За минулий рік в Україні скоротилося поголів’я усіх свійських тварин. Крім кіз та овець, на яких можна незле заробити

⇐ ПредыдущаяСтр 6 из 6

Корова в українському селі стає рідкістю. За минулий рік поголів’я корів в Україні скоротилося на 51 тисячу. Умовно кажучи, закрилося десять великих ферм. Але навіть поголів’я свиней та птиці, які протягом останніх кількох років зростали, за минулий рік скоротилися. За даними Держкомстату, станом на 1 січня 2012 року, свиней в Україні було 7,478 мільйона голів, а це на 6,1% менше, ніж на перше січня 2011-го. Кількість птиці за рік скоротилася на 2,1% до 199,5 мільйона. Винятком є лише вівці та кози – їх поголів’я за минулий рік нехай лише на піввідсотка, але збільшилося (до 1,74 мільйона голів). Фермери вважають, що саме на козах та вівцях можна заробити.

«Ми уже займалися і свинями, і курми. Тепер зупинились на вівцях. Орні землі уже всі прихапані — все в оренді. А толоки стоять нікому не потрібні. От я узяв в оренду 30 га толоки і зробив загони для овець, – каже підприємець з Полтавщини Олександр Ойтенко. – Щоб вигодувати свиню на 100 кілограмів, треба тонну зерна. Виходить, витрачаєш на неї майже дві тисячі гривень (то якщо годувати зерном, а не хімією), а здаєш за 1700. Тоді як вівці ми продаємо по 45 гривень за кілограм живої ваги. Здав вівцю на 70 кілограмів і маєш 2500 гривень. А затрати значно менші, ніж на свиню».

Овець Олег Ойтенко продає живими – на розведення. Каже, проблем зі збутом немає, тому що розводить унікальну романівську породу. Вона підходить і на молоко, і на м’ясо, і на руно. “Це російська порода. Її унікальність у тому, що вівці окочуються двічі на рік, і вівця може привести за раз до п’яти ягнят, тоді як мериноси приводять лише одне-два ягнятка раз на рік. Їх дуже легко розвести – я спочатку купив 14 овець, а уже маю півтори сотні! У 2005 році Путін заборонив вивозити овець цієї породи з Росії. Але ж самі знаєте, кордони у нас діряві”, – каже підприємець.

Вівці інших порід не такі цінні – по 25-35 гривень за кілограм живої ваги. За кілограм тушки просять від 55 до 80 кілограмів. Вовну продають від 30 до 50 гривень за кілограм. Ця ціна дозволяє фермерам бути “в плюсах”. “У нас немає проблем зі збутом. М’ясо здаємо у ресторани, шерсть – на державні переробні фабрики, – каже представник господарства “Меринос Україна”, що у Кам’янець-Подільському районі на Хмельниччині, пан Іван. – Ми розводимо овець породи “німецький мериноланд”. Це м’ясна порода, але при цьому тонкорунна. М’ясо не має специфічного запаху. Раз на рік їх стрижемо – в середньому вівця дає до п’яти кілограмів шерсті. Але проблема з ціною. Заготівельники хочуть брати якнайдешевше, і пропонують такі ж ціни, як за простих карпатських овець”.

Нині на підприємстві понад вісім сотень овець, але уже найближчим часом їх кількість планують подвоїти. Ринок не заповнений, тож є куди розвиватися. У тому ж таки Кам’янець-Подільському районі є ще одна овеча ферма, де вирощують овець французької породи “лякон” – єдина у світі порода, з молока якої роблять відомий сир “Рокфор”. При правильному відгодовуванні одна така вівця може дати на добу до 5-6 літрів молока.

Хоча фермери, які вирощують молочних корів, мають певні додації від держави, аби заробити на молоці, краще вирощувати кіз. Хоча коза дає у чотири рази менше молока, ніж корова, козяче молоко значно дорожче.

Олег Бядик, який вирощує кіз уже сім років і нині має півсотні голів, каже, що ще буквально п’ять років тому знав лише кілька приватних господарств, де мали по 30-40 кіз. Тепер і “козячих” фермерів більше, і поголів’я зросло.

“У господарств літр козячого молока коштує 15 гривень, тоді як коров’яче приймають по 2,7 гривні. А у київських супермаркетах літр козячого молока коштує 5-7 доларів. Оскільки люди все більше піклуються про своє здоров’я, попит на це молоко постійно зростає, – каже Олег Бядик. – Породиста молочна коза-первістка дає на день три-чотири літри молока, повновікова – шість-вісім літрів. У європейських країнах кози дають до 10 літрів молока на день, а в окремих випадках – і до 12-ти. Там дуже далеко пішла селекція. На жаль, в Україні ця галузь практично втрачена, у нас важко придбати породисту козу. Але розведення кіз має великі перспективи. По-перше, дуже цінне молоко. По-друге, козу значно простіше утримувати, ніж корову. Вони ж невибагливі. От цього року довго не було снігу, то наші кози ще на Новорічні свята випасались. Тобто тоді, коли корові уже нема що їсти, козі вистачить. Корова на день з’їдає до

50 кілограмів трави, коза – до п’яти. У Європі цінують кожну сотку землі, тому там так активно розвивається козівництво”.

Коментар для «ВЗ»

Василь ВІНТОНЯК,
директор компанії “Інф-агро”

Загальна кількість овець та кіз в Україні незначна, їх кількість ніхто особливо й не рахує. Ця ніша незаповнена, тому має потенціал для розвитку. Поголів’я свиней за минулий рік скоротилося, через те, що був період, коли заготівельні ціни були надто низькими. Але це не проблема. Поголів’я свиней легко відновити – аби вигодувати товарну свиню, достатньо півроку. Легко наростити і поголів’я птиці. Найбільша проблема, що кількість корів щороку знижується на 1,5-2%. Причому зниження йде саме за рахунок скорочення поголів’я у домогосподарствах. Населення на селі старіє, і тримати по три-чотири корови, як колись, немає кому. Тому навіть якщо піднімуть заготівельні ціни на молоко, населення все одно вирізатиме корів.

Тривожним сигналом є претензії до українських молочних продуктів з російської сторони. Нині майже 40% молока, яке проходить промислову переробку, йде на сири. А третина сирів – на експорт. За минулий рік у Росію і Казахстан ми експортували понад 70 тисяч тонн сирів. Це майже 750 тисяч тонн молока. Якщо Росія заборонить експорт, його заборонить і Казахстан. Українці суттєво збільшити споживання молокопродуктів не зможуть, навіть якщо ціна знизиться. Єдиний вихід – робити більше сухого молока і відправляти його в Азію і Африку. Але це теж не рятує ситуації. Доведеться вирізати худобу ще більше. Хоча – це песимістичний сценарій. Гадаю, усе залишиться на рівні заяв, і до обмеження експорту молокопродуктів в Росію не дійде.

Ефективність розведення овець мясошерстного напрямки

24-01-2012, 17:07. Разместил: tester7

Введення

У технологічних схемах виробництва продукції вівчарства важливемісце відводиться використовуваної породу овець і методам їх вдосконалення та розведення.Вибір породи має велике практичне значення і визначається потребою народногогосподарства в різних видах вівчарської продукції, кліматичними, кормовими та іншимиумовами зони розведення овець.

районованих порід повинна забезпечувати максимальну кількість продукціївисокої якості при мінімальних затратах праці і засобів.

Увага до збереження генетичного потенціалу вівчарства обумовленотим, що існуючі породи, типи і популяції овець є носіями певних,часто оригінальних ознак і властивостей, що сформувалися в результаті тривалогоеволюційного розвитку в різних умовах середовища і господарського використання.Тому збереження, раціональне використання і поліпшення породного генофонду ввівчарстві Росії є важливою складовою частиною програми відновлення та розвиткугалузі в країні.

Для Росії характерне велике різноманіття економічних, природно-кліматичних,технологічних та етнічних факторів, які впливають на розвиток вівчарствав від ділових її регіонах. У зв'язку з цим робота по якісному поліпшенню породногогенофонду у вівчарстві країни вимагає врахування накопиченого вітчизняного і світовогодосвіду, зі будинку нових і поліпшення вже наявних порід і популяцій овець.

Вітчизняний породний генофонд практично у всіх регіонах Росіїстворювався в умовах, коли економіка вівчарства базувалася переважнона виробництві вовни, частка якої в загальній вартості продукції галузі досягала70-80%, чому сприяли високі закупівельні ціни на вовняне сировину і значнобільш низькі на інші види продукції вівчарства.

Рівнем вовнової продуктивності овець визначалася цінність різнихпорід овець, селекційних досягнень і впроваджуваних технологій. Цим були обумовленінапрями селекції з породами.

При вдосконаленні сучасних тонкорунних порід овець Росії основнеувагу було приділено їх шерстним якостям за рахунок використання австралійськихмериносів, що не сприяло поліпшенню їх м'ясної продуктивності. В той же часу світовому генофонді є тонкорунні породи, що поєднують високий рівень м'ясноїі вовнової продуктивності. При різко виражених розходженнях цих порід по статурі,вони практично не розрізняються по рівню і характеру вовнової продуктивності.

У світовому генофонді овець є велика кількість тонкорунних порідовець, що поєднують високу вовнових продуктивність з м'ясною, високою плодовитістюна рівні 180-200% та іншими ознаками. Створювалися вони з використанням чистопородногорозведення та різних методів меж породного схрещування.

Сучасні породи овець Росії відрізняються гарною пристосованістюдо місцевих умов, але поступаються багатьом імпортним аналогічного типу - по вираженостім'ясних форм статури, а іноді і по племінної цінності.

Важливою селекційної завданням у вітчизняному тонкоруннім вівчарствіє створення порід овець, що поєднують хорошу м'ясну продуктивність і високутонину вовни. Цьому напрямку в сучасному вівчарстві приділяється підвищенаувагу.

У напівтонкорунне вівчарство, враховуючи склалося стан в країні,необхідність і перспективи його розвитку в якості першочергового завдання слідвважати збереження, підвищення чисельності, продуктивності і племінної цінності залишилисяв країні порід.

Одночасно з цим, слід здійснити програму створення нових порідінтенсивного типу на основі використання наявних у країні і перспективних порідсвітового генофонду в більш повній мірі відповідають сучасним вимогам.

Для збереження племінних стад овець мясошерстного напряму слідв терміновому порядку провести обстеження не тільки племінних, але і товарних фермв зонах їх поширення з метою виявлення та відновлення їх чисельності, селекційногополіпшення, визначення зони розведення.

1.Теоретіческаячастина

1.1 Відгодівляі нагул овець

Як вважають А.І Калашников, Н.І. Клейменов, В.Н Баканов та співавтори[9], виробництво баранини засноване на застосуванні двох типів нагулу або відгодівлів залежності від господарських умов: інтенсивний - тривалістю до 60 днівпри добовому прирості живої маси 200-250 г і реалізації ягнят на м'ясо у віці5-6 місяців масою 35-40 кг; прискорено-інтенсивний - 90-120 днів при добовому приростіживої маси 120-150 г і реалізації ягнят на м'ясо масою 37-45 кг у віці 7-8місяців. Ягнят за 45-60 днів до реалізації на м'ясо стрижуть, отримують з ягняти 1,0-1,5кг пояркової вовни. За час, що залишився до реалізації час шерсть на ягнята відростаєдо 2,5-3 см, що дає можливість отримання після забою хутрових овчин. Нагул овецьнеобхідно проводити, поєднуючи пасовища з підгодівлею концентратами.

Нагул і відгодівлю молодняку вЂ‹вЂ‹забезпечує високий рівень м'ясної продуктивності,яка при цих технологічних варіантах може бути забезпечена великою кількістюпоживних речовин, і головним чином протеїну. Повноцінне в достатній кількостігодівля сприяє інтенсивному росту тварини відповідно до його генетичнимпотенціалом. У теж час низький рівень в процесі росту навпаки подовжує термін,необхідний для його завершення, тягне за собою зниження продуктивності і підвищеннявитрати кормів. Тобто годівля є могутнім фактором формуванням'ясної продуктивності тварини.

Таблиця 1. Складгранульованої кормосуміші,% від маси

Корми Група овець валахів і матки Ягнята у віці, міс. До 5 5 7,5 Трав'яна мука бобових - 30,0 20,0 20,0 Трав'яна мука злакових 35,0 29,5 20,0 30,0 Солома 44,5 - 19,5 19,5 Концентрати 20,0 40,0 40,0 30,0 обесфторенний фосфат 0,5 0,5 0,5 0,5 Хлористий кобальт, г на 1 т 2,0 2,0 2,0 2,0

В 1 кг міститься:

Кормових одиниць

0,5 0,77 0,71 0,65 Переваримого протеїну, г 40 89 74 73 Кальцію, г 4,9 9,3 7,0 5,7 Фосфору, г 2,7 3,7 3,4 2,5 Каротину, мг 5 16 11 14

Відгодівля при стійловомузмісті проводять на раціонах, що містять різні види кормів: зелені корми,силос, сіно і концентрати.

Створити сприятливіумови годівлі, утримання овець та отримання максимальної продукції неможливобез знання їх біологічного своєрідності.

Найважливіші особливостіовець, що визначають їх широке розповсюдження, велика пластичність в пристосовностідо різних кліматичних і господарських умов, різностороння продуктивність,швидка размножаемость, досить висока скоростиглість і здатність найбільшповно використовувати пасовищні корми.

Щодо інших сільськогосподарських тварин вівці поїдають і використовуютьнайбільш ефективно пас...тбищную траву.

Вони поїдають значно більшу кількість різних видів рослин.Слід зазначити, що тільки вівці поїдають гіркі трави і пряну рослинністьзасолених грунтів.

Органічна речовина зеленого корму перетравлюється вівцями на 75 -80%.

У період вегетації тварини зелену траву по можливості повинні споживатив натуральному вигляді, що сприяє максимальному використанню в ній поживнихречовин.

Своєрідна будовапередньої частини голови овець, а саме: вузька морда, дуже рухомі тонкі губи ігострі вигнуті різці дозволяють їм більш повно, ніж великій рогатій худобі, використовуватитраву, збирати опалі зерна, поїдати низькорослі пасовищні рослини.

Добре використовуютьвівці дешевий корм не тільки на рівнинних пасовищах, але і на схилах пагорбів і гір,часто недоступних для інших видів худоби, і поїдають найбільшу кількість видіврізних рослин.

стійловий відгодівлю проводять, як в літній період згодовують тваринамзелену масу і концентрати, так і восени, з використанням сіна, концентратів,силосу, сінажу та інших кормів, наявних у господарстві. Останнє, у ряді регіонів,дуже часто пов'язане з вигорянням пасовищ в липні-серпні місяцях.

Відомо, що молодняк овецьна приріст живої маси використовує енергію корму і поживні речовини з більшоюефективністю, ніж дорослі тварини.

Також при стійловому відгодівлі у дорослих тварин відбувається накопиченняжиру в організмі, а у молодих тварин йде швидкий приріст м'язової тканини.

Молодняк має здатність в 1,5 рази краще В«перероблятиВ» кормув м'ясну продуктивність. У зростаючих тварин нарощування м'яса відбувається, головнимчином, в процесі росту і відгодівлі, які доповнюють один - одного, як в кількісному,так і в якісному відношенні. Освіта м'язових волокон (тобто м'яса), розвитоквнутрішніх органів і кістяка визначаються саме зростанням, інтенсивність якоготим вище, чим молодший організм.

Поряд з цим при надлишковому годуванні відбувається накопичення не тільким'яса, але й жиру, який відкладається переважно між м'язовими волокнами,надаючи м'ясу так звану В«мармуровістьВ». У дорослих тварин приріст м'яса обмежений,так як нові м'язові волокна не утворюються, У них можливий лише частковий прирістм'яса за рахунок потовщення м'язових волокон.

Тому при відгодівлі дорослих тварин надлишковий корм перетворюєтьсяв жир, який відкладається переважно на внутрішніх органах і на сполучнійтканини під шкірою.

Ягнят доцільно на відгодівлю ставити у віці 4 місяців, так яквони в цей час добре ростуть і при повноцінному годівлі на 1 кг приросту витрачаютьне більше 5-6 кормових одиниць. Надалі збільшуються витрати корму на одиницюприросту і до річного віку досягають 7-9 кормових одиниць.

При забої відгодованого молодняку вЂ‹вЂ‹отримують виключно високоякіснумолоду баранину.

Тобто, ягнятина є виключно цінним м'ясом і її виробництвунеобхідно приділяти більше значення.

Для безперебійного годівлі молодняку вЂ‹вЂ‹необхідна раціональна організаціякормової бази.

Вівці скороспілітварини. Статева зрілість у них наступає в 5-6 місячному віці. Однак першийраз ярочек спарюють в 12-14-місячному віці, бо рання злучка порушує зростанняі розвиток організму. Висока господарська скороспілість виявляється у виробництвіповноцінної продукції в ранньому віці.

Так, баранинуможна отримувати у віці 6-8 місяців, пояркову шерсть в 5 місяців. При належномугодівлі та утриманні молодняк овець росте швидко, середньодобовий приріст живоїмаси до відбиття складає 250-300 г і досягає до відбирання (4 місяці) 45-50% живоїмаси дорослих тварин, а до однорічного віку 80-90%.

Середньодобовийприріст маси овець може досягати більше 600 р. Плодючість овець більшості порідстановить 150-190%, а романівських 250-300%. Нагул є одним із способів збільшенняживої маси тварин і виходу м'ясної продукції. При нагулі виключається заготівлякормів, підготовка їх до згодовування, не потрібно спеціальних споруд та інвентарю.

Тварини отримуютьвідмінний моціон і достаток свіжого повітря. Все це забезпечує хороше фізіологічнестан організму тварини. Пасовищна зелена трава є найкращим кормом длятварин і, зокрема, для зростаючого молодняку, так як вона містить у собі всіпоживні речовини і до того ж у найбільш засвоєній формі. У практиці прийоми іспособи організації нагулу різні, і в основному складаються вони в залежностівід природних і господарських умов того чи іншого господарства.

пасовищних травє найдешевшим кормом. Разом з тим, зелений корм за поживністю в порівнянніз іншими кормами найбільш повно задовольняє потребу травоїдних тварин вїжі.

За біологічноюповноцінності, амінокислотним і вітамінному складу зелений корм перевершує всіінші корми рослинного походження.

Основні вимоги, які пред'являються до якості зеленої маси- Збалансованість по основних живильних речовинах. Дуже часто в практиці тваринництвазустрічається невідповідність хімічного складу рослинної сировини та потребтварин в поживних речовинах. Не одне рослина не містить достатньої кількостіпоживних речовин, що забезпечують повноцінне годування тварин. І тільки поєднаннярізних культур дозволяє отримувати корми, збалансовані за основними поживнимиречовинам. При цьому особливого значення набуває правильна розробка системи зеленогоконвеєра забезпечує безперебійне надходження повноцінного зеленого корму ввесняно-літньо-осінній період. У цьому важлива роль належить правильному поєднаннюрізних кормових культур, що забезпечують безперервне надходження високоякісноїзеленої маси спеціалізованих конвеєрів: зеленого, сіно - Сінажний, сировинногоі силосного.

Освоєння конвеєрного виробництва зеленої маси повинно забезпечуватисяпереважно за рахунок підбору кормових культур, різних строків посіву та використання,визначення необхідного поєднання і співвідношення їх у посіві.

В залежності від зон регіону, кліматичних, грунтових та інших умов,апробовані і ведуться подальші розробки в підборі культур для використанняїх у зеленому конвеєрі при годівлі тварин.

Численнідослідження, проведені в нашій країні і за кордоном, вказують на високу економічнуефективність нагулу овець на пасовищах.

Нагул і відгодівлю вибракуваних маток

Незважаючи на явну перевагу відгодівлі і нагулу при реалізації на м'ясомолодняку вЂ‹вЂ‹в рік народження, значна частка баранини виробляється за рахунок дорослогопоголів'я. Тому, для підвищення вгодованості, поліпшення м'ясних якостей перед забоємнеобхідно проводити їх заключний відгодівлю і нагул. Хоча в сформованій практиців більшості випадків дорослих овець вбивають на м'ясо без попередньої підготовки,вважаючи малоефективні проведення заключного нагулу і відгодівлі.

Найпоширеніший і найбільш дешевий спосіб підготовки овець дляреалізації на м'ясо - це нагул на природних пасовищах.

Зелена пасовищна трава та пожнивні залишки посівів зернових або кукурудзиповністю забезпечують ягнят всіма поживними речовинами

У сухій речовині зеленої маси трави міститься 20-25% сирого протеїну,25-30% вуглеводів, 4-5% сирого жиру, 9-11% мінеральних речовин, а також вітаміниА і Д.

Самим повноцінним кормом можна вважати зелену траву, однак поживністьтрави залежить від фази вегетації рослин і стану рослинного покриву. За рахунокзбільшення клітковини із зростанням трави її поживна цінність знижується.

З усіх видів сільськогосподарських тварин вівцями найбільш ефективновикористовується пасовищний корм. Цей вид тварин поїдає найбільша кількістьрізноманітної рослинності.

Успіх нагулу багато в чому залежить від правильності його організації і втому числі від черговості і зразкових термінів нацьковування пасовищ.

Прийоми і способи організації нагулу різні і визначаються головнимчином природними і господарськими умовами тієї чи інойзони.

Для літнього годування найбільш раціонально використовувати культурніпасовища для порційного нацьковування загонів з використанням багаторічних і однорічнихтрав. Їх викорис...тання дозволяє підвищити м'ясну продуктивність на 40%.

У зв'язку з розорюванням малопродуктивних природних угідь і обробіткомна цих площах більш продуктивних кормових культур все більше використовують відгодівлюмолодняку вЂ‹вЂ‹і дорослих тварин.

Відгодівля дозволяє ліквідувати сезонність надходження тварин на забій,створює можливість більш раціонально використовувати багато корму в різних комбінаціях.

При відгодівлі дорослих тварин відбуваються великі зміни в показникахм'ясної продуктивності. Зокрема, дорослі вівці швидко нажіровиваются, на сполучнихволокнах м'яса відкладаються жирові клітини, які їх розпушують і роблять баранинутакою ж ніжною, як і у молодих відгодованих тварин.

Тобто все наведене вище свідчить про доцільність передзабійногопідготовки дорослих овець на м'ясо.

В останній часу вівчарстві широко при міняють механізацію при роздачі корму, прибирання гною, стрижціовець. Для проведення відгодівлі використовують механізовані площадки, гранульованікорми і т.д. Удосконалення технології - це, з одного боку, рішенняряду технічних, а з іншого - більш складних біологічних задач.

Всяка технологіяпоряд з підвищенням продуктивності тру так повинна відповідати біологічнимособливостям тварин. При дорощуванні та відгодівлі тварин заслуговують на увагу питанняскладу груп, фронту годівлі та напування, площі підлоги і ін

На думку Н. А.Васильєва, В.К. Целютіна [1], є дослідження показують, що результати відгодівлізалежать від того, як сформовані групи - з однорідних за величиною тварин абовони змішані.

Таблиця 1. Прирістживої маси ягнят залежно від складу груп

Таблиця 2. Витратаод. жива

В залежностіякостями.людей.Звідси,породи

ознакою.

А.І.м.

Подальші публікаціїС.А.тварини.

ХарактеристикаЯкщо вВотня головасереднього розміру, суха, довгаста, за кольором чорна, у більшості тваринз білою міткою у вигляді проточіна або зірочки, профіль злегка горбоносий. Вухапрямостоячі, рухливі, очі опуклі, великі. Шия досить мускулиста, середньоїдовжини, груди глибокі і досить широка, ноги міцні, середньої довжини, прямі.Загривок не гостра, порівняно широка, лінія спини та попереку рівні, крижі злегкасвіслий. Шкіра тонка, щільна, еластична. Барани-плідники комолі, мають більштовсту шкіру і гриву на шиї. Шерсть досить густа, уравненная, чітко розрізняєтьсяостева і пухова зони.

Важлива особливістьовець - велика пластичність і величезний потенціал адаптивності до різних умов.Високі рухливість і витривалість дозволяють їм здійснювати великі переходи. Їх шерстнийпокрив дивним чином пристосований до холоду та спеки, надійно захищає організмвід низьких температур і поривів вітру в холодну пору року, а в жаркий період -від надмірного перегріву і опіків шкіри. Ця особливість романівської вівці дозволяєїй не боятися холоду.

У зимовий період,при наявності сухої, глибокої підстилки вони легко переносять температуру мінус 25-300С. З настанням тепла тварини скидають шерсть (линяють).

А.І. Єрохін, О.А.Карасьов [7] повідомляють, романівські вівці скороспілі, первістки у них з'являються, колиматері ледь виповнюється рік. У прояві статевої полювання сезонності немає. Матки дужеплодовиті, можуть запліднюватися і приносити приплід у будь-який час року і ягнітьсядвічі на рік. Їх плодючість оцінюють в 250-300%, тоді як для більшості порідвона становить 120-150%.

суягності триває140-153 дня (5 місяців). За окіт вони зазвичай приносять 2-3 ягняти (в інших порід- Зазвичай 1-2 ягняти), але це не межа, і іноді з'являються відразу 7 близнюків.Народжуються романівські ягнята чорними, зазвичай з білими відмітинами на голові, кінцівкахі хвості.

З віком (приблизнов 1 місяць) вони починають світлішати за рахунок переростання білого пуху над чорною остюі стають темно-сірими. Пігментація пуху поступово зникає від основи волосудо верхівки і до 5-місячного віку він ставати світлим. Лише кінці волосся зберігаютьрудий колір - звідси і сіре забарвлення з рудим (золотистим) відтінком на кінцях кісок.Потім шерсть набуває характерного для дорослих овець сірий (сталевий) колір.

За лактацію, покивівця годує ягняти, її молочні залози виробляють від 50 до 200 кг молока, якемістить до 6% білка і більше 7% жиру (в коров'ячому молоці і того, і іншого в дварази менше).

Вим'я овець добрерозвинене, зазвичай з двома сосками, але іноді зустрічаються тварини і з великим числомсосків (такі матки більш молочні).

Тривалістьжиття овець 14-15 років, але, як правило, особливо цінні тварини живуть до 10 років, доцього часу вони втрачають практично всі зуби, і їх вибраковують.

На думку А.І.Миколаєва, А.І. Єрохіна [8], сьогодні доля нашої В«золотоїВ» Романівської породи,яка вважається найкращою в світі, залежить від ентузіазму фермерів. У Росії в данийчас вона виявилася на межі повного зникнення. Якщо у пік свого розвитку в1850-х рр.. романівських овець налічувалося 1,8 млн. голів, до кінця 1999 р. ця цифразменшилася до 29 тис. голів, до 2000 р. - до 16 тис. голів. У господарствах Ярославськійобласті їх залишилося трохи більше 5 тис. Романовський овець з успіхом розводять у Франції,Іспанії, Болгарії та інших країнах Західної Європи, де їх поголів'я становитьбільше 100 тис. голів.

Причини скороченнячисельності в нашій країні поголів'я романівських овець, як і іншого худоби, загальновідомі.Основною ж причиною слід вважати ліквідацію в останні десятиліття ХХ ст. дрібнихферм.

Зміст овецьу великих комплексах, де тривалий стійлове утримання і брак пасовищ призвелидо зниження конституційної фортеці і стійкості, сприяло виникненнюрізних інфекцій.

Як наслідокцього з'явилася заборона на продаж племінних тварин, і галузь стала нерентабельною.Господарства стали звільнятися від овець, прагнучи до поліпшення свого економічногоположення.

У племінних ігенофондних господарствах, що знаходяться під охороною і контролем держави, на початок2001 залишилося всього 6759 голів романівських овець.

А адже навіть внайважчі для нашої країни воєнні роки в палехской районі Івановської області,де розведення Романівки теж має давню історію, був організований (у 1941 р.)державний племінний розсадник овець. Це в значній мірі сприялозбереженню романівських овець.

Жалюгідний станперлини вітчизняного вівчарства не раз відбивалося в спеціальній літературі.Пропонувалися конкретні заходи з порятунку і збереженню цієї породи, яка можебезповоротно зникнути вже в самий найближчий час.

1.3 Відбір тапідбір

Як вважає А.І. Гольцблат [3], відбір у вівчарстві проводиться за продуктивністю, (жива маса,настриг і якість вовни, скоростиглість, плодючість, смушеві або шубні якості),походженням, статурі і якістю потомства. Перший відбір ягнят на плем'я проводятьна 10-15-й день після народження. Відбирають ягнят добре розвинених, міцної конституції,з правильним статурою. Другий раз ягнят відбирають при відбитті від маток, враховуючиміцність конституції, статура і розвиток молодняку.

У подальшомуовець відбирають в однорічному і 2-річному віці з урахуванням показників, прийнятих в інструкціїз бонітування овець.

Відбираються наплем'я барани і матки повинні мати хороше здоров'я, міцна статура, добрерозвинену мускулатуру, великий живу вагу, високу плодючість та продуктивність.

При відборі племіннихматок та баранів враховують їх вік, використання кормів і т. д. Матки, крімтого, повинні володіти високою молочністю, добре вигодовувати ягнят. На плем'я відбираютьбаранів, що походять від рекордистів за настригом вовни, живому вазі і іншим показникам,перевірених за якістю потомства. При відборі за продуктивністю в тонкоруннім вівчарствіоцінюють індивідуальні особливості виробників по довжині, тонині, густоті інастригом вовни..., рівняння і ступеня оброслости тварин рунной вовною, по фортеціконституції, величиною і екстер'єру.

За даними А.І.Єрохіна, А.І. Гольцблат [5], в м'ясо-шерстному вівчарстві при відборі враховують скоростиглість,жива вага, екстер'єрну оцінку, кількість і якість вовни, плодючість і молочністьматок. Особливу увагу при відборі в тонкорунних та напівтонкорунних вівчарстві приділяєтьсягустоті вовни. Чим густіше шерсть, тим за інших рівних умов вище настриг.

Встановлено, щохороше годівля і утримання суягних маток сприяють збільшенню густоти вовниу ягнят. Але годування та утримання впливають на густоту вовни і в постембріональнийперіод. Високий рівень харчування закріплює і посилює густошерстность овець, щомає винятково велике значення при селекції за цими ознаками. Густота вовнивпливає не тільки на настриг, але і на якість її. Чим густіше шерсть, тимщільніше руно і тим менше воно забруднюється.

Довжина вовни,як технічне властивість, має винятково велике значення при відборі овець.Довжина вовни стійко передається у спадок, особливо при чистопородному розведенні.У племінних стадах селекція по довжині вовни ведеться методом чистопородного розведенняпри відповідному відборі та підборі тварин.

У пользовательнихстадах подовження шерсті можна досягти схрещуванням маток з баранами довгошерстихпорід.

Як повідомляють А.ІГольцблат, А.І Єрохін, А.Н Ульянов [4], в тонкоруннім вівчарстві для збільшеннядовжини вовни методом схрещування використовують грозненську і Ставропольський породиовець. При відборі на плем'я звертають увагу на рівність вовни за довжиною волокнана різних ділянках шкіри. Довжина вовни пов'язана з її густотою, тому, відбираючитварин> по довжині шерсті, потрібно вести відбір і по густоті. Без урахування цієї ознакиу потомства може різко знизитися оброслість. Кількість вовни є головнимпоказником відбору в тонкоруннім і м'ясо-шерстному вівчарстві, хоча в м'ясо-шерстномувівчарстві мають велике значення скоростиглість і м'ясна продуктивність. Вихідчистої вовни залежить не тільки від породи, але і від індивідуальних якостей тварин,від їх здатності виділяти ту чи іншу кількість жиропоту, від стану шерстногопокриву - від ступеня засміченості та забрудненості руна. З цих даних видно, щопри відборі баранів показника величини настригу в натуральному вигляді ще недостатньо.Потрібно враховувати і вихід чистого волокна, визначаючи його не тільки промиванням зразківвовни під час стрижки, але й дослідженням цілих рун в лабораторіях, що найбільшдостовірно.

На думку А. А.Венеамінова [2], тонина вовни - досить стійке спадкове властивість. Натонину вовнових волокон роблять великий вплив годування і стан здоров'я.При перебоях в годівлі утворюється голодна Тоніна. При безперебійному повноцінномугодуванні діаметр волокон по всій довжині залишається однаковим.

При відборі овецьз рівняння шерстю по тонині бажано, щоб різниця у тонині вовни на бочціі стегнами не перевищувала одиниці, наприклад, якщо на бочці вона буде 64-го якості,то на стегнами допустима не грубіше 60-го якості.

Ця ознака стійкопередається у спадок, тому при відборі овець, як в тонкоруннім, так і в напівтонкоруннихвівчарстві та, особливо при відборі баранів-виробників необхідно суворо бракуватитварин з неуравненной шерстю.

Враховуючи, щобіла шерсть найбільш цінна для промисловості, так як її можна фарбувати в будьколір, на плем'я залишають овець, у яких немає домішки кольорових волокон.

Оброслість овецьрунной шерстю - важливий показник для відбору в тонкорунне і напівтонкорунне вівчарство.Погана оброслість черева стійко передається у спадок, тому племінних баранівз таким недоліком не слід використовувати в якості виробників.

Як вважають А.ІМиколаїв, А.І. Єрохін [8], жиропоту грає виключно велику роль у збереженніфортеці, еластичності, м'якості та інших технічних властивостей вовни. У зв'язку зцим при відборі звертають особливу увагу на зміст в рунах жиропоту і на йогоякість.

У тонкорунниховець, особливо вовняного та шерстного-м'ясного напрямків, існує велика взаємозв'язокміж вовнової продуктивністю і складчастістю шкіри. Многоскладчатие вівці, володіючибільш густою шерстю, великою кількістю жиропоту, мають і кращу оброслість черева.Але в той же час вони мають більш коротку шерсть і меншу рівність її по тониніволокон.

Вирішальною при відборітварин є оцінка по конституції. Тільки великі, міцні і нормально розвиненівівці володіють хорошим здоров'ям, а, отже, і високою продуктивністю і пристосованістюдо тих умов, в яких вони розлучаються.

Н. А. Васильєв,В.К Целютін [1] стверджують, що навіть при самому ретельному відборі тварин з високоюпродуктивністю немає впевненості в тому, що їх потомство буде таким же високопродуктивним.

Неодноразово високопродуктивнівиробники, спарені з однаковими матками, дають різне потомство. Це пояснюєтьсятим, що виробники походять від різних батьків і володіють неоднаковою спадковістю.Тому відбирати тварин на плем'я потрібно від високопродуктивних батьків, перевіренихза якістю потомства.

В залежностівід призначення тварин у вівчарстві застосовується індивідуальний і класний (груповий)підбір.

При індивідуальномупідборі до кожної матці підбирають барана-виробника. У цьому випадку враховують індивідуальніякості матки і барана і ставлять певну задачу: шляхом поєднання індивідуальнихякостей матки і барана отримати бажане потомство. При індивідуальному підборі обов'язковопотрібно знати не тільки індивідуальні якості барана і матки, але і їх здатністьпередавати ці якості потомству. Індивідуальний підбір дозволяє застосовувати одноріднийі різнорідний підбір за наміченим планом для отримання тварин певної якості.

При однорідномупідборі можуть бути споріднені і неспоріднені спарювання, які служать основнимиметодами підвищення племінних і продуктивних якостей овець. Класний підбір переслідуємета отримати краще потомство, більш продуктивне у порівнянні з матками. При класномупідборі баранів підбирають з урахуванням сумарної оцінки маток того чи іншого класу.

Класний підбірполягає в тому, що на отари маток першого класу призначаються високопродуктивніелітні барани більшої ваги, з міцною конституцією, великою настригом довгоювовни і бажано перевірені за якістю потомства.

На отари матокдругого класу призначаються високопродуктивні елітні барани, що характеризуютьсявидатної довжиною і хорошою густотою вовни.

На отари матоктретього класу призначаються високопродуктивні елітні барани, які можуть закріпитидовжину і поліпшити густоту вовни, а також оброслість. До маткам четвертого і п'ятогокласів підбирають елітних і першокласних баранів з довгою і густою шерстю і хорошоюрівнянь руна по тонині.

Н.А Федоров, А.ІЄрохін, Л.С. Новиков [10] вважають, що барани правильно підібрані в тому випадку,якщо від маток першого класу серед одержаного приплоду не менше 80% тварин прибонітування віднесені до еліти і першого класу і дочки по продуктивності перевершуютьсвоїх матерів. Від маток другого і третього класів в потомстві повинно бути не менше50-60% тварин першого класу.

У тому випадку,якщо баран давав потомство, по продуктивності не перевершує матерів, його більшев злучку не пускають і для осіменіння не використовують. У племінних заводах і племіннихгосподарствах ведеться розведення овець по лініях. У цьому випадку переслідується мета збільшитикількість високопродуктивних тварин, що володіють здатністю стійко передаватисвої властивості нащадкам, закріплювати й удосконалювати в породі видатні, цінні,господарсько корисні якості, властиві кращим баранам-виробникам.

Для закладки лінійу вівчарстві спарюють перевірених за якістю потомства виробників, видатнихза своєю продуктивністю, з матками, подібними з баранами за якістю і продуктивності.

Для перевірки баранівза якістю потомства їх спарюють з певною кількістю маток і за якістюїх потомства дають оцінку. Для такої оцінки баранів особливо великі можливостіпредставляються із... застосуванням методу штучного осіменіння.

На державнихстанціях по племінній роботі та штучному заплідненню є значна кількістьбаранів, вже перевірених за якістю потомства.

Відбір за якістюпотомства вимагає досить тривалого часу, так як баранів пускають у злучкув 1/2-летнем віці. Їх остаточна оцінка може бути проведена, тільки колиприплід досягне однорічного віку. У цей час оцінюваному барану буде вже3 роки. Щоб прискорити оцінку виробників, отриманих від них ягнят бонітіруютв 4-місячному віці.

За даними А.І.Єрохіна, С.А. Єрохіна [6], для перевірки за якістю потомства виділяють баранів,отримали вищу оцінку по продуктивності і походженням. Бажано, щоб буливідібрані барани від кращих ліній у стаді і від видатних виробників.

У племінних господарствахщорічно на перевірку ставлять молодих баранів в кількості, приблизно в 2-3 рази більшому,ніж потрібно для поповнення стада основних виробників.

Для оцінки перевіряєтьсябарана потрібно до однорічного віку мати не менше 30-50 голів молодняку.

Баранов можнаоцінювати за даними бонітування та продуктивності всього приплоду (баранчиків і ярочек).Але частіше в племінних стадах баранів оцінюють по продуктивності тільки яскравий, такяк багатьох баранців каструють.

Перевіряючи баранівза якістю потомства, спарюють їх з матками першого класу. Бажано, щобвиробники - баран і матка - були подібні між собою за типом, продуктивностіі походженням. Кращими визнають тих баранів, в потомстві яких найбільший відсотокелітних і першокласних тварин і вище їх продуктивність: жива вага, скоростиглість,м'ясні форми, настриг вовни, її якість. У пользовательних стадах перевіряють баранівшляхом поотарного використання їх на отару маток певного класу.

У племінних заводахі племінних господарствах відбір маток за якістю потомства проводиться тільки середеліти і першого класу. Цьому допомагає систематичний племінний облік.

Основним методомвідбору маток в пользовательних стадах є відбір по продуктивності і походженнямпо лінії виробника.

Як вважає А.І. Гольцблат [3], під підбором розуміють процес, в результаті якого одна частинаособин даного виду залишається для подальшого розмноження, інша - вибуває. В залежностівід того, чи впливає на цей процес людина чи природа, розрізняють штучнийабо природний відбір. Природний відбір спрямований на збереження виду в природі,в результаті такого відбору для розмноження залишаються найбільш пристосовані до данихумов середовища особини. Штучний добір спрямований на виділення і розмноження тваринз ознаками, бажаними для людини.

Застосування штучноговідбору не виключає одночасної дії природного відбору, але частіше він невідповідає цілям природного відбору або навіть суперечить їм.

У практиці вівчарстваспіввідношення цих видів відбору залежить від стану племінної роботи та загальної культуригалузі.

Чим вище рівень

Послідовний

Після того як

Позитивні

Відбір за походженнямпредків.

ВсіКалашников, Н.І.тварин.

За даними А.І.

У цьому випадкуСпадковіЦе пов'язано з необхідністютварин.

А.І.днів.корму.

Відтворювальнаод.араніни. Дослідження показали, щопри поліпшених умовах годівлі овець у групах різного типу народження батьківбагатоплідність коливалося від 124 до 147,1%, а у ровесниць при господарських умовах- Від 116 до 137,5%.

Фактор годування підвищив багатоплідність на 8-10%. У групі, де батьки булиОдинцова типу народження, в господарських умовах багатоплідність склало 116%, апри підвищеному годуванні - 124%; у 2 групі ці показники склали 1263 і 136,1%,а в 3 групі - 137.5 та 147,1% відповідно.

Ці дані свідчать про те, що багатоплідність має прямий зв'язокз типом народження, як маток, так і бару нов. Багатоплідність підвищується, коли одинабо обоє батьків з двоєн.

Схоронність ягнят до відлучення (4 мес.) склала: при поліпшених умовахгодування в 1 групі 95,2%, у 2 -93,9%, в 3 - 94%, а серед ягнят у господарськихумовах - 89,7; 87,5 і 87.3% відповідно.

При поліпшених умовах годівлі на кожні 100 маток вирощено молоднякудо 7 міс. віку більше від Одинцова батьків на 14,0, Одинцова матерів і двойневихотців - на 17,3 і двойневих батьків - на 18,2 голів, ніж у звичайних господарськихумовах.

Жива маса ягнят при поліпшених умовах годівлі у ярок і баранцівв 4-х міс. віці склала: в 1 групі у Одинцов - 28,4-29,7 кг, у двійнят - 27,0-28,2 кг, а при господарськихумовах 26,5-27,5 кг і 24,7-26,2 кг зі відповідально. У 2 групі ці показникисклали: 28,3-29,4 кг і 23,3-28,3 кг; в 3 групі - 28,4-29,6 кг і 27,1-28,2 кгвідповідно.

У віці 7 міс. жива маса (ярочкі-баранчики) при поліпшеному годівлісклала в 1 групі 39,4-42,4 кг (Одинцов); 38,1-40,6 кг (двійні), в 2 групі -39,3-42,5 кг і 38,2-40,2 кг; в 3 групі - 39,5-42,6 кг і 38,0-40,0 кг відповідно.При поліпшених умовах годівлі овець від 7 міс. ягнят у 1 групі на одну маткувироблено 45,3 кг живої маси, у 2 групі - 51 кг і в 3 групі - 54,9 кг.

Ці показники вищі в порівнянні з однолітками традиційно го годуванняв 1группа на 7,5 кг, у 2 групі - на 10,3 кг і в 3 групі - на 11,5.

Підвищення плодючості овець

За даними журналу В«вівці, кози, шерстное справаВ» № 1 2009 [11], збільшенням'ясної продуктивності овець досягається підвищенням живої маси котрих вбивають на м'ясотварин і кількості ягнят, одержуваних від матки. Значна частина порід овецьнашої країни характеризується відносно низькими показниками багатоплідності. Підвищеноцього показника - завдання актуальна. Останнім часом у багатьох країнах світу зрозвиненим вівчарством ця ознака стала одним з провідних при розведенні овець.

Плодючість - здатність тварин регулярно давати властиве кожномуувазі кількість нормально розвиненого приплоду. У овець її встановлюють за кількістювсіх ягнят, отриманих у розрахунку на 1 або 100 маток за одне ягнение.

Плодючість овець схильна великої мінливості під впливом якгенетичних, так і паратипових факторів. Різниця в плодючості між породамиколивається в широких межах - від 105 до 300 ягнят (романівські) на 100 маток.З підвищенням числа ягнят, вирощених від кожної матки, збільшує виробництво продукції,особливо баранини, і знижуються витрати кормівна її виробництво.

Коефіцієнти успадкованого плодючості в межах породи низькі -10-20%. Однак це не означає, що селекція за цією ознакою неефективна. Практикарозведення багатьох порід овець підтверджує ефективність селекції за цією ознакою.Методами чистопородного розведення була виведені видатні багатоплідні породиовець - Романовська та фінський ландрас.

Численними дослідженнями вітчизняних і зарубіжних авторів встановлено,що систематичний відбір на плем'я тварин, що походять від багатоплідних батьків,- Основний шлях підвищення плодючості.

Встановлено зв'язок між кратністю приходу в охоту ярок у віці7-8 місяців і їх майбутньої плодовитістю. Ярки з кількістю еструс від 0 до 2 припершому і наступних ягненіі характеризувалися болеенізкой плодовитістю, а ровесниціз трьома і більше еструс биліболее багатоплідними.

Виявляють це таким чином: в отару ярочек (7-8 місяців) пускаютьвазектомірованних баранів з мітчиками. З ярочек, які присадке були затавренистерильними баранами два і більше разів за час спільного утримання, формуєтьсястадо овець з потенційно високими показниками відтворення, інших тваринвикористовують з урахуванням того, що відтворювальні здатності у них низькі.

На відтворювальні якості маток впливає багато негенетичніфактори: умови середовища, рівень годівлі, сезон парування та ін Облік і використанняцих факторів в селекції на плодючість дозволить повніше реалізувати генетичнийпотенціал тварин за цією ознакою.

Щоб забезпечити високу плодючість, злучку слід планувати натакий час, коли яєчники вівці виділяють найбільшу кількість яйцеклітин.

У різних природно-кліматичних зонах і при розведенні овець різногонапряму продуктивності оптимальні терміни злучки і ягнения також різні.

...

вівчарських практика свідчить, що раннє (зимове) ягнениезабезпечує більш високий вихід баранини та вовни за рахунок більш тривалоговикористання ягнятами пасовищ. При цьому найбільш сприятливий період злучки -серпень - перша половина жовтня, ягнение - з січня до середини березня.

Необхідно відзначити, що зимовий (січень - лютий) ягнение можна рекомендуватив тих господарствах, де заготовлено достатню кількість кормів і є благоустроєніприміщення для овець з наявністю 2 м 2 площі на кожну матку. Якщо ціумови хоча б частково не виконуються, ягнение слід проводити в більш пізнітерміни (лютий - березень).

Щоб повніше реалізувати функції відтворення маток, необхіднопідтримувати їх вгодованість на оптимальному рівні. Матки, як під час злучки, такі в період суягности повинні мати заводські кондиції.

У овець, які мають низькі кондиції, овуляція і запліднення можуть відбуватисянормально, але при цьому звичайне явище - підвищений перегул.

При низькій вгодованості тварин значна кількість зародків гинена 9-й день, коли утворюється бластодерміческій пухирець, або на 20-22-й день, колисудинна оболонка зародка прикріплюється до слизової оболонки матки. Відбуваєтьсяце, очевидно, в силу того, що в овець низьких кондицій тканинні рідини мають кислуреакцію (явище ацидозу), яка несприятлива для розвитку зародка.

Велике значення в боротьбі з перегуламі яловістю імеетсвоевременнаяі хороша підготовка маток до злучки. Хороші результатидает пасіння овець в предслучнойперіод на пасовищах, мають сочнийзелений травостій, або посилена підгодівля тваринконцентратами за кілька тижнів до злучки.

Вважається, що ці заходи стимулюють дозрівання і виділення додатковихяйцеклітин, в результаті чого збільшується вихід двійнят.

У маток всіх порід відзначається закономірне підвищення багатопліддя ззбільшенням маси тіла.

З підвищенням маси тіла ярок-маток на 5 кг вихід ягнят збільшуєтьсяв середньому на 5-6% у порівнянні зі среднепопуляціоннимі показниками. У первоокоток,як правило, менший вихід ягнят, ніж у дорослих овець. Матки більшості порід найбільшвисоку плодючість мають у віці від 3 до 5 років.

За даними журналу В«Вівці, кози, шерстное справаВ» № 2 2009 [12], відомо,що у всіх порід овець схильність до народження двійнят, збільшується з віком, тоз селекційної точки зору найбільш перспективні мі є вівці, які даютьбагатоплідні поноси в найбільш ранньому віці. Тонкорунні вівці дають найбільшекількість двоє у віці 5-7 років, грубошерсті - в 4-6 років. Висока плодючістьзберігається у маток до тих пір, поки вони мають хороші зуби.

Таблиця 3. Плодючість маток різного віку

Вік матки, років Отримано ягнят Вихід ягнят,% Одинцов двоїння голів % голів % 3 73 43,2 96 56,8 138,5 4 51 39,5 78 60,5 133,0 5 42 34,1 81 65,9 135,1 6 43 39,8 65 60,2 138,4 7 35 38,9 55 61,1 136,3 8 23 39,7 35 60,3 113,7

З даних таблиці видно, що багатоплідність статевовікових маток високе- 113-138% і зберігається до 7-річного віку, поки у них немає проблем із зубами,які відіграють важливу роль при цілорічному пасовищному утриманні. У маток старше7-річного віку багатоплідність різко знижується.

2. Практичнарозрахункова частина

Ефективністьрозведення овець і кіз визначається багатьма факторами, але найбільшу значимість,поряд з годуванням і змістом, має організація відтворення тварин.

Відтвореннястада складається з трьох взаємопов'язаних технологічних процесів: запліднення, ягненияматок і вирощування ягнят.

Для правильноїорганізації цих процесів необхідно заздалегідь по кожній отарі, а потім і в ціломупо господарству скласти плани (технологічні карти) підготовки маток та баранівдо парувальної кампанії, плани осіменіння овець і плани ягнения маток і вирощування молодняку.

парувальної періоду Романівському вівчарстві може проходити протягом цілого року, але планований- З 1 червня по кінець серпня, в тонкоруннім вівчарстві носить сезонний характер (восени)і проводиться в стислі терміни тривалістю 30-45 днів. Підготовка до осіменіння починається за 1,5-2міс.

Розрахунок необхідногочисла баранів-виробників залежить від вибору способу природної злучки або застосуванняштучного осіменіння. Навантаження матокна 1 барана при гаремної - 35 - 40 маток.

Вільне докритіематок проводиться відразу ж після закінчення основної злучки протягом одного місяцяз метою запліднення неоплодотворившихся маток і зниження яловості.

Число резервнихбаранів планується в розмірі 50% від кількості основних баранів-виробників.Строки осіменіння овець проставляються з урахуванням строків вільного докритія.

Розрахунок сакманщіковпроводять виходячи з навантаження на сакманішка 250-270 маток або ягнят. Планована плодючістьу Романівському вівчарстві не менше 2 ягнят на матку.

2.1 План підготовкиматок та баранів до осіменіння

Таблиця 1.Планпідготовки до осіменіння овець Романівської породи

Число маток Клас маток Підготовка до осіменіння Число баранів-виробників Число баранів-пробників

Витрата конц. кормів

за підгот.

період

початок кінець всього днів 500 Ел. +1 1 лютого 1 квітня 60 14 6 162

Початок підготовки до осіменіння:

1 квітня - 2 місяці = 1 лютого

Число баранів - виробників:

(гол.)

Число баранів - пробників:

(гол.)

Витрата концентрованих кормів:

(ц)

Так, при ручнійзлучці норма на грузки маток на одного барана Романівської породи-50 голів, і якщов завданні коштує 100 маток, отже, потрібно два барана-виробника.

Число баранів-про6ііков розраховується за такимже принципом, тільки з урахуванням іншої навантаженняматок на барана 70-80 голів.

Витрата концентрованих кормів за підготовчий період

визначається спочаткупо баранів (виробники + пробники), потім по маткам шляхом множення норм витратиконцентратів на добу на кількість баранів або маток і на кількість днів підготовкидо осіменіння, потім отримані дані складаються і заносяться в таблицю.

2.2 План осіменінняовець

Початком осіменіннявважається наступний день за днем вЂ‹вЂ‹закінчення підготовки до осіменіння. Починаємо злучку1 квітня і закінчуємо 30 травня, що становить 60 днів. При гаремної злучці вільногодокритія не передбачено. Число резервних баранів беремо з розрахунку 50% від баранів- Виробників.

Складаючи числобаранів - виробник...ів, пробників і резервних, отримуємо, скільки всього потрібнобаранів.

Таблиця 2Планосіменіння овець Романівської породи

Число маток Клас маток Терміни осіменіння Число вироб-уря Число пробників Число резервних баранів Потрібно всього баранів

Витрата конц.

Кормів в період

осіменіння

початок кінець всього днів на маток на баранів 500 Ел. +1 1 квітня 30 травня 60 14 6 7 27 90 16,2

Таблиця 3Планягнения овець і вирощування ягнят

Клас маток Число маток Терміни осіменіння Терміни ягнения плоди-вітость кол-во ягнят

Необх

доп. раб.

сила

Всього кормоднів

Необхідно кормів

на період окоту, ц

Необхідно

підстилки

грубих соковитих конц. Ел. +1 500 30 травня 24 ок 1,5 750 3 105000 2625 2625 840 750

2.3 План ягненияовець і вирощування молодняку вЂ‹вЂ‹

Загальна кількістьягнят розраховуємомноженням кількості маток на їх плодючість:

(гол.)

Розрахунок кількостідодаткової робочої сили або сакманщіков проводимо з урахуванням обраної породиі встановленого навантаження на одного сакманщіка.

(чол.)

Далі розраховуємокормоднів на маток і окремо на ягнят з урахуванням строків відбивки ягнят, які можутьбути різними.

(кормоднів для маток)

(кормоднів для ягнят)

(кг підстилки)

Раціон годівлідля вівцематок в стійловий період

Корм вЂ‹вЂ‹ кг Поживність 1 кг Еке Норма - - 2,3 Сіно злаково-разнотравное 1,5 0,46 0,7 Солома вівсяна 1 0,3 0,3 Силос кукурудзяний 2,5 0,2 0,5 Трав'яна мука конюшинового 0,4 вЂ‹вЂ‹ 0,71 0,3 Дерть ячмінна 0,4 вЂ‹вЂ‹ 1,15 0,46 Сіль поварена 0,014 - - Разом: 5,4 - 2,26

Поживністьданого раціону трохи нижче норми. Його можна використовувати в інші періоди, томувін збалансований за всіма поживними речовинами.

Розрахуємо потребув грубих кормах на маток. Якщо в раціоні маток на добу виділялося 1,5 кг сіна,то на весь період ягнения і вирощування ягнят їм буде потрібно:

- сіна

- соломи

- силосу

- ячмінної дерті

- трав'яного борошна

- кухонної солі

Ми отримали від500 маток 750 ягнят, і вони теж витрачають корму. У відповідності з нормами годівліягнят у перший місяць на добу потрібно 40 г концентратів, а в другий місяць - 150м. Беремо тільки 2 місяці, оскільки відбиваємо ягнят у 60 днів.

Таблиця 4Нормигодування ягнят від народження до відбиття

Корми, г Вік, міс. 1 2 3 4 Концентрати 40 150 300 300 Сіно - 250 400 500 Соковиті - 200 400 800

Так як нормавитрати концентрованих кормів у перший та другий місяць різна, ми не можемо помножитинорму на кількість кормоднів на ягнят, тобто на 45000, а ділимо це число кормоднівна 2 і отримуємо 22500 кормоднів на місяць.

Ведемо розрахунок витратиконцентратів перший місяць:

У другій місяцьвитрата концентратів складе:

Розрахунок грубихкормів у другій місяць складе:

Витрата соковитихкормів у другій місяць складе:

Таблиця 5. Разомвимагається кормів на маток і ягнят

Вид корму Потрібно кормів, ц грубі 2681,25 соковиті 2670 концентрати 882,75

Висновок

Найефективнішимз економічної точки зору виявився відбір за м'ясної продуктивності, отже,напрямок селекції в стаді необхідно зрушити в бік посилення місцевості. Відбірза настригом вовни займає друге місце, тому він також буде сприятипідвищенню ефективності вівчарства. Роль вівчарства для нашої країни неможливопереоцінити. Для деяких територій це основна традиційна галузь, а частоі єдиний вид трудової зайнятості населення. В умовах ринкової економіки длявідновлення галузі необхідно більш повне і раціональне використання кормовихугідь, інших ресурсів. У країні більше 80 млн. га пасовищ, сінокосів, перелоговихземель. Останніми роками велика частина цих природних угідь практично не використовуєтьсяі деградує.

Зараз, колистандарти на багато видів сільгосппродукції носять рекомендаційний характер, цінав значній мірі визначається ступенем підготовки товару до реалізації. Ось чомунеобхідно проводити промислову сортування вовни в період стрижки овець безпосередньов господарствах. Це дозволить точніше визначати асортимент сировини і призначати за товарреальну ціну. Авторитет постачальника підвищує конкурентоспроможність товару.

Ринок вовни,як і інших видів сільськогосподарської продукції, державою не регулюєтьсяі повністю контролюється посередниками, які забезпечують, насамперед, собівеличезні доходи на всіх етапах купівлі - продажу. При налагодженні прямих зв'язків виробниківвовни з переробниками можна в 2-3 рази підвищити ціни на шерсть для господарств,не піднімаючи при цьому оптових цін на готові вироби. Назріла необхідність вівчарськихпідприємствам сформувати на кооперативних засадах свою систему реалізації вовни.

Дата добавления: 2018-02-18; просмотров: 871; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

⇐ Предыдущая 1 2 3 4 56

Мы поможем в написании ваших работ!