Поняття та ознаки органів держави
Орган держави - основна структурна одиниця механізму держави, що визначається як колектив службовців, створений державою з метою реалізації державних функцій.
До загальних ознак можна віднести:
1. Всі органи держави, що створюються відповідно до закону шляхом безпосередньої чи представницької демократії, покликані виконувати передбачені законом функції;
2. Мають державно-владні повноваження;
3. Діють у встановленому порядку;
4. Взаємопов'язані відносинами субординації;
5. Всі разом створюють одну цілісну систему що називається апаратом держави.
Специфічними рисами, тобто такими, що відокремлюють державні органи від недержавних і організацій, слід вважати:
1. Формування їх безпосередньо державою чи виборцями і здійснення державними органами своїх функцій від імені держави;
2. Виконання кожним державним органом чітко визначених, встановлених у законному порядку повноважень, видів і форм діяльності;
3. Наявність у кожного державного органу юридично закріпленої організаційної структури, територіального масштабу діяльності, спеціального положення, що визначає його місце і роль у державному апараті а також порядок його взаємовідносин з іншими державними органами і організаціями;
4. Надання державним органам повноважень державно-владного характеру
Види органів держави.
Орган держави - основна структурна одиниця механізму держави, що визначається як колектив службовців, створений державою з метою реалізації державних функцій.
|
|
|
I. За роллю і місцем в системі державного апарату:
- первинні, що утворюються шляхом безпосередніх виборів населенням;
- вторинні, що утворюються первинними і їм підзвітні.
II. За напрямком та змістом діяльності:
- органи державної влади;
- глава держави;
- органи державного управління;
- судові органи;
- контрольно-наглядові органи.
III. За способом утворення:
- ті, що обираються;
- ті, що призначаються;
- ті, що передаються у спадок.
IV. За часом функціонування:
Співвідношення правової держави та громадянського суспільства.
Правова́ держа́ва – форма організації державної влади, за якої верховенство в усіх сферах життя належить закону. У правовій державі всі державні органи й громадяни однаковою мірою відповідальні перед законом; реалізуються всі права людини; здійснюється розподіл влади на (законодавчу, виконавчу, судову).
Громадянське суспíльство — система інститутів поза межами державних та комерційних, яка забезпечує самоорганізацію та розвиток населення.
|
|
|
Це сукупність громадянських і соціальних інституцій і організаційних заходів, які формують базис реально функціонуючого суспільства у противагу і доповнення виконавчих структур держави (незалежно від політичної системи).
Переходячи до розгляду співвідношення громадянського суспільства та правової держави слід, на мою думку, відмітити, що без правової держави немає громадянського суспільства і без громадянського суспільства немає правової держави . Правову державу можна визначити як таку форму організації і діяльності публічно-політичної влади, яка функціонує згідно з принципом верховенства права, за якої діють усталені правові норми, встановлені у порядку, що визначений Основним законом країни, гарантуються права і свободи людини, владні структури не втручаються у сферу громадянського суспільства . Правова держава – це держава, в якій панує право, де діяльність усіх її органів та посадових осіб здійснюється на основі та в межах, визначених правом, де не тільки особа відповідальна за свої дії перед державою, а й держава несе відповідальність перед особою за результати своєї діяльності.
Цінність правової держави полягає в утвердженні принципу суверенітету народу, визнанні його джерелом будь-якої влади, в гарантованості прав і свобод особи, підпорядкованості державних структур правовим нормам. Ідея панування закону в житті народу, суспільства , держави має давні традиції. Ще Платон писав, що він бачить близьку загибель тієї держави , де закон не має сили і перебуває під владою. Подібну думку висвітлював і Аристотель: там, де відсутня влада закону, зазначав мислитель, немає сенсу говорити про будь-яку форму державного устрою. Адже в такому суспільстві панує або хаос і анархія, або свавілля володаря-деспота. Ідеї правової держави пізніше були розвинуті передовими представниками західноєвропейської політичної думки XVII – XIX століть (Дж. Локком, Ш.-Л. Монтеск’є, Г. В.-Ф. Гегелем).
|
|
|
Філософська основа правової держави була сформульована Кантом, який розглядав державу як об’єднання багатьох людей, підпорядкованих правовим законам. Обстоюючи принцип взаємної відповідальності держави і громадян за дотримання законів, філософ стверджував, що кожний громадянин повинен мати так саму можливість примусити володаря до точного і безумовного виконання закону, як і володар – громадянина.
Дата добавления: 2020-01-07; просмотров: 156; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!