Міфологічні, пригодницькі й побутові елементи в «Одіссеї»
Лекція № 2
СТАРОДАВНЯ ГРЕЦІЯ.
ГОМЕР.
План
1. Етапи й шедеври античності (огляд).
2. Гомер. «Одіссея». Міфологічні, пригодницькі й побутові елементи в «Одіссеї».
3. Уславлення людського розуму, вірності, винахідливості й допитливості. Засудження беззаконня, насильства й несправедливості та самовпевненості й марнославства.
4. Образ Одіссея.
5. Українські переклади «Одіссеї».
Усе, що існує у світі, завжди має витоки.
Європейська література бере свій початок з дивовижної та неповторної культури античного періоду.
І література, і мистецтво, і філософія античного світу стали вихідною точкою в розвитку всієї подальшої культури, адже вони вперше по-справжньому відкрили й оспівали людину, зробили ставлення до неї мірилом усіх речей, пізнали її як прекрасний і довершений феномен природи. Тому античну літературу небезпідставно називають колискою літератури європейської.
Антична література ( V ІІІ ст. до н.е. – V ст. н.е)
Античність – узагальнена назва історико-культурної доби, двох народів Середземномор’я – давніх греків та давніх римлян.
Для античної літератури характерні:
· міфологізм тематики;
· традиціоналізм розробки;
· поетична соорма.
Провідні ознаки античної літератури
– Змістовність: широке охоплення дійсності, зображення людини в розмаїтті її життєвих проявів.
– Життєвість відтворення: література античного суспільства лише за часів його занепаду була відірваною від життя.
|
|
|
– Політична актуальність: роздуми над актуальними політичними проблемами, активне втручання літератури в політику.
Шедеври античності
g Давньогрецькі міфи (міфи про Геракла, Прометея; міфи троянського циклу);
g давньогрецький епос (Гомер «Іліада», «Одіссея», Езоп) давньогрецька лірика (Тіртей, Сапфо);
g давньогрецька драматургія (Есхіл «Прометей закутий»);
g давньоримська лірика (Горацій, Овідій);
g давньоримський епос (Вергілій «Енеїда»).
Пам’ятки античної літератури тривалий час визнавали зразками художньої творчості, а порівняння письменників із античними вважали найвищою похвалою (так, малоросійською Сапфо називали Марусю Чурай).
Гомер – легендарний засновник європейської літератури, автор епічних поем «Іліада» та «Одіссея»
Гомер – легендарний давньогрецький поет, якого вважають автором «Іліади» та «Одіссеї», двох славетних грецьких епічних поем, що започаткували європейську літературу.
«Іліада» - героїчний епос.
«Одіссея» - побутовий та міфологічний епос.
Минули тисячоліття відтоді, коли прихильна муза повідала Гомерові про мандри хитромудрого Одіссея, безліч держав з’являлося та йшло в небуття, багато героїв народжувалося та здійснювало подвиги, гідні пісень і легенд. Однак Одіссей залишається одним із найвідоміших і найпопулярніших персонажів світової культури.
|
|
|
Образ «бувалого мужа», який «всяких людей... міста їх і звичаї бачив», притягує читачів знову і знову. Ніхто достеменно не знає, чим так зачаровує історія подорожей Одіссея, який після падіння Трої, рятуючись від гніву богів і здолавши безліч випробувань, знайшов дорогу до рідного острова Ітака. Може, справа у тому, що будь-якому читачеві зрозумілими є спонуки різноманітних людських учинків та помилок на кожному кроці?..
Звісно, скептики заперечать та скажуть, що ця історія — лише вигадка, що досі актуальним є питання, чи існував насправді її автор — видатний давньогрецький поет Гомер. Проте навряд чи хто зможе заперечувати майстерність, із якою написана «Одіссея», і те задоволення, яке дістаєш, знов і знову перечитуючи цей твір у талановитому перекладі.
Поеми «Іліада» та «Одіссея» сюжетно пов’язані з міфологічним циклом про Троянську війну, що, як підтвердили археологічні розкопки наприкінці XIX ст., справді сталася на межі ХІІІ-ХІІ ст. до н. е.
|
|
|
Давні греки сприймали гомерівські поеми і як пам’ять про величне минуле, і як вмістилище мудрості, і як настанову в практичному житті. Знаменитий французький теоретик класицизму Нікола Буало (XVII ст.) в трактаті «Поетичне мистецтво» писав:
Природи син, Гомер, щоб нас приворожити,
Зняв пояса колись тонкого з Афродіти.
Скарби незлічені вміщає книга та,
Де в золото усе він дивно оберта,
Чого лиш мудрою торкається рукою,
Різноманітністю нас тішачи ясною.
Все тепле, все живе в рядках його дзвінких;
Він не кохається у викрутах чудних,
А й методичного порядку не плекає:
У нього сам сюжет із себе випливає,
Події зростають без довгих готувань,
І кожний вірш, і звук належну має грань.
Навчайтеся ж його любить і цінувати:
Там пожиточного ви знайдете багато.
Переклад М. Т. Рильського
«Одіссея» Гомера описує поневіряння та повернення на батьківщину героя Троянської війни, царя Ітаки Одіссея.
Епічна поема (від грец. роіеmа — твір) — один із жанрів ліро-епосу; твір значного обсягу (переважно віршований), у якому поєднуються епічні (зовнішній сюжет, характери, оповідна форма) та ліричні елементи (авторські переживання, ліричні відступи, розкриття внутрішнього світу героїв). У ліро-епічній поемі нерідко наявні також елементи драми — напружена дія, конфлікт, монологи та діалоги тощо.
|
|
|
| Одіссея |
Більшість дослідників датує появу «Одіссеї» до VІІ ст. до н.е. Дія поеми висвітлює останні 40 днів із 10-річного плавання Одіссея. Над перекладами «Одіссеї» працювали Пантелеймон Куліш і Олександр Потебня, Леся Українка переклала третю і початок четвертої пісні «Одіссеї». Іван Франко переклав і опублікував уривок з «Одіссеї».
ХХ ст. – новий переклад «Іліади» та «Одіссеї», перекладач Микола Хомичевський (псевдонім – Борис Тен).
Поема «Одіссея» складається з 12 110 віршів і розподілена на 24 частини.
Одіссей – син Лаерта, чоловік Пенелопи, батько Телемаха, що воював 10 років під стінами Трої та уславився подвигами і мудрістю.
«Одіссея» – побутово-чарівний (фантастичний) епос: наявність авантюрно-чарівного та побутового елементів, зображення всіляких чудовиськ, фантастичних істот і пригод, а також побуту Еллади.
Головна тема, провідний мотив «Одіссеї» – зображення довгих мандрів і поневірянь царя Ітаки на шляху додому.
| Перекладачі |
| П.Куліш |
| О.Потебня |
| Леся Українка |
| І.Франко |
| М.Хомичевський |
Міфологічні, пригодницькі й побутові елементи в «Одіссеї»
У поемі Гомера «Одіссея» є багато міфологічних елементів: активну роль у долі головного героя відіграють небожителі – Зевс (Кронід), який вирішує долю Одіссея (той, попри все, має повернутися додому); Афіна Паллада, яка допомагала ахейцям у війні проти Трої, а потім супроводжувала Одіссея у його мандрах додому, виручала, коли він потрапляв у скрутне становище, давала слушні поради; Гермес – вісник, що передавав волю богів; Посейдон, брат Зевса й бог моря, розсердився на Одіссея й постійно йому перешкоджав (за допомогою вітрів здіймав бурю й призводив до загибелі численних його супутників).
У творі часто згадують імена німф, чарівниць, сирен – Каліпсо, Іно, Кіркеїтощо; чудовиськ Скілли та Харібди.
Міфологічним елементом є розповідь про феаків, яких вважали одним із благословенних народів, адже вони своїм заступником обрали Посейдона. Феаки були вправними мореплавцями, їхні кораблі були оснащені системою навігації, яка допомагала не загубитися під час бурі та в імлі. Життя цього народу, згідно з міфами, було суцільним святом – без сварок, розбрату, а владу царя контролювали 12 старійшин. Це образ ідеального царства. Згідно з поемою «Одіссея», кораблі феаків не мали стерна, тому що могли розуміти думки кермувальників і самі пливли за подумки вказаними маршрутами.
У IV пісні поеми «Одіссея» є розповідь про перетворення морського бога Протея на різних тварин і про те, як Менелай зловив його в той момент, коли Протей був людиною, та змусив розповісти про його майбутнє. У 12-й пісні також зображені сирени – напівптахи-напівжінки, які заманюють подорожніх своїм солодким співом. Тут-таки – розповідь про те, як Одіссей проскочив зі своїми супутниками між Скіллою, чудовиськом з шістьма головами та дванадцятьма лапами, і Харібдою, виром, який поглинав усіх, хто опинявся біля нього. Письменники пізніших часів використовували тексти поем Гомера як джерело міфів.
У поемі Гомера «Одіссея» багато гострих, динамічних моментів: головний герой постійно балансує на межі життя і смерті; читач нервується, очікуючи, як Одіссей знайде вихід зі, здавалося б, безвихідного становища, коли, наприклад, його з товаришами закрив у печері кіклоп Поліфем; як герой зможе врятувати своїх товаришів, яких зла чарівниця Кіркея перетворила на свиней; як він упорається із женихами, які надокучали його дружині Пенелопі.
Саме в таких напружених конфліктах виявляються риси вдачі героїв – «хитромудрого» Одіссея, жорстокого Поліфема, вершителів людських доль Зевса, Афіни та інших.
Якщо в поемі «Іліада» ми спостерігаємо батальні сцени, двобої героїв, військові звичаї та хитрощі, то з поеми «Одіссея» дізнаємося про побут давніх греків. На першому плані тут не війна, а мирний труд.
Можливо, Гомер дещо ідеалізував богів, героїв (дітей богів і людей), царів, знать. Так, царівна фраків Навсікая власноруч пере білизну на березі моря, дбає про чистоту одягу всієї родини:
| Якщо в поемі «Іліада» ми спостерігаємо батальні сцени, двобої героїв, військові звичаї та хитрощі, то з поеми «Одіссея» дізнаємося про побут давніх греків. На першомуплані тут не війна, а мирний труд. Можливо, Гомер дещоідеалізувавбогів, героїв (дітейбогів і людей), царів, знать. Так, царівнафеаківНавсікаявласноруч пере білизнунаберезі моря, дбає про чистоту одягувсієїродини: |
«Таточку любий, звели запрягти для мене високий
Міцноколісний віз, щоб могла одвезти я на річку
Прати добротне вбрання, що у мене лежить забрудніле.
Треба й тобі, що в раді буваєш між радників перших,
Завжди чистому тілом, в одежі охайній ходити.
П’ятеро любих синів зростив у своїй ти оселі:
Двоє – одружені, три – юнаки у квітучому віці,
В вимитій чисто одежі бажають вони в хороводи
Наші ходити. Про все це сама я подбати повинна».
Кіркея власноруч пряде тканину:
Ткала вона за верстатом великим, – таке тонкорунне,
Ніжне, прекрасне ткання від богинь лиш виходить безсмертних.
Вона сама годує свиней:
Всі по-свинячому стали, лиш розум, що й був, залишився.
Плачучих їх зачинила Кіркея й сипнула їм в закут
Жолудів, терну, каштанів, коріння крушини, щоб їли
Те, що всі свині їдять, у багнюці валяючись завжди.
Поліфем доїть кіз та овець, вигодовує їх:
Вже він вогонь розпалив, подоїв своїх славних овечок,
Всіх за чергою, і кожній тоді підпустив сосунятко.
***
От увійшли ми в печеру і стали усе оглядати:
Сиру там кошики повні стояли, ягнята й козлята
В стійлах тіснились вузьких, за віком поставлені різним:
Старші – окремо, окремо від них середульші, й окремо –
Новонароджені; в цебрах стояло сироватки повно,
Глеки й дійниці були приготовані там для удою.
Переклад Бориса Тена
Дата добавления: 2022-07-02; просмотров: 46; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!