Поняття цивільно-роцесуальних правовідносин, їх особливості та елементи.
У процесі здійснення правосуддя у цивільних справах суд, особи, які беруть участь у справі, й інші учасники цивільного процесу здійснюють велику кількість різних процесуальних дій. Зміст дій зазначених суб’єктів, а також порядок їх здійснення регламентовані нормами цивільного процесуального права, внаслідок чого ці відносини набувають форми правових. Таким чином, цивільні процесуальні правовідносини є засобом реалізації норм цивільного процесуального права, виражають динаміку цивільного процесу. Цим і зумовлена та увага, яка приділяється розробці теорії правовідносин у науці цивільного процесуального права та значення, якого ця тема набуває у курсі цивільного процесу.
Для вивчення ефективності чинного законодавства не можна обійтися без аналізу теорії цивільних процесуальних правовідносин, тісно пов’язаної з правотворчою та правозастосовною діяльністю. У процесі такого аналізу вивчаються конкретні правовідносини у їх співвідношенні з нормами права.
У науці цивільного процесуального права існують різні думки з приводу того, що слід розуміти під цивільними процесуальними правовідносинами.
Багато хто з процесуалістів, виходячи з того, що предметом регулювання норм цивільного процесуального права є суспільні відносини, вважає, що цивільні процесуальні правовідносини — це суспільні відносини, врегульовані нормами цивільного процесуального права [1, с. 190].
|
|
|
Так, В. Мозолін зазначав, що внаслідок правового регулювання відбувається не «перетворення» одних відносин на інші, а виникають нові, такі, які раніше не існували, ідеологічні відносини — правові, які не мають переваг щодо інших відносин, а лише закріплюють їх [2, с. 52].
Порівнюючи зазначені підходи, доходимо висновку, що в їх основу покладено різні погляди на питання про співвідношення правової норми, правових і суспільних відносин.
Проте, називаючи відносини правовими, ми перш за все даємо не змістовну, а функціональну характеристику відносин, тобто вказуємо, що на них мала вплив правова дія.
Це дає змогу констатувати, що цивільні процесуальні правовідносини — це суспільні відносини, які врегульовані нормами цивільного процесуального права.
Цивільні процесуальні правовідносини, як і будь-які інші, фіксують коло осіб, на яких поширюється дія правових норм, і закріплюють конкретну поведінку осіб — учасників цивільного процесу, яка має бути чи може бути здійснена, а також права і обов’язки суб’єктів.
Варто звернути особливу увагу на таку конститутивну ознаку цивільних процесуальних відносин, як те, що вони становлять індивідуалізований правовий зв’язок між суб’єктами права на основі норм права. Лише такою мірою, в якій відповідні особи виступають як носії суб’єктивних прав і обов’язків, вони належать до суду як учасники цивільних процесуальних правовідносин.
|
|
|
У теорії цивільного процесуального права, крім поняття цивільних процесуальних правовідносин, довгий час дискутується питання про те, скільки правовідносин виникає у конкретній цивільній справі. Дехто з процесуалістів вважає, що в цивільному процесі виникає одне єдине багатосуб’єктне цивільне процесуальне правовідношення, яке розвивається під час судової діяльності [3, с. 93]. Однак найбільш поширеною є думка, що в цивільному процесі виникає система правовідносин, яка складається з правовідношень «суд—позивач», «суд—відповідач» тощо [4, с. 8; 5, с. 19], що правовідношень у справі стільки, скільки учасників процесу.
Цивільний процес не можна звести лише до цивільних процесуальних правовідносин. Це — врегульована нормами цивільного процесуального права діяльність суду, осіб, які беруть участь у справі, й інших учасників цивільного процесу щодо здійснення правосуддя в цивільних справах у порядку позовного, наказного й окремого провадження. Залежно від завдань суб’єкта й цивільних процесуальних функцій, які ним виконуються, визначаються його процесуальні права та обов’язки. Сторона взаємодіє з судом з приводу захисту свого права, прокурор — державного інтересу й інтересу окремих громадян, профспілки — громадського інтересу, свідок — із приводу відомих фактів, які необхідні суду для правильного вирішення справи тощо. Процесуальному праву сторони відповідає обов’язок суду і навпаки. Аналогічно кореспондують права та обов’язки суду й прокурора, представника сторони й суду, суду й свідка. Між судом і кожним із цих суб’єктів виникають окремі самостійні цивільні процесуальні правовідносини. При цьому, виникаючи спершу між судом та особою, яка звернулася до суду з вимогою про захист оспорюваного права, вони стають юридичною основою для виникнення процесуальних правовідносин між судомі відповідачем, судом і третьою особою, судом і свідком тощо. Виникаючи в суді першої інстанції, вони розвиваються у процесі розгляду й вирішення справи та припиняються з ухваленням та проголошенням рішення. У тому разі, коли рішення суду оскаржується, на подальших стадіях цивільного судочинства виникають нові процесуальні правовідносини між особою, яка оскаржила рішення, та судом апеляційної інстанції, судом касаційної інстанції.
|
|
|
Необхідно також зазначити, що цивільні процесуальні правовідносини можуть виникнути й до відкриття провадження у справі. Так, уч.ч. 3,4 ст. 133 ЦПК передбачена можливість забезпечення за заявою зацікавленої особи судом доказів до пред’явлення цією особою позову, а в ч. 4 ст. 151 ЦПК — можливість забезпечення позову до подання позовної заяви з метою запобігання порушенню права інтелектуальної власності. Ці норми дають підстави стверджувати, що процесуальні правовідносини можуть як виникнути без порушення цивільного процесу, так і припинитися без нього (скасування
|
|
|
Отже, можна дійти висновку, що цивільні процесуальні відносини — це такі, що виникають на основі норм цивільного процесуального права, індивідуалізовані суспільні зв’язки між судом, що здійснює правосуддя, та учасниками цивільного процесу, які характеризуються наявністю юридичних прав і обов’язків, які забезпечують правильні й швидкі розгляд і вирішення цивільних справ
Ще точніше сформулювати визначення цивільних процесуальних правовідносин можна так: цивільні процесуальні правовідносини —• це врегульовані нормами цивільного процесуального права суспільні відносини, що виникають між судом, особами, які беруть участь у справі, й іншими учасниками цивільного процесу у зв’язкуз їх діяльністю із забезпечення правосуддя в цивільних справах, у справах наказного та окремого провадження.
Таким чином, цивільні процесуальні правовідносини характеризуються такими ознаками: виникають на основі норм цивільного процесуального права внаслідок їх реалізації; існують між учасниками суспільних відносин — між судом та іншими учасниками процесу у зв’язку зі здійсненням правосуддя у цивільних справах в порядку позовного, наказного й окремого провадження, юридично закріплюють взаємну поведінку вказаних суб’єктів через їх суб’єктивні цивільні процесуальні права та обов’язки; реалізація суб’єктивних цивільних прав і виконання суб’єктивних обов’язків забезпечується методами правового впливу — санкціями цивільного процесуального права.
Дата добавления: 2018-02-15; просмотров: 557; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!