради;
· обрання та звільнення голови контрольно-ревізійної комісії;
· обрання до складу вищого колегіального органу громадського самоврядування вищого навчального закладу, органів громадського самоврядування його структурних підрозділів терміном на один рік членів академічної громади, число яких становить не менш як 30 відсотків загального складу цих органів для вищих навчальних закладів третього та четвертого рівню акредитації та 15 відсотків - для вищих навчальних закладів першого та другого рівню акредитації;
· обрання до складу Вченої ради вищого навчального закладу, вчених рад його структурних підрозділів терміном на один рік членів академічної громади, число яких становить не менш як 15 відсотків їхнього загального складу;
· здійснення контролю за розпоряджанням коштами бюджету вищого навчального закладу, з правом ініціювання подання судового позову проти адміністрації вищого навчального закладу, щодо зловживання службовим становищем та нецільового використанням бюджетних коштів;
· проведення зборів, конференцій, семінарів та "круглих столів";
· вільне використання матеріальних та фінансових ресурсів, передбачених ст. 13 цього закону;
· прийняття річного бюджету студентського самоврядування не пізніше одного місяця після проведення виборів голови студентської ради та виборів (проміжних виборів) делегатів студентської ради;
· подання клопотання до керівника вищого навчального закладу про звільнення чи відсторонення посадових осіб та працівників професорсько-викладацького складу, при порушенні останніми посадових обов'язків та морально-етичних норм;
· надання в межах наявних фінансових ресурсів безповоротної матеріальної допомоги окремим студентам та грантів громадським організаціям на виконання програм і проектів в інтересах академічної громади відповідного вищого навчального закладу;
· найм за трудовими угодами власних штатних працівників;
· прийняття положення про діяльність та укладення угоди про співпрацю з адміністрацією вищого навчального закладу;
· виконання інших функцій, передбачених цим законом, статутом вищого навчального закладу та нормативно-правовими актами, прийнятими на основі цього закону.
Виключно за згодою студентської ради у вищому навчальному закладі приймаються рішення про: відрахування студента, аспіранта з вищого навчального закладу; переведення студента, аспіранта, який навчається за державним замовленням, на навчання за контрактом за рахунок коштів фізичних та юридичних осіб; підвищення плати за навчання; поселення студента, аспіранта в гуртожиток та виселення з гуртожитку; затвердження правил внутрішнього розпорядку вищого навчального закладу; затвердження нормативних документів з питань студентських містечок та гуртожитків для проживання студентів і аспірантів.
Студентська рада приймає рішення простою більшістю голосів від її загального складу, якщо інше не передбачено цим та іншими законами України.
Засідання студентської ради проводяться не рідше одного разу на два місяці і є правомочними, якщо у них бере участь більша половина від загального складу студентської ради.
Студентська рада зобов'язана: не порушувати діяльністю норми Законів України "Про вищу освіту" та "Про об'єднання громадян", даного закону; не порушувати правила внутрішнього розпорядку вищого навчального закладу, правила проживання у гуртожитках; не заважати здійсненню навчально-виховного процесу у вищому навчальному закладі; звітувати про діяльність перед адміністрацією вищого навчального закладу та академічною громадою; щорічно звітувати про використання власних фінансових та матеріальних ресурсів перед адміністрацією вищого навчального закладу та академічною громадою.[6]
Порядок формування студентської ради
1. Студентська рада вищого навчального закладу формується з членів відповідної академічної громади.
2. Всі факультети представлені у студентській раді рівною кількістю делегатів. У разі, коли загальний кількісний склад студентської ради не можна розділити на сумарне число факультетів без утворення десяткового числа, кількісний склад студентської ради зменшується до найближчого такого числа, яке б при поділенні на сумарну кількість факультетів дало б ціле число.
3. Студентська рада обирається терміном на два роки.
4. У разі відсутності на початок навчального року у вищому навчальному закладі належним чином обраної студентської ради, відповідальність за проведення виборів студентської ради покладається на керівника цього закладу, який зобов'язаний у місячний термін з початку навчального року призначити відповідну виборчу комісію з числа студентів і аспірантів та забезпечити проведення виборів у двомісячний термін з моменту призначення комісії.[18]
Дата добавления: 2023-01-08; просмотров: 22; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!