Визначення способу фінансування проекту
КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ
З дисципліни
“БІЗНЕС-ПЛАНУВАННЯ”
для студентів V курсу всіх форм навчання
спеціальності «Фінанси»
Одеса ОНЕУ 2012
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ
З дисципліни
“БІЗНЕС-ПЛАНУВАННЯ”
для студентів V курсу всіх форм навчання
спеціальності «Фінанси»
| Затверджено на засіданні кафедри фінансового менеджменту та фондового ринку. Протокол № 11 від 05.06.2012 р. |
Одеса ОНЕУ 2012
Конспект лекцій з дисципліни “Бізнес-планування” для студентів V курсу всіх форм навчання спеціальності «Фінанси» (Укл. О.С. Світлична. – Одеса: ОНЕУ, ротапринт, 2012 р. – 71 с .)
Укладач: О.С. Світлична, канд. екон. наук, доцент
Рецензенти: Н.С. Поповенко, канд. екон. наук, професор ОНПУ
(зовнішній рецензент)
І.С. Лапіна, канд. екон. наук, доцент
Л.М. Дейніс, канд. екон. наук, доцент
Коректор: А.О. Ковальова
ЗМІСТ
| ТЕМА 1. Основи бізнес-планування на підприємстві……………………… | 5 |
| ТЕМА 2. Класифікація бізнес-планів………………………………………... | 17 |
| ТЕМА 3. Стандарти бізнес-планів…………………………………………… | 23 |
| ТЕМА 4. Структура та розділи бізнес-плану……………………………… | 36 |
| ТЕМА 5. Фінансовий план…………………………………………………… | 44 |
| ТЕМА 6. Фінансування бізнес-планів……………………………………….. | 49 |
| ТЕМА7. Інформаційні технології в бізнес-плануванні……………………... | 64 |
|
|
|
ТЕМА 1. ОСНОВИ БІЗНЕС-ПЛАНУВАННЯ НА ПІДПРИЄМСТВІ
1. Роль ділового планування у сучасному підприємництві
2. Організація процесу бізнес-планування
3. Бізнес-планування: мета, задачі, функції та принципи
4. Відмінність бізнес-плану від інших планових документів
1. Роль ділового планування у сучасному підприємництві
Бізнес-планування (ділове планування) – самостійний вид планової діяльності, яка безпосередньо пов'язана з підприємництвом.
Бізнес-планування необхідне для узгодження потреби на перспективу в матеріальних, трудових, інтелектуальних, фінансових ресурсах, і джерелах їх одержання, виявлення ефективності використання ресурсів у процесі роботи підприємства.
Колись, при наявності державного управління, планування було сугубо централізованим, на частку підприємств залишалося лише виконання завдань і планів, що надходили зверху.
Бізнес-планування – це об'єктивна оцінка власної підприємницької діяльності підприємства, фірми й у той же час необхідний інструмент проектно-інвестиційних рішень відповідно до потреб ринку й ситуації господарювання, що склалася.
|
|
|
Бізнес-планування дає підприємству такі переваги:
1) змушує керівників мислити перспективно;
2) забезпечує основу для прийняття ефективних управлінських рішень;
3) збільшує можливості в забезпеченні фірми необхідною інформацією;
4) сприяє зниженню ризиків підприємницької діяльності;
5) веде до чіткої координації дій усіх учасників бізнесу;
6) дозволяє передбачити очікувані зміни, підготуватися до раптової зміни ринкової обстановки.
Бізнес-планування на підприємстві зв'язане також з такими процесами, як стратегічне планування й бюджетування.
Стратегічне планування дозволяє побачити загальну картину з довгострокової перспективи й відповісти на такі питання:
· чому існує підприємство;
· які його основні цілі;
· які ресурси необхідні для успішного розвитку;
· хто буде його споживачами.
Стратегічне планування надає менеджменту можливість зрозуміти поточну ситуацію й, як наслідок, планувати майбутнє.
Існують різноманітні методи для встановлення стратегічних цілей. До них відносяться такі методи як:
o SWOT-аналіз,
o матриця MCC,
o матриця BCG,
o матриця ADL і т.д.
|
|
|
SWOT-аналіз — метод стратегічного планування, використовуваний для оцінки факторів і явищ, що впливають на проект або підприємство. Усі фактори діляться на чотири категорії: strengths (сильні сторони), weaknesses (слабкі сторони), opportunities (можливості) і threats (погрози). Метод включає визначення мети проекту й виявлення внутрішніх і зовнішніх факторів, що сприяють її досягненню або, що ускладнюють його.
Таблиця 1
SWOT-аналіз
| Позитивний вплив | Негативний вплив | |
| Внутрішнє середовище | Strengths (властивості проекту або колективу, що дають переваги перед іншими в галузі) | Weaknesses (властивості, що послабляють проект) |
| Зовнішнє середовище | Opportunities (зовнішні ймовірні фактори, що дають додаткові можливості по досягненню мети) | Threats (зовнішні ймовірні фактори, які можуть ускладнити досягнення мети) |
Матриця БKГ (BCG matrix) - це інструмент для стратегічного аналізу й планування. Створена засновником Бостонської консалтингової групи Брюсом Д. Хендерсеном для аналізу актуальності продуктів компанії, виходячи з їхнього положення на ринку щодо росту ринку даної продукції й займаної обраної для аналізу компанією частки на ринку. В основу матриці закладено дві концепції: життєвого циклу товару (вертикальна вісь) і ефекту масштабу виробництва або кривій навчання (горизонтальна вісь).
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Рис. 1. Матриця Бостонської консалтингової групи (БКГ)
Матриця АДЛ (ADL) .
У матрицю АДЛ уведені інші, ніж у матриці БКГ, змінні: зрілість сектора й положення стосовно конкурентів. Зрілість сектора відображає етапи зміни ринку, відповідні до стадій життєвого циклу товару. Тим самим забезпечується можливість аналізу розвитку ринку в часі. Кожному етапу відповідають певні фінансові характеристики, специфічні форми конкуренції, різні форми стратегічної поведінки. При визначенні положення відносно конкурентів використовуються й показники ринкової частки, і показники конкурентоспроможності, і інтенсивність конкурентної боротьби.
Матриця ADL складається з 20 гнізд, і утворюється комбінацією двох параметрів – 4-х стадій життєвого циклу ринку/галузі й 5-ти конкурентних позицій. Вона використовується як на корпоративному рівні, так і на рівні окремих бізнесів. Залежно від положення на матриці виду бізнесу пропонується набір стратегічних рішень.
Після формування стратегії необхідно її доведення до менеджерів середнього рівня й рядових співробітників компанії, а також з перекладом стратегічних планів у площину конкретних заходів щодо їхнього досягнення. Тут і може прийти на допомогу процес бізнес-планування.
Бізнес-план – це структурований опис основних аспектів діяльності й розвитку компанії, розроблений на основі її стратегії. Він є загальноприйнятою у світовій практиці методикою розробки й формою представлення конкретних перспектив діяльності й коштів їх досягнення, що містить розгорнуту інформацію про виробничу, збутову і фінансову діяльність компанії й оцінку перспектив, умов і форм співробітництва на основі балансу її власного економічного інтересу й інтересів партнерів, інвесторів, споживачів і конкурентів.
За ознакою користувачів інформації, бізнес-плани можна підрозділити на два типи:
1. Бізнес-план для надання його кредиторам, інвесторам, партнерам в основному з метою залучення фінансових коштів. Такий бізнес-план обґрунтовує ефективність вкладення коштів у проект і їх зворотність;
2. Корпоративний бізнес-план, призначений для компанії. Цей план є більш детальним і об'єктивно описує поточний стан компанії й можливості, що відкриваються. Дозволяє прогнозувати проблеми й шляхи їх подолання.
Бюджетування являє собою управлінську технологію, здатну перевести довгострокові й середньострокові плани компанії в площину їх реалізації. Поряд із плануванням система бюджетного управління включає такі функції:
· координація діяльності всіх центрів відповідальності;
· прийняття рішень і делегування повноважень;
· оцінка діяльності;
· взаємодія й мотивація персоналу;
· контроль і аналіз.
Таким чином, під бюджетуванням розуміється вся сукупність управлінських процесів, що забезпечують життєвий цикл бюджету. Вона є повноцінною й комплексною технологією тактичного (поточного) управління компанією.
Отже, стратегічне планування, бізнес-планування й бюджетування є етапами при визначенні й обґрунтуванні цілей діяльності компанії й коштів їх досягнення.
Таким чином, стратегічне планування, бізнес-планування й бюджетування повинні бути послідовними й взаємозалежними етапами управлінської діяльності в кожній компанії, яка прагне до досягнення своїх показників.
2. Організація процесу бізнес-планування
Для успішної організації бізнес-планування в комерційній організації необхідна наявність чотирьох обов'язкових умов (компонентів), які тісно пов'язані між собою й становлять інфраструктуру процесу бізнес-планування комерційної організації, а саме:
1) наявність відповідної методологічної й методичної бази розробки, контролю й аналізу виконання бізнес-плану, а працівники фінансово-економічних служб повинні бути досить кваліфіковані, щоб уміти застосовувати цю методологію на практиці.
2) необхідна внутрішня інформація про діяльність підприємства й зовнішня інформація.
Джерелами одержання інформації є:
o економічна інформація (прогноз процентних ставок, прогноз темпів інфляції і т.д.);
o облікова інформація (інформація бухгалтерського обліку (баланс, звіт про прибутки й збитки, звіт про рух грошових коштів, додатки до балансу) і управлінського обліку);
o повідомлення фінансових органів, інформація установ банківської системи, інформація товарних, валютних бірж та інша фінансова інформація;
o політична інформація і т.д.
Крім того, бізнес-планування здійснюється в рамках чинного законодавства.
3) бізнес-планування завжди реалізується через відповідні організаційну структуру й систему управління, що становлять організаційний блок процесу;
4) у процесі фінансового планування й контролю відбувається реєстрація й обробка більших масивів інформації.
У світовій практиці виділяють такі основні стадії процесу бізнес-планування:
підготовча;
розробка бізнес-плану;
просування бізнес-плану;
реалізація бізнес-плану.
Ключовим моментом підготовчої стадії є формування перспективної бізнес-ідеї.
Бізнес-ідея – це ідея нового продукту або послуги, а також рішення технічного, організаційного або економічного характеру. Існує безліч джерел нових бізнес-ідей:
відгуки споживачів;
продукція або послуги, пропоновані конкурентами;
думка працівників підприємства, особливо відділу маркетингу й збуту, а також оптової або роздрібної торгівлі;
публікації уряду з інформацією про нові патенти;
проведені науково-дослідні й дослідно-конструкторські роботи.
Переконавшись у перспективності бізнес-ідеї, приступають безпосередньо до розробки всіх розділів бізнес-плану.
На другому етапі (розробка бізнес-плану) бізнес-планування проводиться збір і аналіз інформації про продукцію, ринки, споживачів, конкурентах і посередниках. Аналізуються можливості підприємства реалізувати обрану ідею й потреби в різних видах ресурсів. Проводиться пошук джерел фінансування й оцінюється ефективність проекту. Особливе значення має аналіз ризиків і вибір шляхів їх зниження.
На третій стадії (просування бізнес-плану) бізнес-планування проводиться просування ідеї, для чого здійснюється презентація бізнес-плану.
Презентація бізнес-плану – це короткий виклад основних положень бізнес-плану на переговорах з інвесторами й потенційними партнерами. Компанія і її продукція, ринок – клієнти й конкуренти, маркетингова стратегія, першочергові фінансові завдання, команда, яка буде здійснювати цей план (ключовий управлінський персонал), необхідні розміри позички або участі на паях і мета, на які ці гроші будуть спрямовані, розмір, умови й строки реалізації інвестиції – це перелік основних освітлюваних питань на презентації бізнесу-проекту.
Презентація передує початку переговорів з потенційними інвесторами й партнерами щодо реалізації бізнесу-проекту. У ході переговорів відбувається узгодження умов і оформлення договірних відносин. За результатами переговорів вносяться відповідні корективи в бізнес-план.
Для підвищення ефективності презентації копію бізнес-плану потенційним інвесторам і партнерам висилають заздалегідь, щоб вони мали можливість прочитати його до початку переговорів. Під час презентації необхідно використовувати наочний матеріал (зразки продукції, фотографії, графіки, схеми і т.д.). Презентація повинна проходити у формі діалогу, а не лекції. Краще, якщо презентацію проводить особисто керівник підприємства із залученням фахівців.
Початку переговорів з інвесторами передує етап аудиту бізнес-плану.
Процедура аудиту бізнес-плану зовнішніми інвесторами проводиться за певною схемою, що включає, як правило, шість етапів:
1) оцінка характеристик компанії-заявника, аналіз галузі його діяльності. Насамперед установлюється, чи відноситься галузь, де цей проект буде реалізовуватися, до числа пріоритетних для інвестора. Далі визначається положення фірми-прохача на тлі своєї галузі;
2) аналіз умов інвестиційної угоди (форму запозичення й повернення кредиту, заставу, гарантію повернення кредитних коштів);
3) аналіз останнього балансу (визначення ступеня фінансової стабільності й ліквідності, оцінку активів і зобов'язань, перевірку достатності власного обігового капіталу, розрахунок рівня коефіцієнта покриття). Обов'язково визначається співвідношення «позиковий капітал – власний капітал». У світовій практиці звичайно уникають давати кошти фірмам, в яких це співвідношення перевищило 4, а якщо фірма невелика, то й при величині даного показника, рівної 3;
4) оцінку керівної команди компанії-заявника;
5) виявлення особливостей проекту;
6) загальний аналіз бізнес-плану.
Тільки після завершення роботи з п'ятьома першими етапами і одержання висновку про доцільність подальшого розгляду проекту переходять до шостого етапу – загального глибокого вивчення бізнес-плану. Завершується аудит бізнес-плану прийняттям або відхиленням рішення про його інвестування.
Стадія реалізація бізнес-плану охоплює період від ухвалення рішення про інвестування й до початкової стадії практичної реалізації проекту, включаючи комерційне виробництво.
Реалізувати бізнес-план – означає виконати всі робочі завдання всередині фірми й поза неї, необхідні для того, щоб перевести діловий проект зі стадії бізнес-плану в реальну виробничу стадію. Виконання окремих робіт, що відносяться до різних стадій бізнес-планування, має паралельний характер. Діаграма розподілу робіт бізнес-планування наведена на рисунку 2:
| Стадії | Розподіл у часі | ||||
| 1. Підготовка | |||||
| 2. Розробка |
|
| |||
| 3. Просування |
| ||||
| 4. Реалізація |
| ||||
Рис. 2. Розподіл стадій процесу бізнес-планування у часі
Планування реалізації бізнес-проекту й складання бюджету включають такі основні завдання:
1) визначення типу робочих завдань у фірмі й поза неї;
2) визначення логічної послідовності подій у робочих завданнях;
3) підготовку графіка реалізації завдань;
4) визначення ресурсів для рішення завдань;
5) підготовка бюджету реалізації й потоків коштів, які забезпечать фінансування бізнес-плану;
6) документування всіх даних реалізації бізнесу-проекту.
Для практичної реалізації бізнес-планування як процесу представляється важливим дотримання таких принципів:
1) гнучкості, що означає постійну адаптацію до змін середовища, в якому функціонує дана організація;
2) безперервності, що передбачає ковзний характер планування;
3) комунікативності, під якою розуміється координація й інтеграція зусиль (усе повинне бути взаємопов'язане й взаємозалежне);
4) інтерактивності, що припускає творчий характер планування й неодноразовість пророблення вже складених розділів плану;
5) багатоваріантності, що передбачає вибір найкращого з альтернативних можливостей досягнення поставленої мети;
6) участі, що припускає важливість самого процесу планування з погляду залучення до нього всіх можливих учасників майбутньої організації;
7) адекватності відбиття реальних проблем і самооцінки в процесі планування.
3. Мета, задачі, функції та принципи бізнес-планування
Бізнес-план є найважливішим інструментом при розгляді великої кількості різних ситуацій, що дозволяє вибрати найбільш перспективні рішення й визначити кошти для їхнього досягнення.
Основними цілями бізнес-плану є те, що він::
· обґрунтовує рішення інвестора про доцільність вкладення коштів;
· служить джерелом інформації для тих осіб, які безпосередньо займаються його реалізацією;
· дозволяє одержати кредит і є для банку основою при прийнятті такого рішення.
Бізнес-план допомагає підприємцеві розв'язати такі основні завдання:
· визначити конкретні напрямки діяльності фірми,
· цільові ринки й місце фірми на цих ринках;
· сформулювати довгочасні й короткострокові цілі фірми, стратегію й тактикові їх досягнення;
· визначити осіб, відповідальних за реалізацію стратегії; вибрати склад і визначити показники товарів і послуг, які будуть запропоновані фірмою споживачам;
· оцінити виробничі й торговельні витрати щодо їх створення й реалізації;
· виявити відповідність наявних кадрів фірми, умов мотивації їх праці пропонованим вимогам для досягнення поставлених цілей;
· визначити склад маркетингових заходів фірми по вивченню ринку, реклами, стимулюванню продажу, ціноутворенню, каналах збуту й ін.;
· оцінити фінансове становище фірми й відповідність наявних фінансових і матеріальних ресурсів можливостям досягнення поставлених цілей; передбачити труднощі, «підводні камені», які можуть перешкодити практичному виконанню бізнес-плану.
У сучасній практиці бізнес-план виконує такі функції:
· необхідний у період створення підприємства, а також при виробленні нових напрямків діяльності, тому що дозволяє розробити стратегії бізнесу;
· планування: дозволяє оцінити можливості розвитку нового напрямку діяльності, контролювати процеси всередині фірми;
· залучення коштів – позички, кредити;
· залучення до реалізації планів компанії потенційних партнерів, які побажають вкласти в виробництва власний капітал або наявну в них технологію;
· координація зусиль співробітників, поліпшення їх поінформованості про майбутні дії.
Існують два основні підходи до розробки бізнес-плану.
Перший полягає в тому, що ініціатори проекту самі розробляють бізнес-план, а методичні вказівки одержують у фахівців, зокрема в можливих інвесторів. Згідно із закордонною практикою даний підхід є більш кращим.
При другому підході ініціатори бізнес-плану самі його не розробляють, а виступають у якості замовників. Розроблювачами бізнес-плану є фірми, що спеціалізуються в області маркетингової діяльності, авторські колективи, окремі автори. При необхідності залучаються консалтингові фірми й експерти.
У закордонній практиці прийнято, що розробка бізнес-планів здійснюється з обов'язковою участю керівника підприємства.
У підсумку бізнес-план дозволяє погодити інтереси замовника, інвестора, споживачів і органів влади.
4. Відмінність бізнес-плану від інших планових документів
Бізнес-план має схожість із техніко-економічним обґрунтуванням (ТЕО). Але основна відмінність полягає в тому, що техніко-економічне обґрунтування – це специфічний плановий документ для створення й розвитку промислових об'єктів. Тому особливий акцент у структурі ТЕО зроблений на виробничо-технічні аспекти проекту, а комерційні, ринкові проблеми майбутнього бізнесу залишаються майже нерозкритими. Крім того, відмінність бізнес-плану від ТЕО полягає в його стратегічній спрямованості. Отже, можна говорити про набагато більш вузький, специфічний характер ТЕО в порівнянні з бізнес-планом. Бізнес-план поступово витісняє ТЕО зі сфери підприємницької діяльності.
Бізнес-план є одним із ключових елементів стратегічного планування. Як і стратегічний план організації, охоплює досить тривалий період, звичайно 3 – 5 років, іноді більше. Однак між бізнес-планом і стратегічним планом існує ряд відмінностей:
1) на відміну від стратегічного плану бізнес-план включає не весь комплекс загальних цілей фірми, а тільки одну з них – ту, яка пов'язана зі створенням і розвитком певного нового бізнесу;
2) стратегічні плани – це звичайно плани зі зростаючим горизонтом часу. Бізнес-план має чітко обкреслені часові рамки;
3) у бізнес-плані функціональні складові (плани виробництва, маркетингу й ін.) мають набагато більш вагоме значення, ніж у стратегічному плані, є повноправними, рівноважними частинами структури бізнес-плану.
Бізнес-план близький за структурою й характером викладення матеріалу до інвестиційного проекту. При цьому бізнес-план можна розглядати як документ, що представляє собою плани розробки й реалізації відповідної до частини інвестиційного проекту.
Для короткострокових, невеликих за масштабом або локальних бізнес-проектів, що не вимагають значних витрат і нетривалих по строках реалізації, бізнес-план може замінити інвестиційний проект. Таким чином, інвестиційний проект і бізнес-план можуть бути близькі за структурою. Структура бізнес-плану схожа з інвестиційним проектом, особливо в тій його частині, де проводиться обґрунтування інвестиційного задуму.
ТЕМА 2. КЛАСИФІКАЦІЯ БІЗНЕС-ПЛАНІВ
1. Необхідність розробки бізнес-плану
2. Класифікація бізнес-планів
1. Необхідність розробки бізнес-плану
Причина, що пояснює важливість вибору виду бізнес плану, полягає в забезпеченні значимого ефекту від впливу вашого бізнес плану.
Розробка бізнес-плану вимагає професійних знань в області управління, фінансах, маркетингу. Тому навіть невеликі фірми на Заході звертаються до експертів за консультацією або до фахівців, що пропонують послуги зі складання бізнес-плану.
Однак складання бізнес-плану вимагає особистої участі керівника або підприємця, що відкриває свою справу. Керівна роль першої особи в процесі бізнес-планування обумовлює необхідність його участі в моделюванні майбутньої діяльності, порівнюючи з нею свої сили, ресурси підприємства, можливості залучення додаткових коштів і їх ефективне використання. Особиста участь керівника в складанні бізнес-плану настільки важлива, що багато закордонних банків і інвестиційні фірми відмовляються взагалі розглядати заявки на виділення коштів, якщо стає відомо, що бізнес-план з початку й до кінця був підготовлений консультантом з боку, а керівником лише підписаний.
Жоден юридичний документ поки ще не закріплює обов'язковості підготовки бізнес-плану.
Необхідність розробки бізнес-плану пояснюється ще й тим, що ризик банкрутства для знову створених підприємств, особливо в перші 3-5 років, дуже великий. Про це свідчить і міжнародна практика.
Бізнес-план являє собою всебічний опис бізнесу й середовища, в якому він діє, а також системи управління, в якій він має потребу для досягнення поставлених цілей.
Не існує стандарту на розробку бізнес-плану через відмінність цілей бізнесу й нескінченної безлічі варіацій середовища, в якому він діє.
2. Класифікація бізнес-планів
Залежно від ринкової ситуації й мети складання, бізнес-плани можуть бути різні. Кожний вид бізнес-плану розробляється під конкретні цілі й припускає свою норму витрат праці. При цьому результат планування буде залежати не тільки від рівня пророблення стратегії в цілому, але й від відповідності виду бізнес-плану меті його розробки.
Вид, форма, структура й наповнення бізнес-плану унікальні не тільки для кожного напрямку підприємницької діяльності, але й для кожної конкретної ситуації. Таким чином, бізнес-плани мають істотні відмінності в розмірі, оформленні документа, утримуванні й ряді інших факторів, обумовлених ситуаціями в різних сферах бізнесу.
Для забезпечення значимого ефекту від впливу розробленого бізнес-плану необхідно правильно вибрати його вид.
Існують певні особливості при розробці бізнес-планів для різних організацій, як, наприклад, для одноточкової й багатоточкової організації. Під одноточковою організацією розуміється організація ( юридична особа), що складається з одного підприємства. Відповідно багатоточковою буде організація, що складається із двох і більш підприємств. При плануванні діяльності такої організації спочатку розробляються плани для кожного підприємства, а потім ці плани зводяться в один бізнес-план.
Якщо бізнес починається вперше, то в план включаються лише розрахункові показники. Якщо бізнес уже існує, то в план включаються звітні дані за попередній рік, з якими порівняються показники планованого року. Бізнес-план для організацій з великим інвестиційним проектом, що вимагають зовнішнього фінансування, – це найбільш складний вид бізнес-плану. Перше місце тут займають показники, що характеризують інвестиційний проект. Потім викладаються звичайні розділи бізнес-плану, пов'язані з інвестиційним проектом.
Особливістю диверсифікованих організацій є спрямоване здійснення декількох видів діяльності. Це повинне відбитися в бізнес-планах таких організацій. Найчастіше в диверсифікованих організаціях окремі види діяльності здійснюються в спеціальних підрозділах – філіях (бізнес-одиницях). У таких випадках організація виступає як багатоточкова і бізнес-план складається відповідно.
Бізнес-план для невиробничих організацій відрізняється тим, що замість розгорнутого плану виробництва в ньому коротко викладається планований перелік послуг (робіт), які будуть надаватися. Замість плану виробництва в бізнес-плані невиробничої організації розробляється оперативний план, в якому прогнозуються кошти, приміщення й ресурси, які будуть необхідні для ведення бізнесу в майбутній період, а також потреба в матеріалах, робочій силі, засобах зв'язку і т.д. Інші розділи плану розробляються аналогічно планам виробничих організацій.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
По об'єктах бізнесу, бізнес-плани можна класифікувати відповідно до рисунку 3.
 | |||||
 | |||||
 | |||||
 | |||||
Рис. 3. Класифікація бізнес-планів за об'єктами бізнесу
Виділимо такі основні види бізнес-планів.
За цілями розробки виділяють бізнес-плани, призначені для:
● одержання зовнішнього фінансування;
● вироблення стратегії розвитку;
● планування діяльності компанії.
До бізнес-планів, призначених для одержання зовнішнього фінансування відносяться:
- бізнес-план інвестиційного проекту, який складається для залучення потенційних інвесторів і припускає докладне маркетингове дослідження й характеристики бізнесу. Особлива увага приділяється опису місії проекту, формулюванню цілей і завдань. Потім виявляється список передбачуваних адресатів (майбутні акціонери, банки, венчурні фірми).
- бізнес-план на одержання кредиту відрізняється від інвестиційного за трьома показниками:
· він повинен обґрунтувати потребу підприємства у фінансуванні в часовий відрізок, що обмовляється;
· указувати на вигоду від використання позикових обігових коштів;
· довести можливому кредиторові високий рівень платоспроможності, який стане запорукою у своєчасному погашенні боргу й виплаті відсотків.
- бізнес-план на грант припускає позику або субсидію з державного бюджету або благодійних фондів. У цьому випадку бізнес-план особливий упор повинен робити на гуманні цілі й на значну лепту в розвиток регіону або міста.
У використовуваних методиках – бізнес-плани, підготовлені з використанням різних методик. Серед них:
● міжнародна методика ЮНІДО (UNIDO – United Nations Industrial Development Organization);
● вітчизняні методики;
● нові західні методики.
За об'єктами планування – у бізнес-плані може плануватися діяльність таких суб'єктів:
● інвестиційного проекту;
● іншого проекту;
● компанії;
● групи компаній;
● малого підприємства;
● бізнес-одиниці (напрямку бізнесу).
Бізнес-плани розробляються в різних модифікаціях залежно від призначення:
- за бізнес-лініями (продукція, роботи, послуги);
- по підприємству в цілому (новому або вже діючому).
Бізнес-план може бути націлений як на розвиток підприємства, так і на його фінансове оздоровлення. Також може плануватися діяльність усього підприємства або його окремого підрозділу.
Сучасна класифікація бізнес-планів передбачає також їхній поділ на чотири окремі групи:
· міні бізнес-плани;
· робочі бізнес-плани;
· презентаційні бізнес-плани;
· електронні бізнес-плани.
Міні бізнес-план - його використання ефективне тільки при його відповідності призначенню. Рекомендований обсяг - не більш 10 сторінок. Основну увагу необхідно зосередити на концепції бізнесу, його фінансових показниках, маркетинговому плані, фінансовій звітності й динаміці ліквідності, відображенні доходів і бухгалтерському балансі.
Робочий бізнес-план може розроблятися як у повній формі, так і в стислій, використовуваної для презентацій. Допускається вільний виклад зрозумілою мовою для аудиторії. Можливий недогляд цілих розділів, які потрібні, в основному, для повноти оформлення документа. Робочий бізнес-план повинен доносити основні думки, ідеї й підсумкові показники.
Презентаційний бізнес-план складається для потенційних інвесторів, кредиторів і можливих партнерів. Повинен мати відповідне зовнішнє оформлення, здатне представити інформацію про компанію доступно, зрозуміло й у вигідному світлі. Обов'язкове використання ділової лексики, бажане витримувати єдиний стиль викладу документа. Професійні терміни повинні бути роз'яснені. Окрему увагу слід приділити висвітленню питань, пов'язаних з економічною безпекою підприємства й фінансовими ризиками, настільки важливих для потенційних інвесторів.
Електронний бізнес-план: корисно мати можливість представити свій бізнес-план і за допомогою інноваційних технологій. Використання презентаційного встаткування найчастіше значно не тільки підвищує рівень сприйняття надаваної інформації, але й формує позитивне ставлення до неї.
ТЕМА 3. СТАНДАРТИ БІЗНЕС-ПЛАНІВ
1. Вибір методики складання бізнес-плану
2. Стандарти UNIDO
3. Стандарти бізнес-плану TACIS
4. Стандарти бізнес-плану KPMG
5. Стандарти бізнес-плану ЄБРР
6. Стандарти бізнес-плану BFM Group
1. Вибір методики складання бізнес-плану
На сьогоднішній день немає єдиної методики розробки бізнес-плану. На різних підприємствах послідовність складання бізнес-плану неоднакова. Однак у ході розробки неминуче доводиться пройти всі основні розділи бізнес-плану.
Вибір конкретного різновиду методики розробки бізнес-плану, глибина й часовий обрій його пророблення, варіантність рішень, що закладаються в нього, обсяг, наявність прикладених документів і довідок залежать від різних факторів. Серед них можна відзначити величину передбачуваних інвестицій по конкретному проекту й специфіку потенційного інвестора тощо.
Для розробки бізнес-плану використовуються методики або посібники, вибір яких для ініціаторів проекту досить широкий. Є різні типові іноземні методики. Серед них найбільшу популярність одержали «Посібник з оцінки ефективності інвестицій», підготовлений Організацією Об'єднаних Націй по промисловому розвитку (методологія UNIDO) і його комп'ютерний варіант COMFAR. При всій різноманітності методик дотримуються певних принципів побудови бізнес-плану.
На вітчизняному ринку використання даних методик і їх електронних версій має обмежене застосування з таких причин:
- відмінності в діловому середовищі (різні законодавча база, підзаконні нормативні документи, система стандартизації, правила ділового обороту);
- розбіжність структури документів (різні аналітичні форми).
Найбільш відомі такі основні західні методики з розробки бізнес-планів:
- методика TACIS, KPMG, ЄБРР, UNIDO;
- методика фірми "Goldman, Sachs & Co";
- методика фірми "Ernst & Young".
Практично всі методики з оцінки інвестиційних проектів, що існують у світі на сьогоднішній день, ґрунтуються на методиці розробленої UNIDO ще в 70-х роках. Ця методика забезпечує збір усієї необхідної інформації для здійснення прогнозу руху грошових коштів та для оцінки проекту з використанням кількісних показників.
Ядром усіх перерахованих вище методик складання бізнес-планів є розділи, які органічно пов'язані організаційним планом (конкретною схемою реалізації проекту), з відповідним прорахунком ризиків, а саме:
- фінансовий план;
- план маркетингу;
- план виробництва.
Саме ці основні ключові розділи й заклали фундамент вітчизняних стандартів щодо формування бізнес-планів.
Стандарти UNIDO
Однією з організацій, що пропонує стандарти для бізнес-планування є UNIDO — організація, що бореться за глобальне процвітання, підтримуючи індустріальний розвиток країн, що розвиваються й країн з перехідною економікою.
UNIDO - надає різну допомогу країнам з перехідною економікою й країнам, що розвиваються в адаптації й розвитку в умовах глобалізації економіки й світу в цілому. Організація збирає знання, інформацію, досвід і технології, передає їх нужденним країнам і тим самим сприяє розвитку конкурентоспроможної економіки й підвищенню рівня зайнятості.
UNIDO — United Nations Industrial Development Organization (Організація Об'єднаних Націй по промисловому розвитку, ЮНІДО) — підрозділ Організації Об'єднаних Націй, спрямований на боротьбу з убогістю шляхом підвищення продуктивності. Ця організація заснована в 1966 році.
Структура бізнес-плану за стандартами UNIDO:
- резюме;
- опис галузі й компанії;
- опис послуг (товарів);
- продаж й маркетинг;
- план виробництва;
- організаційний план;
- фінансовий план;
- оцінка ефективності проекту;
- гарантії й ризики компанії;
- додатки.
Даний стандарт для написання бізнес-плану є найдетальнішим, тому ідеально підійде починаючим підприємцям.
3. Стандарти бізнес-плану TACIS
TACIS (Technical Assistance for the Commonwealth of Independent States) — технічна допомога Співдружності Незалежних Держав має спеціальні стандарти, розроблені Європейським союзом з метою надання допомоги у веденні й організації бізнесу, а також у розробці різних бізнес проектів. Однак стандарти Європейського союзу, як і стандарти інших об'єднань, необхідно сприймати лише як керівництво для складання бізнес-плану. Потрібно пам'ятати, що єдиних універсальних стандартів існувати не може через різні цілі та методи ведення бізнесу.
Основні розділи бізнес-плану, що пропоновані програмою TACIS:
1. Титульна сторінка.
2. Сторінка, що присвячена регламентуванню авторських прав на даний документ.
3. Тезовий нарис бізнес-плану:
3.1. Ведення бізнесу.
3.2. Короткий опис продукту.
3.3. Опис ринкового середовища.
3.4. Персонал (з окремим виділенням керівного складу).
3.5. Розподіл коштів.
4. Стратегічний нарис бізнесу.
5. Маркетингові заходи щодо просування продукту й аналіз збуту:
5.1. Вивчення даних про збут.
5.2. Стратегія маркетингових кроків.
6. Стратегія виробництва:
6.1. Плани по розгортанню виробництва.
6.1.1 Особливості місцевої інфраструктури.
6.1.2 Тактика інтеграції виробництва.
6.2. Забезпечення виробничими ресурсами.
6.2.1 Вимоги до виробничих площ і можливі варіанти розміщення.
6.2.2 Необхідне виробниче встаткування, його розміщення й придбання.
6.3. Розрахунок виробничого плану.
6.4 Технічний контроль.
6.5. Критичні змінні, що впливають на процес виробництва.
6.6 Розрахунок капітальних вкладень, облік амортизації й розрахунок фондової вартості.
7. Система управління бізнесом:
7.1. Опис кадрового ланцюжка.
7.2. Процес узгодження й прийняття рішень.
7.3. Опис керівного складу з послужним списком.
8. Фінансова складова справи:
8.1. Рішення різних підготовчих питань.
8.2. Строки розгортання плану.
8.3. Частота періоду по планових розробках.
8.4. Напрямки бізнесу й аналіз одного з них.
8.5. Оцінка погрішності фінансових звітів.
8.6. Собівартість продукту.
8.7. Розрахунок собівартості продукції (або надання послуги).
8.8. Система підрахунку збитків і прибутків.
8.9. Балансова звітність.
8.10. Прогноз планованого й можливого фінансового потоку.
8.11. Підрахунок загального прибутку й рентабельності підприємства.
9. Аналіз факторів ризику:
9.1. Ризики, обумовлені технічними факторами.
9.2. Фінансові ризики.
9.3. Інвестиційний аналіз.
9.4. Аналіз можливих результатів передбачуваного бізнесу на базі математичної моделі.
9.5. Кредитні й інші ризики.
10. Додатки.
4. Стандарти бізнес-плану KPMG
Швейцарська асоціація KPMG International Cooperative ("KPMG International"), заснована в 1987 році, являє собою міжнародну мережу компаній і пропонує консультаційні, аудиторські й інші види послуг.
Назва асоціації KPMG є абревіатурою, складеною з назв компаній, що ввійшли до її складу: Klynveld Kraayenhof & Co., William Barclay Peat & Co., Marwick, Mitchell & Co., Treuhand-Gesellschaft.
Стандарти бізнес-плану компанії KPMG:
1. Титульна сторінка.
2. Меморандум про конфіденційність.
3. Резюме:
3.1. Короткий огляд.
3.2. Пропонована продукція й послуги.
3.3. Місія, мети й завдання.
4. Продукція й послуги:
4.1. Введення.
4.2. Продукція й послуги.
4.3. Супутні товари й послуги.
5. Аналіз ринку й галузі:
5.1. Використання продукту й послуги.
5.2. Демографічний аналіз.
5.3. Конкуренція.
5.4. SWOT – аналіз.
6. Цільові ринки:
6.1. Цільові споживачі.
6.2. Географічний цільовий ринок.
6.3. Ціноутворення.
7. Стратегії реклами й просування:
7.1. Стратегія просування.
7.2. Засоби поширення реклами.
7.3. Прогноз продажів.
8. Управління:
8.1. Організація й ключовий персонал.
8.2. Постійне споживання активів.
8.3. Витрати на підготовку виробництва.
9. Фінансовий аналіз:
9.1. Собівартість реалізованої продукції.
9.2. Аналіз беззбитковості.
9.3. Кількісний аналіз.
9.4. Доходи й збитки.
9.5. Рух грошових коштів.
9.6. Баланси підприємства.
9.7. Ризики.
10. Додатки.
5. Стандарти бізнес-плану ЄБРР
Одним із загальноприйнятих стандартів у бізнес-плануванні є структура, розроблена Європейським банком реконструкції та розвитку.
European Bank for Reconstruction and Development (EBRD) — заснований в 1991 році як інвестиційний механізм, з ініціативи 61 держави й двох міжнародних організацій. Призначений для підтримки демократії й ринкової економіки в 29 країнах, що розвиваються.
Дана організація є одним з найбільших інвесторів у Європі й центральноазіатському регіоні. ЄБРР залучає іноземні інвестиції й використовує власні кошти для розвитку цих регіонів. Інвестиції надходять як для підтримки й розвитку існуючих підприємств, так і для створення нових компаній і виробництв.
Тісні зв'язки й взаємодія ЄБРР із державними інститутами дозволяє брати участь у створенні більш сприятливого клімату для підприємців. У тому числі, з метою поліпшення інвестиційного клімату й спрощення бізнес-планування, Європейський банк реконструкції та розвитку розробив і пропонує до використання свою структуру бізнес-плану.
Стандарти бізнес-плану, пропоновані ЄБРР:
1. Титульна сторінка.
2. Меморандум про конфіденційність.
3. Резюме.
4. Підприємство:
4.1. Історія розвитку підприємства і його стан на момент створення бізнес-плану, опис поточної діяльності.
4.2. Власники персонал, що керує, працівники підприємства.
4.3. Поточна діяльність.
4.4. Фінансовий стан.
4.5. Кредити.
5. Проект:
5.1. Загальна інформація про проект.
5.2. Інвестиційний план проекту.
5.3. Аналіз ринку, конкурентоспроможність.
5.4. Опис виробничого процесу.
5.5. Фінансовий план.
5.6. Екологічна оцінка.
6. Фінансування:
6.1. Графіки одержання й погашення кредитних коштів.
6.2. Застава й поручництво.
6.3. Устаткування й роботи, які будуть фінансуватися за рахунок кредитних коштів.
6.4. SWOT – аналіз.
6.5. Ризики й заходу щодо їхнього зниження.
7. Додатки.
Пропонований варіант структури бізнес-плану цікавий і відрізняється від стандартів UNIDO, TACIS і KPMG. Зокрема, пропонується більше уваги приділити фінансовому розділу — облік кредитних коштів, Swot-аналіз тощо. При цьому, стандарт ЄБРР є самим коротким, рамковим, щ дає простір для творчості. Але якщо Ви не маєте досвіду в складанні бізнес-плану, краще скористатися більш докладним стандартом.
6. Стандарти бізнес-плану BFM Group
Типовий зміст бізнес-плану, розроблений українською консалтинговою компанією BFM Group. Пропонований стандарт дуже розгорнутий і містить унікальні, цікаві розділи.
Консалтингова компанія BFM Group займається бізнес-плануванням і інвестиційним консалтингом, оцінкою інвестиційної привабливості підприємств і юридичними послугами.
Типовий зміст бізнес-плану згідно зі стандартами BFM Group
1. Меморандум про конфіденційність.
2. Анотація бізнес-плану.
3. Резюме бізнес-плану.
4. Компанія:
4.1. Загальна інформація.
4.2. Характеристика продуктів і послуг компанії.
4.3. Інновації компанії.
5. Середовище для бізнесу:
5.1. PEST-аналіз.
5.2. Галузеве оточення.
5.3. Концепція бізнесу.
5.4. Стратегія проекту.
5.5. SWOT-аналіз галузі.
6. Характеристика продукту бізнесу:
6.1. Аналіз ланцюжка створення вартості (Value Chain).
6.2. Матриця Boston Consulting Group.
7. Аналіз ринків збуту:
7.1. Оцінка розміру ринку й можливих тенденцій його розвитку.
7.2. Оцінка частки ринку й обсягу продажу.
7.3. Сегментація ринку й визначення ніші продукту бізнесу.
8. Конкуренція й конкурентні переваги:
8.1. Порівняльні характеристики конкурентних продуктів.
8.2. Порівняльні характеристики фірм-конкурентів.
8.3. Аналіз конкурентної ситуації на ринку.
8.4. Аналіз за схемою 4-5 Р.
8.5. SWOT-аналіз компанії.
9. Організація зовнішньоекономічної діяльності фірми:
9.1. Організаційне забезпечення зовнішньоекономічних зв'язків.
9.2. Економічне забезпечення зовнішньоекономічних зв'язків.
9.3. Непрямі форми виходу на зовнішній ринок.
10. Стратегія плану маркетингу:
10.1. Загальна стратегія маркетингу.
10.2. Ціноутворення.
10.3. Тактика реалізації продукту.
10.4. Політика післяпродажного обслуговування й надання гарантій.
10.5. Реклама й просування товару на ринок.
11. План продажу:
11.1. Факторний аналіз продажу.
11.2. Точка беззбитковості.
12. План виробництва:
12.1. Виробничий цикл.
12.2. Виробничі потужності та їх розвиток.
12.3. Стратегія в забезпеченні й виробничий план.
12.4. Державне й правове регулювання.
12.5. Можливості поліпшення й доробки продукту.
13. Організаційний план і менеджмент:
13.1. Діловий розклад.
13.2. Організаційна структура.
13.3. Головні керівники фірми.
13.4. Інші інвестори.
13.5. Найм і система преміювання.
13.6. Професійні радники й послуги.
14. Інвестиційний план, стратегія й джерела фінансування інвестиційних витрат.
15. Фінансовий план:
15.1 Потреба у фінансуванні (підбір суми кредиту (інвестиції) і графіка фінансування).
15.2. Виплати на погашення позик (виплати кредитного тіла).
15.3. Виплати на обслуговування позик (відсотки по кредитах).
15.4. Звіт про прибутки – збитках (щомісячно до кінця проекту).
15.5. Звіт про кеш-фло (щомісячно до кінця проекту).
15.6. Баланс проекту (щомісячно до кінця проекту).
15.7. Доходи підрозділів і учасників проекту.
15.8. Фінансові показники (щомісячно до кінця проекту):
- Коефіцієнт поточної ліквідності (CR), %.
- Коефіцієнт термінової ліквідності (QR), %.
- Чистий обіговий капітал (NWC), грн.
- Коефіцієнт оборотності запасів (ST).
- Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості (CP).
- Коефіцієнт оборотності робочого капіталу (NCT).
- Коефіцієнт оборотності основних коштів (FAT).
- Коефіцієнт оборотності активів (TAT).
- Сумарні зобов'язання до активів (TD/TA), %.
- Сумарні зобов'язання до власного капіталу (TD/EQ), %.
- Коефіцієнт покриття відсотків (TIE), разів.
- Коефіцієнт рентабельності валового прибутку (GPM), %.
- Коефіцієнт рентабельності операційного прибутку (OPM), %.
- Коефіцієнт рентабельності чистого прибутку (NPM), %.
- Рентабельність оборотних активів (RCA), %.
- Рентабельність позаоборотних активів (RFA), %.
- Рентабельність інвестицій (ROI), %.
- Рентабельність власного капіталу (ROE), %.
15.9. Використання прибутку (щомісячно до кінця проекту).
15.10. Аналіз чутливості по:
- NPV;
- DPB ;
- PI;
- IRR;
- PB;
- ARR;
- MIRR;
- D.
15.11. Статистичний аналіз проекту за методом Монте-Карло.
15.12. Обсяг продажу (щомісячно до кінця проекту).
15.13. Надходження від продажів (щомісячно до кінця проекту).
15.14. Податкові виплати (щомісячно до кінця проекту).
15.15. Загальні витрати (щомісячно до кінця проекту).
15.16. Загальні витрати на продукт (кожний окремо).
15.17. Запаси готової продукції (щомісячно до кінця проекту).
15.18. Запаси сировини й комплектуючих (щомісячно до кінця проекту).
15.19. Інвестиційні витрати.
15.20. Амортизація по активах.
15.21. Операційний леверидж (відношення постійних витрат до змінних).
15.22. Фінансовий леверидж (відношення власного капіталу до позикового).
15.23. Загальна ефективність проекту:
- Період окупності (PB).
- Дисконтований період окупності (DPB).
- Чистий наведений дохід (NPV).
- Індекс прибутковості (PI).
- Внутрішня норма рентабельності (IRR).
- Модифікована внутрішня норма рентабельності (MIRR).
- Тривалість (D).
17. Додатки до бізнес-плану:
17.1. Фінансові звіти.
17.2. Аудиторські висновки.
17.3. Висновки фахівців з оцінки майна.
17.4. Рекламні брошури фірми.
17.5. Технічні описи продукту бізнесу.
17.6. Резюме ключових керівників.
17.7. Найважливіші угоди й контракти.
17.8. Інформація про виробничий процес.
17.9. Фотографії й малюнки товару.
17.10. Звіти про дослідження ринку.
17.11. Витримки з найважливіших законодавчих актів.
ТЕМА 4. СТРУКТУРА ТА РОЗДІЛИ БІЗНЕС-ПЛАНУ
1. Призначення і структура бізнес-плану.
2. Розділи бізнес-плану та їх характеристика.
3. Додатки до бізнес-плану.
1. Призначення і структура бізнес-плану
Важливість повного й продуманого бізнес-плану не може бути переоцінена.
Існує значне число розробок по складанню бізнес-плану, але всі вони схожі й відрізняються лише послідовністю розділів. Разом з тим, структура бізнес-плану залежить від мети й економічної політики підприємства, ступеня його новизни, характеру його розвитку.
Структура бізнес-плану, насамперед, пов'язана з визначенням кількості розділів, ключових розділів і загальних вимог до змісту.
Слід мати на увазі такі особливості, що стосуються структури бізнес-плану:
- не існує єдино правильної структури бізнес-плану;
- етапи розробки бізнес-плану й структура бізнес-плану – це різні категорії.
Значна увага вітчизняними підприємствами приділяється питанням налагодження інфраструктури. Однак важливе значення має формування колективу й побудова організаційної структури.
2. Розділи бізнес-плану та їх характеристика
Бізнес-план підприємства складається з таких основних розділів:
- резюме;
- характеристика підприємства;
- характеристика продукції (послуг), що виробляється підприємством;
- дослідження та аналіз ринків збуту продукції (послуг);
- характеристика конкурентного середовища та конкурентні переваги;
- план маркетингової діяльності;
- план виробничої діяльності підприємства;
- організаційний план;
- план охорони навколишнього середовища;
- фінансовий план та програма інвестицій;
- аналіз потенційних ризиків;
- бюджетна та економічна ефективність інвестиційного бізнес-плану;
- соціально-економічні наслідки реалізації інвестиційного бізнес-плану.
Резюме – це розділ документа, що містить основні положення всього бізнес-плану, який складається обсягом із декількох сторінок. На підставі резюме можна зробити висновок про весь проект бізнес-плану підприємства, тому дуже необхідно зазначити в резюме коротку, ясну і важливу інформацію про проект. Усі наступні пункти бізнес-плану розшифровують інформацію з резюме і доводять правильність розрахунків.
У розділі «Характеристика підприємства» наводяться:
повна і скорочена назви підприємства,
юридична адреса,
код за загальним класифікатором підприємств і організацій (ЄДРПОУ),
номер і дата державної реєстрації (перереєстрації),
повна назва та юридична адреса об'єднання (асоціації, концерну тощо), до складу якого входить підприємство,
форма власності та правовий статус,
перелік засновників та розміру їх часток у статутному капіталі.
дані щодо основних подій, які можуть мати значення для проекту розвитку підприємства (зміна власників підприємства, зміна видів діяльності, поглинання інших організацій (установ) та ін.)
Зазначається схема та опис організаційної структури управління підприємством та дані про зв'язки між його окремими підрозділами. Надається інформація про сферу діяльності, сектор ринку, в якому працює підприємство, його спеціалізацію, перелік основних видів продукції та послуг тощо.
У розділі «Характеристика продукції (послуг), що виробляється підприємством» наводиться спеціалізація підприємства, прогнозне і фактичне виробництво та реалізація підприємством товарів, робіт, послуг (у натуральних та вартісних показниках) за звітний рік, структура існуючих витрат підприємства та собівартість щодо кожного виду продукції, система закупівлі сировини, енергопостачання, забезпеченість матеріальними ресурсами, диверсифікація виробництва тощо.
У розділі «Дослідження та аналіз ринків збуту продукції (послуг)» зазначається сучасне становище підприємства на ринках збуту та пропозиції щодо його поліпшення, пропозиції щодо сервісного обслуговування реалізованої продукції.
Надається характеристика основних і допоміжних ринків та їхніх сегментів, на яких працює підприємство, їхні розміри, найважливіші тенденції та прогнозні зміни. Повідомляється про ємність ринку як максимально можливого обсягу збуту даної продукції. Ємність ринку визначається обсягом (у фізичних одиницях або вартісному вираженні) проданих на ньому товарів протягом року. Надається характеристика розміру ринку збуту продукції. Вказуються ціни, що існують на ринку даної продукції (послуг), так і прогнозовану ціну на свою продукцію.
Дається висновок про тип ринку даної продукції. Виділяють 4 типи ринків:
- ринок чистої конкуренції;
- ринок монополістичної конкуренції;
- олігополістичний ринок;
- ринок чистої монополії.
Наводиться також інформація про законодавчі обмеження по проникненню на ринок (податкові, митні заборони; необхідність наявності ліцензії і т. п.), установленню ціни на продукцію (державне регулювання ціноутворення).
У розділі «Характеристика конкурентного середовища та конкурентні переваги» надається інформація про ситуацію у сфері економічної діяльності, в якій планується реалізувати проект щодо основних аспектів стану сфери, що пов'язана з проектом розвитку підприємства. Характеризується конкурентне середовище, наявність компаній-монополістів або таких, що займають домінуючу позицію в сфері, сегментація (розподіл) ринку між конкурентами підприємства. Наводиться інформація щодо підприємств, які виробляють аналогічну продукцію (послуги) та здійснюють її збут на тих же самих ринках, що й підприємство. Після визначення головних конкурентів підприємство аналізує їхні та свої сильні та слабкі сторони, як правило, з використанням даних SWOT -аналізу.
Важливим підсумком цього розділу бізнес-плану являється визначення найбільш конкурентоспроможного товару на даному ринку, який можливо вибрати в якості зразка для порівняння при оцінці конкурентоспроможності продукції (послуг) підприємства.
Конкурентоспроможність товару може бути оцінена таким співвідношенням:
, (1)
де K – коефіцієнт конкурентоспроможності товару;
P – корисний ефект товару;
C – затрати на придбання та використання товару.
У розділі «План маркетингової діяльності» наводяться відомості про наявні на підприємстві маркетингові служби, подаються схема та характеристика існуючих каналів збуту продукції, засобів реклами, ціноутворення. Описується стратегія маркетингу, що полягає в приведенні можливостей підприємства відповідно до ситуації на ринку. Також наводяться характеристики постачальників сировини на підприємство із зазначенням її якості, кількості, ритмічності надходження за регіонами та пропозиції покупця щодо вдосконалення існуючої системи постачання сировини на підприємство, можливостей заміни сировини (низька якість, висока монопольна ціна).
У цьому розділі визначається також цінова політика підприємства, яка має забезпечити підприємству збереження позицій на ринку або проникнення на нього при ефективних показниках діяльності. Ціни мають забезпечити збут продукції, максимізацію прибутку, утримання позицій на ринку.
У розділі «План виробничої діяльності підприємства» наводяться відомості щодо виробничого процесу на підприємстві, відповідності діючих технологій сучасним вимогам, машини та обладнання з зазначенням кількості та терміну роботи.
Подаються схеми виробничих потоків, а також даються пропозиції щодо оновлення машин та обладнання, вдосконалення виробничого процесу на підприємстві на основі прогресивної техніки та технології.
У цьому розділі розраховується виробнича програма підприємства. Виробнича програма, що розрахована згідно з наявними потужностями, порівнюється з обсягом потреби ринку відповідного виду продукції і визначається необхідний та достатній приріст обсягів продукції.
У цьому розділі визначається обсяг реалізації продукції на визначену потребу ринку шляхом маркетингових досліджень з метою прогнозування ціни продукції, попит на яку забезпечується збільшенням потужностей підприємства.
Розрахунок потреби в матеріальних ресурсах та виробничих запасах здійснюється виходячи із обсягу виробництва продукції та послуг, а також нормативів потреби в матеріальних ресурсах на одиницю продукції та послуг, що склалася в базовому періоді.
Надаються детальні відомості щодо прогнозної потреби в кадрах. А також визначається фонд заробітної плати.
У цьому розділі складається кошторис витрат на випуск продукції, який являє собою розрахунок витрат по калькуляційних статтях окремо по видах продукції, робіт, послуг (на кінцевий продукт).
На етапі розроблення виробничої програми розраховується потреба в первісних інвестиціях з урахуванням виробничої програми проекту в цілому, визначаються напрямки, за якими потрібні вкладення коштів і величина потреби в додаткових інвестиціях.
У розділі «Організаційний план» наводиться інформація щодо існуючої виробничо-технологічної структури підприємства, відомості про діючу систему заробітної плати, механізм її нарахування різним категоріям працівників підприємства; систему преміювання, розмір середньої заробітної плати і надбавок за категоріями працівників, пропозиції щодо зміни системи оплати праці. Визначається перелік заходів щодо реалізації інвестиційного бізнес-плану, з визначенням виконавців та термінів виконання.
У розділі « План охорони навколишнього середовища» наводиться інформація про стан навколишнього середовища, існуючі проблеми, першочерговість їх вирішення, джерела фінансування проведення природоохоронних заходів з визначенням термінів виконання. Вказується на відповідність бізнес-плану вимогам законодавчо-нормативних документів і шляхи щодо зменшення негативного впливу на оточуюче середовище при перевищенні допустимих норм. Також зазначаються наявні очисні споруди. Аналізуються можливі екологічні наслідки проекту та визначаються витрати, пов'язані з виконанням природоохоронних заходів.
У розділі « Фінансовий план та програма інвестицій» наводиться обґрунтування інвестиційних вкладень у підприємство та джерела їх отримання (залучення кредитів, акціонерний чи пайовий капітал тощо), прогнозні показники балансу підприємства, прогноз прибутку та збитку (на три роки), додаються баланс підприємства, звіт про фінансові результати та їх використання, звіт про фінансово-майновий стан підприємства за останній звітний рік.
На основі зазначених розділів у фінансовому плані здійснюється прогнозування фінансових результатів.
Розділ «Аналіз потенційних ризиків» дозволяє прийняти рішення щодо реалізації бізнес-плану підприємства з урахуванням багатьох факторів: політичних, соціальних, технологічних, економічних, ринкових. При прийнятті рішення про доцільність бізнес-плану всі ці фактори необхідно врахувати у формі передбачуваного ризику.
Для запобігання ризикам необхідно їх ідентифікувати, оцінити, вибрати методи та інструменти, які дозволять запобігти їх появі, або ж їх контролювати.
Основними факторами ризику, які зустрічаються найчастіше і можуть впливати на кінцеві результати бізнес-плану є:
Ризики, що відносяться до загальної соціально-економічної ситуації:
- політична нестабільність;
- існуюча та майбутня правова база для інвестицій;
- перспективи економічного розвитку в цілому;
- фінансова нестабільність (можливі зміни в оподаткуванні, інфляція тощо);
- неконвертованість національної валюти.
Виробничі ризики:
- підвищення поточних витрат;
- зрив графіка поставок сировини, матеріалів, технологічного устаткування, паливно-енергетичних ресурсів;
- нові вимоги щодо екології;
- нестача трудових ресурсів;
- зміна умов транспортування.
Ринкові ризики:
- зміна попиту на продукцію;
- втрата позицій на ринку;
- зміна якісних ознак продукції;
- поява конкуруючої продукції;
- несвоєчасність виходу на ринок.
Після проведення аналізу ризиків та їх виявлення потрібно розробити конкретні заходи, які дозволять або зовсім позбутись, або значно зменшити негативний вплив кожного фактора ризику на кінцеві наслідки впровадження проекту розвитку підприємства.
У розділі «Бюджетна та суспільна економічна ефективність бізнес-плану» визначаються показники бюджетної та суспільної економічної ефективності, зокрема, валовий дохід, прибуток до оподаткування, податки, збори та інші платежі, чистий прибуток, індекс прибутковості, звичайний та дисконтований термін окупності витрат.
Основним показником оцінки ефективності бізнес-планів (проектів), які передбачають державну або регіональну фінансову підтримку, є бюджетний ефект (Бt). Для року t здійснення проекту він визначається як перевищення доходів відповідного бюджету (Дt) над витратами (Вt) внаслідок реалізації бізнес-плану (проекту):
Бt = Дt – Вt. (2)
Показники суспільної економічної ефективності враховують наслідки реалізації бізнес-плану підприємства для суспільства в цілому, в тому числі як показники безпосередніх результатів і витрат проекту розвитку підприємства, так і витрати і результати в суміжних галузях, секторах економіки, екологічні, соціальні та інші позаекономічні ефекти.
У розділі «Соціально-економічні наслідки реалізації бізнес-плану» розраховуються результативні показники реалізації бізнес-плану (збільшення обсягів реалізації продукції, кількість збережених або новостворених робочих місць, покращання умов роботи працівників, упровадження інновацій тощо).
3. Додатки до бізнес-плану
Додатки до бізнес-плану містять дані розрахункового, описового, пояснювального, інформаційного характеру, а саме:
ü резюме,
ü відомості про кредитоспроможність,
ü огляди ринку,
ü схеми,
ü план просування,
ü копії договорів, у тому числі про оренду,
ü гарантійні листи від майбутніх клієнтів,
ü свідоцтва про реєстрацію патенту й товарного знаку,
ü угоди про партнерство,
ü свідоцтво про реєстрацію фірми;
ü витримки із законодавчих актів;
ü фотографії й малюнки товару;
ü рекламні брошури компанії;
ü висновок фахівця про оцінку майна;
ü аудиторський висновок тощо
ТЕМА 5. ФІНАНСОВИЙ ПЛАН
1. Сутність та особливості складання фінансового плану
2. Основні фінансові показники фінансового плану
1. Сутність та особливості складання фінансового плану
Фінансовий план та програма інвестицій у складі бізнес-плану призначені для обґрунтування інвестиційних вкладень у підприємство та джерела їх отримання (залучення кредитів, акціонерний чи пайовий капітал тощо), прогнозні показники балансу підприємства, прогноз прибутку та збитку (на три роки), додаються баланс підприємства, звіт про фінансові результати та їх використання, звіт про фінансово-майновий стан підприємства за останній звітний рік.
Вихідні дані для розрахунку фінансового плану формуються на основі таких розділів:
o Дослідження та аналіз ринків збуту продукції (послуг).
o Характеристика конкурентного середовища та конкурентні переваги.
o План маркетингової діяльності.
o План виробничої діяльності підприємства.
На основі зазначених розділів у фінансовому плані здійснюється прогнозування фінансових результатів, зокрема таких як:
- Виручка від реалізації.
- Валовий прибуток.
- Чистий прибуток.
Виручка від реалізації продукції визначається на основі прогнозних обсягів продажу по роках і прогнозних цінах на одиницю продукції.
Прогнозування обсягів реалізації враховує результати маркетингових досліджень – розглядається очікуваний щорічний приріст виробництва продукції, а також можливості підприємства, тобто виробничі потужності. Оцінка щорічного росту цін на продукцію підприємства ґрунтується на макроекономічних і галузевих дослідженнях, а також на даних про ріст цін у макроекономічних та галузевих дослідженнях, а також на даних про ріст цін за минулі роки (для прогнозних розрахунків використовуються дані Держкомстату).
Шляхом зіставлення розрахованої на проект потреби в додаткових інвестиціях і джерел фінансування (покриття) цієї потреби визначається розмір необхідних додаткових фінансових ресурсів. Як джерела фінансування розглядаються: акціонерний капітал, залучений капітал та інші джерела фінансування.
На основі виробничої програми, розрахованої в складі прогнозу фінансових результатів діяльності, формується модель дисконтованих грошових потоків.
Зіставлення розміру вкладених коштів і прогнозованих від даного вкладення результатів здійснюється за допомогою спеціальних методів й інструментів, що включають:
- дисконтування й нарахування складних відсотків,
- розрахунок показників чистої приведеної вартості проекту й внутрішньої норми доходу (внутрішнього граничного рівня доходності),
- динамічного (дисконтного) строку окупності проекту.
Побудова моделі грошових потоків базується на застосуванні техніки дисконтованих грошових потоків.
На базі даних виробничої програми і фінансового плану заповнюється агрегована форма прогнозного балансу по роках планованого періоду, за даними якого розраховуються коефіцієнти: поточної ліквідності та забезпеченості власними коштами.
На основі отриманих результатів формується зведена таблиця фінансових показників, до яких належать:
· коефіцієнти ліквідності;
· коефіцієнти фінансової стійкості;
· коефіцієнти ділової активності;
· коефіцієнти прибутковості.
Коефіцієнти аналізуються з метою встановлення відповідності їхнім нормативним значенням. Дана таблиця використається з метою контролю за змінами показників за період, що відповідає строку реалізації бізнес-плану.
Цей розділ бізнес-плану також передбачає зазначення мети інвестування та його обсяги з визначенням джерел (видатки державного бюджету, амортизаційні відрахування, кошти на податкові пільги, цільові надбавки до тарифів з метою будівництва окремих об'єктів, кредити банків, фінансовий лізинг, власні кошти підприємств, залучені інвестиції та інше).
Також указуються напрями інвестування, зокрема: капітальне будівництво, придбання основних засобів, придбання інших необоротних активів, придбання нематеріальних активів, модернізація, модифікація (добудова, реконструкція основних засобів) тощо.
Представляються інвестиційні проекти, що реалізуватимуться у прогнозному періоді, здійснюється прогноз грошових потоків по них.
2. Основні фінансові показники фінансового плану
Оцінка ефективності інвестиційного проекту покликана визначити, наскільки ціна активу, що купується (розмір вкладень), відповідає майбутнім доходам з урахуванням ризиків проекту.
Головне завдання полягає в розрахунку ефективності проекту й оцінці його ризикованості. Інакше кажучи, оптимальний вибір робиться за двома параметрами: ефективність і ризик.
Можна виділити три типи математичних моделей, що визначають параметри: суму (NV, NPV, MNPV), прибутковість (NRR, IRR, MIRR, MIRR(бар), індекс прибутковості (DPI) і строк окупності (окупність, Тс-окупність, дюрація) грошових потоків, що генеруються інвестиційним проектом.
Розглянемо основні фінансові показники бізнес-плану й порядок їх розрахунку.
Чиста приведена вартість (чиста поточна вартість, чистий дисконтова ний дохід, NPV) — це сума дисконтованих значень потоку платежів, приведених до сьогоднішнього дня. Показник NPV являє собою різницю між усіма грошовими притоками й відтоками, приведеними до теперішнього моменту часу (моменту оцінки інвестиційного проекту). Він показує величину коштів, яку інвестор очікує одержати від проекту, після того, як грошові притоки окуплять його первісні інвестиційні витрати й періодичні грошові відтоки, пов'язані зі здійсненням проекту. Оскільки грошові платежі оцінюються з урахуванням їх тимчасової вартості й ризиків, NPV можна інтерпретувати, як вартість, що додається проектом.
NPV розраховується з використанням прогнозованих грошових потоків, пов'язаних із планованими інвестиціями, за наступною формулою:
, (3)
де NCFi - чистий грошовий потік для i-го періоду,
Inv - початкові інвестиції;
r - ставка дисконтування (вартість капіталу, притягнутого для інвестиційного проекту).
При позитивному значенні NPV вважається, що дане вкладення капіталу є ефективним.
Внутрішня норма прибутковості (internal rate of return, IRR) — це процентна ставка, при якій чистий дисконтований дохід (NPV) рівний 0. NPV розраховується на підставі потоку платежів, дисконтованого до сьогоднішнього дня.
Інакше кажучи, для потоку платежів CF, де 
— платіж через 
років ( 
) і початкової інвестиції в розмірі 
внутрішня норма прибутковості 
розраховується з рівняння:
(4)
або
(5)
Внутрішня норма рентабельності визначає максимальну вартість залученого капіталу, при якій інвестиційний проект залишається вигідним. В іншому формулюванні, це середній дохід на вкладений капітал, забезпечуваний даним інвестиційним проектом, тобто ефективність вкладень капіталу в даний проект дорівнює ефективності інвестування під IRR відсотків у який-небудь фінансовий інструмент із рівномірним доходом.
Період окупності (PBP) показує строк, необхідний для того, щоб доходи, що генеруються інвестиціями, з урахуванням дисконтування, покрили витрати на інвестиції. Цей показник визначається послідовним розрахунком NPV для кожного періоду проекту, і точки, в якій NPV стане позитивним, буде точкою окупності.
Індекс прибутковості (Profitability Index, PI) розраховується за наступною формулою:
(6)
де NCFi - чистий грошовий потік для i-го періоду,
Inv - початкові інвестиції
r - ставка дисконтування (вартість капіталу, притягнутого для інвестиційного проекту).
При значеннях PI > 1 вважається, що дане вкладення капіталу є ефективним.
ТЕМА 6. ФІНАНСУВАННЯ БІЗНЕС-ПЛАНІВ
1. Визначення способу фінансування проекту
2. Акціонування
3. Кредитування
4. Лізинг як джерело фінансування
5. Комерційний кредит
6. Акредитив
7. Факторинг
Визначення способу фінансування проекту
Одним із центральних активів у діяльності компанії є фінансові ресурси. Нестача коштів обмежує проведення самофінансування й ставить підприємця перед проблемою пошуку додаткових джерел поповнення фінансового ресурсу.
Потреби компанії у фінансуванні визначаються на стадії розробки проектного бізнес-плану й глибокої широкої оцінки майбутнього підприємства.
Дана процедура складається з аналізу стану підприємства в минулому, в сьогоденні та з перспективного бачення розвитку в майбутньому. Акцент слід зробити на таких аспектах:
- займане положення підприємства в сегменті ринку,
- наявність ресурсної бази,
- стан економіки підприємства,
- можливості збільшення ринків збуту,
- можливі проблеми зі скорочення збуту,
- нормативно - законодавча база.
Слід вчасно позначити такі напрямки діяльності як:
o кількісна маса коштів, яка буде потрібна для здійснення задуманої бізнес-ідеї;
o як і на що будуть розподілятися отримані грошові ресурси;
o прийнятні умови залучення інвестиційних коштів.
Важливим моментом є оцінка прибутковістю бізнесу і його здатності генерувати готівкові кошти. Фактично якийсь бізнес може бути високо прибутковим, але привести до банкрутства через нестачу готівкових коштів. Інші підприємства можуть показувати збитки в бухгалтерській документації, але генерувати готівку в рахунок довгострокової перспективи розвитку бізнесу. Це викликане низкою причин, наприклад, такими як: поступовий знос устаткування (амортизація) є дійсною вартістю продукції, але при цьому не потрібно наявних коштів доти, поки не виникає необхідність у придбанні нових одиниць устаткування; у міру розширення бізнесу виникає необхідність у більшому обіговому капіталі для збільшення запасів і кредитування клієнтів. Дане збільшення наявних коштів необов'язково веде до негайного росту прибутковості.
Основними способами фінансування проекту є акціонування й кредитування. Крім акціонування й кредитування, можна вибрати й інші види фінансування: бюджетне фінансування, гранти, лізинг, фінансування по векселях, мікрофінансування малого бізнесу, бартерні операції й інші, а також комбіновані способи фінансування.
Який би вид залучення додаткового фінансового ресурсу не був обраний підприємством, слід пам'ятати, що політика кредитодавця має на меті одержання повернення власних коштів зі значним прибутком і тому необхідно зважено й відповідально підходити до питання доцільності залучення кредитних коштів. Крім того, підприємство повинне вирішити питання про параметри необхідної позики (розмір суми, джерело одержання кредиту, строк кредитування, додаткові витрати по одержанню кредиту, схема кредитування) і про вибір безпосереднього інвестора. Зрозуміло, що ці два питання взаємозалежні й вимагають комплексного рішення.
Акціонування
Для проектів, які пов'язані зі створенням нового підприємства або реалізацією технічного нововведення, кращим джерелом фінансування може служити пайовий або акціонерний капітал.
Акціонування є методом, який використовується для фінансування великих інвестиційних проектів зі значними строками окупності витрат. При акціонуванні капітал залучається шляхом емісії простих та привілейованих акцій, що розміщуються серед юридичних та фізичних осіб, або через випуск варантів. Акціонування, як вид залучення грошових засобів має на увазі передачу (продаж) будь-якої частини власності іншій особі.
Через акціонування може залучатися не тільки грошовий капітал, але й матеріальні та нематеріальні цінності. Привабливість акціонерної форми фінансування проектів виявляється у тому, що основний обсяг необхідних ресурсів надходить на початку його реалізації, тобто дає можливість профінансувати нові підприємства, в яких немає ще прибутків, амортизації, майна, під яке можна одержати кредит у банку. Крім того, такий метод фінансування (емісія простих акцій) не зобов'язує підприємство повертати капітал і сплачувати дивіденди.
При цьому, кошти, отримані підприємством, залишаються в його активі, хоча в рамках договору акціонування обмовляється вид повернення позикових коштів:
- виплата грошового еквівалента дивідендів інвесторам,
- інвестори самі можуть реалізувати свою долю власності в майні підприємства.
Підприємцям, що зважилися на такий вид одержання коштів, слід пам'ятати, що часткове фінансування передбачає участь інвестора в менеджменті підприємства.
Порядок організації акціонерних товариств в Україні визначений у Цивільному кодексі України.
Акціонерним є товариство, статутний капітал якого поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості. Статутний капітал акціонерного товариства утворюється з вартості вкладів акціонерів, внесених унаслідок придбання ними акцій, і не може бути меншим розміру, встановленого законом. Він визначає мінімальний розмір майна товариства, який гарантує інтереси його кредиторів.
Акціонерне товариство може бути створене юридичними або фізичними особами, які несуть солідарну відповідальність за зобов'язання, що виникли до державної реєстрації товариства. Воно відповідає за зобов'язання учасників, пов'язаними з його створенням, лише у разі подальшого схвалення їх дій загальними зборами акціонерів.
Основним фінансовим інструментом у залучення інвестиційних ресурсів на підприємстві за такого методу фінансування є акція.
Залучення інвестиційних ресурсів на підприємстві через емісію акцій дає можливість мобілізувати вільні кошти населення та інших підприємств та організацій для поліпшення якісного стану виробничої бази та вирішення проблем фінансового забезпечення відтворення основних фондів.
Кредитування
З економічного погляду кредит — це форма позичкового капіталу (в грошовій або товарній формах), що надається на умовах повернення і обумовлює виникнення кредитних відносин між тим, хто надає кредит, і тим, хто його отримує.
За браком власних оборотних коштів підприємства залучають банківські кредити, кошти інших кредиторів та комерційний (товарний) кредит. Кредит дає змогу доцільніше організувати оборот коштів підприємств, не витрачати значних фінансових ресурсів на створення зайвих запасів сировини й матеріалів.
Кредити, що їх можуть отримати підприємства, класифікуються за такими ознаками, а саме за:
o кредиторами;
o формами та видами;
o метою використання;
o терміном надання;
o забезпеченням;
o порядком надання.
Кредиторами підприємств можуть бути:
· банки та спеціалізовані фінансово-кредитні інститути (банківський, лізинговий кредити);
· підприємства (комерційний кредит);
· держава (державний кредит, який надається через уповноважені банки);
· міжнародні фінансово-кредитні установи (відкриття кредитних ліній через уповноважені банки).
Форми та види кредитів зображено на рис. 4.
 |
Рис. 4. Форми та види кредитів, що надаються підприємствам
До видів кредитів належать:
ü банківський;
ü комерційний;
ü державний;
ü лізинговий.
Банківський кредит — це економічні відносини між кредитором та позичальником з приводу надання коштів банком підприємству на умовах терміновості, платності, повернення, матеріального забезпечення. Банківський кредит надається суб’єктам господарювання всіх форм власності на умовах, передбачених кредитним договором.
Комерційний кредит — це економічні, кредитні відносини, які виникають між окремими підприємствами.
Державний кредит — це економічні, кредитні відносини між державою та суб’єктами господарювання.
Лізинговий кредит — це стосунки між суб’єктами господарювання, які виникають за орендування майна (майновий кредит або лізинг-кредит).
Дата добавления: 2022-01-22; просмотров: 32; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!