Егалітарна доктрина фінансового права
Лекція 2 . Доктрини фінансового права
Етатистська доктрина фінансового права
Людиноцентристська доктрина фінансового права
Егалітарна доктрина фінансового права
Наука фінансового права
Фінансово-правова доктрина – це цілісна система ідей, поглядів, принципів, що знайшли нормативне закріплення у Конституції держави та інших нормативних актах.
Етатистська доктрина фінансового права
Найпершою родовою ознакою етатистської доктрини оподаткування є абсолютизація фінансового інтересу держави, взята як “відображення тільки специфічних потреб самої держави та особливого її ставлення до недержавних сфер соціального життя”. Могутність же держави тримається на фінансовому фундаменті. Звідси здійснення державних завдань проголошується етатистами основною функцією фінансів, головним напрямком фінансової діяльності: “З допомогою фінансової діяльності створюється матеріальна основа, необхідна для функціонування органів державної влади і управління, правоохоронних органів, забезпечення обороноздатності і безпеки країни”.
По-друге, будь-який різновид етатизму, в тому числі й у сфері оподаткування, характеризує державу як монополіста публічної влади. Якщо турбота про загальне благо з етатистської точки зору забезпечується альтруїстськими міркуваннями держави, то найсуворіше виконання приватними особами своїх податкових обов’язків забезпечується силою закону, армією чиновників, ідеологічною могутністю держави, її апаратом примусу.
|
|
|
По-третє, етатизм, тотально лобіюючи фінансові інтереси держави, приховує ці інтереси від широкого загалу під виглядом інтересів суспільства, окремих його верств чи навіть окремих громадян
По-четверте, з точки зору етатистів держава не служить людям, суспільству, не виконує свого прямого обов’язку перед ними. Вона тільки милостиво надає їм відповідні послуги. По-іншому неможливо кваліфікувати ті акції, здійснення яких неможливо вимагати від держави в силу відсутності у тих, хто користується послугами держави, відповідного права на ці послуги, норм і процедур забезпечення реалізації цього права.
Людиноцентристська доктрина фінансового права
Історично етатистська доктрина оподаткування себе вичерпала. Це стало очевидним ще на початку ХХ століття. Але тільки в середині ХХ століття була знайдена альтернатива їй – так званий людиноцентризм в оподаткуванні.
Ця доктрина оподаткування виявилась класичним постмодерном у даній сфері суспільних відносин і насамперед проявилася в соціалізації, гуманізації цілей і методів оподаткування. Вона стала закономірним наслідком появи нового покоління конституцій держав світу – соціально-інструментальних демократичних моделей сучасних конституцій. На противагу етатистській доктрині оподаткування людиноцентристська стала іншою крайністю – протиставленням приватних, індивідуальних інтересів індивідів їх публічним інтересам, підміною публічних начал по суті приватними началами. Відповідно до людиноцентристської доктрини оподатковування податкові надходження бюджетів держав, що призначалися раніше винятково для задоволення потреб власне держави, залишаючись ще де-юре у власності держави, фактично трансформувалися у надбання громадянського суспільства, у все більшій мірі стали набувати рис інструмента цього суспільства для задоволення його публічних потреб.
|
|
|
Ретельний науковий аналіз етатистської і людиноцентристської парадигм оподаткування виявляє, що за зовнішньою їхньою протилежністю приховується ряд загальних субстанціональних рис. Це, насамперед, повний відрив і протиставлення в обох випадках приватного і публічного начал в оподаткуванні – у першому випадку домінуючим і системоутворюючим проголошується публічне начало, у другому, навпаки, приватне начало. По-друге, в обох доктринах міститься методологічно помилкове, теоретично неспроможне і практично шкідливе відторгнення публічного інтересу від індивіда, винесення цього інтересу за межі індивідуального інтересу і протиставлення його останньому. По-третє, і етатистська, і людиноцентристська доктрини оподаткування однаково, тільки з протилежних висхідних позицій, визначають державу як джерело публічного інтересу, приписуючи їй тим самим не іманентні якості. Тобто, в головному крайнощі змикаються.
|
|
|
Егалітарна доктрина фінансового права
Нам уявляється, що успішно розв'язати основоположні проблеми теорії і практики оподаткування, природно зістикувати, здавалося б, не сумісні в принципі приватні і публічні інтереси платника податків можна саме з позицій потребового підходу.
Ця концепція позитивно зарекомендувала себе уже в цілому ряді країн світу. Вона принципово відрізняється від етатистської та персоноцентристської доктрин оподатковування тим, що не протиставляє платника податків і державу одне одному – у податковому праві вони атрибутивні. Однак головне полягає в тому, що вона виходить із діалектичної єдності приватних і публічних інтересів платника податків. Публічні суб'єкти, насамперед, держава, з позицій цієї концепції не мають у податковому праві власних інтересів, а є тільки інструментом задоволення публічних потреб окремих індивідів, їхніх співтовариств і соціуму в цілому. Саме останні, індивіди і їхні співтовариства, весь соціум є носіями як публічного, так і приватного інтересів.
|
|
|
Приватні потреби задовольняються винятково ним самим або переважно платником податків особисто. Не тому, що вони другорядні відносно публічних потреб, а в силу їхньої природи. Публічні ж потреби мають загальний характер. Вони об'єктивно властиві й украй необхідні якщо не кожному індивідові, то надзвичайно широкому колу їх, тобто, вони теж приватні потреби, але усвідомлені й загальнозатребувані цими індивідами, їх соціумом в якості необхідних для всієї спільноти людей у прийнятих у відповідному соціумі формах. Якщо вести мову про громадянське суспільство, то це, звичайно, закон.
Наука фінансового права
Наука фінансового права визначається як внутрішньо цілісна система узагальнених знань (цілей міркувань, гіпотез, концепцій, теорій) про фінансове право як галузь права та закономірності розвитку цих знань, тлумачення фінансово-правових норм, результати аналізу й узагальнення практики застосування фінансово-правових норм, суть фінансово-правової термінології.
Предметом науки фінансового права є:
1. фінансово-правові норми, об'єднані в фінансово-правові інститути та підгалузі фінансового права, що регулюють суспільні відносини, які виникають при здійсненні фінансової діяльності,
2. фінансові правовідносини;
3. фінансово-правові категорії («державні фінанси», «бюджетна система», «бюджетний процес», «державний кредит», «місцеві запозичення» тощо);
4. фінансове законодавство;
5. практика застосування фінансово-правових норм у процесі здійснення фінансової діяльності держаних органів місцевого самоврядування;
6. тенденції розвитку фінансового права як галузі права та фінансово-правових процесів;
7. система поглядів учених з проблем фінансової діяльності.
Джерелами науки фінансового права є правові акти, що містять фінансово-правові норми, та фінансово-правова практика, тобто ті процеси, що відбуваються на основі фінансово-правових норм та інститутів (практика діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, інших суб'єктів фінансово-правових відносин). Наука фінансового права, формулюючи відповідні теоретичні положення, висновки, пропонуючи нові концепції, спирається на теоретичні положення з філософії, соціології, науки управління. До джерел науки фінансового права слід також віднести праці вітчизняних і зарубіжних учених з теорії держави і права, конституційного, адміністративного, цивільного, господарського права, з теорії фінансів.
Функції науки – це напрями, в яких розкривається сутність, призначення, та її роль у правотворчому, правозастосовчому та навчальному процесах. Виділяють аналітичну, критичну, конструктивну та прогнозуючу функції науки фінансового права.
Сутністю аналітичної функції є класифікації фінансово-правових категорій та їх наукове коментування і зведення у внутрішню органічну систему.
Призначенням критичної функції є виявлення недоліків чинного фінансового законодавства, фіксація невідповідності фінансової правової норми вимогам фінансової практики.
Конструктивна функція сприяє утворенню нових фінансово-правових норм, інститутів і підгалузей фінансового права. Вона передує виданню нормативно-правового акта і використовується в процесі нормотворчої діяльності.
Прогнозуюча функція дає фінансово-правовій практиці орієнтири для розвитку, здатні створити реальну концепцію розвитку фінансово-правових відносин.
Дата добавления: 2022-01-22; просмотров: 20; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!