Тема 16. Юридична техніка процесуальних актів кримінального судочинства
Основні терміни та поняття: кримінально-процесуальна форма, кримінально-процесуальний документ, протокол, постанова, повідомлення, обвинувальний акт, подання, клопотання, підписка, зобов’язання, повістка, заява, окреме доручення, вказівка, декларація, пам’ятка, ордер, скарга, ухвала, вирок.
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ВИВЧЕННЯ ТЕМИ
Виконання вимог кримінально-процесуального закону забезпечує дотримання кримінально-процесуальної форми. Процесуальна форма – це закріплена кримінально-процесуальним правом структура всього процесу й окремих його стадій, а також встановлені умови, послідовність і порядок здійснення процесуальних дій. Вона служить гарантією встановлення істини, безпомилкового застосування кримінальної репресії. Вся діяльність органів дізнання, досудового слідства, прокуратури й суду в кримінальному судочинстві відбувається в певній процесуальній формі, яка зобов’язує здійснювати слідчі та судові дії в необхідному порядку, з дотриманням встановлених умов і послідовності. Процесуальна форма обумовлює письмовий характер кримінального судочинства. Тому укладання передбачених законом процесуальних документів – необхідна умова успішного провадження як досудового слідства, так і судового процесу
Кримінально-процесуальним документом слід вважати письмовий документ, складений на основі кримінально-процесуального закону правомочним на це суб’єктом у зв’язку із здійсненням будь-яких процесуальних актів (виконанням процесуальних дій або прийняттям рішень), в якому засобами письмової мови зафіксовано інформацію про хід та результати діяльності учасників кримінального процесу.
|
|
|
У сучасній українській мові та в юридичній науці під «актом» розуміють як прояв людської діяльності (дія, подія), так і документ − словесне відображення цієї діяльності через письмову мову. У зв’язку з цим слід підкреслити, що «процесуальний акт» являє собою нерозривну єдність процесуальної дії або рішення та його засвідчувальної частини − процесуального документа.
Студентам потрібно розглянути окремі види кримінально-процесуальних документів, які застосовуються на різних стадіях кримінального провадження. Зокрема, це такі документи: протоколи, постанови, повідомлення, обвинувальні акти, подання, клопотання, підписки, зобов’язання, повістки, заяви, окремі доручення, вказівки, декларації, пам’ятки; ордери, скарги, угоди, висновки, ухвали, вироки.
Зміст і порядок складання окремих видів процесуальних документів детально регламентовані КПК України. Це, передусім, стосується рішень, вироків, протоколів, постанов, ухвал. Стосовно інших видів документів у кодексі вказані лише найважливіші вимоги, що висуваються до них. Будь-який процесуальний документ повинен відповідати закону і певним вимогам. Слід звернути увагу на найбільш важливі змістовні вимоги, що висуваються до всіх процесуальних документів у кримінальних справах: законність, об’єктивність і обґрунтованість, логічність і послідовність, справедливість і переконливість.
|
|
|
До вимог, які висуваються до форми процесуальних документів, можна віднести офіційність, письмову фіксацію і стандартність форми процесуального акта, лаконічність і водночас повноту викладу.
Офіційний характер виявляється в тому, що документ складається посадовою особою конкретного органу, належним чином процесуально оформлюється, а в деяких випадках засвідчується печаткою чи штампом цього органу. Офіційність процесуальних документів підкреслюється також їх виготовленням на спеціальних стандартних бланках, які уніфікують їх складання та підвищують культуру процесуальної документації. Для підкреслення офіційного характеру процесуального акта вказується посадова особа, яка його винесла, а також звання (наприклад, слідчий органу внутрішніх справ) чи класний чин посадової особи (якщо йдеться про працівника прокуратури).
|
|
|
Викладені в процесуальних та інших юридичних документах судження, висновки, ствердження повинні відповідати законам формальної логіки, а саме: 1) будь-яка думка має бути точно сформульована та мати стійкий, незмінний зміст, бути тотожною самій собі; 2) вона не повинна суперечити іншим судженням, оскільки два несумісних судження не можуть бути одночасно істинними, одне з них неодмінно хибне; 3) два взаємовиключних судження не можуть бути одночасно істинними або хибними. Одне з них неодмінно істинне, друге − хибне; 4) достатньою підставою будь-якої думки може бути інше, вже доведене, перевірене та визнане істинним судження, з якого з необхідністю походить істинність цієї думки.
Юридичний документ має бути максимально раціональним, зрозумілим і доцільним − мінімум слів, максимум інформації. Документ має бути викладений зрозумілою, простою і доцільною термінологією.
Юридичний документ має бути викладений у суворій логічній послідовності, з тим щоб кожне нове судження виходило з досудового або не було пов’язане з ним за смислом та змістом, щоб не було логічних протиріч або неочікуваних, не виведених з тексту документа висновків. Поняття мають відповідати сучасному рівню правових знань та культури. Зміст та обсяг вживаних понять мають відповідати якісній та кількісній характеристиці означуваних предметів.
|
|
|
Логіка написання документа передбачає, що смисл включених до нього слів не змінюється. Якщо цього уникнути важко, використовуються слова-синоніми з відповідним смисловим навантаженням або фразеологізми.
Студентам слід звернути увагу на важливість уніфікації юридичних документів. Під уніфікацією розуміють моделювання певної логіко-інформаційної композиції тексту з найбільш оптимальним сполученням текстових формул (кліше), які відповідають найчастіше повторюваним юридичним ситуаціям, з тим щоб при мінімумі слів точно і ясно передати максимум юридично значимої і доцільної інформації. Уніфікація юридичних документів полегшує сприйняття документів, відкриває можливості машинної обробки, комп’ютерного компонування інформації, прискорює, спрощує, і оптимізує процесуальне діловодство. У юридичній практиці можуть бути використані різні способи уніфікації документів, зокрема, такі як трафарети і типові тексти (тексти-аналоги).
Трафарет − спосіб викладення документа за допомогою сполучення штампів, що включають постійну типову інформацію, характерну для визначеного роду документів і текстових пробілів, що підлягають заповненню змінною інформацією, обумовленою конкретною ситуацією в зв’язку з якою складається документ. Прикладом трафаретних текстів можуть служити бланки процесуальних документів. Створення бланків полягає у виділенні для групи однорідних документів постійних частин тексту, які розміщуються на паперових носіях у виді кліше.
Типові тексти (зразки) процесуальних документів являють собою стереотипні тексти, на основі яких швидко можуть складатися нові документи за аналогією з типовими. З типового документа при цьому можуть запозичатися як постійні дані, так, і форма, мовне оформлення, композиція, логіка викладу змінної інформації.
Оскільки однією з важливих особливостей процесуальної діяльності є документування, закон визначає як правила складання документів, так і процесуальні наслідки порушення цих правил. Недотримання порядку складання процесуальних актів може викликати їх недійсність.
Розглядаючи особливості кримінально-процесуальних документів варто звернути увагу на те, що у кримінальному процесі носієм фіксованої інформації про обставини вчиненого злочину є документ, який може бути виготовлений на канцелярському, фото- або іншому папері, відео-, аудіоплівці тощо. В усіх випадках мова йде про графічне чи електронне відображення необхідної інформації, а це дозволяє говорити про них як про письмові документи.
При індивідуальному характері процесуальних документів всі вони мають багато однакових рис: кожне процесуальне рішення має певну структуру; цим частинам притаманні одні й ті самі реквізити; процесуальний характер їх викладу одноманітний. Як би не відрізнялися за змістом різноманітні процесуальні акти, всі види їх форм тотожні, і це вимагає стандартизації різних видів рішень та їх процесуальних форм. На основі введення стандартизації створюється можливість домогтися однорідності правозастосовної діяльності всіх органів, які здійснюють дізнання, досудове слідство, прокурорський нагляд і судовий розгляд кримінальних справ; активізувати слідчу, прокурорську й судову практику та на цій основі підвищити ефективність боротьби із злочинністю.
Юридичні документи, в яких відображаються процесуальні рішення, традиційно мають типову структуру: вступна частина, описово-мотивувальна та резолютивна частини.
ПЛАН ЛЕКЦІЙНОГО ЗАНЯТТЯ
· Поняття, ознаки та сфера застосування кримінально-процесуальних документів. Значення процесуальної форми у кримінальному судочинстві.
· Класифікація кримінально-процесуальних документів.
· Особливості оформлення кримінально-процесуальних документів.
ПЛАН ПРАКТИЧНОГО (СЕМІНАРСЬКОГО) ЗАНЯТТЯ
· Поняття та види кримінально-процесуальних актів-документів.
· Кримінально-процесуальні акти-документи на стадії досудового розслідування.
· Судові рішення у кримінальному судочинстві та вимоги до їх оформлення.
САМОСТІЙНА РОБОТА
· Процесуальні акти щодо визначення процесуального статусу учасників кримінального провадження.
· Процесуальні документи щодо заходів забезпечення кримінального провадження.
ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ ДО САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ
Дата добавления: 2021-01-21; просмотров: 96; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!