Л3. Класифікація робіт з ремонту об’єктів житлового фонду, що наведена в нормативних документах і в науковій та технічній літературі

Ремонт систем та будинків є комплексом технічних заходів, спрямованих на підтримання чи відновлення початкових експлуатаційних якостей конструкцій, інженерних систем або будинку в цілому.

В залежності від складу, об‘єму робіт розрізняють два основних види ремонту: поточний і капітальний.

Згідно ДБН А.2.2.-3:2012 "Склад та зміст проектної документації на будівництво" (розділ 3 "Терміни та визначення понять") поняття капітальний ремонт наведено в наступній редакції:

Капітальний ремонт – сукупність робіт, які передбачають втручання у несучі конструктивні схеми при заміні або відновленні конструкцій, інженерних систем та обладнання введених в експлуатацію в установленому порядку об‘єктів будівництва, без зміни їх функціонального призначення та зовнішніх геометричних розмірів у зв‘язку з їх фізичною зношеністю та руйнуванням, поліпшення експлуатаційних показників, а також благоустрій території.

Капітальний ремонт передбачає призупинення на час виконання робіт експлуатації об‘єкта в цілому або його частин (за умови їх автономності).

У розділі 3 "Терміни та визначення понять" ДБН В.3.2-2-2009 "Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт" наводиться наступне трактування поняття капітального ремонту:

Капітальний ремонт – ремонт житлового будинку з метою відновлення його ресурсу з заміною за необхідності конструктивних та огороджувальних елементів систем інженерного обладнання, а також поліпшення його експлуатаційних показників.

Згідно ДБН В.3.2-1-2004 "Реставраційні, консервативні та ремонтні роботи на пам‘ятках культурної спадщини"(додаток В "Терміни та визначення понять") поняття реставрація наведено в наступній редакції:

Реставрація – сукупність науково-обгрунтованих заходів щодо укріплення (консервації) фізичного стану, розкриття найбільш характерних ознак, відновлення втрачених, або пошкоджених елементів об‘єктів культурної спадщини із забезпеченням збереження їх автентичності.

Згідно з "Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій", що затверджені 17.05.2005 р. Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства № 76 наводиться наступне визначення поняття поточного та капітального ремонту:

Поточний ремонт – комплекс ремонтно-будівельних робіт, який передбачає систематичне та своєчасне підтримання експлуатаційних якостей та попередження передчасного зносу конструкцій і інженерного обладнання. Поточний ремонт повинен проводитись з періодичністю, яка забезпечує ефективну експлуатацію будівлі з моменту завершення її будівництва (капітального ремонту, реконструкції) до моменту постановки на черговий капітальний ремонт або реконструкцію.

Капітальний ремонт – комплекс ремонтно-будівельних робіт, який передбачає заміну, відновлювання та модернізацію конструкцій і обладнання будівель у зв'язку з їх фізичною зношеністю та руйнуванням, поліпшення експлуатаційних показників, а також покращення планування будівлі і благоустрою території без зміни будівельних габаритів об'єкта.

У ВСН 61-89(р) "Ведомственныестроительныенормы. Реконструкция и капитальный ремонт жилыхдомов. Нормыпроектирования", додаток довідковий наведено визначення поняття поточний та капітальний ремонт.

Поточний ремонт будинку – ремонт будинку з метою відновлення справності (ремонтнопридатності) його конструкцій і систем інженерного обладнання, а також підтримання експлуатаційних показників.

Капітальний ремонт будинку – ремонт будинку з метою відновлення його ресурсу з заміною при необхідності конструктивних елементів і систем інженерного обладнання, а також поліпшення експлуатаційних показників.

Державний комітет будівництва, архітектури та житлової політики України надав свої роз'яснення щодо тлумачення поточного та капітального ремонтів (“Інформаційний бюлетень”, №4, квітень, 2005 р., К.: “Укрархбудінформ”).

Поточний ремонт – це комплекс ремонтно-будівельних робіт, який передбачає систематичне та своєчасне підтримання експлуатаційних якостей та попередження передчасного зносу конструкцій і інженерного обладнання.

Капітальний ремонт будівлі – це комплекс ремонтно-будівельних, робіт, який передбачає заміну, відновлювання та модернізацію конструкцій і обладнання будівель в зв'язку з їх фізичною зношеністю та руйнуванням, поліпшення експлуатаційних показників, а також покращання планування будівлі і благоустрою території без зміни будівельних габаритів об'єкта.

Капітальний ремонт передбачає призупинення на час виконання робіт експлуатації будівлі в цілому або її частин (за умови їх автономності).

В навчальному посібнику – "Організація і планування ремонту основних фондів житлово-комунального господарства" (автори – Є.М. Кайлюк, С.І. Плотницька, О.П. Колонтаєвський) наводиться наступна класифікація ремонтних робіт:

· поточний ремонт полягає в систематично й вчасно проведених роботах з попередження передчасного зношення об’єктів, а саме: роботи з усунення різного роду дрібних ушкоджень і несправностей, які виникають в процесі експлуатації, виправлення дрібних недоліків в початковий період служби об’єктів. За видами робіт розрізняють:

а) поточний профілактичний ремонт, що планується заздалегідь за часом виконання, обсягами і вартістю;

б) поточний непередбачений ремонт, що, як правило, виконується у терміновому порядку в процесі експлуатації будинку;

· капітальний ремонт житлових і громадських будівель полягає у заміні й відновленні окремих частин або цілих конструкцій й інженерно-технічного устаткування будинків у зв'язку з їхнім фізичним зносом і руйнуванням, а також в усуненні в необхідних випадках наслідків морального зносу конструкцій і проведенні робіт з підвищення рівня благоустрою; при капітальному ремонті ліквідується фізичний і моральний (частково або повністю) знос будинку; капітальний ремонт об’єктів міського господарства направлений на часткове відшкодування їх фізичного зношення і полягає в повній або частковій заміні основних елементів фондів внаслідок втрати ними своїх експлуатаційних характеристик; капітальний ремонт житлових і громадських будівель поділяють на:

а) комплексний капітальний ремонт, який проходить в усій будівлі в цілому або в її окремих секціях, при якому усувається фізичний і моральний знос, тобто передбачається одночасне відновлення зношених конструктивних елементів, інженерного обладнання та підвищення рівня благоустрою будівлі в цілому;

б) вибірковий капітальний ремонт, який має відношення до окремих конструктивних елементів будівлі або її інженерного обладнання, при якому усувається фізичний знос; при цьому здійснюють ремонт, заміну чи підсилення конструкцій та обладнання, несправність яких може погіршити стан сусідніх конструкцій і привести до їх руйнування.

Крім капітального і поточного ремонтів виділяють наступні види ремонту:

· аварійний ремонт, який призначений для ліквідації наслідків раптових аварій, ушкоджень конструкцій й елементів, викликаних стихійними лихами, екстремальними умовами й ситуаціями.

· охоронно-підтримуючий ремонт, що здійснюють на старих основних фондах, які найближчим часом не можуть бути виведені з експлуатації.

Л4. Аналіз класифікації робіт
з ремонту об’єктів житлового фонду,
що наведені в “примірному переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд”,
який затверджений наказом ДЕРЖЖИЛКОМУНГОСПУ
від 10.08.2004 № 150

На виконання положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги", з метою впорядкування видів послуг з утримання будинків і прибудинкових територій та ремонту приміщень, будинків, споруд було розроблено і зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 серпня 2004 р. N 1046/9645 “Примірний перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд” (додаток А).

Діюча система планування і фінансування капітального ремонту основних фондів житлово-комунального господарства має ряд істотних недоліків і не виконує задачі відновлення будинків в зв’язку з:

· неповнотою і обмеженістю функцій учасників ремонтного процесу;

· ігноруванням інтересів споживачів;

· гострим дефіцитом ресурсів;

· недостатньою кадровою підготовкою учасників;

· відсутністю стратегічних цілей і задач розвитку основних фондів житлово-комунального господарства;

· нерозвиненістю функцій прогнозування і стратегічного планування відтворювання основних фондів житлово-комунального господарства;

· неповнотою нормативно-правової бази капітального ремонту основних фондів житлово-комунального господарства;

· недостатнім методичним забезпеченням організації і планування капітального ремонту основних фондів житлово-комунального господарства;

· неповнотою інформації, що використовується, про склад і стан основних фондів житлово-комунального господарства;

· відсутністю стійких психологічних установок учасників ремонтного процесу на проведення ефективної ремонтної політики в місті.

Саме з метою усунення визначених недоліків і вирішення окреслених проблем необхідно формування комплексної системи планування ремонтів основних фондів житлово-комунального господарства. Система планування і фінансування ремонтів основних фондів житлово-комунального господарства відноситься до класу управлінських соціально-економічних систем, охоплює процес планування і фінансування в цілому.

Першорядне значення в експлуатації будинків має своєчасний контроль їхнього технічного стану, перевірка стану будівельних конструкцій та інженерного устаткування. Такий регулярний, причому не тільки візуальний, але (при необхідності) й інструментальний контроль запобігає передчасному виходу будинку з ладу, дозволяє обґрунтовано планувати і проводити профілактичні заходи та ремонтні роботи по відновленню експлуатаційних характеристик житлових будинків.

Для чіткого визначення виду ремонту, а в деяких випадках і відмови від певного виду робіт необхідно виявляти і використовувати резерви несучої спроможності конструкцій будинків певної серії шляхом:

· детального обстеження конструкцій будинків та визначення їх несучої спроможності на момент обстеження;

· уточнення зусиль, що діють у найбільш напружених елементах за рахунок урахування просторової роботи каркасу, фактичних умов роботи з‘єднань і кріплень, впливів та їх поєднань;

· уточнення характеристик міцності матеріалу конструкцій і з‘єднань;

· врахування фактичних розмірів перерізів і габаритів елементів.

На цей час види та об‘єми робіт з ремонту та послуг з утримання будинків і прибудинкових територій визначають, керуючись "Примірним переліком послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд, що було сформовано на базі нормативних документів, в яких було різне трактування понять "поточний ремонт" будинку та "капітальний ремонт" будинку.

У “Примірному переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд” роботи з ремонту об’єктів житлового фонду згруповані у два розділи, а саме:

· розділ 1 "Утримання будинків і споруд та прибудинкових територій";

· розділ 2 "Капітальний ремонт".

В розділі 1 наведена класифікація робіт з санітарно-технічного обслуговування, обслуговування внутрішньо-будинкових мереж, освітлення, утримання ліфтів (підрозділ 1.1) та класифікація робіт з поточного ремонту (підрозділ 1.2).

В підрозділі 1.1 окремо виділені роботи з проведення загальних, непередбачених та профілактичних оглядів (пункт 1.1.1) та роботи з перевірки протипожежного, санітарно-гігієнічного стану (пункт 1.1.2). В даному підрозділі, починаючи з пункту 1.1.3 за порядковою системою класифіковано роботи по кожному виду конструкції.

В підрозділі 1.2 наведена класифікація робіт з поточного ремонту по кожному виду конструкцій.

В розділі 2 по кожному виду конструкцій класифіковано роботи з капітального ремонту.

Найменування конструкцій та порядок, за яким класифіковано послуги і роботи з поточного та капітального ремонтів, – ідентичні. В основному збережено повноту переліку видів конструкцій за винятком деяких окремих послуг з обслуговування конструкцій.

“Примірний перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд” і наведена класифікація робіт в ньому не забезпечують формування державної житлової політики, створення розвинутого конкурентного середовища на ринку обслуговування житла; беззбиткового функціонування підприємств житлово-комунального господарства.

Класифікація робіт, яка прийнята в даному переліку, не відображає в повній мірі комплексу заходів з технічної експлуатації будинків та прибудинкових територій.

Проведений аналіз нормативних документів та літературних джерел показав, що технічна експлуатація будинків повинна включати: технічне обслуговування, систему ремонтів, санітарне утримання.

Система технічного обслуговування включає забезпечення нормативних режимів і параметрів, налагодження інженерного обладнання, технічні огляди несучих і огороджувальних конструкцій будинків.

Система ремонтів складається з поточного і капітального ремонтів.

Санітарне утримання будинків полягає в прибиранні громадських приміщень, прибудинкової території, прибиранні сміття.

Наприклад, в даному переліку багато ремонтних робіт віднесено до капітального ремонту основних незмінюваних конструкцій (фундаменти, стіни), по яких визначається нормативний термін служби будинків.

Незмінювані конструкції за своєю фізичною суттю ремонтуватись не можуть, а виконувані ремонтні роботи носять відновлювальний характер. З економічної точки зору недопустимо відновлювальні роботи відносити до капітального ремонту. Нехтування цими положеннями приводить до помилкової уяви, ніби на протязі терміну експлуатації зношування конструкцій і будівель в цілому майже не збільшується, а термін експлуатації стає невизначено довготривалим, який залежить від числа ремонтно-відновлювальних циклів.

Для аналізу робіт з поточного та капітального ремонтів конструкцій "Фундаменти та підвальні приміщення", що наведені в переліку, побудовано таблицю 4.1.

Таблиця 4.1

Поточний ремонт	Капітальний ремонт	Примітка
Найменування конструкції
Фундаменти та підвальні приміщення
1.2.1.1. Охорона фундаментів від розмивання шляхом ремонту та відновлення (до 10%) в деяких місцях вимощення, що осіло, і тротуарів біля будівлі.	2.1.1. Часткове перемурування (до 15%) та підсилення фундаментів під зовнішніми та внутрішніми стінами та стовпами кам'яних та дерев'яних будівель, які не пов'язані із надбудовою будівлі.	В пункті 2.1.1 при визначенні обсягу робіт застосовано термін "перемуруван-ня", який частково може характеризувати роботи з відновлення, які віднесені до поточного ремонту.
1.2.1.2. Часткова заміна трухлявих дерев'яних стільців (не більше 2-3) для запобігання осадженню будівлі.	2.1.2. Підсилення основ під фундаменти кам'яних будівель, яке не пов'язане з надбудовою будівлі.
1.2.1.3. Ремонт облицювання фундаментних стін з боку підвальних приміщень; перекладання не більше 10 цеглин в одному місці.	2.1.3. Ремонт цегляного лицювання фундаментних стін з боку підвалів в окремих місцях з перекладанням більше 10 цеглин в одному місці.	При постійному обстеженні та виконанні поточного ремонту відпадає необхідність проведення капітального ремонту
1.2.1.4. Розчищення та забивання неповних стиків у збірних та монолітних фундаментних стінах з боку підвалів у разі проникнення через них ґрунтових або поверхневих вод.	2.1.4. Перемурування цегляних цоколів.
1.2.1.5. Усунення дрібних несправностей у фундаментних стінах, що не пов'язані з підсиленням або перемуруваннямфундаменту.	2.1.5. Часткове або повне перемурування приямків біля вікон підвальних та цокольних поверхів.	Стан приямків біля вікон підвальних та цокольних поверхів лише побічно впливає на несучу спроможність фундаментів та підвальних приміщень, тому дану роботу можна віднести до поточного ремонту
1.2.1.6. Ремонт існуючих та улаштування, у разі потреби, нових вентиляційних продухів у цоколях будівель.	2.1.6. Улаштування або ремонт гідроізоляції фундаментів у підвальних приміщеннях.
	2.1.7. Заміна в дерев'яних будинках трухлявих дерев'яних фундаментних стільців на нові дерев'яні, цегляні, бутові, бетонні або залізобетонні стовпи.
	2.1.8. Зміна дерев'яних цоколів.
	2.1.9. Відновлення просілого або улаштування нового вимощення навколо будівлі з метою захисту ґрунту під фундаментами від розмивання або намочування.	При постійному обстеженні та виконанні поточного ремонту відпадає необхідність проведення капітального ремонту.
	2.1.10. Відновлення або ремонт існуючої, а також улаштування нової дренажної системи або водовідвідних канав від фундаментів та стін будівель.	При постійному обстеженні та виконанні поточного ремонту відпадає необхідність проведення капітального ремонту

Аналізуючи перелік робіт з поточного та капітального ремонтів конструкцій "Фундаменти та підвальні приміщення", які наведені в таблиці 4.1, можна стверджувати, що значну кількість робіт з капітального ремонту можна перевести до робіт з поточного ремонту.

Регулярне проведення профілактичних поточних ремонтів є дієвим заходом підвищення довговічності конструкцій (елементів), в результаті яких періодично чи в терміновому порядку (аварійна ситуація) усуваються їх пошкодження та дефекти фізичного зношення конструкцій (елементів). Своєчасне проведення поточних ремонтів з повним або частковим усуненням дефектів фізичного зношення конструкцій (елементів) відтерміновує початок проведення їх капітального ремонту, збільшуючи нормативний термін служби до його проведення.

Однак заходи поточного ремонту не можуть забезпечити повного усунення фізичного зношення елементів будівлі, яке викликане дією на матеріали конструкцій факторів навколишнього середовища, статичних та динамічних навантажень. Роботи з відновлення експлуатаційних властивостей частин будівель, втрата яких відбувається у процесі експлуатації, здійснюють при капітальному ремонті.

На відміну від поточного ремонту капітальний ремонт завжди пов'язаний з повною або частковою заміною окремих конструктивних елементів. Однак це не означає, що в процесі капітального ремонту відбувається заміна всіх елементів даного об’єкту. В кожному об’єкті є конструкції, які визначають термін служби об’єкта в цілому. В той же час, інші, менш довговічні конструктивні елементи, повинні з визначеною періодичністю замінюватися протягом даного терміну, що і викликає необхідність проведення ремонтних робіт. Капітальний ремонт потрібен в зв’язку з тим, що об’єкти основних фондів складаються з конструкцій, які мають різноманітні терміни служби. Конструкції доцільно буде розділити на дві групи: конструкції, які визначають термін служби будинків (незмінювані конструкції, від довговічності яких залежить термін служби), та інші конструкції будинку, які повністю або частково замінюються кілька разів протягом цього терміну.

Капітальний ремонт не продовжує термін служби основних фондів, так як він (термін служби) визначається за найбільш довговічними конструкціями, незмінними протягом всього терміну служби (тобто не змінюються і під час капітального ремонту).

Зокрема, капітальний ремонт житлових і громадських будівель полягає в заміні й відновленні окремих частин або цілих конструкцій й інженерно-технічного устаткування будинків у зв'язку з їхнім фізичним зносом і руйнуванням, а також в усуненні в необхідних випадках наслідків морального зносу конструкцій і проведенні робіт з підвищення рівня благоустрою. При капітальному ремонті ліквідується фізичний і моральний (частково або повністю) зношення будинку.

Особливе значення в організації ремонтних робіт мають показники фізичного і морального зношення.

У процесі багаторічної експлуатації конструктивні елементи й інженерне устаткування під впливом оточуючого середовища та в результаті життєдіяльності людини постійно зношуються; знижуються їх механічні, експлуатаційні якості, з'являються різні несправності. Критерієм оцінки технічного стану будинку в цілому і його конструктивних елементів та інженерного устаткування є фізичний знос.

Під фізичним зносом конструкцій, технічних пристроїв і будівлі в цілому мається на увазі втрата ними техніко-експлуатаційних показників (міцності, стійкості, надійності та ін.) внаслідок дії природно-кліматичних факторів та життєдіяльності людини.

Якщо конструкція зазнає фізичного зносу і її стан викликає недопустиме зростання ризику, пов'язаного з подальшою експлуатацією об'єкта, необхідно провести ремонт, який відновлює роботоздатність конструкції, змінити умови її експлуатації або провести повну заміну.

Основними факторами, що впливають на час досягнення будинком гранично-припустимого фізичного зносу, є:

· якість застосовуваних будівельних матеріалів;

· періодичність і якість проведених ремонтних робіт;

· якість технічної експлуатації;

· якість конструктивних рішень при капітальному ремонті;

· період невикористання будинку;

· щільність заселення.

Величина фізичного зношення на момент його оцінювання характеризує ступінь погіршення технічних і пов'язаних з ними експлуатаційних показників будівлі (конструкцій, технічних пристроїв) порівняно з первісними і виражається співвідношенням вартості об'єктивно необхідних робіт з ремонту до їх відновлюваної вартості.

Величина фізичного зношення елементів будівлі визначається візуальним обстеженням з використанням найпростіших приладів (висок, рівень, лінійка, молоток, бурав та ін.).

У виняткових випадках допускається можливість розкриття окремих конструктивних елементів силами організації, що експлуатує будинок.

Величина фізичного зношення окремих конструкцій, технічного обладнання або їх ділянок визначається за таблицями з "Правил оцінки фізичного зносу житлових будинків" шляхом порівняння наведених в них ознак фізичного зносу з виявленими під час обстеження.

Конкретний відсоток величини фізичного зношення в межах наведеного в таблицях інтервалу визначають, виходячи з таких міркувань:

· якщо елемент мав всі ознаки фізичного зношення, які відповідають даному інтервалу, то величина зношення приймається рівною верхній межі інтервалу;

· якщо в елементі виявлена тільки одна з кількох ознак зношення, то величина фізичного зношення приймається рівною нижній межі інтервалу;

· якщо оцінку величини фізичного зносу треба визначити тільки за однією ознакою (або за неповним набором ознак, наведених в таблиці даного інтервалу), то її обчисляють шляхом інтерполяції залежно від розміру або характеру існуючих поломок.

Якщо у таблицях "Правил оцінки фізичного зносу житлових будинків" відсутні якісь елементи, слід користуватися таблицями аналогічних конструкцій технічного обладнання або приблизною шкалою оцінки фізичного зношення (таблиця 4.2).

На практиці прийнято вважати, що повне зношення будинків відповідає фізичному зношенню при (75 – 80) %.

В результаті фізичного зношення будинків відбувається їх знецінення.

Знецінення житлових будинків фонду відбувається також за рахунок морального зношення (старіння).

Моральне зношення – величина, що характеризує ступінь відповідності основних параметрів, що визначають умови проживання, обсяг і якість послуг, що надаються, сучасним вимогам.

Сутність його полягає в тому, що з часом під впливом безперервного технічного прогресу виникають невідповідності між будівлями, що споруджуються, і старими будівлями., а також у невідповідності будівлі його функціональним призначенням внаслідок зміни соціальних запитів. Це полягає в невідповідності архітектурно-планувальних рішень сучасним вимогам, недостатньому рівні благоустрою, озелененні території, застарілому інженерному устаткуванні.

Таблиця 4.2.

Приблизна шкала оцінки зношення елементів будівлі

Фізичне зношення, %	Оцінка технічного стану	Загальна характеристика технічного стану
0-20	Добрий	Пошкоджень і деформацій немає. Є окремі несправності, що не впливають на експлуатацію елемента і усуваються під час ремонту
21-40	Задовільний	Елементи будівлі в цілому придатні для експлуатації, але потребують ремонту, який найдоцільніший на цій стадії
41-60	Незадовільний	Експлуатація елементів будівлі можлива лише за умови проведення їх ремонту
61-80	Ветхий	Стан несучих конструктивних елементів аварійний, а не несучих дуже ветхий. Обмежене виконання елементами будівлі своїх функцій можливе при проведенні охоронних заходів або повній заміні цих елементів
81-100	Непридатний	Елементи будівлі знаходяться у зруйнованому стані. При 100%-ному зношенні залишки елемента повністю ліквідовані.

Старі будівлі часто не задовольняють сучасним запитам людей і сучасним вимогам проживання ні за своїми габаритами, ні з планування, ні за розташуванням приміщень, зовнішнього вигляду, рівнем технічного оснащення. Ці будівлі можуть бути досить міцними, і фізичне зношення їх незначне, але морально вони застаріли.

Розрізняють дві форми морального зношення будівель.

Моральне зношення першої форми пов'язане зі зниженням вартості будівлі в порівнянні з його вартістю в період будівництва, тобто зменшення вартості будівельних робіт в міру зниження їх собівартості (внаслідок зміни масштабів будівельного виробництва, зростання продуктивності праці).

Друга форма морального зносу полягає в тому, що з розвитком науки й техніки створюються умови для розробки більш сучасних конструктивних рішень щодо планування житла та забезпечення комфортності проживання людей. Прогрес у сфері будівництва надає передумови для створення нових конструкцій машин і устаткування, застосування нових матеріалів, що забезпечують більш високу продуктивність праці, високу якість виконаних робіт та в цілому призводить до подовження міжремонтних періодів.

Моральне зношення житлових будинків характеризується невідповідністю їх експлуатаційних характеристик сучасним вимогам, що відображені в нормах будівельного проектування, які діють на цей час.

Відхилення від норм розглядається як ознака морального зношення. Суть морального зношення полягає в тому, що житлові будинки, фізично придатні до експлуатування, стають економічно не ефективними.

Ознаки морального зношення житлових будинків:

· занижені розміри кухонь (менше 6 м²);

· занижена площа підсобних приміщень;

· суміщення санітарно-технічних вузлів із заниженням площі;

· наявність прохідних кімнат;

· відсутність комірчин;

· занижені розміри балконів.

Моральне зношення старого житлового фонду – це знецінення житлового будинку в результаті зменшення витрат суспільно необхідної праці на зведення в сучасних умовах житлового будинку, подібного за об'ємно-планувальними рішеннями і внутрішнім благоустроєм до зведених будинків в результаті росту продуктивності праці й невідповідності об'ємно-планувальних й інженерно-конструкторських рішень, що не забезпечують сучасного рівня комфорту проживання в порівнянні з новим будівництвом.

Отже, усі житлові будівлі незалежно від форми власності, віку, капітальності, технічних особливостей підлягають періодичним обстеженням з метою оцінки їх технічного стану та паспортизації, а також прийняття обґрунтованих заходів щодо забезпечення надійності та безпеки при подальшій експлуатації (консервації).

Л5. Міське господарство в системі управління містом. Місто як соціально-економічна система.
Загальні принципи побудови міської системи управління

Життя міської громади і сталий розвиток великого міста в будь-якій країні світу неможливо уявити без сучасного міського господарства. Постійне зростання кількості населення міст, висока щільність його проживання, розвиток промисловості, застосування досягнень науково-технічною прогресу породжує формування якісно нових проблем. Це зумовлює необхідність застосування адекватних засобів стосовно запобігання надзвичайним ситуаціям, упровадження ринкових механізмів для підтримки в робочому стані житлового фонду та інженерних споруд, а також пошуку нових технологій з метою покрашення умов життя городян, укорінювання європейських стандартів щодо обсягу та якості послуг, реалізації організаційно-управлінських засобів безперебійної роботи всіх систем міського господарства.

Змістовні характеристики міського господарства, механіку його управління й динаміку розвитку важко зрозуміти без з'ясування специфічних особливостей міста як складної соціальної системи [5].

---

Дата добавления: 2018-02-18; просмотров: 890; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!