РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ВДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ СУЧАСНОЮ ОРГАНІЗАЦІЄЮ
3.1 Оптимізація управління.
Основним способом оптимізації управління шляхом використання внутрішніх резервів є пошук і використання основних резервів підприємства: як внутрішніх так і зовнішніх. Зокрема, продуктивність праці, оптимізація структури підприємства, взаємозв’язків із постачальниками тощо.
Під резервом росту продуктивності праці не використані ще реальні можливості економії трудових ресурсів, найбільш ефективне використання обладнання та робочої сили, а скорочення втрат робочого часу, економію сировини, матеріалів, капіталу і інших видів ресурсів, застосування найбільш ефективної та раціональної системи оплати праці, ліквідації і скорочення браку продукції.
Науково-технічний прогрес значною мірою впливає на формування цілей та завдань, а також є важливим фактором для:
-збільшення виробництва високоякісної продукції
- скорочення її витрат;
- підвищення ефективності суспільного виробництва;
- вирішення інших соціально-економічних проблем.
Вважається за необхідне на ПАП „Провесінь” підвищити такі основні напрямки НТП:
-комплексну механізацію, електрифікацію і автоматизацію
виробництва;
- впровадження інтенсивних технологій;
- підвищення науково-технічного рівня кадрів підприємства
А це в свою чергу на нашу думку вплине на поліпшення якості продукції.
Існуючі і вже широко застосовані на підприємстві технології будуть значно
|
|
|
вдосконалені по відношенню до підвищення виробництва, масштабів економіки.
А це в свою чергу досягнеться за рахунок:
1) покращення органолептичних характеристик. Тобто це означає, що
приймаючи рішення про покупку, споживач перш за все надасть перевагу смаку.
2) безпека. На нашу думку, безпека продуктів харчування – це зона постійної турботи, тому що вона впливає на довіру споживача до щоденної їжі. З метою виключення можливого ризику хвороби від вживання продукту варто було б об’єднатися всім виробничим лініям.
3) ефективність виробництва. При аналізі взаємозв’язків організації із зовнішнім середовищем важливе значення має концепція групових претензій, згідно з якою організація перебуває у постійній конфронтації з різними групами інтересів, що безумовно впливає на її становище. А позиції груп інтересів залежать від справ на підприємстві. Специфіка взаємовідносин між ними полягає в тому, що організація не може контролювати поведінку зацікавлених груп. Організація, як правило, має справу з такими групами інтересів:
-внутрішні (власники, менеджери, співробітники);
- господарські (покупці, постачальники, конкуренти, потенційна робоча сила);
|
|
|
- громадські (держава, засоби масової інформації, громадські організації тощо);
- інтереси захисників навколишнього середовища (вчені, асоціації зацікавлених організацій і груп, держава та ін.).
Значення груп інтересів для організації різне і визначається ситуативно.
Відносини з ними постійно змінюються залежно від взаємних претензій, оскільки
організація має певні обов’язки перед суспільством, а воно – перед нею. Тому організація повинна цілеспрямовано управляти зв’язками з такими групами.
Орієнтацію на навколишнє середовище (включно з відносинами всередині організації) розглядають через призму засобів, які організація використовує як для адаптації, так і для впливу на нього. До цих засобів належать: структурні засоби, управлінські процеси, система комунікацій, управління персоналом і представниками навколишнього середовища, фірмова поведінка, дизайн організації.
Структурні засоби впливу організації на навколишнє середовище передбачають створення постійних і тимчасових органів та центрів зв’язків із навколишнім середовищем, зовнішні консультації. У великих організаціях різноманітні проблеми їх взаємодії з громадськими організаціями, громадськістю загалом вирішують спеціальні підрозділи. З цією метою створюють і тимчасові органи. Перевага їх перед постійними полягає в охопленні представників усіх або більшості служб організації.
|
|
|
У багатьох зарубіжних організаціях створено центри зв’язків із зовнішнім середовищем (за аналогією з центрами прибутку), які займаються різноманітними питаннями, що стосуються різних сфер навколишнього середовища. Критерії їх функціонування залежать від претензій зовнішніх і внутрішніх груп. Вони можуть вирішувати і ринкові питання, і внутрішні господарські проблеми.
Для компетентного управління взаємодією з навколишнім середовищем у великих організаціях є спеціальні посади. Ранг їх, як правило, – заступник керівника. Невеликі організації здебільшого вдаються до послуг зовнішніх консультантів.
Важелі впливу на зовнішнє середовище треба використовувати взаємопов’язано: організація визначає носіїв управлінської структури (керівників, органи), які відповідають за контакти з навколишнім середовищем, а суспільство розвиває структури для зв’язку з організаціями; організація призначає і навчає співпрацівників для узгодження взаємовідносин з навколишнім середовищем, яке теж повинно мати людей, компетентних у справах організації.
|
|
|
Управлінські процеси впливу на зовнішнє середовище здійснюються в широкому і вузькому розумінні. У широкому розумінні орієнтовані на зв’язки із навколишнім середовищем управлінські процеси охоплюють окремі елементи, пов’язані з різноманітними аспектами цього середовища (інвестиційні процеси, методи планування та ін.). У вузькому — до них зараховують проблемний менеджмент, політику й стратегію організації, управління комунікаціями.
ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1.Глумаков В.М. Організаційна поведінка: Навчальний посібник. М.: Фінстатінформ, 2002.
2.Джордж Дж.М., Джоунс Г.Р. Організаційна поведінка. Основи управління Навчальний посібник. М., ЮНИТИ, 2003.
3.Доблаев В.Л. Організаційна поведінка. М.: ЕКМОС, 2002.
4.Маллінз Л. Менеджмент та організаційна поведінка. Мінськ, 2003.
5. Молл Є.Г. Менеджмент: організаційна поведінка. Навчальний посібник. М.: Фінанси і статистика, 1999.
6. Закон України “Про підприємництво”. // Відомості Верховної Ради України. – №
14. – с. 168.
7. Закон України “Про підприємства” // Відомості Верховної Ради України. – 1991.
№ 24.
8. Осовська Г.В., Осовський О.А. Менеджмент організацій.: Навчальний посібник. – К.: Кондор, 2015.
9. Хміль Ф.І. Основи менеджменту. – Київ: Академвидав, 2013.
Дата добавления: 2021-07-19; просмотров: 80; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!