Загальні правила виконавчого провадження. Відновлення втраченого судового провадження.
Державний виконавець відкриває виконавче провадження протягом З робочих днів з дня надходження виконавчого документа:
1)за заявою стягувана або його представника;
2)за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді;
3)у разі якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом;
4) в інших передбачених законом випадках.
Строки виконавчого провадження
За загальним правилом рішення повинні виконуватися протягом 6 місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а рішення немайнового характеру — не пізніше 2 місяців.
Негайному виконанню підлягають рішення:
1) про стягнення аліментів, заробітної плати в межах платежів, нарахованих за 1 місяць, а також про стягнення усієї суми боргу за такими виплатами, якщо рішенням передбачено її негайне стягнення;
2) про поновлення на роботі чи на попередній посаді незаконно звільненого або переведеного працівника;
3) в інших випадках, якщо негайне виконання передбачено закон про це зазначено у виконавчому документі.
Час виконання
Виконавчі дії провадяться державним виконавцем у робочі дні з 6-ї до 22-ї години. Проведення виконання у неробочі та святкові дні дозволяються у цей же час, тільки якщо зволікання неможливе або проведення виконання не може бути здійснене в інші дні з вини боржника. Проведення виконавчих дій у нічний час допускається, тільки якщо невиконання рішення створює загрозу життю чи здоров'ю громадян. Проведення дій у такий, невстановлений час здійснюється на підставі постанови державного виконавця, затвердженої начальником відповідного відділу Державної виконавчої служби.
|
|
|
Місце виконання
Згідно ст. 20 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавчі дії проводяться за вибором стягувача або за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходження його майна. Виконання рішення, яке зобов'язує боржника виконати певні дії, проводиться за місцем здійснення таких дій. Якщо у процесі виконавчого провадження змінилися місце проживання боржника, місцезнаходження його майна, державний виконавець складає про це акт і відсилає його разом з виконавчим документом до органу Державної виконавчої служби за новим місцезнаходженням боржника.
Якщо ж майна недостатньо для виконання рішення, а інше майно знаходиться в іншому районі, державний виконавець має право звернути стягнення на таке майно за погодженням з начальником відділу Державної виконавчої служби та за умови, що стягувач авансує витрати на організацію і проведення виконавчих дій.
|
|
|
Провадження у цивільній справі відображається в письмових матеріалах цивільної справи, які ведуться відповідно до правил судового діловодства. Не виключається, що частина або всі матеріали цивільної справи можуть бути втрачені. Така ситуація називається втратою судового провадження.
Втрата судового провадження може статися внаслідок об'єктивних (пожежа, стихійне лихо тощо), а також суб'єктивних причин - недбалості або навмисних дій працівників суду чи інших осіб (наприклад, крадіжки, підпалу, пошкодження). Передбачаючи можливість втрати судового провадження або його частини, законодавець встановив процедуру його відновлення. При цьому відновлення втраченого судового провадження не передбачає нового розгляду справи по суті або її перегляду, а лише визначає встановлення результатів судового розгляду, який уже відбувся раніше. Відновлення втраченого провадження можливе у будь-якому виді цивільного судочинства: позовному, наказному або окремому провадженні,
У порядку, встановленому ЦПК, підлягають відновленню лише ті цивільні справи, у яких провадження завершилось ухваленням рішення або постановленням ухвали про закриття провадження. Якщо ж матеріали цивільної справи були втрачені до ухвалення відповідного судового рішення, то у разі повної втрати провадження позивач може пред'явити новий позов, а у разі часткової його втрати - особи, які беруть участь у справі, мають право надати суду наявні в них докази або клопотати про вчинення тих процесуальних дій, результати яких було втрачено (призначити експертизу, витребувати докази тощо).
|
|
|
45. Європейський суд з прав людини
Європейський суд з прав людини — організація, створена для контролю та дотриманням прав і свобод людини і громадянина, закріплених в Європейській конвенції з прав людини, яка була ратифікована в 1953 році.
У статті 20 Конвенції визначається кількість суддів Суду, яка відповідає кількості Високих Договірних Сторін Конвенції. Парламентська асамблея Ради Європи обирає суддів до Європейського суду строком на шість років. Судді можуть бути переобрані. З квітня 2010 року суддею Європейського суду з прав людини є Ганна Юдківська. Стаття 27 Конвенції передбачає створення в межах Суду трьох різних типів органів: комісій, палат і Великої палати.
Комісія, до складу якої входить три судді, може визнати неприйнятною або вилучити з реєстру справ індивідуальну заяву, якщо така ухвала може бути винесена без додаткового вивчення. Кожна така ухвала є остаточною і особа, що звернулась із заявою, не може вимагати її перегляду.
|
|
|
В палатах, на другому рівні організаційної структури Суду, здійснюється більша частина його роботи. До складу палат входять сім суддів, включаючи й члена палати за посадою — суддю, якого було обрано від зацікавленої держави-учасниці, або особу, яка призначається для участі в засіданнях в разі відсутності такого судді.
Окрім створення комісій, палата приймає ухвали щодо прийнятності та суті міждержавних і індивідуальних заяв, які не були визнані неприйнятними у комісіях. Як правило, палата приймає рішення щодо прийнятності окремо від рішення по суті.
Велика палата — третій рівень, на якому здійснюється робота Суду. До складу Великої палати входять сімнадцять суддів. Велика палата вповноважена розглядати лише ті справи, які були передані до неї і лише в трьох випадках:
- якщо справа, яку розглядає палата, порушує серйозне питання щодо тлумачення Конвенції чи протоколів до неї
- якщо вирішення питання, яке вона розглядає, може призвести до результату, несумісного з рішенням, постановленим Судом раніше
- якщо жодна зі сторін у справі не заперечує проти цього
46.Правові підстави участі іноземних осіб у цивільному процесі.
Суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках: 1) якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону;
2) якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на
яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача;
3) у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України;
4) якщо у справі про сплату аліментів або про встановлення батьківства позивач має місце проживання в Україні;
5) якщо у справі про відшкодування шкоди позивач - фізична особа має місце проживання в Україні або юридична
особа - відповідач - місцезнаходження в Україні;
6) якщо у справі про спадщину спадкодавець у момент смерті був громадянином України або мав в Україні останнє місце
проживання;
7) дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України;
8) якщо у справі про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим особа мала останнє відоме місце проживання на
території України;
9) якщо справа окремого провадження стосується особистого статусу або дієздатності громадянина України;
10) якщо справа проти громадянина України, який за кордоном діє як дипломатичний агент або з інших підстав має імунітет від
місцевої юрисдикції, відповідно до міжнародного договору не може бути порушена за кордоном;
11) в інших випадках.
Дата добавления: 2021-01-20; просмотров: 47; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!