Б) Парламентська республіка ( Туречинна, Ліван)
Принцип верховенства парламенту.
Ознаки:
1.Парламент обирається народом.
2.парламент формує уряд.
В) Змішаний тип:
- президент має право вето;
- президент має великі повноваження в судовій владі;
- -//- у виконавчої влади необмежена Влада;
- ВРУ формує уряд, затверджує і президент може звільнити будь – кого з уряду.
Г) Радянська республіка:
- повністю заперечує принцип поділу влади;
- ігнорювання прав і свобод людини і громадянина;
- класовий підхід до вирішення державних засад;
- заперечується принцип верховенства права;
Ґ) Теократична (Іран) – головною особою є духовна глава держави.
- свіцький парламент обирається народом – Межеліс;
- народ вибирає на 4 роки свіцького президента;
- вищі духовні органи – рада експертів – вищий релігійний орган: 93 мислителі, які мають майже необмежені права, які обмежені релігією.
Рада експертів вибирає імама довічно.
Це недемократична влада, бо існує духовна і світська влада.
-4-
Політичний режим практикується в 2 аспектах;
Державний режим – це закріплена в конституції система методів здійснення державної влади. Це фактична система методів здійснення влади – політичний режим.
Демократія – влада всіх.
Аристократія – влада більшості.
Олігархія – влада меншості.
Тиранія – влада однієї особи.
Охлократія – влада натовпу.
Політичний режим залежить від наявності або відсутності політичної системи.
|
|
|
Однопартійність – Китай, Камерун.
Двопартійні системи – США, Англія.
Багатопартійні – Італія, Франція.
Політичні партії впливають через участь своїх представників у органах управління.
Демократичний режим – демократія – правління народу і вибране народом і для народу ( Лінкольн). Є конституційним.
В недемократичних режимах держава контролює всі сфери життя, повністю – тоталітаризм або частково – авторатаризм.
Тоталітаризм:
1.Влада у політичної номеклатури або військових чиновників;
2.Народ усунутий від влади.
3.Відсутність ознак громадянського суспільства.
4.Тотальний контроль ( Туркменістан. Півн. Корея).
5.Передається влада у спадщину.
6.Будь – які думки, які не збігаються з державною ідеологією – інакомислення.
7.Розвинуті каральні органи.
Авторитаризм:
Лекція №5
Територіальний аспект органів публічної влади в державі.
1.Загальна характеристика територіальних органів публічної влади.
2.Форми територіального устрою держави:
А) Федералізм;
Б) Унітаризм.
-1-
Територіальний устрій – це система взаємовідносин між різними рівнями публічної влади в державі, тобто між державою в цілому і окремими частинами її території ( між. центр. владою і місцевими владами.
|
|
|
Розрізняють:
1.Адміністративно – територіальні одиниці – це такі території, які управляються з зверху і не мають ніякої самостійності.
2.Політико – територіальні одиниці – мають відносну самостійність і вплив центральної влади зведено до мінімуму
Розрізняють дві форми територіального устрою:
1.Федералізм;
2.Унітаризм.
Головна різниця у федеральні держави складаються з суб’єктів федерації, які мають ознаки держави, а унітарна з адміністартивних одиниць.
| Унітарна | Федерація |
| 1. Єдина Конституція | 1.Кожен суб'єкт може мати свою Конституцію |
| 2. Єдина правова система | 2. Двохрівнева пр. система - федеральна і |
| 3.Єдиний парламет і майже завжди | пр. системи кожного суб'єкта. |
| однопалатний ( Італія, Франція) | 3. Кожний суб'єкт має однопалатний парл. |
| 4. Існує єдине громадянство | і існує Федеральний парламент. |
| 5. Адміністративно - територіальна одиниці | 4.Є громадянство суб'єктів федерації |
| не мають права зак. Ініціативи | системи кожного суб'єкта. |
|
| 5. Всі суб'єкти федерації мають право зак. |
|
| ініціативи. |
Федералізм – це така форма територіального устрою, яка передбачає, що держава, яка є носієм складається з державно – подібних утворень ( суб’єктів федерації).
|
|
|
Класифікація федерація:
I. На яких юридична підставах утворені федерації:
1.Договірні ( США).
2. Конституційні ( СРСР, Бельгія).
II. залежності від мети:
1.Утворення за територіальними принципами ( США).
2.Утворення для вирішення національних питань ( Югославія, Індія).
Розмежування компетенції між федерацією і суб’єктів федерації.
I.Виключна компетенція, якісь питання можуть вирішуваи або федерація або суб’єкти федераціх ( чеканка монет, війни і миру – федерація, місцеве самоврядування та ін. )
II. Сумісна компетенція, перелік питань, які вирішують і федерація і суб’єкти федерації( федерація видає закон. Принцип, а суб’єкти федерації видає свої закони на основі цього принципу, враховуючі місцеві обставини).
III. Залишкова компетенція – я, вона, прямо не знаходить свого відображення, а виглядає у формі представництва ( якщо федерація по питанню не вирішує, то це вирішує суб’єкти федерації).
Унітаризм – це форма територіального устрою, яка передбачає, що держава, яка є її носієм складається з адміністративних, в ряді випадків, автономних утворень, або взагалі не ділиться на територіальні одиниці ( Ватикан).
|
|
|
В залежності від ступеню самостійності і тер. одиниць:
1. Децентралізовані держави;
2. Централізовані;
3. Відносно – централізовані.
Децентралізовані – всі тер. одиниці, від общинного рівня до обласного, є самоуправні ( Японія, Франція, Італія)
Відносно – централізовані – передбачають наявність місцевого самоврядування на общинному або районному рівня, але не вище ( Болгарія, Польща, Великобританія).
Централізовані – заперечують місцеве самоуправління ( Тропічна Африка).
Представницька і безпосередня демократія в державі
1.Зміст принципу народного суверенітету.
2.Вибори в зарубіжних країнах ( виборче право, виборчий процес і виборча система)
3.Референдум і плебісцит та ін. види народних голосувань.
-2-
Зміст народного суверенітету:
1.Єдиним джерелом влади є народ.
2.Народ здійснює цю владу через:
- представницьку демократію;
- безпосередню демократію.
Представницька демократія – народ обирає представників публічної влади.
Безпосередня демократія – проявляється у виборах, референдумах, відзові посадових осіб, зібрання, сходи, мітинги, бойкутування.
-3-
Вибори – це процедура формування органів публ. Влади або наділення повноваженнями посадової особи, яка здійснюється шляхом голосування уповноважених осіб – виборців, при умові, що на кожний мандат претиндує декілька представників.
Вибори виконують 4 соціальні функції:
1.Важливий засіб забеспечення легітивності влади.
2.Виступають барометром політичного життя в країні.
3.Це засіб відбору політичних лідерів.
4.Це важливий засіб формування демократичного режиму.
Види виборів:
I. За територією:
1.Національні ( вибори Парламенту, вищих органів).
2.Регіональні ( стосуються суб’єктів федерації).
3.Місцеві ( місцеве самоврядування).
II. За часом проведення:
1.Чергові ( закріплюються в законах)
2.Позачергові.
III. За макс. Можливими кіл. Турів:
1.Однотурні ( 10 % 1 голос)
2.Двохтурові ( спочатку більшість, потім відносна більшість).
3.Багатотурові.
IV. За кількістю мандатів:
1.Унімандатні ( один).
2.Поліномінальні ( декілька).
V. Залежно від ролі населення:
1.Прямими ( прямо видає голос).
2.Непрямими ( народ вибирає виборців, а вони – президента).
Складові елементи виборів:
1.Виборче право.
2.Виборчий процес.
3.Виборча система.
Виборче право – використовується в двох значеннях:
1.Об’єктивне: - це система правових норм. Які регклюють відносини повязані з виборами.
2.Суб’єктивні: - це комплекс юр. можливостей людини, а також суб’єктів виборів.
- АКТИВНЕ ВИБОРЧЕ ПРАВО ( МОЖЛИВІСТЬ ОБИРАТИ)
- Пасивне виборче право ( можливість бути обраним)
Принципи виборчого права ( в демократичних державах):
1.Принципи свободи волевиявлення – вибори повинні бути добровільними і контоль є неможливим з боку держави.
2.Загальне виборче право – у виборах можуть приймати участь всі громадяни за винятком неповнолітні і недієздатні.
3.Рівне виборче право:
3.1 Рівна кількість голосів виборців ( 1 виборець – 1 голос_
3.2 Рівна вага цього голосу.
4.Пряме виборче право – виборці голосують особисто за вибраного кандидата чи партію.
5.Таємність голосування – кожен виборець має право особисто заповнювати бюлетень.
Лекці №6
Виборчий процес
Виборчий процес – це врегульована на норми КП діяльність різних суб’єктів по підготовці і проведені виборів.
Є 9 стадій виборчого процесу:
1. Призначення виборів ( вст. дати голосування).
- Чергові дата відома
- Не чергові
2. Утворення виборних округів, тобто території від яких обирається 1 чи кілька депутатів.
3. Утворення виборчих одиниць – це такі одиниці, де виборці голосують в одному приміщенні.
4. утворення виборчих органів – ЦВК,МКК.
5. Реєстрація осіб ( включення осіб у виборчі списки):
- обовязкова ( держ. Орг. Скл. Списків)
- добровільна
6. Висування кандидатів:
- самовисування;
- петеційне ( треба зібрати певну кількість підписів)4
- висування політичними партіями чи пол. Блоками.
Супроводжується внесенням залогу.
7. Предвиборча агітація.
8. Голосування ( за виборчими бюлетнями)
9. Підрахунок голосів, підлягає обов’язковому оприлюдненню.
Виборча система – вживається у 2 аспектах
– це правовідносини, які пов’язані з проведенням виборів.
– Це встановлений закон порядок розподілення мандатів серед кандидатів: мажоритарно і пропорційно.
Мажоритарна – в основі принцип більшості, вибраним вважається кандидат, який отримав більшість голосів:
- відносна більшість більше на 1 голос від інших кандидата.
- Кваліфікована, треба набрати2/3 голосів.
Переваги мажоритарної системи;
1.Проста для розуміння виборців.
Недоліки:
1.Невраховує розстановку політичних сил у суспільстві.
Пропорційна система – кожна партія чи ін. організація громадян одержує у представницькому органі кількість голосів, кількість мандатів в залежності від набраної кількості%.
Характерним:
1. Партії складають списки:
- жорсткі (голосують за партію)
- гнучкі ( виборець голосує не тільки за партію, але й за конкретного члена партії).
Бар’єр – для того шоб партія могла отримати мандат, вона повинна набрати більше 5 %.
Переваги:
1.Пропорційна система відображає реальну розстановку політичних сил в суспільстві.
2.Дрібні партії в парламент не проходять.
Недоліки:
1.люди не знають за кого голосують.
-3-
Референдум – це голосування виборців, якими вирішується важливе державне питання.
Види референдумів:
I. За правовими наслідками:
1.Постановляючі – прийняті рішення мають правові наслідки
2.Консультативні – рішення не мають правових наслідків.
II. Факультативні:
Обов’язкові – прямо передбачені Конституцією.
III. За територією:
1.Загальні.
2.Місцеві.
Принципи реферндумуму такі ж, як і виборів.
Предмет референдуму – це те питання, яке необхідно вирішити, а вербальне вираження питання – формула:
1.Можна відповісти Так чи Ні.
2.Народний вибір – це коли на питання, є варіанти відповіді, яких більш ніж 2.
На референдум не виносяться питання:
1.Про податкову систему;
2.Про бюджет;
3.Амністія і помилування;
4.Ратифікування між. Угод.
Стадії проведення референдуму:
1.Ініціатива;
2.Формування інфраструктури референдуму;
3.Агітація і роз’яснюванна компанія.
4.Голосування.
5.Підрахунок голосів.
На референдум встановлюється квота – щоб рішення було прийняти , треба щоб за нього проголосувало 50% і прийняло участь 50%.
Види народних голосувань:
1.Відзив – відкликання депутата.
2.Зібрання або сходи.
3.Страйк, мітинги, бойкотування, демострацій.
Дата добавления: 2019-07-15; просмотров: 138; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!