Особисті немайнові права автора не можуть бути передані (відчужені) іншим особам.

До майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать: а) виключне право на використання твору; б) виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.

Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права.

Виключне право на використання твору автором (чи іншою особою, яка має авторське право) дозволяє йому використовувати твір у будь-якій формі і будь-яким способом.

Виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти:

1) відтворення творів;

2) публічне виконання і публічне сповіщення творів;

3) публічну демонстрацію і публічний показ;

4) будь-яке повторне оприлюднення творів, якщо воно здійснюється організацією іншою, ніж та, що здійснила перше оприлюднення;

5) переклади творів;

6) переробки, адаптації, аранжування та інші подібні зміни творів;

7) включення творів як складових до збірників, антологій, енциклопедій тощо;

8) розповсюдження творів шляхом першого продажу, відчуження іншим способом або шляхом здавання в майновий найм чи у прокат та шляхом іншої передачі до першого продажу примірників твору;

9) подання своїх творів до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до творів з будь-якого місця і у будь-який час за їх власним вибором;

10) здавання в майновий найм і (або) комерційний прокат після першого продажу, відчуження іншим способом оригіналу або примірників аудіовізуальних творів, комп'ютерних програм, баз даних, музичних творів у нотній формі, а також творів, зафіксованих у фонограмі чи відеограмі або у формі, яку зчитує комп'ютер;

11) імпорт примірників творів. Цей перелік не є вичерпним.

Виключні права авторів на використання творів архітектури, містобудування, садово-паркового мистецтва передбачають і право їх участі у реалізації проектів цих творів. За винятком визначених законодавством випадків, автор (чи інша особа, яка має авторське право) має право вимагати виплати винагороди за будь-яке використання твору. Винагорода може здійснюватися у формі одноразового (паушального) платежу, або відрахувань за кожний проданий примірник чи кожне використання твору (роялті), або комбінованих платежів. Розмір і порядок виплати авторської винагороди за створення і використання твору встановлюються в авторському договорі або у договорах, що укладаються за дорученням суб'єктів авторського права організаціями колективного управління з особами, які використовують твори.

Увага!

Відповідно до ст. 255 КУпАП протокол про порушення прав на об'єкт права інтелектуальної власності складається посадовими особами Національної поліції.

Вказані справи розглядаються у 15-денний строк (ст. 277 КУпАП) районними, районними в місті, міськими або міськрайонними судами (суддями) відповідно до ст. 221 КУпАП.

ТЕМА 8. АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ В ГАЛУЗІ ЖИТЛОВИХ ПРАВ ГРОМАДЯН, ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА ТА БЛАГОУСТРОЮ

 

Поліцейські згідно ст. 255 КУпАП наділені повноваженнями щодо складання протоколів у справах про адміністративні правопорушення ув в галузі житлових прав громадян, житлово-комунального господарства та благоустрою, які передбачені статтями 151, 152 та 154 КУпАП.

Відповідно ст. 222 КУпАП поліцейські розглядають справи про адміністративні правопорушення передбачені статтею 151 КУпАП.

Відповідно ст. 218 КУпАП справи про адміністративні правопорушення передбачені статтею 151 КУпАП можуть розглядатися адміністративними комісіями.

Справи про адміністративні правопорушення за ст. 152, частиною першою статті 154 КУпАП розглядають адміністративні комісії (ст.. 218 КУпАП).

Справи про адміністративні правопорушення за ст. 152 КУпАП можуть розглядати виконавчі комітети сільських, селищних, міських рад (ст.. 219КУпАП).

Справи про адміністративні правопорушення за частиною першою статті 154 КУпАП розглядають адміністративні комісії при виконавчих органах міських рад (ст. 218 КУпАП).

Справи про адміністративні правопорушення за частиною другою статті 154 КУпАП розглядають районні, районні у місті, міські чи міськрайонні суди (судді) (ст. 221 КУпАП).

Поліцейські повинні орієнтуватися у складах зазначених правопорушень та вірно здійснювати їх кваліфікацію.

 

Розглянемо стаття 151

«Самоправне зайняття жилого приміщення»

Самоправне зайняття жилого приміщення у будинках державного або громадського житлового фонду чи фонду житлово-будівельних кооперативів - тягне за собою накладення штрафу від п'яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту житлових прав громадян.

Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого коментованою статтею, полягає у самоправному зайнятті жилого приміщення у будинках державного або громадського житлового фонду чи фонду житлово-будівельних кооперативів.

Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого умислу.

Суб'єктом правопорушення можуть бути як посадові особи, так і громадяни.

Наступною статтею, яка підвідомча Національній поліції, в частині складання протоколу про адміністративне правопорушенння, є стаття 152 «Порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів».

 

Порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів -тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян - суб'єктів підприємницької діяльності - від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

 

Правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів, створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини визначені у Законі України від 6 вересня 2005 року «Про благоустрій населених пунктів».

Суб'єктами у сфері благоустрою населених пунктів є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, органи самоорганізації населення, громадяни.

          Об'єкти благоустрою населених пунктів(стаття 13 ЗУ «Про благоустрій населених пунктів»):

1) території загального користування:

а) парки (гідропарки, лугопарки, лісопарки, парки культури та відпочинку, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва, спортивні, дитячі, історичні, національні, меморіальні та інші), рекреаційні зони, сади, сквери та майданчики;

б) пам'ятки культурної та історичної спадщини;

в) майдани, площі, бульвари, проспекти;

г) вулиці, дороги, провулки, узвози, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки;

д) пляжі;

е) кладовища;

ж) інші території загального користування;

2) прибудинкові території;

3) території будівель та споруд інженерного захисту територій;

4) території підприємств, установ, організацій та закріплені за ними території на умовах договору.

Громадяни у сфері благоустрою населених пунктів мають право:

1) користуватись об'єктами благоустрою населених пунктів;

2) брати участь в обговоренні правил та проектів благоустрою території населених пунктів;

3) вносити на розгляд місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій пропозиції з питань благоустрою населених пунктів;

4) отримувати в установленому законом порядку повну та достовірну інформацію про затвердження правил благоустрою території населеного пункту та внесення до них змін, а також роз'яснення їх змісту;

5) брати участь у здійсненні заходів з благоустрою населених пунктів, озелененні та утриманні в належному стані садиб, дворів, парків, площ, вулиць, кладовищ, братських могил, обладнанні дитячих і спортивних майданчиків, ремонті шляхів і тротуарів, інших об'єктів благоустрою;

6) вимагати негайного виконання робіт з благоустрою населених пунктів у разі, якщо невиконання таких робіт може завдати шкоду життю, здоров'ю або майну громадян;

7) звертатись до суду з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної майну чи здоров'ю громадян унаслідок дій чи бездіяльності балансоутримувачів об'єктів благоустрою.

Громадяни у сфері благоустрою населених пунктів зобов'язані:

1) утримувати в належному стані об'єкти благоустрою (їх частини), що перебувають у їх власності або користуванні, а також визначену правилами благоустрою території населеного пункту прилеглу до цих об'єктів територію;

2) дотримуватися правил благоустрою території населених пунктів;

3) не порушувати права і законні інтереси інших суб'єктів благоустрою населених пунктів;

4) відшкодовувати в установленому порядку збитки, завдані порушенням законодавства з питань благоустрою населених пунктів;

5) допускати на об'єкти благоустрою, що перебувають у їх власності або користуванні, аварійно-рятувальні та інші служби для здійснення заходів щодо запобігання і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Крім того, сільські, селищні, міські ради мають повноваження щодо затвердження правил благоустрою відповідних населених пунктів. Порушення даних правил також тягнуть за собою відповідальність за ст. 152 КУпАП.

Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері громадського благоустрою.

Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого цією статтею, полягає у порушенні правил благоустрою територій міст та інших населених пунктів, а також недодержанні правил щодо забезпечення чистоти і порядку в містах та інших населених пунктах.

Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності.

Суб'єктами правопорушення можуть бути як посадові особи, так і громадяни.

Наступною статтею, яка підвідомча Національній поліції, є стаття 154 «Порушення правил тримання собак і котів».

Тримання собак і котів у місцях, де це заборонено відповідними правилами, чи понад установлену кількість, чи незареєстрованих собак, або приведення в громадські місця, або вигулювання собак без повідків і намордників (крім собак, у реєстраційних свідоцтвах на яких зроблено спеціальну відмітку) чи в невідведених для цього місцях - тягне за собою попередження або накладення штрафу на громадян від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і попередження або накладення штрафу на посадових осіб - від трьох до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ті самі дії, що спричинили заподіяння шкоди здоров'ю людей або їх майну, а так само повторне протягом року вчинення порушення з числа передбачених частиною першою цієї статті - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від трьох до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією тварин і на посадових осіб - від чотирьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Для кваліфікації адміністративного правопорушення за ст. 154 КУпАП поліцейськими мають бути встановлені факти порушень правил утримання домашніх тварин, а також правил вигулу собак і котів, що затверджуються рішеннями органів місцевого самоврядування на підставі вимог Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» від 21.02.2006 № 3447-IV.

Зокрема, ст. 7 Закону встановлює, щоу мови утримання тварин повинні відповідати їх біологічним, видовим та індивідуальним особливостям; задовольняти їх природні потреби в їжі, воді, сні, рухах, контактах із собі подібними, у природній активності та інші потреби. Місце утримання тварин повинно бути оснащено таким чином, щоб забезпечити необхідні простір, температурно-вологісний режим, природне освітлення, вентиляцію та можливість контакту тварин із природним для них середовищем.

Підприємствам, організаціям, установам утримання собак, котів і хижих тварин допускається за погодженням з відповідною ветеринарною установою та за умови реєстрації в КП «Центр ідентифікації тварин» і укладання договору на їх утримання.

Для кваліфікації адміністративних проступків, передбачених статтею 154 КУпАП поліцейський повинен орієнтуватись у наступній інформації і володіти знаннями щодо правил утримання тварин, прав та обов’язків їх власників:

· місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування затверджують правила утримання тварин;

· собаки та коти можуть належати на правах власності юридичній або фізичній особі, яка досягла 16 років;

· відповідальність за дії тварин несуть їх власники, особи, яким тварини належать на інших підставах, що не суперечать чинному законодавству, а також особи, які супроводжують тварину;

· власники собак, які проживають у багатоквартирних будинках, повинні забезпечувати тишу – упереджувати гавкіт собак у період з 22-00 до 08-00 години;

· забороняється утримувати собак та котів у місцях загального користування (коридорах, приміщеннях підвального типу, на сходах, горищах, тощо);

· забороняється утримувати собак незареєстрованими належним чином.

При утриманні собак і котів їх власникам необхідно:

· запобігати прояву небезпечних дій з боку тварин, які утримуються, по відношенню до людей, інших тварин або майна;

· забезпечити дотримання санітарно-гігієнічних норм та громадського порядку;

· упереджувати можливість безконтрольного виходу тварини поза межі місця її утримання.

Власник потенційно небезпечної собаки також зобов’язаний:

· підтвердити її адаптованість в умовах міста шляхом тестування за програмою «Собака-компаньйон»;

· пройти процедуру обов’язкового страхування відповідальності власників собак за шкоду, яка може бути заподіяна третім особам, згідно з вимогами чинного законодавства.

 

Власник собаки, що визнана небезпечною, також зобов’язаний:

· поставити її на особистий облік та пройти процедуру електронної ідентифікації у комунальному підприємстві «Центр ідентифікації тварин»;

· у встановлений термін підтвердити її адаптованість в умовах міста шляхом тестування за програмою «Собака-компаньйон»;

· пройти процедуру обов’язкового страхування відповідальності власників собак за шкоду, яка може бути заподіяна третім особам, згідно з вимогами чинного законодавства.

 

Реєстрація домашніх собак і котів проводиться з метою:

· єдиного обліку цих тварин у місті, у т. ч. для організації пошуку загублених тварин та повернення їх власникам;

· контролю за чисельністю безпритульних тварин;

· здійснення контролю за дотриманням ветеринарно-санітарних вимог;

· забезпечення епізоотичного благополуччя;

· вирішення проблемних питань і конфліктних ситуацій, пов’язаних з утриманням домашніх собак та котів.

ЦЕ СТОСУЄТЬСЯ ЛИШЕ М.КИЄВА – (РІШЕННЯ КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ
V сесія V скликання від 25 жовтня 2007 року N 1079/3912Про врегулювання питань утримання та поводження з собаками і котами в м. Києві)

 

---

Дата добавления: 2019-02-12; просмотров: 308; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!