Загальні підходи до формування управлінської звітності банків
ЛК.10. ЗВІТНІСТЬ ОРГАНАМ ДЕРЖАВНОЇ СТАТИСТИКИ ТА УПРАВЛІНСЬКА ЗВІТНІСТЬ БАНКІВ
План
10.1 Звітність, що надається банками у Державний комітет статистики України.
10.2 Загальні підходи до формування управлінської звітності банків.
10.3 Використання трансфертних цін для складання управлінської звітності.
Анотація
Склад форм звітності, що надається банками у Державний комітет статистики України та періодичність подання. Порядок складання форм: № 1-Б «Звіт про фінансові результати і дебіторську та кредиторську заборгованість»; № 11-ОЗ «Звіт про наявність та рух основних засобів, амортизацію (знос)»; № 1-РС «Звіт про витрати на утримання робочої сили»; № 9-ЗЕЗ «Звіт про експорт (імпорт) послуг».
Особливості управлінського обліку у банках, як інформаційної основи складання управлінської звітності. Сутність та значення управлінської звітності банківських установ. Основні вимоги до складання управлінської звітності банками України. Сутність та значення трансфертного ціноутворення у банку. Використання трансфертних цін для формування управлінської звітності щодо оцінки ефективності центрів прибутку. Трансфертні ціни, як інструмент формування управлінської звітності щодо управління ризиками банку.
Звітність, що надається банками у Державний комітет статистики України
Банки, як і інші суб'єкти господарювання, надають звітність Державному комітету статистики (далі – Держкомстат). Правові відносини в галузі державної статистики врегульовано законом України «Про державну статистику» від 17.09.1992 року N 2614-XII. Даний закон визначає права і функції органів державної статистики з метою отримання всебічної та об'єктивної статистичної інформації щодо економічної, соціальної, демографічної та екологічної ситуації в Україні та її регіонах. Дана інформація використовується для забезпечення потреб держави та суспільства.
|
|
|
Перед Держкомстатом банки переважно звітують щодо результатів своєї господарської діяльності. Основні форми статистичної звітності, що надаються банками у Держкомстат наведено у таблиці 1.
Таблиця 1 – Перелік форм статистичної звітності, що надається банками у Державний комітет статистики України
| Номер | Назва | Періодичність надання | Накази Держкомстату |
| 1-Б | Звіт про фінансові результати | Місячна | №270 від 20.07.2009 та №271 від 20.07.2009 |
| 2-Б | Звіт про випуск розміщення та обіг цінних паперів | Квартальна | №318 від 13.07.2006 та №274 від 20.07.2009 |
| 2-інф. | Звіт про наявність обчислювальної техніки | Річна | №228 від 20.07.2007 та №247 від 10.07.2009 |
| 1-РС | Звіт про витрати на утримання робочої сили | Річна | №524 від 20.11.2006 та № 291 від 30.06.2006 |
| 1-ПВ | Звіт з праці | Місячна | №403 від 26.10.2009 та №294 від 03.08.2009 |
| 1-ПВ | Звіт з праці | Квартальна | №404 від 26.10.2009 та №294 від 03.08.2009 |
| 6-ПВ | Звіт про кількість працівників, їхній якісний склад та професійне навчання | Річна | №508 від 06.11.2006 та №294 від 03.08.2009 |
| 9-ЗЕЗ | Звіт про експорт (імпорт) послуг | Квартальна/річна | №266 від 15.07.2002 |
Розглянемо більш детально деякі форми статистичної звітності.
|
|
|
Форма №1-Б «Звіт про фінансові результати».Дана форма складається із двох розділів. Розділ I "Фінансові результати" заповнюється банками щомісячно. У даному розділі відображається прибуток або збиток від звичайної діяльності до оподаткування.
Розділ II "Розрахунки з нерезидентами" заповнюється щокварталу станом на кінець останнього дня звітного періоду (на 31 березня, на 30 червня, на 30 вересня, на 31 грудня). У цьому розділі за усіма графами відображається заборгованість за зовнішньоторговельними операціями щодо контрагента-нерезидента, яка включає заборгованість за товари, роботи, послуги. До звіту не включається заборгованість за фінансовими зобов'язаннями, наприклад за кредитами, залученими як від банків, так і від будь-яких інших кредиторів (у тому числі від прямого інвестора), отримана фінансова допомога тощо.Форма N 2-інф. «Звіт про наявність обчислювальної техніки».Звіт за формою подають не пізніше 20 лютого після звітного року територіальному органу державної статистики за місцезнаходженням. Дану форму заповнює бухгалтер разом з працівником сфери обробки даних на обчислювальній техніці. Дані про наявність обчислювальної техніки заповнюються на підставі технічних паспортів до ЕОМ, а також документів первинного бухгалтерського обліку та карток обліку основних засобів.
|
|
|
Форма № 6-ПВ «Звіт про кількість працівників, їх якісний склад та професійне навчання». Підставою для складання звіту є форми первинної облікової документації: накази (розпорядження) про приймання на роботу та звільнення; направлення на навчання; особові картки, записи в трудовій книжці працівника, копії документів, що підтверджують рівень освіти, наукове звання, тощо
У першому розділі «Кількість працівників за якісним складом» зазначається кількість працівників на 31 грудня звітного року. Також надається інформація щодо якісного складу працівників у розрізі: вік, освіта, наявність пенсійного забезпечення і т.д.
|
|
|
У другому розділі «Підготовка кадрів» та у третьому розділі «Підвищення кваліфікації» наводяться дані про усіх працівників облікового складу, які у звітному році навчались за рахунок коштів підприємства незалежно від форми навчання та типу навчального закладу. Показники цих розділів повинні підтверджуватися первинними документами з набуття освіти - свідоцтвом, посвідченням, дипломом, довідкою тощо.
Форма N9-ЗЕЗ «Звіт про експорт (імпорт) послуг».Звіт подають усі підприємства - резиденти України, які здійснюють експортні-імпортні операції послугами. Звіт надається 10-го числа після звітного періоду статистичному органу за місцезнаходженням.
Звіт заповнюється окремо за кожний квартал (без наростаючого підсумку з початку року) у розрізі країн світу і всіх видів послуг у валюті контракту відповідно до Класифікації послуг зовнішньоекономічної діяльності окремо за експортом та імпортом послуг. Для цього на першій сторінці звіту (у лівому кутку бланка) закреслюється: при експорті послуг - позиція "імпорт", при імпорті послуг - "експорт". Слід мати на увазі, що до обсягів експорту включаються надходження коштів від нерезидентів за надані послуги, а до обсягів імпорту - перерахування коштів нерезидентам за одержані послуги.
Загальні підходи до формування управлінської звітності банків
Питання щодо визначення підходів до формування управлінської звітності належать до виключної компетенції вищих органів управління окремого банку, однак у нормативних актах НБУ наведено ряд рекомендацій щодо підвищення ефективності організації управлінського обліку та звітності у комерційних банках України.
У пункті 3.2 положенні «Про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України» затв. Постановою НБУ N 566 від 30.12.1998 визначено перелік рекомендованих форми управлінської звітності та загальні підходи до їх складання: - звіт про зміни в балансі; - аналіз змін статей балансу; - звіт про зміни доходів та витрат; - аналіз змін доходів та витрат; - зведений фінансовий звіт; - звіт про зміни капіталу; - аналіз процентної дохідності та збитковості; - звіт про позабалансові ризики; - звіт про активи, придбані для подальшого продажу (в якому передбачена вартість їх придбання та поточна оцінка можливої ціни реалізації); - звіт про зміни вартості портфеля інвестиційних цінних паперів; - звіт про забалансові зобов'язання (у географічному, галузевому або іншому розрізі); - звіт про прострочені кредити та інші активи (векселі тощо), розмір відповідних резервів та пояснень стосовно їх розрахунку. (Кредити та інші активи мають бути оцінені без понижуючих коефіцієнтів, передбачених нормативними документами Національного банку); - звіт про платоспроможність (достатність капіталу) та ліквідність. У підпункті 3.2.2. даного положення визначено два суттєвих аспекти складання управлінської звітності:1. формується шляхом корекції та деталізації фінансової звітності, наприклад: - виключення залишків за взаємними розрахунками при консолідації; - перекласифікація за суттю значних сум, що обліковуються на транзитних та технічних рахунках; - корекція акціонерного капіталу та активів; - корекція відповідності звітних періодів; - виправлення помилок згідно з інформацією та поясненнями, наданими відповідними підрозділами.2. складається шляхом використання додаткових параметрів аналітичного обліку.Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України затв. Постановою НБУ N 280 від 17.06.2004 визначено, що рахунки 8-го класу відкриваються банками для ведення управлінського обліку та кореспондують тільки між собою. Залишки за рахунками класу 8 не враховуються під час складання фінансової звітності банку.Основним нормативним документом, що визначає рекомендовані підходи до структури управлінської звітності та порядку складання форм даного виду звітності є «Методичні рекомендації щодо організації процесу формування управлінської звітності в банках України» затв. Постановою НБУ N 324 від 06.09.2007 (далі Методичні рекомендації)
Зокрема у розділ IV даного документу визначено основні підходи до формування управлінської звітності:
1. Управлінська звітність містить фінансові, операційні та інші нефінансові показники діяльності банку за різними об'єктами управління.
2. Формування управлінської звітності ґрунтується на даних управлінського обліку, ризик-менеджменту, інших служб.
3. Банку доцільно щонайменше раз на місяць складати та подавати повний пакет управлінської звітності виконавчому органу банку.
4. З метою здійснення поточного управління ризиками та операційною діяльністю готуються спеціальні (щоденні, щотижневі, щомісячні) управлінські звіти.
5. Управлінська звітність має надавати змогу порівнювати фактичні дані із запланованими, перевіряти фактично досягнуті результати на відповідність установленій меті та цілям діяльності банку, вчасно виявляти значні відхилення, бути достатньою для проведення регулярного моніторингу основних показників діяльності.
6. Управлінська звітність відображає:
а) фактичний фінансовий результат (доходи, витрати, прибуток), фінансовий стан (активи, зобов'язання, розподілений капітал) і показники ефективності (у тому числі розподілений капітал під ризиком (економічний капітал), RAROC) за об'єктами управління;
б) результати управління ризиками та управління активами і пасивами;
в) планові та бюджетні показники за об'єктами управління, а також відхилення фактичних результатів діяльності від плану, бюджету, внутрішніх лімітів, аналіз причин значних відхилень і надання оновлених прогнозів очікуваних результатів;
г) результати моніторингу стратегічних основних показників діяльності за об'єктами управління;
ґ) інші показники та результати діяльності, що пов'язані з продажем банківських продуктів і послуг за відповідними об'єктами управління (наприклад, маркетингові цілі та результати їх досягнення; динаміка розвитку позиції банку (або певного центру прибутку) на відповідному ринку (щодо банківської діяльності загалом або відповідної групи продуктів, групи клієнтів); динаміка обсягів активів і пасивів банку; зміни переліку видів продуктів, що створюються банком, та динаміка обсягів їх продажу; аналіз клієнтської бази; результати розвитку каналів збуту тощо);
д) результати та ефективність управління матеріальними і трудовими ресурсами банку та їх аналіз;
7. Пакет управлінської звітності формується за ієрархічним принципом, тобто форми управлінської звітності найвищого рівня є найменш деталізованими; форми управлінської звітності нижчого рівня містять більш докладну інформацію стосовно відповідних об'єктів управління.
8. Керівництво відповідних об'єктів управління має отримувати інформацію щодо результатів їх діяльності, за які вони безпосередньо відповідають.
9. Вищим рівнем у структурі управлінської інформації є управлінська звітність, яка готується для виконавчого органу банку.
10. Банки мають формувати управлінську звітність оперативно, наприклад, протягом п'яти робочих днів після закінчення місяця.
11. З метою розгляду та обговорення результатів роботи банку виконавчому органу доцільно проводити регулярні щомісячні засідання за участю представників фінансової та інших служб для надання додаткової інформації.
За результатами таких засідань ухвалюються відповідні заходи щодо усунення несприятливих відхилень від плану, установлюються терміни виконання таких заходів, формується оновлений прогноз можливого результату на кінець року (за потреби).
12. Органу управління банку періодично (щонайменше раз на квартал) доцільно отримувати узагальнену управлінську звітність.
13. Інформація, що надаватиметься органу управління банку, має розкривати всі основні показники, наведені в пункті 6 розділу IV цих Рекомендацій, та забезпечити їх доступне і однозначне трактування.
Також зазначається, що управлінський облік може використовуватись для підготовка додаткової інформації для прийняття стратегічних управлінських рішень:
а) можливість реалізації інвестиційних проектів (інвестування в основні засоби та нематеріальні активи, асоційовані та дочірні компанії, відкриття філій та інші шляхи доставки банківський продуктів тощо);
б) аналіз альтернативних варіантів діяльності банку: розробка нових продуктів; оптимізація та моніторинг методики ціноутворення банківських продуктів; рішення щодо розвитку або припинення певних напрямків діяльності банку.
Таким чином, ключовою ідеєю управлінської звітності є формування певної системи показників у розрізі об'єктів управління.
Відповідно до методичних рекомендацій (Постанова НБУ N 324 від 06.09.2007), основними об’єктами управління банку вважаються (визначення окремих видів об’єктів управління подивитись самостійно у пункті 4 розділу 1 Методичних рекомендацій):
1. види діяльності, які включають: комерційну, торгову та діяльність з управління активами і пасивами);
комерційна діяльність - діяльність із залучення та розміщення коштів, надання послуг з обслуговування, яка не пов'язана з торговими операціями банку та управлінням активами і пасивами;
торгова діяльність - діяльність з придбання або створення активів і пасивів з метою продажу в близькому майбутньому та/або для отримання прибутку від короткотермінових коливань ціни або дилерської маржі (торгові операції), а також діяльність з хеджування торгових операцій;
управління активами і пасивами - діяльність банку щодо проведення фінансових операцій з метою підтримання ліквідності, оптимізації ризиків його комерційної діяльності, хеджування таких ризиків, коригування валютних позицій банку, здійснення операцій, що належать до інвестиційної та фінансової діяльності банку;
2. центри відповідальності, які поділяються на центри витрат та центри прибутку. До центрів прибутку відносять підрозділи, що безпосередньо здійснюють банківські операції з клієнтами: кредитний відділ, відділ по залученню депозитів і т.д.; До центрів витрат відносяться інші підрозділи: служба безпеки, юридичний відділ, підрозділ інформаційних технологій і т.д.
центр відповідальності - це організаційний елемент банку (сфера діяльності банку), у межах якого встановлено особисту відповідальність його керівника за показники діяльності, які він контролює.
центру витрат – це центр відповідальності, керівник якого контролює витрати, що належать до цього центру
центр прибутку – це центр відповідальності, керівник якого контролює доходи, витрати та відповідні ризики (залежно від напрямів діяльності), що належать до цього центру. Центр прибутку забезпечує реалізацію (просування) банківських операцій і послуг на ринку,
3. банківські продукти та їх групи;
4. клієнти банків та їх групи.
Потрібно зазначити, що найбільш поширеними у вітчизняних банках є центри відповідальності, тоді як формування управлінської звітності у розрізі інших об'єктів управління: банківських продуктів та клієнтів потребує значних фінансових та часових витрат, а також ряду організаційних заходів.
Формування звітності у розрізі видів діяльності забезпечується автоматично шляхом розподілу центрів відповідальності між видами діяльності.
Основним критерієм, за яким підрозділ банку входить до центру прибутку, є його безпосередня взаємодія із клієнтами банку у процесі здійснення банківських операцій. Усі інші підрозділи, які безпосередньо не взаємодіють з клієнтами банку в процесі здійснення банківської діяльності, у більшості випадків належать до центрів витрат (Табл. 1).
Таблиця 1 – Центри відповідальності банку
| Центри прибутку | Центри витрат | ||
| Підрозділ банку | Особливості управлінського обліку | Підрозділ банку | Особливості управлінського обліку |
| Департамент обслуговування корпоративних клієнтів | Може розглядатись як єдиний центр або декілька центрів прибутку у розрізі відділів (кредитний, торгово-фінансовий та ін.) | Департамент управління ризиками | Всі витрати розподіляються за центрами прибутку |
| Департамент обслуговування індивідуальних клієнтів (роздрібний) | Може розглядатись як єдиний центр або декілька центрів прибутку у розрізі відділів (кредитний, депозитний та ін.) | Управління маркетингу та реклами | Витрати розподіляються між відповідними центрами прибутку |
| Департамент по роботі з платіжними картками | У більшості випадків визначається єдиним центром прибутку | Господарський відділ | Витрати розподіляються за іншими центрами відповідальності на основі нормативів та лімітів |
| Казначейство | Єдиний центр прибутку | Департамент безпеки | Витрати розподіляються на інші центри відповідальності |
| Департамент розрахунково-касового обслуговування | У більшості випадків визначається єдиним центром прибутку | Юридичний департамент | Витрати розподіляються на інші центри відповідальності |
| Департамент валютних операцій | У більшості випадків визначається єдиним центром прибутку | Департамент інформаційних технологій | Витрати розподіляються на інші центри відповідальності |
| Філії та відділення | Кожна філія та безбалансове відділення розглядаються як окремий центр прибутку | Підрозділи управління банком | Належать департаменти: бухгалтерського обліку, фінансового планування, внутрішнього контролю. Їх витрати класифікуються як загальногосподарські та розподіляються за центрами відповідальності |
Для того, щоб формувати показники управлінської звітності у розрізі центрів відповідальності необхідно забезпечити адекватний розподіл між ними активів, пасивів, доходів, витрат. Дана задача у більшості випадків вирішується шляхом введення додаткових параметрів аналітичного обліку: розподіл активів та пасивів у розрізі центрів відповідальності здійснюється на основі визначення у системі управлінського обліку належності балансових та аналітичних рахунків до певного центру відповідальності.
Впровадження управлінського обліку за центрами відповідальності банку дає можливість вирішити цілий ряд актуальних управлінських завдань:
1) визначення фінансового результату діяльності окремого підрозділу;
2) проведення економічно обґрунтованого розрахунку потреби у працівниках;
3) удосконалення організаційної структури;
4) впровадження ефективної системи стимулювання працівників банку залежно від результатів їх діяльності;
5) підвищення продуктивності праці менеджерів центрів відповідальності;
6) розробка бюджетів у розрізі окремих банківських продуктів та структурних одиниць банку та контроль за їх виконанням;
7) закриття низькорентабельних та збиткових відділень та філій та реструктуризація інших неефективних підрозділів банку.
При розподілі процентних доходів та витрат між центрами відповідальності необхідно враховувати внутрішні взаємозв'язки між ними, що виникають в процесі внутрішньобанківського перерозподілу фінансових ресурсів. Для визначення вартості фінансових ресурсів у процесі їх внутрішньобанківської трансформації використовуються трансфертні ціни.
Дата добавления: 2022-01-22; просмотров: 16; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!