Огляд творчості Євгена Маланюка
Сам себе Є. Маланюк назвав імператором залізних строф! Ця фраза міцно вкоренилася в літературі стосовно життя й творчості Маланюка, у спогадах про нього. Значну частину творчості поета становить поезія, присвячена Батьківщині.
Поезію Євгена Маланюка можна назвати автобіографічною, адже в ній митець передавав своє світовідчуття, розуміння подій, свідком яких він був. Воїн УПА після поразки визвольних змагань повинен був разом зі своїми товаришами назавжди покинути Батьківщину, стати вигнанцем. Опинившись в еміграції, він, як і багато інших, гостро переживав свою відірваність від України, мріяв повернутися на рідну землю.
Належав до умовної «Вісниківської квадриги» — Євген Маланюк, Олег Ольжич, Олена Теліга, Леонід Мосендз, бо друкувались у часописі «Вісник» (квадрига — четвірка коней).
Збірки:
- 1925р. перша збірка «Стилет і стилос»,
- 1926р. «Гербарій»,
- 1930р. «Земля і залізо»,
- 1934р. «Земна Мадонна»,
- 1939р. «Перстень Полікрата»,
- 1943р. «Вибрані поезії»,
- 1951р. «Влада»,
- 1953р. поема «П’ята симфнія»,
- 1954р. «Поезії»,
- 1959 р. «Остання весна»,
- 1962, 1966 рр. «Книга спостережень» у 2-х томах — збірка есеїв
- 1964р. «Серпень»,
- 1972р. посмертна збірка – «Перстень і посох».
ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ
ЗАПИС У ЗОШИТИ
ü Вирізняються кілька мотивів, кілька тем, що наскрізно проходять крізь усю творчу спадщину Є.Маланюка:
• центральний образ лірики — образ України, її доля, її історія;
|
|
|
• болісне почуття розлуки з рідним краєм — головний мотив творчості поета-мислителя в еміграції;
• історіософічність творчості — спроба вмотивувати, пояснити логіку історичних подій, осмислення їх сенсу для України. Осмислюючи минуле й сучасне, поет посилається на історію України. Для поета Україна — Еллада Степова, Київ — Степова Александрія;
• біль за долю батьківщини;
• наскрізна ідея української державності. Є. Маланюку болить втрата державності, утрата тієї еллінської краси й сили, які були притаманні Україні княжої доби;
Основні прикмети творчої манери Євгена Маланюка.
1. Неповторна оригінальність епітетів, метафор, синтаксичних конструкцій.
2. Широке використання алегорії.
3. Циклічне розміщення поезії у збірках.
4. Чітка організація поетичної мови, нагромадження приголосних, сторення ефекту «непісенності», строгості, суворості.
Виразне читання вірша
«Під чужим небом»(1920-1924)
1
Чужі: й земля, і небо тут, і люди,
І місяця золотосрібний ріг.
Життя давно, як божевільне, блудить
По манівцях заплутаних доріг.
Десь кревний край кона в останній муці,
Дикун над ним заносить ятаган,
А він скажений біль терпить, як Муцій,
І крапле кров росою з чорних ран.
|
|
|
Чому ж я тут? Куди ж іще заблудить
Безглузда путь і хто остереже?
Чужа земля, чужі похмурі люди —
Й саме життя, здається, вже чуже.
2
Не треба ні паризьких бруків,
Ні Праги вулиць прастарих:
Все сняться матернії руки,
Стара солома рідних стріх.
Все сниться гук весни і вітер,
Веселий вітер світлих літ.
А тут — молюсь, убогий митар,
Шукаю Твій вогненний слід...
Hi! He знайтиі Ніхто не знає.
Ніхто не чув Твоїх плачів.
Біля всесвітнього Сінаю,
Як завше — золото й мечі.
3
Десь сіре поле в чорних круках,
Що пророкують: "Кари! Кар!"
А я тут, на чужинних бруках,
Чужий — несу чужий тягар.
А я на полум'ї розлуки
Назавше спалюю роки,
І сниться степ Твій, сняться луки
І на узгір'ях — вітряки.
Там свист херсонського просторуї
Там вітер з кришталевих хвиль!
А тут: в вікні опустиш штору —
І п'єш, самотній, смертний біль.
4
Несу отут страшний свій іспит
І знаю, що життя мине.
І мати, сидячи на призьбі,
Вже не вичікують мене.
Давно Євгена поминає
За упокій старенький піп,
За весною весна минає
Під запашне зітхання лип.
Все далі висиха Синюха,
Й линя її весела синь,
А вітер заголосить глухо
І пролітає вдалечінь.
Сиріє стріха під дощами,
Вже хата стала нетривка,
І мати слухають ночами
Бронхітне гавкання Бровка.
1924
|
|
|
5
По яких ще дорогах шукати причинної долі?
Перекотиполем блукати в яких степах?
Вітер грає, веселий, хвилюючись по роздоллю,
Від зруйнованих міст розвіває горілий пах.
Заховала перекупка-пам'ять всі сни глибоко,
Тільки будить горілка на чорнім шляху в корчмі,
Ніби в морок душі, в її цвинтарно-мертвий спокій
Після чарки отрути влітає сонячний чміль.
І ось все забуваю, і все зникає в сутінні.
Зостає лише рівний профіль і зоряний зір,
Та ще заграв глухих за плечима Твоїми тремтіння:
Всі принади Твоєї страшної краси.
ЗАПИС У ЗОШИТИ
ü Аналіз вірша «Під чужим небом».
ü Жанр: патріотична елегія.
ü Тема: патріотизм, сумні почуття ностальгії та любові до рідної землі, туга за рідним краєм.
ü Ідея/основна думка: вітчизна є вітчизна, її не замінить ніщо, ніде людині не буде так спокійно, як на Батьківщині.
Даний вірш був написаний в еміграції. Поет виразно показує свою тугу за батьківщиною.
Слова ліричного героя збігаються зі словами й думками автора: він відчуває себе чужим за кордоном. Він пам'ятає все, що бачив і переживав на батьківщині, постійно думає про неї, як про кохану людину. Автор порівнює це відчуття із любов'ю до людини. Він не хоче жити тут, але вимушений. Повернутися додому він не може. Саме усвідомлення цього факту бентежить його найбільше.
|
|
|
Художні засоби:
- епітети: золотосрібний ріг, скажений біль, вітер з кришталевих хвиль, паризькі бруки, вулиці прастарі, матернії руки, вогненний слід, сіре поле, кришталеві хвилі, смертний біль, бронхітне гавкання, цвинтарно-мертвий спокій;
- порівняння: життя давно, як божевільне, блудить;
- повтори: А я тут, на чужинних бруках, чужий - несу чужий тягар; Тільки б рідного поля зворушлива стрічка! /Тільки б сіра солома прабатьківських стріх!
- анафора: Ні, не знайти. Ніхто не знає / Ніхто не чув твоїх плачі.
- алітерація: (р) - Зростає лише рівний профіль і зоряний зір.
- риторичні запитання: Заспокоїти серце? Та чим же? Та як же? Що мені телефони, версалі, експреси? Нащо грім Аргентин? Чудеса Ніагар? Куди ж іще заблудить безглузда путь і хто остереже?
Вірш складається з п'яти частин, написаних Євгеном Маланюком в різні роки (1920-1924).
Деякі частини мають різні розміри: 4-стопний ямб, 4-стопний анапест, 5-стопний анапест.
Розмір, рима і ритм змінюються.
Ліричний герой і є автором. У вірші зображені тяжкі душевні переживання і сумні почуття самого Євгена Маланюка в еміграції.
Перша поетична збірка Є.Маланюка «Стилет і стилос»(1925)
| Місце видання | Подєбради |
| Будова збірки | містить 31 вірш |
| Стилет | Стилос |
| Символ одвічної борні, близького бою сам на сам, символ свідомого вибору жертовної боротьби за ідеали народу | Світ мистецтва у його витонченій гармонії, це музика людських почуттів, магія добра і краси |
Словникова робота.
Стилет – невеличкий кинджал з тонким тригранним клинком; холодна зброя.
Стилос – загострена паличка для писання на вкритій воском дощечці.
- Як критика зустріла цю збірку? (Оцінки були неоднозначні, подеколи діаметрально протилежні. Багатьом Є.Маланюк видавався не тільки суперечливим, а й тенденційним поетом. Його називали автором «чорного песимізму», поетом із хворобливим почуттям, поетом «пітьми й хаосу»).
Дата добавления: 2020-11-23; просмотров: 119; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!