Методика аналізу показників, що характеризують фінансовий стан банку
Аналіз та оцінку фінансового стану банку проводять в наступній послідовності:
Проводиться загальний аналіз балансу банку, структури та динаміки його пасивів та активів.
На даному етапі використовується метод рядів динаміки, який є одним з найважливіших методів аналізу. За допомогою цього методу можна уникнути випадкових висновків. Для характеристики та аналізу динаміки процесу чи явища використовують показники абсолютного приросту (∆Y), темпів росту (Т), темпів приросту (∆Т). Приведемо формули, які будуть використовуватись при даному методі.
Абсолютний рівень - абсолютний розмір членів ряду динаміки:
Y, Y1, Y2,…, Yi-1, Yi, Yi+1, Yn
Абсолютний приріст (ланцюговий) - різниця абсолютних рівнів двох суміжних періодів:
∆Yi= Yi - Yi-1, (1.36)
Абсолютний приріст (базисний) - різниця абсолютних рівнів даного і базисного періодів:
∆Yi= Yi - Y0, (1.37)
Для визначення степеня покращення показників використовуються темпи росту та темпи приросту (%).
Темп росту (ланцюговий) - відношення абсолютних рівнів даного та попереднього періодів:
Трл = 
, (1.38)
Темп росту (базисний) - відношення між розглянутим і базисним рівнями:
Трб = 
, (1.39)
Темп приросту (ланцюговий):
∆Трл = Трл - 100%, (1.40)
Темп приросту (базисний):
∆Трб = Трб - 100%, (1.41)
Аналіз структури активів та пасивів банку.
На даному етапі в процесі аналізу структури активів та пасивів використовується метод порівняння, який є найбільш поширеним та основним прийомом, який застосовується в аналізі. Даний прийом дозволяє оцінити роботу підприємства, визначити відхилення від планових показників, установити причини відхилень і виявити резерви. З порівняння починається розв’язання багатьох аналітичних задач і саме воно задає напрямок аналітичному дослідженню.
|
|
|
Основні види порівнянь, які застосовуються при аналізі:
порівняння явищ, показників у динаміці, тобто з аналогічними даними за минулий період (чи періоди), який приймається за базовий;
порівняння фактичних (звітних) даних за аналізований період з плановими (базовими) показниками;
порівняння звітних даних з середніми (у межах підприємства, галузі, держави в цілому, розвинених країн);
просторові порівняння з показниками роботи аналогічних підприємств-конкурентів та ін.
Порівняння вимагає забезпечення порівнянності аналізованих показників, що є одним з найскладніших завдань економічного аналізу.
Одним з найбільш поширених є визначення структури - розрахунок частки показника в загальній сумі у відсотках. Даний метод має широке застосування у різних сферах аналізу, коли є багато показників одного виду, одної групи, тощо. Структура визначається наступним чином:
|
|
|
dx1 = (X1/Σ Xi) 100%, (1.42)
де: dx1 - частка Х1 в загальній сумі Х;
X1 - один з показників у загальній групі;
Σ Xi - сума всіх показників даного виду.
Аналіз фінансового стану банку.
На даному етапі проводиться оцінка та аналіз фінансової стійкості банку, його ділової активності, ліквідності та ефективності управління. Методика проведення даного аналізу наведена у пункті 2.2
Кореляційно-регресійний аналіз.
Одним з найпоширеніших серед економіко-математичних методів є кореляційно-регресійний аналіз - дозволяє досить точно (хоч і наближено) виявити зв’язок між окремими факторами і результативним показником, коли між ними немає строго функціональної залежності, тобто існує стохастичний зв’язок.
Даний метод полягає у тому, щоб побудувати і проаналізувати економіко-статистичну модель у вигляді рівняння регресії, тобто такої функції, яка наближено виражає залежність середнього результуючого показника від одного чи кількох факторів.
Спочатку визначаємо вид послідовної залежності, розрахуємо параметри та статистичні характеристики вихідної інформації. Одержані результати лежать в основі статистичного аналізу вихідної інформації.
|
|
|
Наступним етапом є визначення впливу кожного з досліджуваних факторів на фінансовий стан банку. Для цього використовуються коефіцієнти початкової кореляції. Для визначення та оцінки впливу сукупності факторів використовується коефіцієнт множинної кореляції.
Наступним етапом є проведення регресійного аналізу, суть якого полягає у наступному:
на першому кроці в регресійне рівняння входять всі початково відібрані для дослідження незалежні змінні;
на етапі кореляційного аналізу всі змінні рахуються за значеннями коефіцієнтів часткової кореляції по силі їх впливу на функцію, при чому на останньому місці знаходиться змінна, яка має найслабший вплив на функцію;
на другому етапі розраховується рівняння, з якого виключається найслабший по впливу на функцію фактор;
далі порівнюється значення коефіцієнтів множинної кореляції рівнянь, розраховані на 1-2 кроках.
Якщо коефіцієнти змінюються несуттєво, то вплив даного фактора на функцію незначний. Як тільки буде зафіксована значна зміна, то в дослідженні залишається рівняння, одержане на попередньому кроці, яке стає об’єктом для побудови моделі та проведення дисперсійного аналізу. Для цього використовуємо відомий в теорії Fs розподіл Фішера. У випадку, якщо Fsрозр > Fsтабл, то параметри даного рівняння регресії значимі і ефективно описують динаміку продуктивності праці.
|
|
|
На останньому етапі аналізу побудована модель дозволяє не тільки визначити, як буде змінюватись досліджувана функція Y у випадку, коли значення відповідної змінної досягло б в даному періоді найбільш оптимального рівня для виробничої ситуації.
Враховуючи те, що для проведення кореляційно-регресійного аналізу існує програмне забезпечення розрахунку на ЕОМ (програма Dekor 408), то є не доцільним приведення всіх теоретичних розрахунків, які тут використовуються.
Що стосується самого кореляційно-регресійного аналізу, то в якості загального показника, який найбільш повно характеризує фінансовий стан комерційного банку, було вибрано чистий прибуток.
В якості факторів непрямого впливу було вибрано:
коефіцієнт надійності - показує рівень залежності банку від залучених коштів;
коефіцієнт загальної ліквідності зобов’язань банку - характеризує максимальну можливість банку в погашенні зобов’язань банку всіма активами;
коефіцієнт загальної ліквідності зобов’язань банку - характеризує максимальну можливість банку в погашенні зобов’язань банку всіма активами;
коефіцієнт генеральної ліквідності зобов’язань - розкриває здатність банку погашати зобов’язання високоліквідними активами та шляхом продажу майна;
коефіцієнт активності залучених строкових депозитів - показує питому вагу строкових депозитів у загальних пасивах.
Методика розрахунку даних показників наведена в пункті 2.2 даної курсової роботи.
Розділ 2. Аналіз фінансового стану комерційного банку
Дата добавления: 2019-09-02; просмотров: 155; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!