Загальна характеристика Конституції України 1996 р.
Отже, держава - особлива організація суспільства, що характеризується суверенітетом, який поширюється на певну, чітко визначену територію, характеризується наявністю політичної публічної влади, яка здійснюється в процесі реалізації повноважень державними органами, надає своїм рішенням правової форми та існує за рахунок податків і зборів з населення.
Прийняття Конституції, яка увібрала в себе світовий досвід державотворення, зафіксувала основи міжнародного співробітництва, є першим і серйозним кроком на цьому шляху. Тому цілком зрозумілим є те, що міжнародне співтовариство визнало важливість прийняття Основного Закону нашої держави.
Конституція України створила умови для практичної реалізації закладених у її тексті принципів. Оскільки останні є нормативне закріпленими, то вони як й інші норми Конституції, мають найвищу юридичну силу та є нормами прямої дії. Отже, можна звертатися до суду за захистом своїх прав, посилаючись безпосередньо на принципи конституційного права.
З іншого боку, Конституція не має чіткого механізму, який забезпечував би підпорядкованість принципам конституційного права інших його норм, оскільки всі норми Конституції мають однакову юридичну силу -Таке становище породжує можливість ігнорування принципів названого права при зміні інших норм галузі. В цьому випадку доцільно навести як приклад Конституцію Російської Федерації, в якій даний механізм реалізовано у ст. 16 таким чином: "1. Положення цієї глави Конституції складають основи конституційного ладу Російської Федерації і не можуть бути змінені інакше як у порядку, встановленому цією Конституцією.
|
|
|
2.НІЯКІ інші положення цієї Конституції не можуть суперечити основам конституційного ладу Російської Федерації "Вчені юристи вважають, що приблизно такого ж механізму потребують і принципи Конституції України.
За своєю сутністю Конституція України виходить із загальнолюдських, загальнонародних інтересів і потреб. Це акт, котрий на найвищому правовому рівні закріплює певний баланс інтересів усіх соціальних верств суспільства, націй, етнічних груп. Усі люди є вільними і рівними у своїй гідності та правах. Конституція не допускає жодних привілеїв чи обмежень за ознаками раси, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження.
Отже, наша Конституція побудована на засадах, що найвищою цінністю в державі є людина. Але норми записані в ній, не завжди відповідають дійсності тому Конституція має постійно удосконалюватись, щоб справді бути Конституцією для народу.
|
|
|
Поняття та класифікація функцій держави
Регулятивне призначення держави в суспільстві визначає необхідність виконання державою певних завдань що стосуються певної сфери суспільних відносин та реалізуються завдяки функціям держави.
Функції держави - основні напрямки діяльності держави, що розкривають її призначення в суспільстві.
Для функцій держави характерні наступні ознаки:
1. Це стійкі характеристикидіяльності держави, які дають можливість визначити зміст призначення держави в суспільстві.
2. Це предметна діяльність держави, що торкається найважливіших сфер суспільного життя, яке склалося протягом тривалого періоду розвитку держави.
3. Функції мають безпосередній зв'язок з формальними ознаками держави (вони визначають зміст та рівень суверенітету, здійснюються в рамках певної території, в діяльності спеціальностворених органів та мають правову форму закріплення).
4. Функції є засобом реалізації завдань, що є характерними для певного етапу розвитку державності.
5. Функції здійснюються в чітко визначених формах та нормативно закріпленими методами, що включають і примусові.
Отже, функції держави - це основні напрямки її діяльності по здійсненю завдань держави, що відображають соціальну природу держави та її призначення як основного засобу здійснення політичної влади.
|
|
|
Різноманітність напрямків державно-владної діяльності дає можливість класифікувати функції держави за різними критеріями:
I. За територією здійснення:
- зовнішні;
- внутрішні.
II. За періодом здійснення:
- постійні;
- тимчасові.
III. За соціальним призначенням:
- загальносоціальні, що пов'язані з виконанням завдань, які відповідають природі суспільства;
- специфічні функції, що забезпечують ліквідацію протилежностей між чиновництвом та населенням.
IV. За характером:
- відкриті, що визнаються публічно і виконуються офіційно;
- латентні, що здійснюються з метою приховування реальної сутності держави.
V. За сферами:
- політичні;
- економічні;
- гуманітарні.
VI. За основним змістом:
- загальносуспільні, основним призначенням яких є забезпечення існування та благополуччя суспільства (надання соціальної допомоги, соціальні прграми та ін.);
- класові функції, що відображають інтереси тієї соціальної групи, яка здійснює владні повноваження (забезпечення інтересів еліти позаекономічними чи примусовими методами, конституційне изакріплення привілеїв та можливість забезпечити виконання інтересів за допомогою примусу);
|
|
|
- національні, що характеризуються як діяльність держави, що націлена на збереження і розвиток національної культури, традицій та мови певного етносу (захист інтересів нації, яка створила державу, тих, що знаходяться за межами держави і т.п.).
VII. відповідно до принципу розподілу влади:
- законодавчі;
- виконавчі;
- судові;
- інформаційні (мають на меті цілеспрямовану інформованість населення щодо форм суспільної свідомості, що є необхідною умовою для функціонування інших гілок влади).
Дата добавления: 2020-01-07; просмотров: 180; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!