Програмоване навчання на уроках мови та літератури, сучасні електронні засоби навчання.
Програмоване навчання не відміняло класно-урочну систему навчання, а було новим кроком розвитку. Воно внесло організуюче начало в самостійну роботу тих, хто навчався.
суть основної ідеї програмованого навчання Уявімо собі, що учень вивчає деяку тему з того чи іншого навчального предмета. Після вивчення цієї теми (самостійно або з учителем, удома або в класі, у навчальному кабінеті чи аудиторії), щоб перевірити, як він її засвоїв, запропонуємо йому декілька запитань, пов´язаних зі змістом даного матеріалу.
На деякі з них учень дає правильну відповідь, що є сигналом правильного засвоєння знань. А ось на деякі з завдань учень дає неправильну відповідь. Що стало причиною того, що учень неправильно зрозумів даний матеріал або взагалі його не зрозумів, не може відтворити і не може застосувати. Проаналізувавши весь ланцюг навчальних дій учня, як за змістом, так і в процесуальному відношенні, ми не зможемо встановити, коли саме, в який момент процесу навчання, на якій думці учень фактично зупинився у засвоєнні нового матеріалу або почав розуміти його неправильно. У кінцевому результаті навчальної діяльності (йдеться про негативний результат) не закладена інформація про те, на якому етапі засвоєння і в якому учень фактично зупинився у своєму русі від незнання до знання. А це означає, що учитель не може йому допомогти, отже, управління процесом засвоєння знань з боку учителя мало ефективне або взагалі неможливе.
|
|
|
Провідною ідеєю програмованого навчання є формування структури навчального матеріалу, його змісту й обсягу на основі так званих елементів інформації.
Зміст кожної теми розбивається на окремі, логічно закінчені частки навчальної інформації — елементи інформації.
Ці елементи інформації розміщуються в певній послідовності, що визначається логікою навчального змісту. Якщо учень виконав певні навчальні дії, спрямовані на засвоєння даного елементу, йому пропонується завдання, на яке він має дати відповідь. Це завдання за змістом відповідає тільки даному елементу інформації.
Учневі дається декілька варіантів відповіді, серед яких один правильний. Якщо він вибрав правильний варіант, йому дозволяється приступити до засвоєння наступного елементу інформації. Якщо вибір відповіді був неправильним, тобто якщо учень вибрав неправильну відповідь, йому пропонують ще попрацювати над цим елементом або пропонують звернутися до таких джерел інформації (підручник, додаткова література), які можуть допомогти правильно зрозуміти даний елемент знань.
Після повторної, але вже правильної відповіді, учень приступає до наступного елементу інформації.
|
|
|
Дії учня щодо засвоєння елементу інформації, включаючи і пошук відповіді на запитання, називають кроком. Тому програмоване навчання за своїм характером — це покрокове навчання.
ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 14
Мова, мислення й свідомість.
Свідомість (філософ) – система вірувань, ідей, худ образів, властивих суспільству. Прихована світоглядна прога існування особистості. Свідомість ( категорія) – весь процес відображення дійсності нервово-московою системою людини. Свідомість тісно пов’язана з мовою, мова робить людину свідомою. Карл Маркс: «Мова така ж давня як і свідомість». Мислення ( категорія) – процес відображу дійсності у формі понять, суджень, умовиводів. Визнач як міркування і зіставлення явищ об’єктивної дійсності. Мислення (філософ) – здатність людського розуму до відображення. Мислення – це частина свідомості. Типи мислення: чуттєво-образне, технічне (уявлення моделей, схемів), поняттєве (протікає у мовних формах), конкретне й абстрактне. Мова і мислення: 1. статичні й динамічні. 2. це соц явища. 3. мова багатофункціональна, мислення багатокомпонентне (компоненти: особливий від діяльності людини, засіб адекватного відображення дійсності, процес взаємодії пізнаючого суб’єкта й пізнаваного об’єкта, мислення є засобом прогнозування і перебудови свідомості і перебудови динаміки зовнішнього світу, мислення багатоступене). 4. вони гнучкозв’язані, але не тотожні. Німецькі лінгвісти Гумбольдт і Мюллер ототожнювали мову і мислення, розглядали мову як форму мислення Шлейхер, Бенвеніст, визнавали зв'язок мови і мислення де Соссюр, Щерба, Сєченов, Рубінштейн, Павлов, Виготський.
|
|
|
В основі мислення лежить поняття (філософ) – спосіб розуміння та абстрактного уявлення рез-ту пізнання певної предметної галузі через усвідомлення хар-ру її об’єкта; це пізнання, процес цілеспрямованого активного відображення об’єктивного світу в свідомості людини, зумовлений сусп.-істор практикою людства.
Уявлення – чуттєво-наочний образ світу, містить узагальнення суспільного та індивід досвіду людини. Закріплюється усвідомленням à свідомість – властивий людині спосіб ставлення до світу через вироблену суспільством сис-ою знань, закріплених у мові. Мова і мислення пов’язані ще і функціями: завдання мови до мислення: 1. участь у формування думки. 2. функція вираження інфи про роботу думки. 3. збудження думки читача, слухача відповідної, адекватної до думки мовця, письменника. 4. моделююча – формуємо, формулюємо свої думки; завдання мислення до мови: 1. функціонування мовних одиниць до знаків. 2. мислення – гол умова знакової природи мовного механізму. 3. гол знаряддя розвитку сис-ми лексичних і грам значень. 4. це знаряддя вибору з умовних засобів. 5. засіб контролю за мовленням.
Дата добавления: 2019-02-12; просмотров: 156; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!