Використання трансфертних цін для складання управлінської звітності
Термін «трансфертне ціноутворення» на етимологічному рівні виражає ідею встановлення умовної ціни на традиційно безоплатний рух грошових коштів або матеріальних цінностей. Трансфертне ціноутворення використовується як у підприємствах реального сектору економіки так суб'єктами господарювання, що займаються фінансовою діяльністю, зокрема, банками.
Існують різноманітні підходи щодо визначення сутності трансфертних цін, зокрема у методичних рекомендаціях НБУ (Постанова №324) запропоновано наступне визначення:
трансфертна ціна – внутрішньобанківська ставка, що у більшості випадків встановлюється з урахуванням ринкових індикаторів та використовується для розподілу процентних доходів і витрат між центрами відповідальності одного банку.
Розділ ІІ методичних рекомендацій НБУ визначає ключові принципи побудови системи трансфертного ціноутворення в комерційних банках.
Трансфертний результат є інформаційною основою для бюджетування, аналізу результатів та прогнозування діяльності центрів відповідальності та банку в цілому, а також для складання більшості форм управлінської звітності.
Для центрів прибутку банку складаються внутрішній баланс і звіт про фінансові результати, інші звіти.
Внутрішній баланс – містить дані про активи і пасиви, які контролюються центром прибутку, зокрема ті, які умовно продаються (купуються) за трансфертними цінами
|
|
|
Внутрішній звіт про фінансові результати – містить дані про доходи, витрати та фінансовий результат, які належать до центру відповідальності, зокрема внутрішні процентні доходи і витрати, які виникають у результаті умовної купівлі-продажу ресурсів за трансфертними цінами.
Дані звіти забезпечують коректний аналіз фінансових результатів у розрізі центрів прибутку, що надає можливість менеджерам банку приймати більш ефективні та об’єктивні управлінські рішення.
Для ілюстрації сутності трансфертного ціноутворення розглянемо наступний приклад (є у роздатковому матеріалі):
депозитний відділ залучив від фізичних осіб 8 млн. грн. за ставкою 17% на строком на 1 рік та продав їх казначейству за трансфертною ціною 20%; потім казначейство продало дані ресурси за ставкою 22% кредитному підрозділу; який потім надав кредит у розмірі 1 млн. дол. на 5 років підприємству за ставкою 27%.
Використання трансфертного ціноутворення дає можливість розподілити загальну процентну маржу в обсязі 10 в. п. (27% - 17%) між трьома підрозділами:
1. депозитний відділ отримує 3 в. п. (20% - 17%), за роботу по залученню ресурсів;
2. казначейство отримує 2 в. п. (22% - 20%), за управління ризиками (процентним, валютним, ліквідності) які виникають у процесі внутрішньої трансформації депозитів, залучених від ФО за ставкою 17% у сумі 10 млн. грн. зі строком 1 рік, у кредит, наданий ЮО за ставкою 27% у сумі 1 млн. дол. зі строком 5 років.
|
|
|
3. кредитний підрозділ отримує 5 в. п. (27% - 22%) за роботу по розміщенню ресурсів та управління кредитним ризиком.
Трансфертна ціна для кожного окремого продукту має фіксуватися в момент його створення (або надання кінцевому (зовнішньому) клієнту, або отримання від такого клієнта) і залишатися незмінною протягом усього строку дії цього продукту, за винятком продуктів з плаваючими ставками, де трансфертна ставка переглядається під час перегляду клієнтської (номінальної) ставки.
Трансфертні ціни доцільно диференціювати за строками, валютою та іншими ознаками, що з одного боку розширює можливості застосування даного інструменту, але з іншого – ускладнює механізм трансфертного ціноутворення.
Оптимальним методом розрахунку трансфертних цін є орієнтація на ринкові індикатори (альтернативою є орієнтація на внутрішньобанківські витрати). Для національної валюти ринковими індикаторами можуть виступати: ставки за операціями з купівлі-продажу ресурсів на міжбанківському ринку, облікова ставка НБУ, ставки за операціями з ОВДП і т.д.
Для іноземної валют у якості ринкових індикаторів часто використовуються ставки міжнародних міжбанківських ринків:
1. за операціями у доларах США – Libor (London InterBank Offer Rate) середньозважена ставка за операціями на Лондонському міжбанківському ринку;
2. за операціями у євро Euribor (Euro Interbank Offered Rate) середньозважена ставка за операціями між банками-резидентами країн Єврозони.
Дата добавления: 2022-01-22; просмотров: 16; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!