Конструктивна географія наприкінці ХХ століття
Наприкінці ХХ століття у конструктивній географії стався, на перший погляд, не зовсім зрозумілий парадокс. З одного боку вона почала інтенсивно займати науковий географічний простір, з іншого явно ототожнила себе з географією прикладною.
Практично водночас з працями І.П. Герасимова вийшла дуже відома монографія Д.Л. Арманда «Наука о ландшафте (Основы теории и логико- математические методы" (1975). В ній ціла глава присвячена конструктивному ландшафтознавству, оскільки саме таку має назву "Конструктивное ландшафтоведение". Давид Львович Арманд - відомий вчений, теоретик географ тут неначе забуває про що була задекларована глава над якою він працював. Глава містить три параграфи: природні ресурси, природно-технічні комплекси, сільський ландшафт. Одразу є бажання зауважити, що ці теми якось не в'яжуться з конструктивним ландшафтознавством, навіть в розумінні І.П. Герасимова (на працю якого, до речі, Арманд посилається), яке передбачає кожне конкретне завдання вирішувати шляхом створення відповідного модельного конструкта, який реально виступає в ролі експериментального об'єкту. Автор розуміє, що питання стоїть саме про "конструювання антропогенних ландшафтів", але окрім загальної декларації, що це необхідно здійснювати, реально нічого не розглядає.
А запитань тут доволі багато:
- на якій базовій теоретичній основі здійснювати подібне конструювання;
|
|
|
- який об'єкт ландшафтної диференціації поверхні Землі буде обрано в якості модельного;
- скільки таких моделей необхідно і як вони між собою узгоджуються;
- які конструктивні методи при цьому необхідно застосовувати;
- які опірні характеристики будуть підконтрольними під час здійснення експериментів з одержаним конструктом;
- як такий конструкт буде вписуватися в географічні простір і час тощо.
На жаль, нічого цього в роботі Д.Л. Арманда немає, тому аналізовану главу більш вірно було назвати "Отдельные аспекты прикладного ландшафтоведения".
Таку ситуацію з конструктивною географією добре розуміє В.М. Солнцев. У праці "Системная организация ландшафтов" (1981) він переконливо показав, що конструктивна географія є лише частиною прикладної географії. Та, на жаль, ця думка не була почута і конструктивна географія все більше стала набувати тотальноприкладних рис.
Розглянемо структуру сучасної конструктивної географії на прикладі паспорта спеціальності 11.00.11 - конструктивна географія і раціональне використання природних ресурсів ВАК України.
Формула спеціальності однозначно говорить про прикладну орієнтацію спеціальності з явним ухилом в бік різноваріантної природноресурсної оцінки.
|
|
|
Серед основних напрямків досліджень у розділі А (Конcтpуктивно-географічні дослідження антропогенного впливу на природні комплекси) термін "конструктивний" зуcтpічається лише один раз (Конcтpуктивно-географічні основи охорони природи і раціонального використання природних ресурсів; заповідні території в системі раціонального природокористування), правда у дуже широкому трактуванні - від використання природних ресурсів до проблем заповідних територій. Але вимога проводити дослідження в цьому напрямку виключно з позицій конcтpуктивно-географічних безумовно робить їх саме такими. Залишається лише з'ясувати, що то за конструктивно-географічні основи?
Повертаючись до тотальності, розглянемо структуру конструктивної географії згідно аналізованого паспорту (рис. 2).
Пропонована схема основних напрямків дослідження конструктивної географії за паспортом її спеціалізації.
Недосконалість існуючої структури кидається у вічі. Так, наприклад, абсолютно правомірним є запитання чому конструктивними вважаються лише геоморфологічні процеси? Або чому лише меліоративна географія дістала "звання" конструктивного наукового напряму, а що ж з рекреаційною, медичною, та навіть самою прикладною географією з її чисельними відгалуженнями? А еколого-географічні дослідження хіба не є прикладними, тобто в такому розумінні конструктивними?
|
|
|
В принципі все зрозуміло. Автори цих напрямів, розуміючі тотальність, яка склалася в конструктивній географії, зробили спробу обмежити її хоча б штучними, але рамками. Та проблема не в цьому, проблема в тому, що так і не зрозумілим залишається питання: в чому докорінна специфіка і відмінність конструктивно-географічних досліджень від прикладних географічних. Таке відчуття, що врешті решт прикладні дослідження просто щезли, а вірніше назва "прикладні" була успішно поміняна на більш науково-стверджуюче - конструктивні, без будь-якої інтерпретації.
Дата добавления: 2022-01-22; просмотров: 16; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!