Предмет, метод правового регулювання житлового права України
Житлове право, як галузь права України.
Предмет та метод правового регулювання житлового права України
Принципи житлового права
Джерела житлового права України
Житлове право, як галузь права України.
Житлове право України - це сукупність правових норм, що регулюють житлові правовідносини між громадянами та громадян із державними та громадськими організаціями у процесі реалізації конституційного права людини і громадянина на житло.
Правове регулювання суспільних відносин, що виникають у процесі вирішення житлових питань, забезпечується комплексною галуззю права, котра охоплює норми цивільного, адміністративного, земельного, господарського, сімейного та інших спеціальних галузей права, об'єднання і кодифікація яких утворили нову галузь - житлове право.
Житлові правовідносини виникають, змінюються і припиняються відносно вже готового жилого будинку чи іншого приміщення, придатного для проживання людини. Вони неоднорідні, і більшість із них мають майновий характер, складаються у сфері розподілу й користування житлом.
Житловому правому властиві ознаки тісно пов’язані зі специфічними рисами предмета правового регулювання.
Житлове законодавство складається з Житлового кодексу та нормативно-правових актів у галузі цивільного та житлового законодавства.
Систему житлового законодавства можна поділити за ознакою сукупності правових засобів, з допомогою яких забезпечується правовий вплив на суспільні відносини, що виникають у сфері житла. Особливістю структури житлового законодавства є те, що вона визначається розгалуженою системою нормативних актів, прийнятих органами різних рівнів у різний час. Найважливіша частина визначається Житловим кодексом УPCP, решта – законами, міжнародними договорами, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, актами центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування на підприємстві, в установі, організації.
|
|
|
Залежно від суб’єктного складу систему житлового законодавства можна представити таким чином:
1) нормативно-правові акти, які визначають зміст житлових прав, обов’язків та законних інтересів суб’єктів житлового права (наймачів, піднаймачів, власників житла, тимчасових мешканців тощо);
2) закони та правові акти, що визначають систему уповноважених органів, їх повноваження;
3) правові акти, що визначають компетенцію юрисдикційних державних органів, які здійснюють захист, їх повноваження.
Житлове законодавство слід розуміти як систему забезпечуваних державою обов’язкових норм поведінки, які є ознакою державної влади.
|
|
|
Нормативно-правові акти – це акти, які приймаються органами державної влади і мають правове значення. Акт державного чи іншого органу – це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, що породжує певні правові наслідки, спрямований на врегулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов’язковий характер для суб’єктів цих відносин.
Нормативний акт – це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, що встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер і застосовується неодноразово. Щодо актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов’язки тільки у того суб’єкта (чи визначеного ними певного кола суб’єктів), якому вони адресовані.
Житлове законодавство – це сукупність обов’язкових правил поведінки, що санкціонуються і забезпечуються державою або встановленими нею суб’єктами нормотворчості й одержують зовнішнє вираження у формально визначеному вигляді. Він досить широко використовується у правовій системі в основному у значенні сукупності законів та інших нормативно-правових актів, що регламентують ту чи іншу сферу суспільних відносин і є джерелами житлового права.
|
|
|
Правова база в сфері регулювання права власності на житло: Цивільний, Земельний кодексі України, закон України «Про власність», «Про приватизацію державного житлового фонду». «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», тощо.
Незважаючи на прийняття значної кількості нормативних актів, в Україні немає єдиної концепції щодо реалізації конституційного права громадян на житло.
З метою врегулювання безлічі відносин, що виникають у суспільному житті, великої кількості правових норм, їх групують за змістом предмета регулювання.
1. До першої групи слід віднести норми, що стосуються загальних питань житлового законодавства і визначаються, перш за все, нормами, закріпленими Конституцією України. Конституція не тільки визначає напрями розвитку житлового законодавства (ст. 47), а як закон прямої дії гарантує недоторканність житла, забезпечує правові можливості для правового захисту порушених чи оспорюваних прав та законних інтересів громадян на житло (статті 19, 30, 55). В свою чергу, Цивільний та Житловий кодекси визначають структуру житлового фонду, повноваження державних органів у житловій сфері, призначення жилих будинків і жилих приміщень, відповідність будинків, споруд жилим, житлові права і обов’язки власників та користувачів; форми забезпечення громадян жилими приміщеннями та користування ними.
|
|
|
2. Друга група становить нормативно-правові акти, що визначають порядок утримання житлового фонду, його експлуатацію, взаємні права і обов’язки суб’єктів житлового права щодо утримання та управління житловим фондом.
3. До третьої групи належать нормативно-правові акти, що визнають право власності та інші речові права на жилі приміщення, підстави виникнення та припинення права власності, приватизацію державного житлового фонду, передачі житлового фонду в комунальну власність тощо.
4. Четверта група – забезпечення громадян жилими приміщеннями та користування ними.
5. П’яту групу становлять норми, що визначають правовий режим житлового фонду спеціального призначення.
6. До шостої групи належать норми, що визначають порядок організації та діяльності житлових, житлово-будівельних кооперативів та товариств співвласників житла багатоквартирного жилого будинку.
7. Сьому групу становлять норми, що забезпечують захист житлових прав та законних інтересів суб’єктів житлового права, відповідальність правопорушників за порушення житлового законодавства та особливості вирішення спорів.
Предмет, метод правового регулювання житлового права України
До складу житла не входять дачні, садові будиночки, що використовуються, для тимчасового проживання. Особливий правовий режим встановлений для готелів, які також не входять до житлового фонду, оскільки призначені для тимчасового проживання в них. Ознакою житлових правовідносин є окреслене, порівняно з цивільними правовідносинами, коло їх учасників – фізичних осіб, наділених спеціальною правосуб’єктністю, які використовують житло тільки для проживання.
Предметом правового регулювання житлового права України є правовідносини, що виникають у процесі:
а) реалізації права на житло;
б) надання людині й громадянинові жилих приміщень у користування;
в) користування людиною жилим приміщенням;
г) управління житловим фондом;
д) експлуатації та охорони житлового фонду;
е) капітального й поточного будівництва житла;
є) виключення з житлового фонду жилих будинків і приміщень, що не придатні для проживання;
ж) розгляду житлових спорів та ін.
Дата добавления: 2022-01-22; просмотров: 20; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!